Загальна характеристика та види злочинів проти довкілля

Всі природні багатства нашої країни – земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони – згідно з Конституцією України (ст. 13), є об'єктами права власності Українського народу. Стаття 66 Конституції України зобов'язує кожного громадянина не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Охорона довкілля є важливою функцією нашої держави. Кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за найнебезпечніші правопорушення в галузі довкілля.

Злочини проти довкілля передбачені 8 розділом Особливої частини кримінального закону (ст.ст. 236-254 КК України).

Родовим об’єктом злочинів проти довкілля виступають суспільні відносини, які забезпечують охорону, раціональне використання та відтворення природних ресурсів. Усі злочини цього розділу відрізняються між собою за безпосередніми об’єктами. Такими об’єктами можуть бути відносини в сфері лісовикористання, охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, тваринного світу та ін.. (забруднення моря, забруднення або псування земель, забруднення атмосферного повітря і т.д.).

Ряд злочинів проти довкілля передбачають і додаткові об’єкти (порушення правил екологічної безпеки, знищення або пошкодження лісових масивів, порушення ветеринарних правил та ін.). Додатковими об’єктами виступають життя і здоров’я осіб, власність, громадська безпека та ін.

Усі злочини проти довкілля є предметними, тому їх обов’язковою ознакою є предмет злочину, а саме це:

1) підприємства та споруди у зв’язку з їх проектуванням;

2) відомості про екологічний стан або стан захворюваності населення;

3) земельні ресурси;

4) континентальний шельф;

5) об’єкти природно-заповідного фонду;

6) атмосферне повітря;

7) водні ресурси;

8) лісові угіддя;

9) рослинний і тваринний світ.

Із об’єктивної сторони усі злочини проти довкілля сконструйовані по різному. Абсолютна їх більшість характеризується матеріальним складом (забруднення або псування земель, порушення законодавства про континентальний шельф, порушення законодавства про захист рослин, незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель та ін.). Для таких злочинів характерно:

1) суспільно небезпечне діяння, що виражається в порушенні правил охорони природного середовища;

2) суспільно небезпечні наслідки, які полягають в: екологічному забрудненні, небезпеці для життя і здоров’я людини, створенні небезпеки для довкілля, загибелі людей, поширенні епізоотій чи інших тяжких наслідках;

3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Окремі злочини 8 розділу сконструйовані як злочини з формальним складом (приховування відомостей про екологічний стан, проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів). Для таких злочинів обов’язковим є лише суспільно небезпечне діяння, незалежно чи настали наслідки.

Ще деякі злочини проти довкілля характеризуються формально-матеріальним складом (незаконна порубка лісу, незаконне полювання).

Більшість злочинів проти довкілля вчиняються шляхом активної дії, хоча в деяких випадках має місце і бездіяльність (невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення).

Інколи обов’язковими із об’єктивної сторони є і інші ознаки. Зокрема, спосіб вчинення злочину (знищення об’єктів рослинного світу шляхом підпалу), час вчинення злочину (порушення правил екологічної безпеки під час проектування будівель і споруд), місце вчинення злочину (забруднення моря в межах територіальних вод України), засоби вчинення злочину (забруднення земель відходами).

Із суб’єктивної сторони злочини проти довкілля характеризуються як правило змішаною або необережною формою вини. Це стосується, насамперед, тих злочинів, що мають матеріальний склад. Для злочинів проти довкілля із формальним складом характерною є також умисна форма вини.

Суб’єктами злочинів проти довкілля можуть бути:

1) особи, які досягли 16-річного віку;

2) спеціальний суб’єкт (особа, на яку законом покладено обов’язок дотримуватися певних правил або службова особа).

Таким чином, злочини проти довкілля – це винні (умисні або через необережність), суспільно небезпечні, протиправні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на суспільні відносини, які забезпечують охорону, раціональне використання та відтворення природних ресурсів, вчиненні суб’єктом злочину.

За своїм безпосереднім об'єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на:

1) злочини проти екологічної безпеки;

2) злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря;

3) злочини у сфері охорони водних ресурсів;

4) злочини у сфері лісовикористання, захисту рослинного і тваринногосвіту.