Світовий політичний процес та його суб'єкти

Аналіз політики як складного і багатогранного суспільного явища передбачає її вивчення як на внутрішньополітичному, так і на міжнародному рівні. Внутрішня політика вивчається шляхом аналізу її різних напрямів та їх реалізації в межах держави. Міжнародна політика — це взаємовідносини між двома і більше державами, а зовнішня політика — зовнішня діяльність однієї держави. Зовнішня політика держави фор­мується насамперед під впливом внутрішніх факторів. Однак виявляється вона у тісній взаємодії, взаємозалежності з зовнішніми факторами. На міжнародній арені суб'єктом політики є держави, взаємовідносини між якими базуються на засадах або суверенітету, або залежності, підкорення.

Окрема держава монополізує політичну владу всередині країни, а також політику в цілому в даному суспільстві. На міжнародній арені немає єдиного центру світової політики, взагалі там діють рівноправні держави, відносини між якими складаються по-різному.

Що розуміється під міжнародними відносинами? Це су­купність політичних, економічних, дипломатичних, куль­турних, науково-технічних, військових, гуманітарних взаємозв'язків між державами і групами держав, а також між суспільними рухами та організаціями, які діють на міжна­родній арені.

З такого визначення міжнародних відносин маємо, що ці відносини є середовищем, у якому реалізуються принципи міжнародної політики, під якою розуміють цілеспрямовані дії в інтересах суб'єктів, між якими складаються ці відноси­ни, і характер взаємовідносин, що виникають на цих засадах. Для певного державного суб'єкта — це зовнішня політика, оскільки її метою є вирішення завдань, пов'язаних з урегулю­ванням навколишнього соціального середовища. Французький соціолог і політолог Р. Арон (1905-1983) зазначав, що зміст міжнародних відносин між політичними одиницями становлять відносини між державами, саме міжнародні від­носини.

Поняття «світовий політичний процес» означає сукуп­ність дій і взаємовідносин суб'єктів світового суспільства з ре­алізації власних і спільних інтересів. У політичній практиці і публіцистиці це поняття звичайно є синонімом понять «між­народна політика», «міжнародні відносини», «світова по­літика», бо міжнародна політика містить політичний процес, а останній є втіленням і вираженням міжнародної (світової) політики.

Специфіка міжнародної політики і політичного процесу розкривається шляхом аналізу їх структурних елементів, на­самперед суб'єктів.

Основним суб'єктом світового суспільства, світового політичного процесу (і міжнародного права) є держава. її політика визначає характер міжнародних відносин, безпосе­редньо впливає на сутність свободи і рівнів добробуту грома­дян, на людське життя. Саме за допомогою держави народи і нації організовано представляють свої інтереси на світовій арені.

Держава — єдиний суб'єкт міжнародного процесу, який характеризується суверенітетом. Категорія «національно-державний суверенітет» має два аспекти — внутрішній і зовнішній. Перший аспект означає свободу вибору кожним народом свого способу економічного розвитку, політичного режиму, наявність у державі власного законодавства. Другий аспект передбачає невтручання держав у внутрішні справи одна одної, їх рівність і незалежність. Основою діяльності будь-якої держави на міжнародній арені є національний інте­рес, який являє собою усвідомлення і відображення в діяль­ності політичних лідерів держави її корінних потреб. Відомий американський політолог Г. Моргентау (1891-1967) вважав, що саме концепція інтересу, яка виражена у категоріях сили,

рятує від «моралізованих крайнощів і політичної безрозсуд­ності» . Слід розглядати державу як політичну спільність, яка дбає про свої інтереси, що виражається у силовому впливі.

Досягнення балансу сил та інтересів є важливим фактором у забезпеченні стабільності світової політики. До складових сили суб'єктів світової політики (держав) належать: їх війсь­кова підготовка та організація, географічне розташування, природні ресурси, промисловий потенціал, кількість населен­ня, якість дипломатії і розвідки, стан моралі, національний характер тощо.

Проте у сучасному світі держави не можуть керуватися вузько зрозумілими національними інтересами і вести мову лише у категоріях сили. Будь-яка держава змушена зважати на інтереси інших країн, поважати їх, що вимагає від держа­ви дотримання певних норм поведінки на міжнародній арені.

З погляду міжнародного права держави є формально рівни­ми в юридичному аспекті, але водночас держави надзвичайно різняться за національною могутністю, до складу якої вхо­дять вищезгадані фактори. З урахуванням факторів націо­нальної могутності і здатності захистити свій суверенітет роз­різняють наддержави, великі держави, середні держави, малі держави та мікродержави. До наддержав належать ті, що ма­ють здатність впливати на умови існування усього людства і володіють силою руйнування планетарного масштабу. Великі держави значною мірою впливають на світовий розвиток, не домінуючи при цьому у міжнародних відносинах. Середні держави впливають на своє близьке оточення. Це відрізняє їх від малих держав, вплив яких є слабким, але вони володіють достатніми засобами для збереження своєї незалежності і те­риторіальної цілісності. Мікродержави, в принципі, нездатні захистити свій суверенітет власними силами.

До провідних суб'єктів міжнародних відносин, які безпосе­редньо створюються державами, належать їх міждержавні об'єднання — політичні або військово-політичні організації. Серед них: Організація Об'єднаних Націй (ООН), Європейський Союз (ЄС), Ліга арабських держав (Арабська ліга), Орга­нізація африканської єдності (ОАЄ), Організація Північно­атлантичного Договору (НАТО), Організація з безпеки і спів­робітництва в Європі (ОБСЄ), Співдружність Незалежних Держав (СНД) тощо.

У межах ООН існує цілий ряд організацій, що функціону­ють у міжнародних відносинах як структурні елементи, так і як самостійні суб'єкти. Такими організаціями є: Всесвітній банк, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Міжна­родна організація праці (МОП), Організація Об'єднаних Націй в питаннях освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародне агентство по атомній енергетиці (МАГATE), Конференція ООН з торгів­лі й розвитку (ЮНКТАД), Міжнародний суд ООН та ін.

Важливу роль у формуванні і функціонуванні міжнарод­них відносин відіграють неурядові організації, які об'єднують недержавні інститути і громадян різних країн і діють у спе­цифічних галузях. До їх числа належать: Міжнародна асо­ціація політичних наук, Міжнародна організація криміналь­ної поліції (Інтерпол), Міжнародна демократична федерація жінок (МДФЖ), Всесвітня федерація демократичної молоді (ВФДМ) та багато інших.

Безперечно, що міждержавні відносини мають переважне значення у світовій політиці, бо саме вони створюють пра­вові межі, які визначають позадержавні відносини. Тільки держави мають повноваження укладати угоди, починати і закінчувати війни, вступати в офіційні контакти з іншими державами. Водночас збільшується значення недержавних суспільних організацій, які не замінюють, а доповнюють компетенцію уряду в міжнародних справах. Так, наприк­лад, транснаціональні корпорації (ТНК) — це спеціалізовані неурядові організації, що значною мірою впливають не лише на економічну ситуацію, але й на політичне життя сучасного світу. Великі ресурси дають можливість ТНК впливати в своїх інтересах на політичну сферу не тільки в країні знаход­ження, але й у світі в цілому. Наприкінці XX ст. ТНК контролювали 50 % світового промислового виробництва, 65 % зовнішньої торгівлі, 80 % патентів і ліцензій на нову тех­ніку, технології і «ноу-хау». Ядро світової господарської системи становлять приблизно 500 ТНК, які володіють прак­тично необмеженою економічною владою1. 1 Мировая экономика и международные отношения. — 1999. — № 6. — С. 56.

Суб'єктами міжнародних відносин (світового політичного процесу) є держави, міжнародні урядові та неурядові орга­нізації, суспільні рухи, транснаціональні корпорації, релігій­ні об'єднання, народи, етноси, політичні та суспільні лідери.

Провідна роль політики в міжнародних відносинах зумов­лена такими факторами:

1. Суб'єкти світової політики володіють колосальними ре­сурсами і можливостями впливу не тільки на власне політич­ні, але й на економічні та інші міжнародні процеси. Перекон­ливим прикладом є роки «холодної війни» у XX ст., коли з політичних міркувань над створенням зброї масового зни­щення людей працювала більшість найкращих умів вчених і технічної інтелігенції планети.

2. Міжнародні відносини мають яскраво виражену тенден­цію до глобалізації, ускладнення і розширення, що потребує удосконалення міжнародних політичних механізмів для їх регулювання.

3. Міжнародні політичні відносини суттєво впливають на формування міжнародного порядку, тобто забезпечення нор­мального функціонування держави та інших міжнародних інститутів.

4. Сьогодні як ніколи гостро постають питання безпеки всього людства, проблеми його виживання. Саме в цьому на­прямі концентрується увага світової політики.

5. За допомогою світової політики можливо найбільш ефективно вирішувати складні проблеми світового розвит­ку, які пов'язані з суперечністю між тенденціями до розши­рення взаємовідносин народів і держав, з одного боку, і різноманітністю політичних і соціально-економічних сис­тем — з іншого.

Світова політика значною мірою визначає склад сучасного світу. її пріоритети зумовлені необхідністю вирішення спіль­них проблем, які стоять перед людством і національними інтересами її суб'єктів.