Другий Універсал Центральної Ради та його місце в історії української революції

1. Переговори УЦР і Тимчасового уряду.

2. II Універсал.

3. Історичне значення Універсалу.

Проголошенням 10 червня 1917 р. І Універсалу УЦР, по суті, здійснила відновлення, відродження української державності, але не як самостійної, а як автономної у складі Росії.

Населення з ентузіазмом зустріло І Універсал. Продовжувалась організація національно-державної влади. Невдовзі створили Малу Раду й Генеральний Секретаріат — уряд на чолі з В. Винниченком.

Тимчасовий уряд, консервативні кола Росії засудили І Універсал, оголосивши його виявом сепаратизму. На цих позиціях стояли й загальноросійські партії, що діяли в Україні. Уряд готовий був застосувати проти Ради силу, але його бездіяльність у соціально-економічній сфері і курс на війну до переможного кінця призвели до послаблення популярності урядових партій і врешті-решт до червневої політичної кризи. Незадоволення посилив і провал наступу на Південно-Західному фронті, коли за місяць боїв російська армія втратила 150 тис. чол.

У такій ситуації конфронтація Тимчасового уряду з УЦР була недоречною. Незважаючи на негативне ставлення до національного руху, Тимчасовий уряд змушений був шукати угоди з УЦР. 29 червня 1917 р. до Києва прибула делегація міністрів Тимчасового уряду в складі О. Керенського, М. Терещенка, І. Церетелі. Після ведення напружених переговорів було вироблено основні засади компромісу. Найголовнішим для українців було те, що Тимчасовий уряд зобов'язувався визнати УЦР державним органом негайно, не чекаючи Установчих Зборів.

Зміст досягнутої угоди текстуально оформлявся у двох різних за формою документах. Документи уряду назвали проектом постанови "Про національно-політичне становище України". УЦР побажала його оформити від себе як II Універсал. Обидва документи мали оголошуватись одночасно. Оскільки три міністри не мали повноважень від імені уряду, вони повезли опрацьований документ до Петрограда, звідки повинні були повідомити про його затвердження телеграфом. Після цього Рада одержувала право опублікувати II Універсал.

На засіданні 2 липня 1917 р. Тимчасовий уряд заслухав звіт про переговори й досягнуту угоду. Засідання було бурхливим і призвело до урядової кризи. Три міністри від партії кадетів категорично виступили проти надання українцям автономного устрою і на знак протесту вийшли з уряду. Міністр шляхів сполучення М. Некрасов проголосував за угоду з УЦР, але мусив вийти з партії кадетів. З липня 1917 р. УЦР опублікувала текст II Універсалу.

З одного боку:

— офіційно визнавалась автономія України, УЦР доручалось підготувати Закон про автономний устрій;

— УЦР отримала статус вищого органу революційної демократії, Генеральний Секретаріат — вищого органу крайового управління;

— Тимчасовий уряд погоджувався з українізацією військових підрозділів.

З іншого боку:

— Закон про автономний устрій України мали затвердити Установчі збори, а до цього УЦР зобов'язується не здійснювати самочинно автономії України;

— не уточнювалась територія, на яку поширювалась влада УЦР і Генерального Секретаріату, а також повноваження останнього;

— склад Генерального Секретаріату затверджувався Тимчасовим урядом, а УЦР поповнювалася представниками національних меншин;

— комплектування окремих військових частин виключно українцями здійснюється під контролем російського командування й військового міністра.

Оцінка II Універсалу не може бути однозначною. Зміст Універсалу свідчив про те, що УЦР зробила істотні поступки урядові, який прагнув обмежити певними рамками національно-визвольний рух. Однак сам факт вимушеного визнання Центральної Ради з боку центрального уряду мав історичне значення. В умовах ослаблення центральної влади те, якими наслідками повернеться компроміс для долі української державності, залежало передусім від уміння УЦР використати владні повноваження, що опинилися в її руках.

В Україні проти II Універсалу виступили самостійники, які організували в ніч з 4 на 5 липня 1917 р. збройний виступ, щоб примусити УЦР проголосити незалежність України, але вони були розбиті.

Загалом II Універсал не влаштовував жодну зі сторін. Головні події були ще попереду.

Ключові дати

З липня 1917 р. — проголошення II Універсалу