Реалізація права та її ознаки

Встановлення державою правових норм не є самоціллю. Право виступає як соціальний регулятор і як вища соці­альна цінність лише тоді, коли його принципи і норми втілюються в життя, реалізуються в діях суб'єктів соціаль­ного спілкування.

Сенс права та його соціальне призначення найповніше розкриваються тоді, коли його приписи добровільно здійс­нюються його численними суб'єктами. Без реалізації право залишалося б лише формально визначеною і офіційно ви­раженою декларацією. В процесі реалізації права відбува­ється «матеріалізація» абстрактних нормативно-правових приписів у конкретні правомірні вчинки суб'єктів права і задовольняються «закладені» в норми права особисті та соціальні очікування учасників правовідносин.

Реалізація права — це втілення права в життя, реальне втілення змісту юридичних норм у фактичній поведінці суб'єктів.

Ознаки реалізації права:

1) відповідність приписам права. Реалізація права — це
завжди правомірні дії суб'єктів права;

2) соціальна корисність. За допомогою реалізації право­
вих норм задовольняються різноманітні особисті та су­
спільні потреби й інтереси;

3) процедурність. Реалізація права — це регламенто­
вана правом діяльність суб'єктів права, яка протікає в часі
і складається з послідовно здійснюваних вчинків;

* 4) вольовий характер. Здійснюючи реалізацію права, його суб'єкти діють усвідомлено, свідомо узгоджуючи свої вчинки з приписами правових норм;

5) державна забезпеченість. Реалізація права забез­печується різними юридичними засобами, у тому числі і державним примусом.

У процесі правореалізації правові норми мають ефектив­но, без жодних відхилень перетворюватися у правомірну поведінку, суб'єкти права мають максимально повно реа­лізовувати можливості, надані правом, і вичерпно викону­вати його вимоги. Таким чином, можна сказати, що право­ва норма реалізується тоді, коли вона втілюється у фактич­ній правомірній поведінці суб'єктів. Проте слід зазначити, що ця теза має пряме відношення лише до норм, які безпо­середньо регулюють поведінку, хоча вони й складають основний масив юридичних норм. Спеціалізовані норми безпосередньо поведінкою не реалізуються: вони здійсню­ють своє призначення через системні зв'язки з конкретни­ми нормами, допомагаючи їм у регулюванні поведінки.

Реалізація права як процес може бути охарактеризована з об'єктивної та суб'єктивної сторони. З об'єктивної сторони вона є здійсненням дій, передбачених нормами права. Су­б'єктивна сторона реалізації права характеризує ставлення суб'єкта до правових вимог, що реалізуються, його установ­ки і вол ю у момент здійснення юридичних дій. Суб' єкт може бути зацікавлений у реалізації права через усвідомлення громадського обов'язку, через власну вигоду, або через по­боювання несприятливих наслідків. Але головне в цьому процесі — точне слідування правовим приписам.

Форми реалізації права

Реалізація права завжди пов 'язана тільки з правомірною поведінкою. Правомірна поведінка є вельми різноманітною за своїм змістом і формами зовнішнього прояву, отже, різ­номанітними є форми реалізації права. Форми реалізації права класифікуються на різних підставах:

Форми реалізації права залежно від суб'єктного складу: 1) індивідуальна. Правові норми реалізуються в про­цесі односторонніх правомірних дій індивідів (наприклад, виступ на мітингу);

2) колективна. Правові норми реалізуються постійними або тимчасовими колективами індивідів (наприклад, укла­дення колективного трудового договору).

Форми реалізації права залежно від участі в правовід­носинах:

1) поза правовідносинами. Таким шляхом утілюються
в житті норми, які встановлюють правовий статус і компе­
тенцію суб'єктів права, а також норми, що фіксують при­
родні права людини і громадянина. Наприклад, реалізація
права на свободу совісті або права на недоторканність особи
може відбуватися без вступу до яких-небудь відносин з
іншими особами;

2) у правовідносинах. Правовідносини — найбільш по­
ширений варіант реалізації норми права. В такому випадку
суб'єкти реалізують норми права шляхом використання
(управомочений суб'єкт) і виконання (зобов'язаний су­
б'єкт).

Форми реалізації права залежно від ступеня активності суб'єктів:

1) активні позитивні дїі. Таким шляхом відбувається
використання права або виконання обов'язку. Ця форма
правореалізації залежить безпосередньо від активних дій
суб'єкта. Ця свідомо-вольова поведінка суб'єкта права за­
звичай реалізується в рамках правовідносин (наприклад,
договірних або управлінських);

2) пасивна форма (бездіяльність суб'єкта). У такий
спосіб — шляхом утримання від дій — реалізуються право­
ві заборони, але не тільки вони. Пасивна форма безпосеред­
ньої реалізації характерна, як правило, для дозвільних
норм, що закріплюють права і свободи, невіддільні від осо­
би (право на життя, честь, гідність, свободу світогляду,
особисту недоторканність, недоторканність приватного і
особистого життя).

За характером і спрямованістю дій суб'єктів виділяють такі форми реалізації права:

1) дотримання норм права. Ця форма реалізації права має місце тоді, коли суб'єкти утримуються від здійснення дій, заборонених правом. У більшості випадків дотримання права відбувається непомітно, зазвичай не фіксується. Саме тому його юридичний характер яскраво не виявляється. Таким шляхом реалізуються заборонні норми права, що вимагають пасивної поведінки (наприклад, переважна біль­шість норм Особливої частини Кримінального кодексу);

2) виконання норм права. Воно відбувається, коли суб'єк­
ти здійснюють покладені на них юридичні обов'язки. У цих
випадках вони діють активно. У цій формі реалізуються
зобов'язуючі норми права, що вимагають активної поведін­
ки (наприклад, норми податкового законодавства);

3) використання норм права. Ця форма реалізації пра­
ва полягає в тому, що суб'єкти на свій розсуд, за власним
бажанням використовують надані їм права. Використання
є здійсненням дозволених правом дій. Так реалізуються
дозвільні норми права (наприклад, норми Цивільного ко­
дексу).

Ці три форми реалізації права, в ході яких юридичні норми втілюються в життя діями самих суб'єктів права, називають формами безпосередньої реалізації права (зви­чайні або ординарні форми).

Безпосередня реалізація права — це регламентований нормами права процес самостійного здійснення прав і обо­в'язків суб'єктом права без допомоги спеціально уповно­важених органів і осіб. Це сфера самовираження особи, її правової активності і життєвої позиції.

Безпосередня реалізація прав і свобод особи в процедур­ному плані відрізняється за рядом специфічних рис:

1) у даному процесі бере участь тільки суб'єкт права,
а не спеціально уповноважений орган держави;

2) спеціальна процедура реалізації або відсутня, або
безпосередньо випливає із закону;

3) відсутній акт застосування права, що індивідуалі­
зує норму права щодо конкретного суб'єкта права.

У формах безпосередньої реалізації права реалізується багато норм, але не всі; виникає немало випадків, коли для реалізації потрібне втручання в цей процес компетентних органів, посадовців, наділених державно-владними повно­важеннями. В даному випадку йдеться про особливу форму реалізації права — правозастосування.