Радянсько-німецька війна

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра суспільних наук

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Для студентів

Навчальна дисципліна «Історія України»

Модуль №_1. «Історія України»

Змістовний модуль № 2. «Історія України ХХ – початку ХХІ ст.»

Заняття № 12. «Україна під час другої світової війни (1939-1945).».

Курс 1-й Факультет медичний, стоматологічний, фармацевтичний

Семінарське заняття обговорено на методичній нараді кафедри « » 20 р.

Протокол № ______

т. в. о. зав. кафедри

к. філол.. н., доц. _______________О.О. Сікорська

Одеса – 2013 р.

МОДУЛЬ № 1 «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ »

Змістовий модуль № 2 «Історія України ХХ – початку ХХІ ст. »

Тема семінарського заняття № 12. «Україна під час другої світової війни (1939-1945).».

Актуальність теми. Обґрунтування теми.

Друга світова війна опалила всі українські землі. В цей час не припиняла існувати ідея державності і спроби її реалізації на українських землях. В цей час продовжували розвиватись кращі традиції української національної історії та культури.

2. Цілі заняття (мета):

Навчальна цільвикладання лекції сприяє вивченню і розумінню вітчизняної історії у загальнолюдському контексті; допомагає зрозуміти процеси еволюції народу і держави в важкі воєнні роки; орієнтує студента в основних закономірностях суспільного, громадського і цивілізаційного розвитку та тлі особливостей епох і регіонів; дозволяє збагнути єдність українського етносу у його етнографічній, культурній, мовній, економічній різноманітності.

Виховна ціль викладання дисципліни сприяє розширенню світогляду студента, розвиває почуття поваги, гордості та шанобливості до вітчизняної історії і культури; допомагає збагнути унікальність України в загальносвітовому історичному процесі.

Основна мета вивчення теми полягає в тому, щоб на основі здобутих знань студенти могли орієнтуватись в основних подіях другої світової війни, вміли описати головні тенденції і динаміку вирішення різноманітних проблем, показати місце і значення України в історичному розвитку людства.

План та організаційна структура заняття.

№№ п.п.	Основні етапи та їх зміст	Навчальна мета	Засоби навчання та контролю	Матеріали методичного забезпечення	Розподіл часу
1.	Підготовчий етап Постановка мети, визначення початкового рівня знань і вмінь, готовність до сприйняття нової теми. Забезпечення позитивної мотивації.	Усвідомлення причетності до багатовікової історії свого народу	Читання матеріалу підручників за темою	Методична розробка для студентів з даної теми   Основний підручник	10 %
2.	Основний етап Формування вмінь, навичок. План заняття: 1. Початок другої світової війни і Україна 2. Радянсько-німецька війна 3. Рух опору 4. Наслідки Другої світової війни для України	І -озвучення дат і подій ІІ -пояснення фактичного матеріалу ІІІ -встановлення причино-наслідкових зв’язків між подіями і явищами IV -все вище перечислене а також підготовка реферату чи повідомлення, і активна участь в його обговорені	Усні відповіді, дискусії, робота з картою України	Методична розробка для студентів з даної теми Основний підручник Карта України Конспект лекції і СРС	80 %
3.	Заключний етап Підведення підсумків заняття, контроль та корекція вмінь і навичок; Завданнядля самопідготовки студента з посиланням на список літератури.		Основна і додаткова література. Тестові завдання, метод. розробки для студентів	Список літератури, питання, завдання	10 %

4. Питання до семінарського заняття:

1. Початок другої світової війни і Україна

2. Радянсько-німецька війна

3. Рух опору

4. Наслідки Другої світової війни для України

5. Теми доповідей, рефератів:

1. Пакт Молотова – Ріббентропа і його роль в початку Другої світової війни.

2. Радянський рух опору на окупованих територіях.

3. ОУН-УПА: невизнана боротьба на два фронти.

6. Нові терміни:Пакт Молотова – Ріббентропа, окупаційний режим, голокост.

7. Тести:

1. Анексію західноукраїнських земель, що входили до складу Польщі, радянські війська розпочали:

А 1 вересня 1939 р.

Б 17 вересня 1939 р.

В 13 червня 1940 р.

Г 22 червня 1941 р.

2. Акт часів другої світової війни про відновлення незалежності Української держави було проголошено:

А У Львові 30 червня 1941 р.

Б В Києві 14 жовтня 1941 р.

В В Києві 24 серпня 1991 р.

Г В Одесі 14 жовтня 1992 р.

3. Вкажіть керівника рейхскомісаріату «Україна»:

А Г. фон Рундштедт

Б Е.Кох

В Й. фон Ріббентроп

Г А.Розенберг

4. У русі опору з фашистськими загарбниками на українських землях брали участь:

А тільки УПА

Б тільки Радянські партизани

В УПА, радянські партизани

Г опору не чинилось

5. Офіційна дата народження УПА:

А 14 жовтня 1941 р.

Б 14 жовтня 1942 р.

В 14 жовтня 1943 р.

Г 14 жовтня 1944 р.

6. Героїчна оборона Одеси в 1941 р. тривала:

А 37 днів

Б 67 днів

В 73 дні

Г 103 дні

7. Командувачем УПА в 1943 – 1945 рр. був:

А С.Бандера

Б С.Ковпак

В Р.Шухевич (Т.Чупринка)

Г Є.Коновалець

8. Друга світова війна розпочалася нападом

А Франції на Німеччину.

Б Німеччини на Радянський Союз.

В Радянського Союзу на Фінляндію.

Г Німеччини на Польщу.

9. Рейди партизанських з’єднань на Правобережну Україну в 1943 р., окрім воєнних цілей, передбачали

А нейтралізацію впливу на цій території ОУН та її збройних формувань.

Б постачання продовольства населенню окупованих територій.

В відновлення в регіоні радянської влади.

Г мобілізацію до лав Червоної Армії.

8. Зміст заняття:

1. Початок другої світової війни і УкраїнаРоз’єднаність українських земель, перебування їх у складі різних держав були не лише болючою проблемою великої європейської нації, а й одним із складних моментів політичного становища в Центральній та Східній Європі передвоєнної доби. Україна постійно привертала увагу багатьох європейських країн, але їх цікавило тільки те, як би загарбати українські землі й перетворити їх на свою колонію.

Напередодні Другої світової війни населення Західної України становило близько 7 млн. осіб. На всіх цих землях панувала іноземна адміністрація, яка проводила колонізаційну політику. Це викликало обурення українців, призводило до спротиву офіційним властям.

У 1925 р. було утворено Українське національне-демократичне об’єднання (УНДО) на чолі з К. Левицьким. У 1929 р. у Відні під керівництвом Є.Коновальця постала Організація українських націоналістів (ОУН), яка ставила за мету здобуття незалежності України. Посилився національно-визвольний рух у Закарпатті. 11 жовтня 1938 р. Закарпаття отримало від Чехословаччини автономію, яка, однак, була ліквідована угорською окупацією. Карпатська Україна, що проголосила свою незалежність 15 березня 1939 р., практично того ж дня припинила своє існування. Угорщина повністю окупувала Закарпаття. Нового удару по західноукраїнських землях було завдано 23 серпня 1939 р., коли В.Молотов і Й. Ріббентроп підписали радянсько-німецький пакт про ненапад. Таємним протоколом передбачалося розмежування сфер інтересів обох держав, а Західна Україна поряд з іншими територіями мала увійти до складу СРСР. Лемківщина та Холмщина потрапляли до німецької зони.

1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу почалася Друга світова війна. 17 вересня польський кордон перетнули війська Червоної армії. Офіційною радянською пропагандою це було кваліфіковано як “визвольний похід” у Західну Україну. 22 вересня було встановлено попередню демаркаційну лінію між військами агресорів, а 28 вересня СРСР і Німеччина уклали договір про дружбу. 11 лютого 1940 р. в Москві була підписана економічна угода, згідно з якою на 15 травня 1941 р. Німеччина отримала від СРСР 632 тис. тонн хліба, 232 тис. тонн бензину, 23,5 тис. тонн бавовни, 50 тис. тонн марганцю, 900 кг платини тощо. У Бресті, Пінську, Ковелі відбулися спільні військові паради, що мало символізувати дружбу СРСР та Німеччини.

У згаданому таємному протоколі йшла мова також про інтереси СРСР стосовно Південного Сходу Європи, зокрема Бессарабії. В кінці червня 1940 р. СРСР, скориставшись невтручанням Німеччини та її тиском на румунський уряд, зайняв Бессарабію, заселені українцями території Буковини та румунський округ Герца.

Отож відтоді майже всі українські землі, котрі перед тим перебували у складі інших держав, були зібрані докупи в межах СРСР. З одного боку, цей факт мав безумовне позитивне значення: возз’єднання західноукраїнських земель об’єктивно відповідало одвічному прагненню нашого народу до єдності, соборності. Але не можна не враховувати того, хто, навіщо та якими методами робив це. Сталін, ведучи політичний торг із Гітлером, насамперед дбав про подальше розширення своєї імперії, про створення “зони безпеки” на західних кордонах. До того ж Сталін прагнув якомога скоріше покласти край визвольному рухові населення Західної України. Для цього застосовувалися не лише репресії. З тактичних міркувань було зроблено ряд кроків, спрямованих на обмеження польського впливу на цих землях. Зокрема, українська мова стала мовою викладання у названому на честь І.Франка Львівському університеті.

Однак у становищі нових територіальних надбань СРСР домінувало інше. Йшов жорсткий процес насильницької радянізації. Були заборонені всі українські партії, культурно-освітні організації, союзи, гуртки, греко-католицька церква, заклади “Просвіти”, понад 80 різноманітних видань. Радянське керівництво смертельно лякала сама можливість впливу національне налаштованої Галичини на радянську Україну. Ось чому влада з такою наполегливістю насаджувала в Західній Україні відпрацьовану в СРСР тоталітарно-комуністичну систему. Репресії проти населення ставали дедалі більш жорстокими та масовими. З осені 1939 р. за політичними мотивами, як правило, без суду і слідства було репресовано 10% населення Західної України. Довгождане возз’єднання українських земель виявилося кривавим.

Радянсько-німецька війна

22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР. У загарбницьких планах фашистів Україна займала особливе місце. Згідно з планом “Ост” Німеччина мала намір депортувати з України десятки мільйонів людей, переселивши сюди колоністів-німців. Частину її земель передбачалося передати сателітам гітлерівської Німеччини.

Для більшості українців ця війна стала Великою вітчизняною.

Вже перші дні війни показали слабкість СРСР. Незважаючи на масовий героїзм бійців, Червона армія, командний склад якої став жертвою сталінських репресій ще в передвоєнні роки, швидко відступала. До середини серпня 1941 р. німецькі війська захопили Галичину, Західну Волинь, Буковину, Бессарабію. 19 вересня фашисти взяли Київ, у жовтні - Одесу й Харків. До кінця 1941 р. була окупована майже вся Україна. Величезними були людські та матеріальні втрати.

Сподівання західних українців на те, що з приходом сюди німців і відступом більшовиків для них настане покращення, не справдилися. Хоча військові підрозділи ОУН на початку війни разом з німцями вели боротьбу проти Червоної армії, Гітлер і думки не мав про те, що Україна може стати самостійною державою. Це особливо стало ясним, коли проголошена у Львові 30 червня 1941 р. Українська держава була швидко зліквідована, а ініціаторів прийняття Акта про незалежність України - С. Бандеру і Я.Стецька – запроторили до концентраційного табору Заксенгаузен.

По всій Україні встановлювався окупаційний режим, який жорстоко переслідував усіх, хто чинив йому спротив. 20 серпня 1941 р. із значної частини республіки, окупованої німцями, був створений Райхскомісаріат Україна на чолі з фашистським катом Е. Кохом. Однак усе це не могло придушити опір населення. Зокрема, активну боротьбу проти окупантів розгорнули радянські партизанські формування. В окупованому Києві була створена Українська Національна Рада - політично-громадський центр під орудою ОУН. Діяли підпільні більшовицькі та націоналістичні організації, польські партизанські загони та ін. Якщо діяльність радянських партизанів концентрувалася в основному на Лівобережжі, то збройні формування ОУН, насамперед Українська повстанська армія, діяли на теренах Західної України.

У липні 1944 р. було створено Українську головну визвольну раду. Більшовики однак, вбачали в ОУН-УПА посібників Німеччини, своїх ворогів. З цієї причини антинацистський рух в Україні послаблювався, його сили нерідко витрачалися на братовбивчу боротьбу між собою.

Події на фронтах, особливо після поразок Німеччини під Сталінградом та Курськом, стали розвиватися вже на користь антигітлерівської коаліції.

Стратегічна ініціатива остаточно перейшла до Червоної армії. Почалося визволення Лівобережної України. Червона армія мала потрійну перевагу над німецькою в кількості військ, майже п’ятикратну - в техніці, значна частина якої поставлялася союзними державами, насамперед США та Великою Британією.

Поповнена величезними людськими ресурсами, Червона армія розгорнула енергійний наступ. Протягом літа-осені 1943 р. були звільнені Харків, Чернігів, Полтава, у вересні - Донбас, а 6 листопада був звільнений Київ.

Переможне форсування Дніпра завершувало корінний перелом у війні.

Завершальний етап Другої світової війни посідає дуже важливе місце як у світовій історії, так і в історії України. Саме тоді починали формуватися нові погляди на повоєнну розбудову світу, на всю систему міжнародних відносин. І що ближчою ставала перемога над спільним ворогом, ці питання привертали дедалі пильнішу увагу політичних лідерів США, Великої Британії, СРСР.

Що стосується ходу Другої світової війни в 1944-1945 рр., то тут ставало дедалі зрозумілішим, що антигітлерівська коаліція впевнено йде до перемоги над нацистською Німеччиною. Зокрема, 1944 р. став роком остаточного визволення українських земель від німецько-фашистських загарбників. У лютому 1944 р. в районі м. Корсунь-Шевченківський було ліквідовано велику групу німецьких військ. 26 березня радянські війська вийшли на державний кордон з Румунією. Після того як у першій половині травня 1944 р. був звільнений Крим, основні зусилля сконцентрувалися на західному напрямку.

Були звільнені Львів, Станіславів, Ужгород. На початку жовтня 1944 р. територія України була повністю очищена від німецьких окупантів, а наприкінці цього місяця було звільнено й Закарпаття. 29 червня 1945 р. між СРСР та Чехословаччиною укладено угоду про возз’єднання Закарпаття з Українською РСР.

Таким чином, події на фронтах свідчили про те, що розгром Німеччини не за горами. Перемога об’єднаних націй над фашистами та їхніми спільниками, як вже зазначалося, не тільки підводила підсумок Другій світовій війні, а й висувала на порядок денний не менш важливі питання повоєнного світоустрою.

З цього огляду заслуговують на увагу події, що сталися в СРСР та, зокрема, в УРСР у 1944 р. Отож 27 січня 1944 р. пленум ЦК ВКП(6), скликаний вперше після початку війни, ухвалив пропозиції щодо розширення прав союзних республік у сфері оборони та зовнішніх зносин. 1 лютого 1944 р. Х сесія Верховної Ради СРСР заслухала доповідь наркома закордонних справ В.Молотова “Про перетворення Наркомату оборони і Наркомату закордонних справ із загальносоюзних на союзно-республіканські наркомати”. Того ж дня був прийнятий відповідний закон і внесені зміни до Конституції СРСР. Тепер кожна республіка мала право вступати в безпосередні зносини з іноземними державами, укладати з ними угоди та обмінюватися дипломатичними та консульськими представництвами. 4 березня 1944 р. шоста сесія Верховної Ради УРСР прийняла закон “Про утворення союзно-республіканського Народного комісаріату закордонних справ УРСР”. На посаду керівника НКЗС України був призначений О.Корнійчук, якого повернули з Москви, де він працював одним із заступників В. Молотова. На цьому, однак, несподіванки не закінчилися.

Одна з ділянок радянсько-німецького фронту була перейменована на Український фронт. Вірш В. Сосюри “Любіть Україну”, сповнений яскраво виражених національних мотивів, Москва відзначає Сталінською премією. Вводяться нові бойові нагороди і серед них - орден Б.Хмельницького.

Пізніше була досягнута домовленість про те, що дві радянські республіки - Україна і Білорусія - стануть одними з членів-фундаторів ООН. В битві за Берлін взяли участь десятки тисяч воїнів-українців. 2 травня столиця Німеччини була взята. 2 вересня 1945 р. капітулювала й Японія.