Архітектура українського бароко
Загальні особливості європейського бароко на українських землях втілювалися дуже своєрідно. Для архітектурних споруд, що постали за тих часів у Гетьманщині та Слобідській Україні, дослідники послуговуються терміном козацьке бароко.Найбільше українських барокових споруд було збудовано за період правління гетьмана Івана Мазепи.Його коштом споруджено близько десяти храмів. Кошти у будівництво вкладав не тільки Мазепа. Багато храмів збудовано коштами інших гетьманів та козацької старшини. Коштом стародубського полковника Михайла Миклашевськогобуло збудовано кілька церков на шляху від Стародуба до Києва: у Новгороді-Сіверському, Глухові, а також Видубицькому монастирі в Києві — муровані трапезна з Преображенською церквою та Георгіївський собор (1696-1701 pp.). Преображенська церква у Великих Сорочинцях (1732 р.) збудована коштом гетьмана Данила Апостола.
Справжніми шедеврами світової архітектури в стилі козацького бароко є також споруди Преображенського собору Мгарського монастиря поблизу Лубен (1684— 1692 pp.), Хрестовоздвиженсъкий собор у Полтаві (1709 р.), Покровсъкий у Харкові (1689 p.), Cnaco-Преображенський в Ізюмі (1684 p.), церква Катерини в Чернігові (1716 р.).
Найпоказовіші відмінності барокового храму від храму княжого:
Храм княжих часів. Церквавтілювала образ ідеального, простого й досконалого світу: храм іззовні мав обличчя (фасад) і спину (абсиди); внутрішній простір також був чітко обмежений, мав початок і кінець та складався з трьох відокремлених частин - місця для хрещення, місця для віруючих і місця для духівництва тощо.
Храм козацької доби. Бароковий храм не мав чітко вираженого фасаду, він був однаковий з усіх боків - здавалось, ніби його споруда весь час повертається навколо своєї осі. Так само і внутрішній простір позбавлений чітких меж. Стіни в ньому вигинаються, подрібнюються, розчленовуються, створюючи враження нескінченності. Крім того, барокові споруди були наснажені ідеєю величі козацької України, і тому чимало з них мали грандіозні розміри.
Риси барокової архітектури набули на українських теренах настільки значного поширення, що виявлялися навіть у дерев'яних спорудах народних майстрів.
Друга половина 17 - перша половина 18 ст. в українській архітектурі прикметні й тим, що саме в цей період значно зростає увага до цивільних споруд. За тогочасними мистецькими законами будувалися колегіуми, магістрати, військові канцелярії, житлові будинки. Визначною спорудою цивільної архітектури був корпус Київської академії. Кошти на його будівництво надав Іван Мазепа. Тоді було зведено перший поверх академії. Проте за два десятиліття навчальний заклад був уже переповненим. Упродовж 1732-1740 pp. за проектом архітектора Йогана Шеделябуло надбудовано другий поверх із церквою. Наприкінці 17 ст. у Чернігові постали будівля колегіуму та будинок полкової канцелярії.
Образотворче мистецтво
Графіка.В історії українського мистецтва з вершинами барокової книжкової графіки кінця 17 - початку 18 ст. пов'язані
три видатні постаті - Олександраі Леонтія Тарасевичівта Івана Щирського.
Перу цих трьох майстрів належить величезна кількість першокласних з погляду рисувальної техніки та барокових за типом образного мислення графічних творів, сповнених символічного змісту і пишної алегоричної театральності.
У 1702 р. в Києві вийшов друком «Києво-Печерський патерик» із 40 гравюрами Леонтія Тарасевича.
І. Щирський- автор багатьох відомих гравюр до книжок Л. Барановича «Благодать і істина» (1683), С. Яворського «Відлуння голосу волаючого в пустелі...» (1689); П. Орлика «Гіппомен Сарматський» і «Прогностик... Даниїла Апостола» (обидві - 1698) та ін. У відомій гравюрі на честь ректора Київської академії П. Колачинського (1697-1702) Щирський зобразив групу студентів на чолі з ректором на тлі будинку академії. Єдина відома малярська робота - ікона Любецької Богородиці (1698).
Малярство.
На відміну від графіки, український іконопис набував стилю бароко стриманіше. Посилення малярського начала у трактуванні ликів святих, пов'язане із проникненням в ікону елементів західноєвропейської живописної традиції, більше відчувалось у творчості галицьких і волинських майстрів. З-поміж них в останній чверті 17 ст. вирізнялася така постать з малярського осередку м. Жовкви, як Іван Руткович.На Волині в той же час у подібній манері працював Йов Кондзелевич із Жовкви, чернець Білостоцького монастиря під Луцьком.
У Гетьманщині засвоєння європейських малярських канонів мало поверховий характер, тоді як сам іконопис і надалі спирався на руську живописну традицію. Від тих часів збереглося чимало безіменних іконописних шедеврів. Ікони народних майстрів вражають бездоганною живописною технікою, глибиною розкриття біблійних образів та осягненням усього розмаїття людських почуттів, багатством кольорів, життєствердним пафосом. Найчастіше народні іконописці зверталися до образу Божої Матері. На іконах козацької доби Богородицю зображено в національному українському вбранні на тлі золоченого різьбленого рослинного орнаменту. У кожному регіоні України створювалися свої варіанти української Мадонни. Волинські ікони із зображенням Божої Матері відрізняються від чернігівських або від образів Слобожанщини, Протягом 17-18 ст. великого поширення в Україні набула ікона Покрови. Образів Покрови збереглося чимало. У нижній частині таких ікон подавалися реалістичні зображення представників козацької старшини, кошових отаманів, гетьманів. Приміром, збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенням Богдана Хмельницького.Зображення тогочасних історичних діячів можна побачити й на інших іконах доби бароко. Цією рисою дослідників приваблює ікона Розп'яттяз портретом лубенського полковника Леонтія Свічки.
Розвивався і світський портретний живопис.Портрети замовляли представники козацької старшини, - власне, тому їх і
називають козацькими. Чудовим зразком козацького портрета є зображення стародубського полковника Михайла Миклашевського (початок 18 ст.) та знатного військового товариша Григорія Гамалії (останні десятиліття 17 ст.). У багатьох козацьких старшинських маєтках створювалися портретні галереї. Найбагатшим уважають зібрання портретів Сулим у родовому маєтку Сулимівці на Київщині. Надзвичайною популярністю в усій Україні користувалося зображення козака Мамая.Протягом 18 ст.його можна було побачити в кожній українській хаті.
Поняття і терміни
Бароко- в італійській мові означає химерний, чудернацький. Так називають мистецький стиль, який панував у Європі від кінця 16 та майже до кінця 18 ст. Для мистецтва бароко характерна надзвичайна увага до форми. У літературі ця риса виявилася в розмаїтті жанрів - аж до таких словесних вправ, як фігурні вірші, та у пишномовності: і в побудові складних багатослівних речень, і в застосуванні вигадливих несподіваних порівнянь, в нагромадженні образів, поєднанні біблійної міфології з античною тощо. У 17 ст. бароковим стало навіть написання літер (показовими з цього погляду є підписи українських гетьманів і канцеляристів). Бароковим архітектурним спорудам притаманні нагромадження розкішних оздоб, підкреслена декоративність, грандіозність.
Четьї-Мінеї- релігійні твори, у яких по днях кожного місяця були розміщені житія святих, притчі, повчальні розповіді.