Відмінність між давніми і сучасними міфами

Що таке міф?

Определения мифа

Барт

Миф — это коммуникативная система, котора пытается выдать себя за систему фактов.

Лосев

Миф — выражение наиболее цельное и формулировка наиболее разносторонняя — того мира, который открывается людям и культуре, исповедующим ту или иную мифологию.

Миф есть наиболее реальное и наиболее полное осознание действительности, а не наименее реальное, или фантастическое, и не наименее полное, или пустое. »»»

Мелетинский

Миф — сказание о богах, духах, обожествленных или связанных с богами своим происхождением героях, о первопредках, действовавших в начале времени и участвующих прямо или косвенно в создании мира, его элементов как природных, так и культурных.

Платон

Миф есть вымысел, получивший признание всего общества1.

Миф — суррогатная замена разумного основания некоторого суждения или поступка, когда истинное основание мнения или поступка недоступно в силу своей сложности2.

Саллюстий

Миф — это то, чего никогда не было, никогда не будет, но есть всегда.

Mythodds

Современный миф — «условно истинное высказывание, истинность которого выявляется из системного рассмотрения контекста и аксиологически. С этой точки зрения древние мифы были истинными в некотором историческом контексте. При определении современного мифа важным является понятийный ряд реальность–миф–ложь. Если целевой аудитории не известна хотя бы одна точка зрения, с которой данное высказывание истинно — это ложь. Если целевой аудитории известна хотя бы одна точка зрения, с которой данное высказывание истинно или оправданно — это миф. Если со всех точек зрения целевой аудитории данное высказывание истинно — это реальность. Из этого определения видно, что непроходимой границы между реальностью, мифом и ложью нет — они контекстуальны, зависят от мировоззрения целевых аудиторий и замыслов менеджеров социальной и физической реальности этих аудиторий. Вышеупомянутые менеджеры на самом деле тоже могут являться представителями целевых аудиторий с точки зрения других менеджеров».

Міф, антиміф, контрміф

Міф – це семіологічна система, яка претендує на те, щоб перетворитися на систему фактів. (Барт)

Міф – це історія про окремий випадок, який використовують для проголошення якоїсь загальної правди чи припущення стосовно неї.

Псевдоміф – заперечені соціальною практикою фальшиві візії, наприклад «утопічні образи» золотого віку, чи прогнози, що були плодом недружніх, недоброзичливих інтенцій.

Контрміф – альтернативна міфологічна теза, як правило із протилежним оціночним знаком. Міфотворчому ладу підпорядковані процеси переструктурування груп зовнішніх і внутрішніх «ворогів», виникнення нових соціальних персонажів, прихід нових лідерів.

Коли вони обидва, міф і контрміф не завойовують потреби у раціональності, теоретики намагаються піднятися над ними обома за допомогою антиміфу – відмежування від самого принципу міфологізму. Принцип антиміфологічного мислення має в своїй основі віру у перевагу раціонального і можливість подолати суб’єктивність. На дискусійному рівні це може виявитись як структура відмежування від екстрем.

Відмінність між давніми і сучасними міфами

В архаїчні часи вважалося, що міф передає абсолютну істину, бо переказує священну історію, події, що відбувалися на початку Великого Часу. Будучи реальним і священним, міф стає типовим, а відповідно, і повторюваним, оскільки він є моделлю і певною мірою виправданням усіх людських вчинків. Іншими словами, міф - це справжня історія того, що сталося біля витоків часів і в той же час зразок для поведінки людини.

«Сучасні міфи» це як правило не жанр чи художня форма, а насамперед спосіб мислення, структури світорозуміння, інтерпретації. На відміну від архаїчного міфу, сучасний міф розвивається в контексті соціальної практики, яка надає індивідууму і суспільству широкі пізнавальні можливості.

- архаїчний міф синкретично пов’язаний з історією народу / народів, а в новітньому суспільному міфі, зокрема рекламному, ця якість може бути відсутньою чи дуже зредукованою, на що впливають глобалізаційні процеси;

- архаїчний міф є системою уявлень певного народу / соціуму (чи групи народів / соціумів), а сучасний (і це особливо помітно на прикладі рекламного дискурсу), побутуючи в глобалізаційному дискурсі, прагне до всезагальності;

- традиційний архаїчний міф був первинним щодо науки (яка з часом з міфології і виокремилась), а сучасний міф, у т. ч. рекламний, є щодо неї виразно вторинним, ґрунтується на її здобутках, нерідко маніпулюючи ними;

- на відміну від архаїчного міфу як первісної форми осягнення законів буття, новітньому, зокрема рекламному, міфу повсюдно притаманна інтертекстуальність, вторинність, опертя на попередні форми акумулювання духовно-соціального досвіду людства й окремого народу.

сучасні міфи є "зорієнтованими на соціальну (а не на космологічну), модель світосприйняття"

архаїчний міф обов’язково виконував сакральну, релігійну функцію, а для багатьох сучасних міфів ця риса потенційно не є притаманною

- • у давніх міфах їх поява передбачала участь надприродних сил – у сучасних (зокрема в рекламі) ця ознака авторства здебільшого втрачається;

- на відміну від архаїчної міфології, у сфері функціонування сучасного суспільного міфу (у тому числі рекламного) автор або, частіше, автори потенційно можуть бути відомі, нехай і не широкому загалу (тут постає питання: можна говорити про авторів рекламного

тексту чи рекламного міфу?); якщо ж у архаїчному міфі й "відомий" автор / автори, то вони використовують маску своєї обраності (Богом / богами) і трактують себе як посередників у переданні абсолютної істини

Функції міфів

Основна функція – надання інструментів для подолання суперечностей. (Леві-Строс)

Г.Крисько виділяє такі функції міфів:

1. міф одночасно впливає на емоціональну та раціональну сферу, примушуючи людей вірити у його зміст

2. міф гіперболізує якийсь випадок, роблячи з нього модель очікуваної поведінки

3. міф спирається на конкретні уявлення, що побутують у даному суспільстві.

Функції:

- формування певних уявлень про щось, тому природно, що його визначальною функцією є вплив, сугестія

- стабілізуючу, завдяки якій суспільство може подолати кризові етапи свого розвитку;

- об'єднуючу, коли відбувається мобілізація соціуму задля вирішення спільної проблеми. Іноді її визначають як функцію створення колективів різного роду;

- ізолюючу, яка дає можливість відокремлювати певну частину населення, забезпечуючи мотивацію для насильницьких дій над нею;

- дестабілізуючу, якою часто користується опозиція для розколу суспільства і досягнення власних цілей;

- абсорбуючу, потреба в якій виникає при утворенні нових державних одиниць або за умови входу в суспільство нових великих груп;

- функцію структуризації простору, згідно якої формуються геополітичні судження, що мають величезний вплив на створення національних міфів, тому геополітику вважають міфом вищого пілотажу.

Відмінність чуток і міфів

Функциональное сходство сплетни и мифа: сплетня тоже мифологизирует действительность, в действиях автора сплетни тоже присутствует космогоническая (в рамках обозримого мира социума, текущей «истории») претензия; как и миф, сплетня тоже оперирует бинарными структурами; в отличие от мифа в сплетне отражается не коллективное, а индивидуальное бессознательное.

Види міфів

1) Традиційні, які відповідають за духовну сферу життя (мистецтво, культура). Gредставлена сакралізував програмами, заснованими на архаїчних формах ментальності.

2) Соціальні, або ідеологічні, які набули найбільшого поширення в минулому столітті і активізуються сьогодні. Емоційне, чуттєве уявлення про соціальну дійсність, що заміщає і витісняє справжнє знання. Соціальні міфи зазвичай сприймаються суспільством не як вигадка, а як природне положення речей. У соціальних міфах об'єктом міфологізації є реальні люди, події сьогодення і недавнього минулого; соціальні міфи створюються певними людьми або групами людей, несуть в собі видимість правдоподібності або наукоподібності; можуть поширюватися і через засоби масової інформації,.

Соціальні:

- глобальні – є основою ідеології, внутрішньої і зовнішньої політики держави.

- міждержавні – обслуговують конкретні ініціативи щодо двох або декількох держав.

- загальнодержавні – формуються всередині конкретної країни і визначають світогляд нації

- станові – обслуговують уявлення про близькість певних груп населення за становим або професійною ознакою

- особистісні

Роль ЗМІ у міфотворчості

Сьогодні кожне суспільство за допомогою своїх ЗМІ будує власний міф, завданням якого стає формування єдиної картини світу, що сприяє єднанню нації.

Наразі актуальною є всеохоплююча загальна технологія державного маніпулювання, яка базується на систематичному впровадженні в масову свідомість соціально-політичних міфів шляхом передачі їх суспільству саме через ЗМІ, що відбивають та формують громадську думку.

Маніпулювання здійснюється за допомогою методів підсвідомого стимулювання, коли ставлення аудиторії до тих чи інших явищ навколишнього середовища формується за допомогою стандартизованих спрощених уявлень (стереотипів, іміджів, міфів, чуток), які впроваджуються в потік "організованих" новин, автоматично викликаючи в масовій свідомості негативну, або позитивну реакцію на конкретну подію. Завдання ЗМІ в процесі переконання - створити міцне, стійке ставлення до даного явища, не тільки формування переконань, а й спонукання до дії, виховання звичок.