Кодифікація права 1922-1927 років
За минулі з моменту встановлення Радянської влади роки накопичилася значна кількість нормативних актів, які залишалися не систематизованими і часто суперечили одна одній. Розрізненість законодавства вкрай ускладнювала правозастосовчу практику. При великій кількості нормативного матеріалу, тим не менш, залишалися й істотні прогалини в законодавстві. Разом з тим, для зміцнення законності і подальшого стабільного розвитку країни потрібні були чіткі, ясні і вичерпні закони. Поновилися в РРФСР після завершення громадянської війни роботи по кодифікації законодавства повинні були остаточно оформити й закріпити єдину систему радянського права. В основному кодифікаційних робіт займалися фахівці відділу законодавчих припущень і кодифікації Наркомату юстиції РРФСР. До кодифікації в міру необхідності залучалися працівники відповідних галузевих відомств. Проекти кодексів, підготовлені Наркоматом юстиції та іншими відомствами, передавалися на розгляд до Раднаркому, а потім - у ВЦВК. Після затвердження ВЦВК проект знаходив силу закону.
У 1922 - 1923 роках були прийнято сім кодексів РРФСР: Кримінальний, Цивільний, Кримінально-процесуального, Цивільного процесуального, Земельного, і Кодекс законів про працю. У 1924 році прийнято Виправно-трудовий кодекс. У 1926 році затверджені нові Шлюбно-сімейний та Кримінального кодексів. На основі кодексів РРФСР створювали свої кодекси інші союзні республіки і, тим самим, здійснювалася рецепція російського радянського права. У 1929 році було видано систематичне збори законів РРФСР, до якого увійшли всі діючі закони.
На розвиток громадянського права великий вплив справила нова економічна політика (НЕП), в рамках якої дозволялася приватна власність і торгівля. Дрібні промислові підприємства і маломірні житлові будови денаціоналізувала. Більш великі підприємства могли передаватися в концесію іноземним компаніям. Все це призвело до розширення сфери договірних відносин, що й знайшло своє відображення в новому Цивільному кодексі.
Встановлювалося, що громадянської правоздатністю володіють всі громадяни, не обмежені по суду у своїх правах. Громадянам гарантувався вільне переміщення і вибір місця проживання, право вільного вибору занять, організації промислових і торгових підприємств. Дієздатність виникала в повному обсязі з 18 років. Поряд з правоздатними громадянами виділялися і такі суб'єкти цивільних правовідносин як юридичні особи: акціонерні товариства, трести і ін
Закріплювалися три види власності: державна, кооперативна і приватна. Держава обмежувало кількість і види об'єктів, які могли перебувати у приватній власності. З приватного обороти вилучалися великі та середні підприємства (з кількістю робітників понад 20 осіб), земля, надра, ліси, залізні дороги та їх рухомий склад, літальні апарати. У зв'язку з відміною приватної власності на землю в радянському цивільному праві втратило значення поділ майна на рухоме і нерухоме.
У зобов'язального права особливий статус мали державні підприємства. З одного боку, для них створювалися певні переваги. Наприклад, вони відповідали за зобов'язаннями тільки оборотним капіталом, а на основний капітал (будівлі, обладнання тощо) стягнення не зверталося. Договори, збиткові для держави, розривається в односторонньому порядку. З іншого боку, на відміну від приватних підприємств, державні підприємства, виходячи з вимог планової економіки, завжди зобов'язані були не тільки відшкодовувати збитки, але і реально виконувати взяті на себе зобов'язання. Для таких підприємств обмежувалася свобода договорів з підприємствами, що знаходяться в приватних руках.
Розрізнялося спадкування за законом і заповітом. Спадкоємці могли успадковувати майно на суму не більше 10тис. золотих рублів (обмеження були зняті в 1926 р.). Право спадкування за законом мали тільки чоловік, діти, а також особи, що перебували на повному утриманні спадкодавця протягом останнього року його життя. Всі спадкоємці отримували рівні частки спадщини. Заповідати майно дозволялося тим особам, які входили в коло спадкоємців за законом. У 1928 р. були дозволені заповіту на користь держави, її органів, партійних, професійних та інших громадських організацій.
Головним нововведенням в сімейному праві було введення інституту фактичного шлюбу, тобто фактичне співжиття прирівнювалося до зареєстрованого шлюбу. Наявність фактичного шлюбу в спірних випадках встановлювалося судом на підставі таких фактів, як спільне ведення господарства, виявлення подружніх відносин перед третіми особами в різних документах, спільне виховання дітей та ін Відновлювався інститут усиновлення.
У радянському трудовому праві ліквідовувалися інститути, пов'язані з політикою військового комунізму: різні примусові повинності, трудові мобілізації. Встановлювався єдиний режим трудових відносин для підприємств різних форм власності. Прийом на роботу здійснювався на основі трудового договору за добровільної згоди громадянина. Відновилося укладення колективних договорів між трудовими колективами та адміністрацією державних підприємств. З жовтня 1927 вводився 7-годинний робочий день для фабрично-заводських робітників. Для безперервно діючих підприємств в 1929 р. встановлювалася п'ятиденний робочий тиждень, а для решти підприємств - шестиденний.
У Кримінальному кодексі РРФСР 1922 р. під злочином розумілося всяке суспільно небезпечне діяння або бездіяльність, що загрожує основам радянського правопорядку. Злочини поділялися на дві категорії: 1) найбільш небезпечні злочини: за даними складам встановлювався лише нижня межа покарання (суд не міг призначати покарання нижче цієї межі), 2) всі інші злочини, за якими встановлювався найвищу межу покарання. Система злочинів включала державні злочини, злочини проти порядку управління, господарські, майнові, військові та інші злочини. До основних видів покарань ставилися: вигнання з меж СРСР на строк або безстроково, позбавлення волі на термін від 6 місяців до 10 років, примусові роботи без утримання під вартою, конфіскація майна, смертна кара у вигляді розстрілу. Допускалося покарання без вини (висилка на строк до 3 років) по відношенню до осіб, підозрюваних у причетності до скоєного злочину. Якщо діяння не було прямо заборонено законом, то допускалася кваліфікація за принципом аналогії, тобто на основі диспозиції і санкції статті, яка встановлює відповідальність за схоже діяння.
Утворення СРСР призвело до виникнення нової правової системи - права союзної держави, тісно взаємопов'язаного з правовими системами союзних республік. Так, в 1924 р. були прийняті Основні початку кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік, в яких замість поняття покарання вводилося єдине поняття «міри соціального захисту» До них належали заходи судово-виправного, медичного та медико-педагогічного характеру. У жовтні 1924 р. були прийняті Основи судоустрою і судочинства Союзу РСР і союзних республік, в грудні 1928 р. - Загальні початку землекористування та землеустрою СРСР. Союзні республіки приводили свої кодекси у відповідність із загальносоюзним законодавством.