На президентських виборах 2008 р. перемогу здобув демократ Барак Обама ( 2009 р.), 44-й президент США

Питання для закріплення знань:

1. Економічний розвиток США у повоєнний час.

2. Роль закону про національну безпеку.

3.Маккартизм на початку 50-х рр. в США.

4.Фактори, які стимулювали повоєнне піднесення економіки США.

5. Одне з головних завдань американської адміністрації.

Самостійна робота студента № 7 .

Тема : Країни Західної Європи(1945 – поч.ХХІ ст.)

План :

1."План Маршалла".

2.Італійське "економічне диво".

3.Західнонімецьке "економічне диво".

Quot;План Маршалла".

Друга світова війна дезорганізувала економічне життя світу, зруйнувала економічний потенціал, призвела до небаченої мілітаризації, розриву економічних зв`язків, порушила світову торгівлю, розладу фінансів, значному зростанню борги тощо. Всі ці проблеми потребували негайного розвитку. Потрібні були значні матеріальні, фінансові засоби, наполеглива праця, щоб ліквідувати наслідки війни. Єдиною країною світу, яка примножила свій економічний потенціал у світі були США. Тому вони і взяли на себе місію стати локомотивом по відновленню світовою економіки, але, звичайно, за своїм зразком.

Закінчення Другої світової війни несло мало позитивного економіці США. Скорочення військових замовлень загрожувало падінням виробництва, зростанням безробіття. Гостро постали проблеми конверсії – переведення економіки на мирний лад.

Ці проблеми можна було вирішити за рахунок зовнішнього ринку, де у США не залишилось конкурентів. Але це було неможливо через розорення Європи та Азії тривалою війною. Логіка підказувала, що потрібно надати цим країнам кредити, економічну допомогу, здійснити інвестиції в їх економіку, при тім, що ринок капіталів в самих США був перенасиченим. Однак ні приватний капітал, ні уряд не бажали ризикувати, вкладаючи кошти в економіку країн з нестабільними політичними режимами.

5 червня 1947 р. державний секретар США Маршалл, виступаючи в Гарвардському університеті, виклав основні положення плану економічної допомоги країнам, що постраждали від війни. План повинен був вирішити такі завдання: допомогти економіці США позбутись перенасиченості ринку товарів і капіталів, полегшити проведення конверсії, і в той же час забезпечити відновлення дезорганізованої економіки Європи, укріплення європейської демократії. До участі в плані були запрошені СРСР і країни Східної Європи. Країни, які приймають допомогу, повинні були надати відомості про стан своєї економіки, про втрати в роки війни, валютні резерви та плани використання допомоги. 2/3 допомоги вони мали витратити на закупівлю американських товарів. На основі цих даних конгрес США приймав рішення про розмір допомоги. Розподілом допомоги займався виконавчий комітет організації європейського економічного співробітництва на чолі з американським адміністратором.

Перша реакція Москви на план Маршалла не була однозначно негативною. Як згадував міністр закордонних справ СРСР В.Молотов, спочатку в МЗС СРСР хотіли запропонувати взяти участь у плані Маршалла всім соціалістичним країнам, але швидко збагнули, що це неправильно. "Якщо на Заході вважають помилкою нашу відмову, значить, ми зробили правильно".

Радянське керівництво стверджувало, що країни, які одержать допомогу, втратять свою економічну самостійність і що потрібно спиратись на власні сили у відбудові національних економік. Радянське керівництво, критикуючи план, не пропонувало нічого взамін, а, отже, зробило рішучий крок до розколу Європи і розгортання "холодної війни".

18 червня 1947 р. "Нью-Йорк таймс" писала: "Завдання полягало в тому, щоб відкрити перед Росією двері, в які – Вашингтон був впевнений – вона не зайде".

12-15 липня 1947 р. на Паризькій конференції шістнадцятьма державами (Англія, Франція, Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Туреччина, Швейцарія, Швеція) було прийнято пропозицію США і утворено Організацію європейського економічного співробітництва (ОЄЕС).

2 квітня 1948 р. Конгрес США прийняв закон №472 про допомогу іноземним державам.

Американську допомогу прийняли 18 країн. Протягом 1948-1951 рр. вони отримали 12,5 млрд. доларів. Ці країни не втратили своєї незалежності і самостійності, а, навпаки, відновили свій економічний потенціал і навіть стали конкурентами США на світовому ринку. Надання допомоги не передбачало зміну політичного і соціального розвитку держави, наприклад Югославія йшла соціалістичним шляхом розвитку.

27 вересня 1950 р. президент США оголосив законопроект про додаткові і надзвичайні асигнування. У одному з пунктів зазначалось, що країни, які передають СРСР матеріали, що становлять загрозу для США, позбавляються допомоги. Ще в 1949 р. був створений координаційний комітет по контролю за експортом (КОКОМ) стратегічних матеріалів обладнання, технологій у соціалістичні країни. Він припинив свою діяльність лише 1 квітня 1994 р.

Таким чином, План Маршалла з одного боку сприяв подоланню труднощів американської економіки, відбудові Європи, з іншого – призвів до розколу Європи на союзників і противників СРСР та США, став однією з причин “холодної війни”.

2.Італійське "економічне диво".
Американська допомога за планом Маршалла дала можливість Італії відновити її економічний потенціал. Промисловому розвиткові країни сприяли докорінні реформи в економіці.

Економічною доктриною уряду де Гаспері був неолібералізм— повна свобода ринкової торгівлі, конкуренція й розвиток приватного підприємництва.

Християнські демократи здійснили обмежену аграрну реформу. Селяни одержали 1,5 млн гектарів землі. Частину поміщицької землі вони придбали за викуп, решту — завдяки вільному продажеві. При цьому держава надала селянам кредит. За допомогою державних капіталовкладень трохи зменшився розрив між промисловою Північчю і сільськогосподарським Півднем. Підприємці були змушені підвищити заробітну платню робітникам. Усе це привело до розширення внутрішнього ринку і підтримало економічне зростання. Італія перетворилася з аграрно-індустріальної країни в індустріально-аграрну.

У 50—60-х рр. за темпами економічного зростання Італія посідала перше місце в Європі та друге у світі після Японії. Це явище дістало назву італійського "економічного дива".

У його основі — сприятливі зовнішні та внутрішні фактори, і насамперед

· зростання іноземних інвестицій,

· ефективне використання досягнень НТР,

· структурна перебудова економіки,

· державна підтримка приватного підприємництва та збереження демократичних форм правління.

· Держава подала велику допомогу корпораціям, надаючи їм фінансові й податкові пільги. Це дозволило створити великі всесвітньо відомі об'єднання: ФІАТ в автомобільній промисловості, "Монтектіні" в хімічній, "Піреллі" в гумовій, "Едісон" в електроенергетичній.

Італія увійшла до сімки найбільш індустріально розвинених країн світу.
Урядові установи й корпорації були зацікавлені в стабільному розвиткові держави і тому звертали серйозну увагу на соціальні програми. У країні бурхливо розвивалося будівництво дешевого житла для робітників, створювалися соціальні установи, налагоджувалася система охорони здоров'я, проте з безробіттям нічого суттєвого зробити не таланило, кількість безробітних, перевищувала 1 млн, а понад 200 тис. щороку були змушені емігрувати до ФРН, Швейцарії, Франції, погоджуючись на будь-які умови життя та праці.

· З іншого боку, у зв'язку з безробіттям оплата праці в Італії була значно нижчою, ніж в інших західних країнах.

· Це зменшувало собівартість товарів і дозволяло експортувати їх за найнижчими цінами, що, своєю чергою, стимулювало розвиток виробництва.

3. Західнонімецьке "економічне диво".

Перші роки існування ФРН були відзначені висо­кими й стабільними темпами промислового розвитку. Вже в 1951 р. загальний обсяг виробництва був на третину вищим, ніж у 1936 р., а в 1956 р. він подвоївся. Середньорічний приріст промислової про­дукції становив за період з 1950 по 1960 р. 9,6% проти 4% у СІЛА і 3% у Великій Британії. Німецькому "економічному диву" сприяло кілька факторів.

· По-перше, значною мірою вдалося зберег­ти промисловий потенціал західної частини країни.

· По-друге, було вдосталь дешевої робочої сили, особливо після репатріації 9 млн німців зі Східної Пруссії та інших районів.

· Заробітна плата робітни­ків у перші повоєнні роки була значно меншою від довоєнної, а робочий тиждень становив 50-52 години.

· США надали Західній Німеччині 3,9 млрд дола­рів "стартової допомоги" за планом Маршалла.

· 30-32% усіх вкладів в економіку надійшли з федерального та місцевих бюджетів.

· Ці кошти були витрачені на заміну застарілого устаткування, оновлення виробництва, створення нових галузей економіки (нафтохімії, електроніки тощо). Відбувався процес прискореної індустріалі­зації порівняно відсталих регіонів.

· Економічному розвиткові сприяв великий попит на всі види про­мислової продукції як виробничого призначення, так і на товари широкого вжитку.

· Крім того, ФРН у 50-х роках практично не мала військових витрат. Це дало можливість зробити значні грошові заощадження.

· Золотий запас ФРН на початок 60-х років переви­щив запаси Великої Британії, Франції та сканди­навських країн разом узятих.

Усе це сприяло перетворенню Західної Німеччини в одну з найпередовіших в економічному відношенні держав світу.

Визнаним архітектором німецького "економічно­го дива" був Л. Ерхард, беззмінний міністр еконо­міки в урядах К. Аденауера. Він разом з групою неоліберальних економістів створив теорію "соціального ринкового господарства", в якій вдало поєднувалися особиста ініціатива підприємців, віль­на конкуренція з елементами державного регулю­вання. Держава, на думку авторів цієї теорії, повинна підтримувати нормальне функціонування системи цін і захистити ринкову економіку від монополізму товаровиробників. Для попередження циклічних криз їй необхідно використовувати ва­желі кредитної, валютної, податкової політики. Проте абсолютно не допускається втручання в господарську діяльність окремих підприємств дер­жавних структур.

Теорія соціального ринкового господарства стала основою економічної політики західнонімецького уряду на довгі роки.

Завдання для закріплення знань:

1. Яка роль "плану Маршалла"у відновленні економіки європейських країн ? 2. Яку мету переслідувала адміністрація Трумена, подаючи допомогу Європі?

3. Назвіть причини "німецького економічного дива". Чим повчальний досвід ФРН для інших держав?

4. Порівняйте "економічне диво" в Німеччині та Італії за такими показниками:

Причини	Досягнення	Наслідки

6.Складіть невелике есе на тему «Уроки «економічних див для України».

Самостійна робота студента № 8.