Інституції європейського союзу

1. Європейська Рада

2. Рада Міністрів (Рада ЄС)

3. Європейський парламент

4. Європейська Комісія

5. Суд ЄС і Суд і Інстанції

6. Палата Аудиторів

7. Економічний і Соціальний Комітет

8. Комітет регіонів

9. Європейський і Центральний банк

10. Європейський інвестиційний банк

11. Європол

12. Омбудсмен

Загальна характеристика:

Суміщення функцій. Це означає, що принаймні три найважливіших інституції ЄС (Європейський Парламент, Рада і Комісія) наділені функціями різного характеру, які не можуть бути чітко пристосовані до традиційного розмежування між законодавчими, виконавчими, судовими та наглядовими органами.

Поліцентричність структури.Незважаючи на те, що центральні інституції ЄС незмінно знаходяться у Брюсселі, вони також розміщуються у Люксембурзі і Страсбурзі. Крім того, Центр ядерних досліджень Євроатому, наприклад, розташовано в Іспрі (Італія) та Калхемі (Великобританія).

Розподілена лояльність.Теоретично всі інституції ЄС задумані й створені в такий спосіб, щоб бути відданими тільки одній справі — інтересам Євросоюзу. Однак це виявилося практично неможливим з принципових і прагматичних міркувань. Саме розподілена лояльність дозволяє європейським урядовцям знаходити “золоту середину” у їхній діяльності.

Розподіл влад. Цей принцип уперше був сформульований французьким філософом - конституціоналістом Монтеск’є у XVIII ст., і створення французьких післяреволюційних інституцій базувалося саме на його положеннях. Суть цього принципу полягає в тому, що, здійснюючи свою владу, законодавчі, виконавчі й судові органи мають бути повністю незалежними один від одного. Цей принцип застосовується до інституцій ЄС тому, що всі вони є незалежними одна від одної, хоча, як було згадано вище, і виконують змішані функції.

Європейська Рада

Загальна характеристика:

Склад – глави держав-членів і урядів держав-членів ЄС.

· забезпечує форум для вільного і неофіційного обміну думками між главами держав і урядів;

· класифікує компетенційні питання, закріплені у засновницьких договорах, питання політичного співробітництва і спільного опікування стосовно держав-членів;

· генерує імпульси для прогресивного розвитку Співтовариства.

Особливості діяльності:

ü після кожного засідання Європейська Рада повинна представити Європарламентові звіт своїх слухань і щорічний письмовий звіт щодо прогресу, досягнутого Союзом.

ü рішення ЄР є політичними і загальними за суттю;

ü не мають сили закону;

ü не можуть бути реалізованими без “законодавчого наповнення”;

ü не є предметом судового контролю

ü на відміну від інших інституцій Європейська Рада діє без будь-яких правил внутрішнього розпорядку.

Європейський парламент

Загальна характеристика:

o складається з представників народів держав-членів ЄС;

o обирається прямим загальним голосуванням на 5 років;

o кількість обраних депутатів від 15 держав – членів було 626, від 25 ‑ 732 членів

o представлено більше 100 політичних партій і рухів;

o діє 8 політичних фракцій і груп, 27 постійних комітетів.

Функції, компетенція, повноваження Європарламенту:

Функції	були: • законодавча; • обрання та формування виконавчих органів ЄС; • контроль за діяльністю виконавчої влади ЄС; • просвітницько-інформаційна; будуть: o законодавча; o бюджетна; o політичний контроль; o консультаційна.
Сфери компетенції	• політична; • кадрова; • системотворча; • комунікативна.
Діяльність у політичній сфері	• право на участь у законотворчій діяльності; • контроль за здійсненням виконавчих повноважень структурними підрозділами Ради та Комісії.
Діяльність у кадровій сфері	• затверджує, зокрема, всіх членів Комісії; • призначає Омбудсмена; • консультує Раду стосовно призначення нею членів Виконавчої ради Європейського Центрального Банку та членів Палати Аудиторів.
Діяльність у системотворчій сфері	• перегляд окремих положень чинних Договорів, інших правових актів; • внесення змін і доповнень щодо процедурних питань, перерозподілу компетенції між ЄС та країнами-членами тощо.
Діяльність у комунікативній сфері	• забезпечує зворотний зв'язок між своїми депутатами і їх виборцями, відносини з парламентами країн-членів, асоційованих членів та третіх країн.

Рада Європейського Союзу (Рада Міністрів)

Загальна характеристика

· Складається з представників кожної держави-члена на міністерському рівні, які мають повноваження брати зобов'язання від імені свого уряду.

· Можуть делегуватися і представники міністерського рівня від територіальних утворень, що діють в рамках публічного права (наприклад, від федеральних земель Німеччини).

· Головування здійснюється по черзі кожним членом Ради протягом шести місяців відповідно до алфавітного розташування держав-членів.

· Голова Ради, як "перший серед рівних", не має вищої юридичної влади над іншими представниками.

· Головуюча держава-член виконує адміністративну, ініціативну, координуючу та представницьку функції.

· Частково змінючи свій склад і назву в залежності від предмета обговорення (питання освіти, транспорту, фінансів, промисловості тощо), Рада засідає по два-чотири рази на рік.

Підготовчу роботу для діяльності Ради ЄС здійснює Комітет постійних представників держав-членів (КОРЕПЕР), який поділяється на КОРЕПЕР-І і КОРЕПЕР-ІІ.

Спеціальні Комітети Ради

Ø Політичний

Ø Координаційний комітет зі співробітництва у сфері охорони порядку та правосуддя у кримінальних справах

Ø Стратегічний комітет з питань імміграції, зовнішніх кордонів та надання політичного притулку

Ø Комітет з сільського господарства

Ø Економічний і фінансовий комітет

Ø Комітет по зайнятості

Ø Комітет у справах світової організації торгівлі

Рада приймає рішення голосуванням:

ü Одностайно (100 % голосів)

ü Кваліфікована більшість (у попередньому складі з 87 членів Ради 62 голоси складали кваліфіковану більшість)

ü Проста більшість (50 % + 1)