Цілі та завдання системи управління

В більшості випадків у розроблених системах управління безпекою життєдіяльності за мету визначають:

1. Розробку і впровадження рішень.

2. Забезпечення безпеки життєдіяльності та інші.

Це докорінно неправильно. Бо такі цілі відображають тільки цілі окремих підсистем і не відповідають системним уявленням. Крім того, такі цілі не дають можливості відтворити поєднання складових системи так необхідних для практики безпеки життєдіяльності. З іншого боку, коли зміст управління і зміст охорони праці складають однакові за змістом цілі, то формується безвихідна ситуація, оскільки при цьому збігається зміст управління і зміст охорони праці.

Виходячи а цього, можна сформулювати основні вимоги до цілей — вони мають відображати системні процеси, які сприяють впровадженню безпеки життєдіяльності, а сама система, в широкому розумінні, має регулювати взаємовідносини між своїми підсистемами.

До таких цілей, що за змістом можуть виконати вищезгадані умови, належать:

1. Упорядкування в сфері управління безпекою життєдіяльності.

2. Адаптація управлінських дій до реальних умов життєдіяльності і до функціонування системи.

Визначені цілі є найвищою метою в системі управління безпекою життєдіяльності. В практиці мають місце багато цілей. В своїй сукупності вони створюють "дерево цілей" і відповідно до них існує "дерево завдань". Основними з "дерева цілей" є:

— ті, що стосуються встановлення, створення передумов для роботи і удосконалення системи;

— методичні цілі;

— загальносистемні цілі;

— ті, що формують можливість функціонування системи управління.

Зміст визначених основних цілей наведено в табл. 6.1. Разом зі змістом цілей визначено їх сутність, очікуваний результаті відповідні завдання.

Завданням системи управління безпекою життєдіяльності с визначення природи і змісту упорядкування та адаптації за всіма складовими частинами системи управління, а також — шляхів використання під час їх реалізації в практиці безпеки життєдіяльності.

Кінцевим продуктом системи управління с легкокерований (виробничий чи інший) простір, який завдяки своему існуванню створює передумови для виконання основних цілей і завдань.

Принципи побудови і функціонування системи управління формують:

— зміст і характер впливу суб'єкта на об'єкт;

— вплив здійснюється шляхом реалізації загальних управлінських і конкретних функцій безпеки життєдіяльності (рис. 6.1, с. 341);

— виконавцем впливу суб'єкта на об'єкт с органи управління, на які суб'єкт управління здійснює перерозподіл частини своїх прав та обов'язків;

— передача впливу здійснюється шляхом розробки і реалізації рішень, встановлень прямої і зворотної інформації та ін.

Специфікою дії загальних управлінських функцій рис. 6.1 с те, що їх елементи реалізуються в інших (конкретних) функціях. Тому, щоб це підкреслити, на рис. 6.1 вони розташовані перпендикулярно до інших і ніби "пронизують" всі інші.

До основних загальних функцій управління безпекою життєдіяльності належать:

— організація та координація робіт;

— обмін, аналіз та оцінка ставу умов та безпеки праці;

— планування робіт;

— контроль за функціонуванням системи управління;

— стимулювання.

За спрощеним уявленням система управління складається з:

— суб'єкта управління;

— органу (структури) управління;

69.визначення причин винекнення та класифікація надзвичайних ситуацій Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат. Класифікація надзвичайних ситуацій Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території України і здійснювати негативний вплив на функціонування об'єктів економіки та життєдіяльність населення, поділяються за такими основними ознаками:за сферою виникнення;за галузевою ознакою; за масштабами можливих наслідків. Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо. Надзвичайні ситуації природного характеру — це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо. Надзвичайні ситуації соціального і соціально-політичного характеру — це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо. Надзвичайні ситуації військового характеру — це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

70.структурно-функціональна схема державного управлыння безпекою та захистом у НС в України з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади Структурно-функціональна схема державного управління безпе-кою та захистом у НС в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади. Органи управління, сили і ресурси з попе-редження та реагування на НС на державному рівні. Загальні норми законодавства, підзаконних актів, стандарти і технічні умови, технічні і адміністративні регламенти, що регламентують принципи і механізми регулювання безпеки, зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС. Превентивні та ситуаційні норми: експертиза, ліцензування, сертифікація, аудит; підвищення технологічної безпеки виробничих процесів та експлуатаційної надійності об’єктів, підготовка об’єктів економіки і систем життєзабезпечення до роботи в умовах НС. Компенсаційні та регламентні норми: пільги, резервування джерел по-стачання, матеріально-технічних і фінансових ресурсів, страхування, спеціальні виплати, норми цивільної, адміністративної відповідальності та процедури їхнього застосування. Зонування території за можливою дією вражаючих факторів НС. Основні показники рівнів небезпеки регіону, де знаходиться ВНЗ, які внесено у Паспорт ризику виникнення надзвичайних ситуацій області. Загальні засади моніторингу НС та порядок його здійснення. Застосу-вання захисних бар’єрів та видів цивільного захисту: фізичного, постійно діючого функціонального, природного, комбінованого. Загальні функції управління пов’язанні з прогнозуванням, плану-ванням, регулюванням, координацією і контролем. Управлінське рішення, його сутність, правове, організаційне, інформаційне та доку-ментальне забезпечення. Загальна технологія та моделі прийняття управлінських рішень. Інформаційна підтримка та процедурне забезпе-чення прийняття й реалізації рішень пов’язаних з усуненням загрози виникнення НС або реагуванням на НС та організації ліквідування її наслідків. Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення НС та аварій. Система інструктажів. Програми підготовки населення до дій у НС. Спеціальні об’єктові навчання і тренування. Функціональне навчання керівних працівників і фахівців, які організують та здійснюють заходи у сфері цивільного захисту. Критерії та показники оцінки ефективності функціонування сис- теми безпеки та захисту в НС об’єкту господарювання.

71. Мета і загальна характеристика рятувальних і інших невідкладних робіт Аварійно-рятувальні роботи — це роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей, в тому числі надання їм невідкладної медичної допомоги, захист матеріальних і культурних цінностей та довкілля при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.Рятувальні роботи з метою врятування людей і надання їм допомоги включають: розвідку району лиха і осередку ураження, маршруту висування формувань та проведення робіт; локалізацію і ліквідацію пожеж на шляху введення рятувальних формувань і об'єктах рятувальних робіт (розшуку і рятування людей, які знаходяться в завалених сховищах, підвалах, завалах, палаючих, загазованих, задимлених або затоплених будинках і виробничих приміщеннях), розкриття розвалених, пошкоджених, завалених захисних споруд і рятування людей, які знаходяться в них; надання першої медичної допомоги потерпілим; винесення потерпілих і евакуація з осередку ураження, небезпечних зон у безпечний район; санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, знезаражування території, будівель, споруд, продовольства, води, техніки, сировини.Одночасно або перед рятувальними роботами необхідно виконати інші невідкладні аварійні роботи. Наприклад, для того щоб підвезти людей і техніку, необхідно розчистити завалені проїзди, навести переправи, подати воду для гасіння пожеж тощо.За організацію і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт відповідає керівник ЦЗ об'єкта чи населеного пункту. Він особисто керує підпорядкованими формуваннями через служби ЦЗ.Безпосередньо на місці проведення рятувальних робіт особовим складом керує командир формування. Він стежить за ходом роботи, за встановленим режимом роботи, за зміною обстановки, проведенням перегрупування чи перестановки сили і засобів на місці роботи, контролює суворе дотримання заходів захисту і безпеки особового складу.До невідкладних робіт належать: прокладання колонних шляхів і влаштування проїзду, проходів у завалах і зонах забруднення РР, зараження ОР і СДЯР, локалізація і ліквідація аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних і технологічних мережах з метою створення умов для проведення рятувальних робіт: укріплення або обвалення пошкоджених і з загрозою обвалу конструкцій будівель і споруд на шляхах руху формувань і в місцях роботи: ремонт і відновлення пошкоджених та зруйнованих ліній зв'язку і комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних робіт, потреб населення й особового складу формувань, які працюють у районах стихійного лиха, аварії чи осередку ураження, а також для протипожежних заходів.

72.Здійснення карантинних та інших санітарно-протиепідемічних заходів. Надання санітарно-гігієнічної та протиепідемічної допомоги в осередках катастроф, на шляхах і в районах евакуації населення із осередків катастроф є важливою складовою частиною діяльності ДСМК. Слід виділити такі основні принципи організації допомоги у разі катастроф: єдиний підхід до організації санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів; відповідність змісту та обсягу заходів, що здійснюються, санітарно-епідемічному стану у районі катастрофи; участь усіх ланок галузі охорони здоров’я в організації та проведенні заходів щодо ліквідації епідемічних осередків; постійна взаємодія служби медицини катастроф з іншими службами, міністерствами та відомствами під час ліквідації санітарно-гігієнічних та епідеміологічних наслідків катастроф. Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи у районах катастроф повинні бути спрямовані на: джерело збудника інфекції; механізм передавання збудника; сприятливість організму.Санітарно-гігієнічні заходи в осередках катастроф спрямовані на запобігання виникненню та ліквідацію умов, які сприяють поширенню збудників інфекції, а також на нейтралізацію виявлених та можливих чинників передачі збудників. Для цього необхідно взяти під контроль усі об’єкти, що мають гігієнічне значення, як зруйновані та пошкоджені в осередку катастрофи, так і ті, що продовжують функціонувати.З перших годин після катастрофи проводиться визначення наявності СДОР та РР у повітря, грунті, воді відкритих водоймищ та систем водогонів. У подальшому таке лабораторне визначення наявності домішок проводиться регулярно. У разі виходу з ладу діючих водопровідних споруд та мереж санітарно-епідеміологічна служба разом із зацікавленими організаціями вживає заходи щодо забезпечення населення доброякісною водою. Служба бере участь у виборі джерела водопостачання, дає дозвіл на використання транспорту для розвезення води, узгоджує місця його миття та дезинфекції, здійснює контроль за наявністю залишкового хлору у воді та її якістю за бактеріологічними показниками.