Поняття, види та методи конкуренції

У разі зіткнення окремих виробників або продавців товарів і послуг кожен з них намагається довести свої переваги, забезпечити вигідніше і стабільніше положення, в тому числі за рахунок послаблення або навіть банкрутства конкуруючих підприємств. Тому під конкуренцією розуміють суперництво між окремими особами, господарськими одиницями на будь-якому полі діяльності, зацікавленими в досягненні однієї і тієї ж мети.

Як економічна категорія конкуренція (лат. concurere – зіштовхуюсь, змагаюсь) - це боротьба (в тому числі змагання, зіткнення, взаємодія) між виробниками (продавцями) за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за привласнення максимальних прибутків.

Оскільки конкуренти здатні дуже сильно впливати на вибір підприємства того ринку, на якому воно буде намагатися працювати, слід врахувати, що конкуренція в області маркетингу може бути трьох видів: функціональна, видова та предметна.

Функціональна конкуренція виникає тому, що будь-яку потребу, говорячи в загальному, можна задовольнити дуже різноманітними способами. І відповідно всі товари, які забезпечують таке задоволення, є функціональними конкурентами. Функціональну конкуренцію доводиться враховувати, навіть якщо підприємство являється виробником дійсно унікального товару.

Видова конкуренція - наслідок того, що є товари, призначені для однієї і тієї ж цілі, однак різняться якимось суттєво важливим параметром.

Предметна конкуренція - результат того, що підприємства випускають по суті ідентичні товари, що відрізняються лише якістю виготовлення або навіть однакові за якістю. Така конкуренція часом називається міжфірмовою, що в деяких випадках вірно, однак слід мати на увазі, що міжфірмовими зазвичай являються і два інших види конкуренції.

В економічній літературі прийнято розділяти конкуренцію за її методами на цінову і нецінову, або конкуренцію на основі ціни та конкуренцію на основі якості (споживчої вартості).

Цінова конкуренція походить з тих далеких часів вільного ринкового суперництва, коли навіть однорідні товари пропонували на ринку за самими різноманітними цінами. Зниження ціни було тією основою, за допомогою якої промисловець (торговець) виділяв свій товар, привертав до нього увагу і в кінцевому рахунку завойовував собі бажану долю ринку. Цінова конкуренція являє собою вид конкурентної боротьби за допомогою зміни цін на товари. Підприємства - продавці рухаються по кривій попиту, знижуючи абозбільшуючи ціну. Ціни виступають як гнучкий інструмент маркетингу, тому що ними можна легко маневрувати під дією множини факторів. Цінову конкуренцію вправі розпочати не лише підприємство, яке займає домінуючу позицію на ринку, а йневелика фірма з метою вижити в умовах конкуренції. [17, с.41]

В ситуації, коли економічна ціль конкурентів приблизно однакова виправдане маневрування цінами. Ця політика полягає в наданні покупцям різноманітних знижок, таємному зниженню цін на продукцію в порівнянні з прейскурантами, встановлення на товари різної якості однакової ціни або зближення цін. В результаті цього виграє покупець. В сучасному світі, коли ринки монополізовані, розділені між незначною кількістю великих підприємств, які захоплюють ключові позиції, виробники намагаються як можна довше утримати ціни постійними, щоб цілеспрямовано знижувати собівартість і витрати на маркетинг, забезпечити зростання прибутку (максимізацію). На монополізованих ринках ціни, як кажуть економісти, втрачають еластичність.

Цінова конкуренція застосовується головним чином підприємствами-аутсайдерами в їх боротьбі з монополіями, для суперництва з якими у аутсайдерів немає сил і можливостей у сфері нецінової конкуренції. Крім того, цінові методи використовуються для проникнення на ринки з новими товарами (цим не нехтують і монополії там, де не володіють абсолютною перевагою), а також для укріплення позицій у випадку раптового загострення проблеми збуту. При прямій ціновій конкуренції підприємства широко оповіщають про зниження цін на товари, що випускаються, і на наявні на ринку товари. При прихованій ціновій конкуренції підприємства вводять новий товар із суттєво покращеними споживчими властивостями, а ціну піднімають непропорційно мало.

Нецінова конкуренція висуває на перший план більш високу, ніж у суперників, надійність, меншу ціну споживання, більш сучасний дизайн і т.д. До числа нецінових методів відносять також надання покупцям великого комплексу послуг (в тому числі навчання персоналу), залік зданого старого товару в якості першого внеску за новий тощо. Менше енергоспоживання, знижена маталомісткість, запобігання затрудненню природи та інші аналогічно покращенні споживчі властивості вийшли в останні роки на передове місце в переліку нецінових аргументів на користь товару.

Дуже сильною зброєю нецінової конкуренції завжди була реклама, сьогодні ж її роль багаторазово зросла. За допомогою реклами підприємства не лише доносять до покупців інформацію про споживчі властивості своїх товарів, але й формують довіру до своєї товарної, цінової та збутової політики.

До незаконних методів нецінової конкуренції відносяться промислове шпигунство, переманювання спеціалістів, які володіють виробничими таємницями, випуск підроблених товарів, які зовнішньо нічим не відрізняються від виробів-оригіналів, але суттєво гірших за якістю, а тому зазвичай на 50% дешевших, закупівля зразків з метою їх копіювання.

По суті до нецінових методів конкуренції можна віднести також маркетингові методи управління підприємством. До факторів, які найбільш суттєво впливають на успіх комерційної роботи на ринках, на перше місце промисловці ставлять якість товарів, потім ціну і лише тоді - кредитну політику, рекламу, упаковку.

При неціновій конкуренції роль ціни нітрохи не зменшується, однак на перший план виступають унікальні властивості товару, його технічна надійність і висока якість. Саме це, а не зниження ціни, дозволяє заманити нових покупців і підвищити конкурентоспроможність товару. Вибір найбільш вдалої цінової політики, методів ціноутворення має велике значення, але поступово переміщується у сферу реалізації продукції і там визначає успіх збуту і розмір прибутку. У виробництві ж основна мета - постійне удосконалення продукції, пошуки шляхів підвищення якості, технічної надійності, покращення дизайну, упаковки і т.д., при неціновій конкуренції весь потенціал підприємства спрямований у спокійне русло і не носить руйнівного характеру, як у випадку „цінових війн”. [15, с. 204]

Намагаючись вистояти у конкурентній боротьбі, підприємства вимушені постійно покращувати споживчі властивості своїх товарів і розширювати гаму умов поставок і послуг, хоча все це в тій чи іншій формі враховується в ціні і в кінцевому рахунку оплачується споживачем.

Ріст споживчих властивостей продукції, розширення сфери послуг приводить до того, що ціна одиниці споживчої вартості знижується меншими темпами в порівняні зі зниженням трудових затрат на її виробництво. Відбувається одночасний і, як правило, нерівнозначний ріст якості цін (ріст якості випереджує підвищення цін). Таким чином конкуренція якості (нецінова конкуренція) є всього лише однією з форм прояву конкуренції цін.