Економічна суть та види санації підприємств

Термін "санація" походить від латинського слова "sanare", що означає оздоровлення, видужання. Серед фахівців немає єдиної думки щодо трактування даної категорії. Стосовно сфери економіки - це оздоровлення фінансового стану підприємства, поновлення та закріплення його платоспроможності. Згідно із 'Законом України "Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом" санація - це система захо­пи, що здійснюються в процесі провадження справи про банк­рутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового пану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію під­приємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Санація підприємства - складний та багатоаспектний про­цес, що може мати різні цілі, вирішуватися різними суб'єктами, передбачати різноманітні типи заходів та різні джерела їх фінансу­вання. Це обумовлює потребу в створенні та обґрунтуванні концеп­ції та побудові на її основі моделі санації підприємства. Варто за­уважити, що санаційна концепція повинна бути розроблена та впроваджена в систему управління на кожному підприємстві і всту­пані в дію тоді, коли будуть виявлені перші симптоми негативних (кризових) явищ. У сьогоднішньому складному та змінюваному се­редовищі бізнесу усі господарюючі суб'єкти повинні бути готові як до змін у зовнішньому середовищі, так і до проведення змін всередині підприємства. Підприємство, яке планує успішно функціонувати протягом тривалого періоду, повинно бути ме­ханізмом із змінюваною конфігурацією. Санаційна концепція повинна бути складовою системи менеджменту підприємствата передбачати загальну стратегію поведінки підприємства при зіткненні з труднощами в його діяльності. Концептуальна суть санації полягає в спрямуванні обмежених фінансових ре­сурсів на досягнення тих цілей, які забезпечують усунення причин кризи та, відповідно, подолання її наслідків.

У загальному вигляді модель санації підприємства вклю­чає три основних блоки: визначення цілей санації, управління санацією та досягнення цілей санації (рис. 1.4).

			Визначення цілей санації
	ідентифікація симптомів кризи
	аналіз причин кризи та оцінка
	можливостей їх усунення
	формування оперативних, тактичних та стратегічних цілей санації
	Управління санацією
	вибір санаційних заходів
	пошук та мобілізація необхідних фінансових ресурсів
	планування санаційних процедур
	організація здійснення санаційних процедур
	контроль за проведенням санації
		Досягнення цілей санації

усунення симптомів кризи

усунення причин кризових явищ Рис. 1.4. Модель санації підприємства

Ключовою проблемою першого етапу реалізації пропонованої моделі є виявлення та аналіз причин кризових явищ, наслідком яких є незадовільна платоспроможність та ліквідність підприємства, його збитковість та неконкурентоспроможність. На даній проблемі у вітчизняній науковій літературі акцентується надто мало уваги, проте саме ефективна робота на цьому етапі закладає фундамент успіху санаційних заходів та є гарантією того, що через певний пері­од після проведення санації криза не повториться.

Фахівці неплатоспроможних підприємств часто допускають помилки, здійснюючи оздоровчі заходи. Вони намагаються усунути в першу чергу зовнішні прояви кризи - незадовільний рівень плато­спроможності, ліквідності. Досягається це часто таким методом, як іалучепня додаткових кредитів для фінансування поточної діяльнос­ті. Заходи такого типу можуть створити враження подолання кризи в короткотерміновому періоді, усунути її зовнішні симптоми, проте через певний час підприємство опиниться у ще більшій кризі. Це пояснюється тим, що глибинні причини, які криються у самому підприємстві, у недоліках його операційної, фінансової та інвести­ційної діяльності (наприклад, невідповідність продукції потребам ринку, неефективне управління, незадовільний фінансовий мене­джмент, інвестиції в проекти з неприпустимо високим рівнем ризи­ку та ін.), не були усунуті. Звичайно, зосереджуватись слід на тих проблемах, які криються в самому підприємстві і які можна усуну­ти: це, в першу чергу, ендогенні причини кризи, в другу - екзогенні н тій їх частині, на яку може вплинути підприємство.

Після аналізу причин кризи необхідно визначити цілі санації рліходячи із наявної або новосформованої місії підприємства. Па рис. 1.5 представлено "дерево цілей" санації, на якому виділено 7 груп: економічні, фінансові, управлінські, структурні, виробничі, і схніко-технологічні та соціальні цілі.

На другому етапі управління санацією необхідно спочатку скласти перелік санаційних заходів з поділом останніх на опера- півні (першочергові), тактичні та стратегічні. Далі здійснюється пошук та мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для прове-іеппя таких заходів. Подальша робота включає власне управління санаційною процедурою: планування, організацію та контроль за її ідійсненням. Значну увагу тут' слід приділити проведенню контропо, який включатиме виявлення та аналіз відхилень контрольних показників та надаватиме інформацію керівництву для своєчасного коригування процесу здійснення санації.

Етап досягнення цілей санації передбачає подолання як при­чин кризи (тобто вдосконалення господарської, фінансової та ін­вестиційної діяльності), так і її симптомів (тобто відновлення пла­тоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспро­можності).

Системне вивчення санації, більш глибоке проникнення в її суть неможливе без розгляду заходів фінансового оздоровлення підприємства. Серед розмаїття заходів можна виділити:

• розробка нових річних (квартальних) планів на найближчі три роки;
• залучення нових працівників тільки у виняткових випадках;
• збільшення кількості покупців та контрагентів;
• реорганізація відділу збуту та розробка нової програми його діяльності;
• формування списку номенклатури та асортименту виробничих запасів;
• забезпечення старих ділових зв'язків та отримання нових за­мовлень від клієнтів;
• проведення інформаційно-мотиваційних розмов з висококва­ліфікованими фахівцями.

В аналітичній практиці використовують різноманітні види са­наційних процедур. У табл. 1.2 наведено основні види санації від­повідно до їх класифікаційних ознак. Так, оперативна санація пе­редбачає відновлення ліквідності та платоспроможності, тактична санація - відновлення прибутковості, а стратегічна — забезпечення конкурентоспроможності у довгостроковому періоді.

Внутрішня санація передбачає здійснення організації, плану­вання та контролю санаційних процедур керівництвом підприєм­ства. Даний вид санації, як правило, здійснюється силами самого підприємства і передбачає проведення заходів, спрямованих на зростання доходів фірми та зменшення витрат.

Заходи зовнішньої санації передбачають управління оздоровчою процедурою організаціями та особами, що є зовнішніми по відно­шенню до підприємства: кредиторами, фінансовими органами, дер­жавними установами. Типовими заходами при даному виді санації є реструктуризація підприємства та рефінансування його боргів.

Таблиця 1.2
Типологія видів санаційних процедур_____________________

Класифікаційна ознака	Вид санації
. За мстою проведення	1.1.оперативна 1.2. тактична 1.3. стратегічна

Продовження таблиці 1.2

Класифікаційна ознака	Вид санації
2. За суб'єктом здійснення	2. і. внутрішня 2.2. зовнішня
3. За змістом санаційних заходів	3.1. фінансова 3.2. технологічна 3.3. організаційна 3.4. правова 3.5. виробничо-технічна 3.6. соціально-економічна
4. За джерелами фінансування	4.1. санація за рахунок внутріш- ніх джерел фінансування 4.2. санація за рахунок зовнішніх джерел фінансування

Предметом нашого подальшого вивчення буде в основному фінансова санація, яку слід розуміти як систему фінансово-економічних заходів щодо покриття поточних збитків та ліквідації причин їх виникнення, поновлення і збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, покращання структури оборот­ного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необ­хідних для проведення санаційних заходів іншого змісту. Вибір тих чи інших видів санації повинен виходити з мети її проведення, можливостей залучення зовнішніх та внутрішніх джерел фінансу­вання, переважаючого типу пропонованих заходів та суб'єктів, що здійснюють санаційні процедури.

Таким чином, санація підприємств являє собою складний та багатоаспектний процес, для реалізації якого потрібні ґрунтовні дослідження діяльності господарюючих суб'єктів та розробки ефективних механізмів оздоровлення їх фінансово-господарського стану. Такі дослідження дадуть змогу зробити обгрунтовані ви­сновки щодо напрямків та перспектив видужання підприємств та організацій, їх подальшого розвитку.

1.4. Основні передумови управління фінансовою санацією

Проблеми санації та фінансового оздоровлення підприємств економічно розвинутих країн вирішуються по-різному. Відміннос­ті визначаються особливостями економічного та соціального роз­витку, принципами побудови національних фінансових систем та фінансовими відносинами на мікрорівні. Однак типовою для усіх

підприємств є необхідність розробки механізму фінансової санації конкретних суб'єктів господарювання. В основу даного механізму покладена класична модель санації (рис. 1.6).

Виходячи із визначення санації, розрізняють такі види сана­ційних заходів: соціальні;

оргапізаційио-правові; виробничо-технічні; фінансово-економічні.

Важливу роль у процесі санації відіграють заходи фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають в процесі мобілізації й використання внутрішніх та зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємства. 1 Іа відміну від них санаційні заходи організаційно-правового хара­ктеру спрямовані на зміну організаційно-виробничої структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесової діяльності, покращання ділових стосунків між партнерами тощо.

Однією з передумов проведення фінансової санації є передба­чення фінансового ризику, що пов'язаний з формуванням джерел фінансування підприємства і проведенням операцій з його актива­ми. Найчастіше мова йде про кредитний, процентний і валютний ризики. Під кредитним ризиком розуміють вірогідність невиплати кредитору належних йому коштів, процентний ризик пов'язаний з поверненням коштів за кредитними договорами з плаваючими процентними ставками, а валютний - з можливими збитками при •лині валютних курсів. Зрозуміло, що повністю застрахуватися від фінансового ризику неможливо. Однак зважена фінансова політи­ка дозволить, з одного боку, зменшити вірогідність настання не­сприятливої ситуації, а з другого - звести до мінімуму негативні наслідки цих ситуацій, якщо вони все-таки настали. В окремих ви­їм іках виграти на захист від ризику можуть перевищити очікува­нім"! від їх реалізації результат. Насамперед процес ідентифікації та оцінки ризиків необхідно починати з відповіді на такі запитання: Які основні джерела ризику? Які можливі втрати за несприятливих обставин? Яка вірогідність втрат того чи іншого рівня? Який найгірший варіант розвитку подій?

Чи можна знизити вірогідність виникнення несприятливої си­туації?

Рис. 1.6. Класична модель санації (за N. Zdrowomyslow, C. Spies, M. Gellink)

Згідно з чинним законодавством можна виділити чотири осно­вні економічні передумови прийняття рішення про санацію.

1. Санаційна можливість боржника - наявність фінансових, орга­нізаційно-технічних, правових можливостей.

2. Узгоджений план санації - наявність професійно складеного бі-

знес-плану.

\. Реальні підстави виконання плану санації - наявність конкрет­них і обґрунтованих заходів відновлення діяльності підприємс­тва та можливостей оптимального використання фінансових ресурсів. 4. Присутність інвесторів - наявність та достатність ресурсів для фінансової санації. Як зазначалось раніше, метою фінансової санації є покриття поточних збитків та ліквідація причин їх виникнення, а також по­новлення та збереження ліквідності і платоспроможності підпри-і мства. Рішення про проведення санації приймаються з подачі різ­них сторін:

• і ініціативи суб'єкта господарювання, що перебуває в кризовій ситуації, коли існує реальна загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому. Це до-судова санація - система заходів щодо відновлення платоспро­можності боржника, які може здійснювати власник майна (ор­ган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганіза­ційних, організаційно-господарських, управлінських, інвести­ційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення проваджен­ня у справі про банкрутство. При цьому, якщо боржник із влас­ної ініціативи звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство, право вибору умов са­нації, реорганізації та право вибору санатора залишається за ним. Одночасно з поданням заяви боржник повинен подати до суду список кредиторів та дебіторів, бухгалтерський баланс, пішу інформацію, яка характеризує фінансово-майновий стан підприємства;

• і ініціативи кредиторів, які бажають задовольнити свої вимоги, після закінчення місячного терміну з дня опублікування в офі­ційному друкованому органі оголошення шодо порушення справи про банкрутство даного підприємства. Господарський суд приймає рішення про припинення провадження справи про банкрутство та про проведення санації юридичною особою;

• і ініціативи банківської установи, яка має право застосувати до і, інша, оголошеного неспроможним, комплекс санаційних заходів, передати оперативне управління підприємством новій адміністрації, змінити порядок платежів, реорганізувати борж­ника тощо;

• з ініціативи заставодержателя у разі невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підпри­ємства. Якщо санаційні заходи заставодержателя привели до відновлення платоспроможності підприємства, то він має право звернутися до господарського суду із заявою про стягнення за­ставленого майна;

• з ініціативи Державного фонду з питань банкрутства, якщо йдеться про державні підприємства. Після внесення боржника до реєстру неплатоспроможних підприємств даний орган здійс­нює управління майном та розробляє пропозиції щодо прове­дення фінансової санації.

У випадку неможливості санації підприємства воно за рішен­ням господарського суду визнається банкрутом. При цьому банк­рутством визнається нездатність боржника відновити свою плато­спроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Тема 1.

Контрольні запитання

1. Охарактеризувати симптоми економічної кризи підприємств.

2. Спільність та відмінність трьох форм економічної кризи.

3. Порівняти зовнішні та внутрішні фактори кризової ситуації на підприємствах.

4. За допомогою яких фінансових показників можна оцінити можливі фінансові труднощі та вірогідність кризи?

5. У чому суть експрес-діагностики?

6. Написати формули розрахунку показників платоспроможності підприємства.

7. Написати формули розрахунку показників фінансової стійкос­ті та поточної платоспроможності підприємства.

8. У чому різниця між санацією та досудовою санацією?

9. Охарактеризувати три основні блоки санації.

10. Місія та цілі санації, їх взаємозв'язок.

11. Перелічити класифікаційні ознаки та види санації підпри­ємств.

12. У чому суть фінансового ризику?

13. Охарактеризувати основні передумови прийняття рішення про санацію.

14. Хто може виступати ініціатором проведення санації?

Питання для самоконтролю до теми 1

1.Як розуміється санація у сучасних умовах господарювання?

2. Які існують типові сценарії банкрутства?

3. Що розуміється під вхідними змінними і вихідними параметрами ви­робничої системи в ринкових умовах?

4. Дайте характеристику трьом режимам роботи динамічної системи.

5. Що розуміється під об'єктом управління виробничої системи?

6. Охарактеризуйте основні властивості виробничих систем в ринково­му середовищі.

7. Які вимоги додаються до суб'єкта управління виробництвом у стадії санації?

8. Чим досягається стале функціонування виробничої системи в ре­зультаті запровадження заходів фінансової санації?

9. Що означає термін "управління"?

10. Які складові продуктивних сил залучаються до процесу фінансової санації підприємства?

1 1. Згадайте функціональні призначення фінансової санації.

12. Що розуміють під методом упраачіння фінансовою санацією підприємства?

13. Що означає поняття «виробнича система»?

14. Що таке суб'єкт господарювання?

15. Згадайте системну організацію відносин, що виникають навколо суб'єкта господарювання.

16. Сформулюйте предмет вивчення курсу «Управління фінансовою са­нацією підприємств».

Тестові завдання

1. До головних факторів, що зумовлюють кризу суб'єктів під­приємницької діяльності, слід віднести:

a) дефіцит власних коштів;

b) зайві виробничі потужності;

c) слабка конкурентна позиція на ринку;

d) надлишок робочої сили.

2. Про симптоми якої кризи йде мова:

a) відсутня мотивація інноваційних заходів;

b) відсутність коштів для створення виробничих запасів;

c) дефіцит висококваліфікованих кадрів;

d) вимушений перехід на акредитивну форму розрахунків.

3. Експрес-діагностика фінансового стану забезпечує:

a) вчасне фіксування кризової ситуації;

b) високу достовірність результату;

c) досягнення місії підприємства.

4) Коефіцієнт відновлення платоспроможності підприємства розраховується па базі:

a) коефіцієнта автономії;

b) нормативного коефіцієнта поточної ліквідності;

c) інших коефіцієнтів.

5) Санація підприємства - це:

a) надання підприємству зовнішньої фінансової допомоги;

b) задоволення вимог кредиторів та виконання зобов'язань перед бюджетом;

c) сукупність усіх заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення і здійснюються власником майна для запобігання банкрутству;

d) сукупність усіх заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення і здійснюються під час впро­вадження справи про банкрутство зметою запобігання ви­знання боржника банкрутом.

6. Досудова санація — це:

а) надання підприємству зовнішньої фінансової допомоги;

b) задоволення вимог кредиторів та виконання зобов'язань перед бюджетом:

е) сукупність усіх заходів, які здатні привести підприємство до фінансовою оздоровлення і здійснюються власником майна для запобігання банкрутству

f) сукупність усіх заходів, які здатні привести підприємство до фінансовою оздоровлення і здійснюються під час впро­вадження справи про банкрутство з метою запобігання ви­знання боржника банкрутом.

7. Фінансова санація передбачає:

a) отримання нових замовлень від покупців;

b) реструктуризацію заборгованості;

c) наявність "компенсаційного пакета";

d) забезпечення конкурентоспроможності підприємства;

e) рефінансування дебіторської заборгованості.

8. Підприємство втратило платоспроможність, якщо:

a) коефіцієнт відновлення платоспроможності є меншим за 0,5;

b) коефіцієнт автономії є більшим за 0.5;

c) надто низьке значення показника фінансового левериджу:

d) демонструє низьку інвестиційну привабливість.

9. Фінансовий ризик виникає за умов:

a) низький рівень ринкової вартості розмішених акцій;

b) неспроможність повернути кредитору борг;

c) зміни процент них ставок за кредит:

d) виникнення несприятливої ситуації.

10. Ініціаторами проведення санації виступають:

a) вищестояща організація;

b) керівництво підприємства-боржника:

c) власники підприємства-боржника:

d) органи виконавчої влади:

e) господарський суд;

f) усі відповіді правильні.

Словник до теми 1