Спеціалізовані установи ООН

Розробники Статуту ООН та й Організації в цілому вихо­дили з необхідності органічно вписати її в існуючий за його допомогою правопорядок. Передбачалося, що Організація "сприятиме розв'язанню міжнародних економічних, соціаль­них та інших гуманітарних проблем і заохочуватиме повагу до людських прав і основних свобод" . Саме тому зараз прийнято досліджувати не тільки ООН, а й систему Органі­зації Об'єднаних Націй . У цій системі знайшли своє місце і попередники спеціалізованих установ ООН, серед яких слід назвати вже згадувані так звані міжнародні адміністративні союзи — перші постійно діючі міжнародні організації. У статтях 57—59 і 63 Статуту ООН дано чітке визначення спеціалізованих організацій ООН, порядок встановлення їх зв'язку з ООН, принцип координації, що є основою взаємо­відносин ООН з цими організаціями, а також відзначається ініціатива ООН у справі створення нових спеціалізованих установ.

Спеціалізовані установи ООН, як випливає зі ст. 57 Ста­туту ООН, створюються на основі міжурядових угод і наді­ляються самостійними повноваженнями в характерних для них спеціальних галузях діяльності.

Існує 16 спеціалізованих установ ООН, про функціональ­ну орієнтацію яких можна судити з їх найменувань. Наприк­лад, спеціалізовані установи економічного характеру (міжнародна торгівля, фінанси, зв'язок і транспорт). До цієї групи належать 12 організацій , серед яких: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародний валют­ний фонд (МВФ), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО) та ін. Окрему групу становлять спеці­алізовані установи ООН соціального характеру. Це Міжна­родна організація праці (МОП) і Всесвітня організація охо­рони здоров'я (ВООЗ).

Спеціалізовані установи ООН, такі як Організація Об'єд­наних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) і Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), прийнято також виділяти в окрему групу установ культурно-гуманітарного характеру.

Всі спеціалізовані установи ООН пов'язані з Організа­цією за допомогою угод, що затверджуються Генеральною Асамблеєю ООН. Такий характер взаємозв'язку з ООН ви­значений ст. 63 Статуту. А безпосереднім органом, що упов­новажується вступати з будь-якою із спеціалізованих уста­нов ООН в угоди, визначена Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР). Вона може погоджувати діяльність спеціалізова­них установ за допомогою як консультацій із ними і подання відповідних рекомендацій, так і за допомогою вироблених ре­комендацій Генеральній Асамблеї і членам Організації.

Виходячи з поняття "спеціалізованої установи", даного у Статуті ООН, можна виділити чотири основні ознаки, прита­манні цим установам ООН:

• міжурядовий характер установчих актів;

• широка міжнародна відповідальність, визначена статутом;

• здійснення діяльності в соціально-економічній і гуманітарній галузях;

• наявність зв'язку з Організацією Об'єднаних Націй. Спеціалізовані установи ООН є похідними суб'єктами міжнародного права. Практика їх діяльності належно відоб­ражена у підготовці і прийнятті у 1986 р. Віденської конвен­ції про право договорів між державами і міжнародними орга­нізаціями або між міжнародними організаціями . Основ­ний принцип співробітництва спеціалізованих установ між собою та з іншими суб'єктами міжнародного права ґрунтується на договірній нормі права міжнародних організацій. Саме договірна норма є регулятором відносин спеціалізова­них установ у системі ООН. Привілеї та імунітети, передба­чені для ООН, застосовуються також до їх спеціалізованих установ.

Виходячи зі сформованої міжнародної практики, що від­повідно відображена в статутах спеціалізованих установ, членство в них можливе одним із двох способів. Перший — це так зване первинне членство, коли держава брала участь у виробленні установчого акта організації і ратифікувала його. Другий спосіб — коли вступ до організації здійснюєть­ся шляхом приєднання до її установчого акта (члени, що приєдналися).

Кожна спеціалізована установа має свій внутрішньо організаційний механізм, що ґрунтується на її статуті і забезпе­чує її безперервну діяльність. Але характерним для всіх спе­ціалізованих установ є наявність вищого органу, що визна­чає напрям діяльності організації, і виконавчого комітету, що забезпечує її безперервну діяльність між сесіями вищого органу. Як вищі органи, так і виконавчі комітети спеціалізо­ваних установ мають різні найменування. Наприклад, можна назвати такі вищі органи: Конгрес (ВПС, ВМО), Асамблея (ІКАО, ІМО, ВООЗ), Генеральна конференція (ЮНЕСКО, МОП), Повноважна конференція (МСЕ), Конференція (ФАО). Найменування виконавчих комітетів також різнома­нітне: Адміністративна рада (МСЕ), Рада (ІКАО, ІМО, ФАО), Виконавча рада (ВПС) і т. д.

Спеціалізовані установи ООН функціонально, з одного боку, є органами співробітництва держав, з другого — вико­нують властиві тільки їм основні види діяльності. З-поміж них можна назвати такі, як:

• координація діяльності держав-членів у соціально-еко­номічних галузях міжнародного співробітництва;

• розробка міжнародних конвенцій і регламентів з метою створення уніфікованих правил і норм для регулювання від­повідного міжнародного співробітництва;

• надання технічної допомоги державам, що розвива­ються;

• інформаційна діяльність;

• наукова діяльність .

Зазначений перелік слід назвати основними видами ді­яльності спеціалізованих установ ООН, хоч кожна з них, безумовно, має свої характерні риси, пов'язані із її специфі­кою, цілями і завданнями.