Тема 9. юридична відповідальність у міграційному праві україни 4 страница

Опіка, піклування, встановлені над дитиною, яка є іноземцем, за межами України за законами іншої держави, дійсні в Україні.

Відповідно до статті 31 Закону України „Про охорону дитин­ства”, держава через органи опіки і піклування за місцем перебуван­ня дитини сприяє розшуку її батьків, інших членів сім’ї чи родичів, наданню матеріальної, медичної та іншої допомоги, а в разі потре­би її влаштуванню до закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, закладів охорони здоров’я тощо. Якщо батьків чи родичів дитини не знайдено, їй надаються відповідно до законодавства України права дітей-сиріт і дітей, позбавлених бать­ківського піклування.

На підставі статті 8 Закону України „Про біженців” органи опі­ки та піклування е законними представниками дітей, розлучених із сім’ями. Відповідно до статті 1 зазначеного Закону дитина, розлуче­на з сім’єю, - це особа віком до вісімнадцяти років, яка прибуває або прибула на територію України без супроводу батьків чи одного з них, діда чи баби, повнолітніх брата чи сестри, або опікуна чи піклувальника, призначених відповідно до законодавства країни по­ходження біженців, або інших повнолітніх осіб, які до прибуття в Україну добровільно чи внаслідок звичаю країни походження біжен­ця взяли на себе відповідальність за виховання дитини. Крім органів опіки і піклування законними представники дитини, розлученої з сім’єю, є батьки-вихователі, опікуни чи піклувальники, призначені відповідно до законодавства України, представник дитячого будин­ку чи школи-інтернату, іншого дитячого закладу, де дитина перебу­ває на вихованні.

Органи опіки й піклування вживають заходів для тимчасового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім’ї дітей, розлучених з сім’ями; встановлення опіки чи піклування над такими дітьми; беруть участь у процедурі надання дитині, розлученій із сім’єю, статусу бі­женця; сприяють дітям, розлученим із сім’ями, у реалізації їхніх прав.

Місцеві органи виконавчої влади відповідно до п. 7 ст. 25 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” проводять роботу, пов’язану з розробленням та здійсненням заходів з роз­міщення, працевлаштування, соціально-побутового та медичного обслуговування біженців.

Тема 9.1. Лекція № 9 „Поняття, сутність, ознаки юридичної відповідальності в міграційному праві України” (тези)

Питання:

1. Поняття, сутність та порядок притягнення до юридичної відповідальності суб’єктів міграційних процесів

2. Правові засади та особливості адміністративної відповідальності суб’єктів міграційних процесів

3. Особливості юридичної відповідальності за порушення міграційних правил в окремих країнах

1. Юридичною відповідальністюназивається застосування до кож­ної фізичної або юридичної особи, яка вчинила правопорушення, в установленому для цього процесуаль­ному порядку заходів державного примусу, передбачених санкцією порушеної норми.

Головна мета юридичної відповідальності – охорона правопо­рядку, правове виховання і покарання винних за скоєне правопорушення. Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузе­вою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адмініст­ративну та дисциплінарну.

При цьому, правопорушеннямвизнається тільки діяння, яке до його вчинення було заборонено законом і яке набрало чинності й доведено до відома населення. У законі мають бути визначені межі покарання, яке застосовується до цього виду правопорушення.

За статтею 58 Конституції України громадянин України, інозе­мець, особа без громадянства не можуть відповідати за свої діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відпо­відальність особи.

Одночасно, слід пам’ятати, що згідно чинного національного законодавства, незнання законів не звільняє особу від юридичної відповідальності (ча­стина друга статті 68 Конституції України).

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції виключно законами України визначаються засади цивіль­но-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо); діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними право-порушеннями (основні ознаки правопо­рушень, що утворюють їх склад) як підстави кримінальної, адмініст­ративної, дисциплінарної відповідальності, а також відповідальність за такі діяння. Найбільш поширеним видом юридичної відповідальності, який застосовується за порушення у сфері міграції, є адміністративна відповідальність.

Як зазначається в підручниках адміністративна відповідальність -це різновид юридичної відповідальності, що являє собою сукупність адміністративних пра­вовідносин, які виникають у зв’язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністра­тивний проступок, передбачених нормами адміністративного права особливих санкцій – адміністративних стягнень.

Законодавче регулювання адміністративної відпові-дальності здійснюється на підставі Кодексу України про адміністративні право­порушення, Митного кодексу України, Закону України „Про держав­ну податкову службу”, а також інших законодавчих актів.

Притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватись у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення громадянами України, інозем­цями, особами без громадянства норм національного законодавства України. Процесуальний порядок встановлено законами, зокрема кримінально-процесуальним, Кодексом України про адміністративні правопорушення тощо.

В основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїли громадя­нин України, іноземець або особа без громадянства. Відмінність у складі правопорушення як у цілому, так і в конкретних його елемен­тах дає підстави для притягнення їх до різних видів юридичної від­повідальності.

Відповідно до ст. 61 Конституції громадянин Украї­ни, іноземець, особа без громадянства не можуть бути двічі притяг­нені до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки юридична відповідальність має індивіду­альний характер.

Таким чином, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного право-порушення конкретним громадянином України, іноземцем, особою без громадянства і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м’якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, звільнення від кримінальної відпові­дальності. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності залежно від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення.

2. Адміністративна відповідальність іноземців та осіб без громадянствамає певну специфіку, що пов’язано з суб’єктом правопорушення. Зокрема, відповідно до міжнародно-правових актів і національного законодавства України дипломатичні представники іноземних дер­жав та деякі інші особи володіють дипломатичною недоторканністю(дипло-матичним імунітетом). Водночас на осіб, які володіють дипломатичною повною (зумовлює непідсудність у кримінальних справах судам України сто­совно будь-яких дій, незалежно від того, вчинені вони при виконанні офіційних функцій чи у будь-яких інших, наприклад, побутових відносинах) чи обмеженою (зумовлює зазначену непідсудність вик­лючно щодо дій, вчинених при здійсненні певною посадовою осо­бою її офіційних функцій) недоторканністю, може поши-рюватися кримінальна юрисдикція України, якщо відповідна держава дасть ясно виражену згоду на це і позбавить таку особу дипломатичного імунітету.

Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено склади адміністративних правопорушень, суб’єктами яких є лише іноземці та особи без громадянства.

Адміністративна відповідальність суб’єктів міграційних процесів настає за скоєння адмініст­ративних проступків, передбачених КУпАП та іншими законами, які передбачають ад­міністративну відповідальність. При цьому суб’єктами відповідаль­ності у міграційному праві України є фізичні та юридичні особи.

Стаття 203 КУпАП за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами, або документа­ми, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповід­ного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку реєстрації, або пересування і зміну місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебу­вання, а так само порушення правил транзитного проїзду через те­риторію України, встановила накладення штрафу від десяти до двад­цяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Чинність цієї статті не поширюється на випадки, коли іноземці чи особи без громадянства з наміром набути статус біженця незакон­но перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення до відповідного органу міграційної служби із заявою про надання їм статусу біжен­ця відповідно до Закону України „Про біженців”.

Щодо адміністративної відповідальності підпри-ємства (їх об’єд­нання), установи та організації, незалежно від форм власності, які здійснюють міжнародні пасажирські повітряні перевезення, то відпо­відно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в’їзду в Україну” з повітряних перевізників за переміщення через державний кордон України пасажирів-іноземців чи осіб без громадянства без документів для в’їзду в Україну або з документами, оформленими з пору-шенням вимог, установлених за­конодавством України, стягується штраф від двохсот двадцяти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира.

Звернення пасажира-іноземця або особи без громадянства із зая­вою про надання статусу біженця чи про надання притулку в поряд­ку, встановленому законом, не звільняє повітряного перевізника від відповідальності.

Сплата штрафу не звільняє повітряного перевізника від обов’яз­ку перевезення пасажира, якому відмовлено у в’їзді в Україну, в пункт посадки на повітряне судно або в будь-яке інше місце, в’їзд у яке йому дозволено.

У нормах права, які регулюють міграційно-правові відносини, є також примусові заходи, які за своєю природою не належать до за­ходу стягнення, оскільки мають застережувальний характер і вико­ристовуються для попередження правопорушень. Зокрема, в разі надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру може застосовуватися евакуація, а щоб запобігти небезпечній хворобі – запроваджуватися карантин.

3. Для більш повного уявлення про юридичну відповідальність у сфері міграційних процесів, з урахуванням міжнародного характеру переміщень, слід розглянути заходи відповідальності, які встановлені законодавством розвинутих країн світу, які є найбільшими країнами призначення, за діяння, які пов’язані з порушенням міграційних правил, та прав людини.

У цьому аспекті заслуговує на увагу аналіз законодавства країн АТР (Азійсько-Тихоокеанського регіону).

Так, у Кримінальному кодексі Японії в рамках боротьби з незаконною міграцією передбачена відповідальність за наступні злочини. По-перше, це злочини, пов’язані з підробкою документів (глава 17): кримінально карні діяння, пов’язані з підробкою, переробкою офіційного документа (ст. 155), а також у використанні підроблених документів і замаху на здійснення цього діяння. Крім цього є ст. 226, 227: захоплення і відведення з відправленням за кордон і торгівлю людьми (для відправлення за межі Японської держави); пособництво в захопленні і відведенні і прийом захопленої особи (карному покаранню підлягають ті, хто приймав, ховав, сприяв не виявленню захопленої, поведеної, проданої особи, хто в корисливих цілях чи з метою розпусти приймав захоплену, поведену чи продану особу).

Кримінальний кодекс Китайської Народної Республіки в новій редакції прийнятий 14 березня 1997 р. У рамках боротьби з незаконною міграцією і торгівлею людьми КК КНР встановлює кримінальну відповідальність за викрадення жінки чи дитини, примус викраденої жінки до заняття проституцією, продаж її третій особі, що примушує її до проституції, керівництво групою, що займається викраденням жінок і дітей на продаж, продаж за кордон (ст. 240); передбачає відповідальність за покупку викрадених з метою продажу жінок чи дітей (ст. 241).

У главі 6 (злочини проти порядку суспільного управління) виділений § 3 (злочини проти управління державним кордоном). Даний параграф передбачає відповідальність за організацію нелегального пере-тинання державного кордону третіми особами; керівництво групою, що організує нелегальне перетинання; заподіяння наслідків у виді тяжких каліцтв чи смерті осіб, нелегальне перетинання кордону (ст. 318); здійснення шахрайських дій; одержання шляхом омани паспортів, віз і інших виїзних документів під видом експорту робочої сили чи здійснення торгово-економічного обміну (ст. 319); нелегальне перевезення третіх осіб через державний кордон (ст. 321).

Досить значну правову регламентацію заходів протидії порушенням, так чи інакше пов’язаним з міграційними процесами, має США. „Загальним” федеральним законом, що регламентує торгівлю людьми в Сполучених Штатах, є закон про біле рабство („Mann Act/White Slave Act”), який застосовується до кожного (незалежно від досягнення повноліття), хто свідомо переміщає іншу особу через кордон штату чи держави з метою втягнення в проституцію чи здійснення інших правопорушень сексуального характеру. Повія в даному випадку є жертвою, і її згода не зм’якшує провину. Діяння карається позбавленням волі на термін до 10 років. Відмітимо, що даний закон входить у Звід Законів США і включений у главу 117 розділу 18.

28 жовтня 2000 р. Президент США підписав Закон про захист жертв торгівлі („Trafficking Victims Protection Act of 2000”), що дозволило переслідувати перевізників і посередників, які ввозять жінок і дітей у країну з метою експлуатації, а також захистити і проводити реабілітаційні процедури у відношенні жертв таких злочинів.

Закон про траффік розвиває положення Акта про біле рабство, вносячи зміни в главу 77 розділу 18 Зводу законів США і посилюючи відповідальність за утримання в рабських умовах, викрадення, втягнення для наступного продажу в рабство й інші діяння, так чи інакше пов’язані з рабським статусом чи інститутами, подібними з рабством. Глава 77 розділу 18 була доповнена шістьма новими статтями (1589-1594).

Стаття 1590 визначає як злочинне діяння торгівлю з метою пеонажу, рабства, рабської примусової чи праці, розглядаючи в даному випадку торгівлю як рекрутування, приховування, транспортування, забез-печення чи одержання праці чи послуг.

Стаття 1591 визначає як злочин торгівлю дітьми з метою сексуальної експлуатації чи торгівлю людьми шляхом застосування сили, обману чи примусу, а також одержання будь-яких доходів від участі в акті торгівлі. Ціль торгівлі визначений однозначно - потерпілий втягується в здійснення комерційного сексуального акта.

Стаття 1592 визнає злочинним знищення, приховання, вилучення, конфіскацію чи заволодіння паспортом, імміграційними й іншими що засвідчують (чи їм подібними) документами в забезпечення здійснення акта торгівлі, пеонажу, рабства і примусової праці чи обмеження (спроби обмеження) свободи переміщення з метою забезпечення виконання роботи чи надання послуг особою, що стала чи є жертвою жорстокої форми торгівлі. Багато торговців користуються такими методами для утримання своїх жертв і підпорядкування їх своїй волі.

В окрему статтю 2251А глави 110, що знаходиться поза рамками Mann Act і Protection Act, винесена торгівля дітьми з метою наступного втягнення в поведінку відверто сексуального характеру з наступною фіксацією на візуальних носіях. Неодмінною умовою притягнення до відповідальності є переміщення неповнолітнього чи злочинця між штатами чи державами, поширення чи перевезення матеріалів будь-якими способами через кордони штатів чи держав, у тому числі поштою чи Інтернетом.

Також у даний час діють § 1328 Зводу законів США, що встановлює кримінальну відповідальність за імпорт у США іноземців з метою проституції чи в інших аморальних цілях, § 1541 за підробку паспортів і віз, а також § 1583 за втягнення в рабство шляхом викрадення чи вивезення якої-небудь особи з намірами продажу його в підневільну службу чи утримувати його як раба. Покаранню також підлягає той, хто схиляє, переконує, примушує особу піднятися на борт судна чи піти в інше місце з метою втягнення його в рабство чи вивозу з країни для втягнення в рабство, хто свідомо і по власній волі продає чи привозить у США будь-яких осіб з метою підневільного поневолення (§ 1584).

Звід законів США передбачає покарання за так називані місдимінори (злочини, які межують з адміністративними правопорушеннями). Згідно § 1306 покаранню підлягає іноземець за навмисне відмову від подачі заяви для реєстрації чи від проходження дактилоскопірування, за ненадання письмового повідомлення про зміну місця проживання, за навмисне надання неправдивої інформації при реєстрації, за підробку посвідчення про реєстрацію чи розписки в одержанні реєстраційної картки.

Кримінальний кодекс штату Каліфорнія, доповнюючи федеральне законодавство, встановлює відповідальність за викрадення людини (§ 207 а, b). Винною у даному злочині вважається особа, яка насильно чи будь-яким іншим способом, що вселяє страх, викраде, затримає, утримує будь-як особу в даному штаті або перевезе її в іншу країну; особа, що умовляє, втягує обіцянками дитину до 14 років виїхати з країни. Кримінальний кодекс Каліфорнії також вводить покарання за введення в оману при підготовці документів для імміграції і виготовлення фальшивих матеріалів для імміграції за винагороду.

ТЕМИ ТА ПЛАНИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ III:

семінарські:

8.2. Організаційно-правові засади протидії нелегальній міграції в Україні – 2 год.

Навчальні питання:

1. Нелегальна міграція: поняття та види.

2. Протидія нелегальній міграції адміністративно-правовими засобами.

3. Правовий механізм протидії нелегальній міграції.

практичні:

7.2. Порядок надання статусу біженця – 2 год.

Навчальні питання:

1. Поняття та зміст правового статусу біженця.

2. Порядок надання, втрати і позбавлення статусу біженця.

3. Повноваження органів виконавчої влади, які вирішують питання про надання, втрату та позбавлення статусу біженця.

7.3. Правовий статус та завдання Управління Верховного Комісара з питань біженців ООН – 2 год.

Навчальні питання:

1. Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців як суб’єкт управління в сфері міграції.

2. Основні функції та завдання Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців.

3. Напрями взаємодії органів виконавчої влади України з Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців.

8.3. Роль підрозділів та служб ОВС у боротьбі з нелегальною міграцією – 2 год.

Навчальні питання:

1. Правові засади діяльності ОВС у боротьбі з нелегальною міграцією.

2. Повноваження підрозділів та служб ОВС у боротьбі з нелегальною міграцію.

3. Напрями взаємодії ОВС з іншими правоохоронними органами у справі протидії нелегальній міграції.

9.2. Адміністративна відповідальність за порушення норм міграційного законодавства – 2 год.

Навчальні питання:

1. Правові засади адміністративної відповідальності у сфері міграції.

2. Види адміністративних правопорушень у сфері міграції.

3. Особливості адміністративної відповідальності іноземців, осіб без громадянства та біженців за порушення міграційних правил.

9.3. Забезпечення режиму адміністративного видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України – 2 год.

Навчальні питання:

1. Сутність адміністративного видворення за межи території України як адміністративно-примусового заходу.

2. Правові засади та елементи режиму адміністративного видворення.

3. Порядок та умови застосування адміністративного видворення.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ III:

п/п теми	№ теми за змістовим модулем	Види завдань, що рекомендуються	Максимальна кількість балів за виконання видів завдань
1.	Тема 7. Механізм реалізації права на притулок в міграцій-ному законодавстві України	1. Підготуйте огляд новітньої літератури на тему: „Проблеми змушу-ної міграції” та підготуйте анотації до неї. 2. Опрацюйте питання „Встановлення статусу біженця: аналіз та застосування норм мігра-ційного законодавства України” і підготуйте доповідь на цю тему.
2.	Тема 8. Нелегальна міграція – генезис і механізм протидії	1. Підготуйте доповідь на тему „Вплив міграційних процесів на криміногенну обстановку ” для виступу на семінарському занятті з цього питання. 2. Підготуйте тестові завдання на тему: „Суб’єкти протидії неле-гальній міграції в Україні”.
3.	Тема 9.Юридична відповідальність у мігра-ційному праві України	1. Підготуйте реферат для виступу на занятті на тему: „Адміністративна відповідальність за пору-шення норм міграційного законодавства”. 2. Підготуйте есе, в якому викажіть своє ставлення до проблеми реалізації прав і обов’язків інозем-них громадян у сфері міграції на сучасному етапі. 3. Підготуйте тестові завдання на тему: „Особливості притягнення до адміністративної відпо-відальності порушників 3. Підготуйтесь до підсумкового тестування по ІІІ змістовому модулю міграційних правил”