Тема 1.5. дипломатичний етикет

Лекція

План

1. Форми та правила вітань, представлень, рекомендувань

2. Зовнішній вигляд дипломата, офіційної особи

3. Етикет телефонної розмови

4. Етикет дарування та приймання подарунків, сувенірів, квітів.

Значення першої зустрічі у міжособистих відношеннях. Класифікація вітань. Правила вітань за нормами дипломатичного етикету. Потискання рук. Уклін. Поцілунок. Поцілунок руки. Обійми. Правила вітання між подружжями. Вітання чоловіка і жінки. Вітання між жінками. Вітання з монархом, вищим духовенством. Ініціатива вітання. Вітання під час ходи, з групою осіб, на представницьких заходах.

Поняття зовнішній вигляд та його складові. Повсякденний чоловічий та жіночий одяг. Вечірній одяг. Деякі особливості носіння фраку і смокінгу. Святковий одяг. Вибір одягу з урахуванням індивідуальних особливостей людини. Зачіска, аксесуари, парфуми, макіяж. Коштовності, функціональні коштовності чоловіків і жінок. Осанка, хода. Культура мови, гучність, тембр.

Семінарське заняття

План

1. Імідж дипломата, офіційної особи, ділової людини.

2. Етикет носіння Державних нагород та відзнак.

3. Офіційні і протокольні форми рекомендування, представлення. "Лінія вітання".

4. «Лінія представлення». Представлення та рекомендування третьою особою, особисто, "заочно", жінці, високій особі, члену королівської родини, вищому духовенству.

ТЕМА 1.6.ДИПЛОМАТИЧНІ ПРИЙОМИ

Лекція

План

1. Види дипломатичних прийомів.

2. Підготовка та проведення дипломатичних прийомів.

Роль та значення дипломатичних прийомів у міждержавних взаєминах. Значення дипломатичних прийомів в роботі зовнішньополітичного відомства, дипломатичної місії.. Список запрошених. Підготовка та розсилка запрошень. Особливості запрошення на прийом високого гостя. Спеціальні запрошення на прийом на честь високого гостя. Відповідь на запрошення. Меню. Схеми та правила розсадки на дипломатичних прийняттях. Поведінка господарів й гостей під час дипломатичних прийомів. Зовнішній вигляд під час дипломатичних прийомів. Кувертна (розсадна) картка. Застільний етикет. Подяка за участь у прийомі.

Семінарське заняття

Протокольне забезпечення візитів на вищому рівні

План

1. Основні види візитів.

2. Принципи складання програми візиту на вищому рівні.

3. Зростання значення візитів з розвитком міжнародних відносин.

4. Протокольна діяльність дипломатичного представництва.

5. Класифікація дипломатичних прийомів. Вибір типу дипломатичного прийому залежно від мети та протокольних норм.

6. Протокольні характеристики різних типів дипломатичних прийомів. Підготовка і проведення дипломатичних прийомів.

Завдання для самостійної роботи

Дати письмові відповіді на питання

1. Підвалини доброго виховання і дипломатичні звичаї.

2. Подарунки (сувеніри і квіти).

Запитання для самоперевірки

1. Проаналізувати види дипломатичних прийомів.

2. Охарактеризувати етапи підготовки та проведення дипломатичних прийомів.

3. Пояснити зміну значення візитів з розвитком міжнародних відносин.

Література: 2, 3, 5, 7–9, 11, 14, 18–25, 38.

ТЕМА 1.7. ОФІЦІЙНІ ЗАХОДИ І ЦЕРЕМОНІЇ У ДИППРОТОКОЛІ. МІЖНАРОДНІ ПЕРЕГОВОРИ

Лекція

План

1. Церемонії в протокольній практиці України

2. Характеристика переговорів як найважливішої практичної діяльності у міжнародній сфері.

3. Переговорна стратегія і тактика.

4. Офіційні заходи та церемонії в Україні.

Завдання для самостійної роботи

Дати письмові відповіді на питання

1. Нове в організації сучасної протокольної практики.

2. Основні протокольні норми прийому іноземних дипломатів.

3. Джентльменська угода, меморандум взаєморозуміння.

Запитання для самоперевірки

1. Охарактеризувати особливості переговорів.

2. Описати риси переговорної стратегії і тактики.

Література: 2, 3, 5, 7–9, 11, 14, 18–25, 38.

ТЕМА 1.8. Протокол багатосторонньої дипломатії. Протокол міжнародних організацій та конференцій

Лекція

План

1. Дипломатичний протокол в ООН та інших міжнародних міжурядових організаціях.

2. Найважливіші функції протоколу ООН та інших міжнародних організацій.

3. Порядок протокольного старшинства в міжнародних організаціях.

4. Представницька робота постійних представництв країн-членів при міжнародних організаціях.

5. Особливості дипломатичного листування ООН.

6. Протокол візиту в ООН глави держави або Уряду країн-членів ООН.

7. Символіка міжнародних організацій.

8. Офіційні і робочі мови міжнародних організацій.

9. Привілеї та імунітети міжнародних посадових осіб, делегацій, держав, постійних представників в міжнародних організаціях.

Семінарське заняття

Протокол в міжнародних організаціях, на конференціях, нарадах, самітах

План

1. Протокол в ООН.

2. Символіка міжнародних організацій.

3. Протокольне забезпечення міжнародних конференцій, нарад, самітів.

Завдання для самостійної роботи

Дати письмові відповіді на питання

1. Розкрити основні функції протоколу ООН та інших міжнародних організацій.

2. Визначити та обґрунтувати значення правил процедури в організації роботи міжнародних організацій.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть протокольні особливості процедури акредитації нового постійного представника держави при міжнародній організації.

2. Охарактеризуйте особливості протоколу прапора ООН.

3. Назвіть особливості надання привілеїв та імунітетів міжнародним організаціям.

4. Охарактеризуйте принципи визначення порядку старшинства в міжнародних організаціях.

5. Назвіть організаційно-протокольні функції Секретаріату ООН.

Література: 2, 3, 5, 7–9, 11, 14, 18–25.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ.

1. Поняття «протокол», «етикет», «церемоніал».

2. Історія зародження і розвитку дипломатичного етикету та протоколу.

3. Дипломатичний етикет як інструмент зовнішньополітичної діяльності держав.

4. Дипломатичні комунікації між учасниками міжнародних відносин.

5. Формалізація дипломатичної діяльності, спеціалізація роботи дипломатів.

6. Особливості дипломатичного етикету в різних країнах.

7. Встановлення дипломатичних відносин.

8. Дипломатичне старшинство – основа дипломатичного протоколу.

9. Характеристика дипломатичного корпусу.

10. Призначення і відкликання глави та членів диппредставництва.

11. Класи і ранги дипломатичних працівників.

12. Обов’язки та функції дуаєн.

13. Дипломатичні імунітети та привілеї.

14. Роль візиту в дипломатичній практиці.

15. Офіційні контакти дипломатів.

16. Візитні картки дипломата та їхнє застосування.

17. Візити посла і дипломатів.

18. Дипломатичні бесіди.

19. Зовнішня кореспонденція.

20. Документи внутрішньовідомчого листування.

21. Документи дипломатичного листування.

22. Документи зовнішньодипломатичного листування.

23. Вимоги до документів дипломатичного листування.

24. Правила дипломатичного листування.

25. Види дипломатичних прийомів.

26. Підготовка та проведення дипломатичних прийомів.

27. Підвалини доброго виховання і дипломатичні звичаї.

28. Подарунки (сувеніри і квіти).

29. Основні види візитів.

30. Принципи складання програми візиту на вищому рівні.

31. Зростання значення візитів з розвитком міжнародних відносин.

32. Протокольна діяльність дипломатичного представництва.

33. Характеристика переговорів як найважливішої практичної діяльності в міжнародній сфері.

34. Переговорна стратегія і тактика.

35. Офіційні заходи і церемонії на Україні.

36. Нове в організації сучасної протокольної практики.

37. Основні протокольні норми прийому іноземних дипломатів.

38. Джентльменська угода, меморандум взаєморозуміння.

39. Особливості англійської дипломатії.

40. Особливості французької дипломатії.

41. Особливості американської дипломатії.

42. Японська дипломатія.

43. Національні особливості китайської дипломатії.

44. Особливості дипломатії Індії.

45. Дипломатія арабських країн.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ

МОДУЛЬНИХ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Мета модульної контрольної роботи: закріпити теоретичні та практичні знання, які студент набуває під час вивчення навчальної дисципліни (аудиторних занять та самостійної роботи) у кожному модулі.

Завдання до контрольної роботи видається та керується викладачами профільної дисципліни.

Завдання контрольної роботи вважається виконаним, коли студент подає викладачу для перевірки письмову відповідь разом з виконаною практичною роботою.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Семінар, як одна із форм навчальних занять, розрахована на глибоке та повне розкриття студентами певної проблеми на основі самостійного вивчення рекомендованої літератури. На семінарських заняттях вони глибше опановують складні питання, беруть участь в їх колективному творчому обговоренні, оволодівають науковими методами аналізу певних явищ і проблем. Систематична підготовка до семінару привчає до самостійної роботи з періодичними виданнями, науковою, навчальною, навчально-методичною літературою і т.д. Під час занять створюються умови для перевірки та виявлення інтелектуального рівня студентів, для набуття уміння виступати, логічно висловлюватись, колективно обговорювати гострі проблеми, обстоювати власну точку зору, аргументувати свою позицію.

Для ґрунтовного засвоєння матеріалу необхідно вдумливо його конспектувати, вдаючись до різних видів запису (витяги, тези, цитати і т.д.). Готуючись до відповіді, важливо, в першу чергу, визначити напрями наукових досліджень з певної проблеми та впровадження їх результатів у практику. Доцільно підготувати власні спостереження та висновки, обґрунтовуючи їх теоретичними положеннями та рекомендаціями.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Самостійна робота є однією із складових навчального процесу, якій належить значна частина навчального часу. При цьому студент є активним учасником навчального процесу, набуває навичок самоорганізації, самостійного пошуку інформації, прийняття рішень і т.д. Правильна організація самостійної роботи дозволяє максимально індивідуалізувати навчання, підвищити ефективність навчального процесу в цілому.

Одним із видів самостійної роботи є опрацювання лекційного матеріалу, визначення головного у змісті лекції, засвоєння її основних моментів. Щоб зрозуміти і добре засвоїти лекційний матеріал, до кожної наступної теми слід ретельно готуватись: систематично опрацьовувати матеріал попередньої лекції, і, якщо це необхідно, опрацювати рекомендовану літературу, повторювати пройдений матеріал, на який лектор посилається у викладанні нового, якщо з певних причин лекція пропущена, її необхідно законспектувати і опрацювати самостійно, незрозумілі питання з’ясувати на консультації.

Професійному розвитку студентів сприяє самостійне виконання творчих та практичних завдань, різноманітні форми пошукової, дослідної роботи.

Викладач систематично контролює самостійну роботу студентів: перевіряє конспекти, виконання завдань творчого характеру, надає необхідну допомогу для активізації навчальної діяльності студентів.

Окремими формами самостійної роботи студента, передбаченими навчальним планом, є написання рефератів, контрольних робіт, а також підготовка творчих проектів.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ

Обсяг реферату визначається специфікою досліджуваного питання і змістом матеріалів (документів), їх науковою цінністю та практичним значенням. Оптимальний обсяг реферату складає 10–15 сторінок. Реферат має відповідати вимогам до оформлення рукопису кваліфікаційної роботи: вступ і висновки в сумі не повинні перевищувати 20% від її загального обсягу; текст друкується через 1,5 інтервали на одній сторінці стандартного аркуша з такими полями: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм; всі сторінки нумеруються: загальна нумерація починається з титульного листа, проте порядковий номер на ньому не ставиться.

На титульному листі реферату вказуються: офіційна назва навчального закладу, факультету і кафедри; прізвище та ініціали автора реферату (абревіатура навчальної групи); повна назва теми; прізвище та ініціали наукового керівника, його науковий ступінь і вчене звання; місто, де знаходиться навчальний заклад та рік написання реферату. Після титульного листа подається зміст реферату з точною назвою кожного розділу (параграфа) і вказуванням його сторінок.

Список використаних джерел складається з дотриманням загальновизнаних вимог до робіт, що готуються до друку. До списку використаних джерел мають бути включені лише безпосередньо використані в рефераті праці в алфавітному порядку авторів. Монографії і збірники, що не мають на титульному аркуші прізвища автора (авторів), включаються до загального списку за алфавітним розміщенням заголовку.

Вибір теми реферату.

Тема реферату – це не просто повторення засвоєного матеріалу лекції або семінарського заняття. Вона повинна являти собою самостійне розроблення проблеми, достатньо чітко окресленої від інших. Неприпустиме поєднання декількох проблем або, навпаки, штучне виокремлення певної частини єдиного питання.

Важливими критеріями при доборі теми реферату, є її актуальність, широка джерельна база, наявність необхідного фактичного матеріалу, а також достатнє її висвітлення в науково-методичній літературі, що передбачає, в першу чергу, ознайомлення із загальною концепцією автора праці та його висновками.

Структура реферату:

- титульний аркуш;

- зміст (план);

- вступ;

- розділи (вони часто поділяються на параграфи);

- висновки;

- список використаних джерел;

- додатки (у яких наводяться таблиці, схеми, діаграми тощо);

- перелік умовних позначень.

У вступіреферату обґрунтовується актуальність теми, її особливості, значущість з огляду на розвиток науки та практики або науково-методичної діяльності у сфері освіти. У вступі необхідно подати аналіз використаних джерел, назвавши при цьому авторів, які вивчали дану тематику, визначити сутність основних чинників, що вплинули та розвиток явища або процесу, що досліджується, на недостатньо досліджені питання, з’ясувавши причини їх слабкої аргументації.

Основну частину реферату складають кілька розділів (що можуть бути розбиті на параграфи), логічно поєднані між собою.

Виклад матеріалу в рефераті має бути логічним, послідовним, без повторень. Слід використовувати синтаксичні конструкції, характерні для стилю наукових документів, уникати складних граматичних зворотів, незвичних термінів і символів або пояснювати їх відразу, при першому згадуванні в тексті реферату. Терміни, окремі слова і словосполучення можна замінювати абревіатурами і сприйнятливими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту реферату.

Неприпустимо використовувати цитати без посилання на автора. При цитуванні будь-якого фрагменту джерела недопустимі неточності. Взагалі, цитатами не слід зловживати. Якщо якийсь важливий документ потребує наведення його в тексті реферату в повному обсязі, то краще винести його в додатки.

У рефераті необхідно визначити і викласти основні тенденції дослідження, підтвердити їх найтиповішими прикладами, відобразити сучасні ідеї та гіпотези, методики та методичні підходи до вивчення проблеми. Доцільно зупинитися на якомусь дискусійному моменті і спробувати проаналізувати позиції сторін, приєднавшись до однієї з них, чи висловити власну думку на певну проблему та визначити перспективи її вирішення.

Кожен розділ реферату повинен завершуватись короткими висновками, чіткими і лаконічними, де узагальнено оцінки та практичні рекомендації. Можна стисло вказати на перспективи подальшого дослідження даної проблеми.

Реферат оцінюється за такими критеріями: актуальність; наукова та практична цінність; глибина розкриття теми, вирішення поставлених завдань; повнота використання рекомендованої літератури; обґрунтування висновків; грамотність; стиль викладу; оформлення реферату; обсяг виконаної роботи; завершеність дослідження.

ЛІТЕРАТУРА