Характеристика національно-визвольного руху в Україні XIX ст

Наддніпрянська Україна

Національно-визвольний рух започаткувала патріотична інтелі­генція, яка прагнула зберегти від вимирання українську мову, істо­рію, культуру.

Культурницька діяльність української інтелігенції

У 1798 р. Іван Котляревський видав поему "Енеїда", вперше уживши українську народну мову як літературну.

Це була епохальна подія: вона поклала початок відродженню української мови, перетворенню її на літературну.

Справу I.Котляревського продовжили "Харківські романтики" — літературне об'єднання 20-40-х pp., створене студентами Харків­ського університету Левком Боровиковським, Амвросієм Метлинським, Олександром Корсунем та іншими.

Ідейним натхненником "харківських романтиків" був народо­знавець, письменник, режисер Григорій Квітка-Основ'яненко. Видавши у 1834 р. "Малоросійські повісті", він довів, що українською мовою можна писати й високохудожні прозові твори.

Активізації літературної творчості українською мовою сприяв професор Харківського університету (пізніше його ректор) Петро Гулак-Артемовський.

Наприкінці XVIII ст. — поч. XIX ст. помітно посилюється інте­рес до української історії. Слава найвизначнішого твору вітчизня­ної історіографії цього періоду належить анонімній "Історії Русів". Тривалий час вона поширювалася у рукописних списках і лише в 1846 р. вийшла друком. Автор, намагаючись відновити історичну справедливість, доводить, що Україна має власну історію, захищає право українського народу на свободу і державу. Патріотична спрямо­ваність "Історії Русів" зумовила її широку популярність і справила значний вплив на розвиток української історичної науки.

Слід відзначити і першу узагальнюючу працю з історії України Дмитра Бантиш-Каменського (1822 p.), п'ятитомну "Історію Мало­росії" Миколи Маркевича (1842-1843 pp.)

У другій пол. XIX ст. великий вплив на розвиток історичної науки справили Микола Костомаров, Володимир Антонович, Олександра Єфименко, Дмитро Багалій. Наприкінці XIX ст. почалася дослідницька діяльність Михайла Грушевського.

Поряд із літературними й історичними дослідженнями важливою формою діяльності інтелігенції було вивчення українського фольк­лору. Вагомий внесок у його популяризацію зробили Микола Цертелєв, Михайло Максимович (перший ректор Київського уні­верситету), Микола Костомаров, Ізмаїл Срезневський, Йосип Бодянський.

Культурницька діяльність української інтелігенції справила знач­ний вплив на піднесення національної свідомості народу, на акти­візацію процесів національного відродження.

Опозиційність масонських лож

На поч. XIXст. після війни 1812 р. з Наполеоном, яка, як уже зазначалося, радикалізувала суспільство, в Україні виникають пер­ші таємні організації — масонські ложі. Найбільше значення мала Полтавська ложа "Любов до істини" (1818-1819 pp.), серед членів якої були Іван Котляревський, Григорій Тарнавський, Семен Кочу­бей і в якій сповідувалася ідея відокремлення України від Росії.

На її базі у 1821 р. утворилося таємне "Малоросійське товарист­во" на чолі з предводителем дворянства Переяславського повіту Полтавської губернії Василем Лукашевичем. Члени товариства ви­ступали за державну незалежність України.

Масонські ложі започаткували організований опозиційний ца­ризму рух в Україні.

Діяльність декабристів

У 20-ті pp. XIX ст. в Україні засновуються таємні декабристські організації:

• "Південне товариство" (1821-1825 pp.) з центром у Тульчині, очолюване полковником П. Пестелем.

• "Товариство об'єднаних слов'ян" у Новограді-Волинському (1823-1825 pp.) на чолі з офіцерами — братами Борисовими.

Членами декабристських організацій були переважно російські дворяни, офіцери, діячі літератури. Основні вимоги — ліквідація самодержавства та кріпосного права. Серед декабристів не було єд­ності у вирішенні національного питання. "Південне товариство" виступало за "єдину і неподільну" Росію, не визнаючи за україн­ським та іншими народами Російської імперії права на самови­значення; "Товариство об'єднаних слов'ян" передбачало створення федерації слов'янських народів, однак воно не розглядало Україну об'єктом цього федеративного союзу. Після невдалого повстання в грудні 1825 р. декабристські організації були розгромлені.

На поч. 40-х років XIX ст., із відкриттям університету, центром національно-визвольного руху став Київ.