Інфекційні захворювання рослин

Епіфітотія — широке поширення на території однієї або кількох адмініс-тративно-територіальних одиниць заразної хвороби рослин, що значно переви-щує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території.

Зараження сільськогосподарських культур або лісів може бути природ-ного чи штучного походження. Розвиток хвороб і шкідників сільськогоспо-дарських й лісогосподарських культур залежить від ряду факторів: наявності сортів і видів, стійких до хвороб і шкідників, температури і вологості повіт-ря, системи заходів боротьби та ведення господарства тощо. Біологічний осе-редок ураження рослин може бути викликаний вірусами, бактеріальними, грибковими хворобами і найбільш небезпечними шкідниками.

На території України у посівах зернових культур бувають епіфітотії бурої листкової іржі, інколи стеблової (лінійної) іржі, борошнистої роси, фу-заріозу, сажкових та інших хвороб. У степовій зоні був спалах розвитку небезпечного шкідника озимої пшениці — клопа черепашки.

Панфітотія — масове поширення шкідників рослин. В Україні най-більш розповсюджені таки шкідники як сарана, колорадський жук, клоп-черепашка, тля, гусінь тощо.

Іржасті захворювання злаків є основною причиною зниження урожаю ба-гатьох важливих зернових культур. Шкідливість іржастих хвороб полягає в то-му, що порушуються асиміляція рослин, їхні фізіологічні процеси, зменшується зимостійкість озимих хлібів, внаслідок чого знижуються врожайність та якість. Інколи недобір урожаю від іржі становить 15-20 %, а при сильному розвитку хвороби урожаю можна не одержати. Всі збудники іржастих захворювань на-лежать до базидіальних грибів порядку Uredinales. Більшість збудників іржас-тих захворювань злаків належать до роду Puccinia і лише деякі — до роду Urumyces. Найбільше шкідливі іржасті хвороби зернових культур: стеблова ір-жа злаків, жовта іржа злаків, бура іржа пшениці, бура іржа жита, корончаста іржа вівса, карликова іржа ячменю та ін.

Стеблова (лінійна) іржа уражує злакові культури. Збудником іржі є гриб Puccinia graminis. Він дводомний: спермагоніальні й ецидіальні спороношення утворюються на видах барбарису і магонії, а урединії і телитоспороношення — на багатьох видах злаків (пшениця, жито, ячмінь, овес та ін.). Посіви заража-ються урединіоспорами, які проростають у краплинно-рідинному середовищі при температурі від 1 до 30° (оптимум 18-20°). За час вегетації рослини гриб може дати кілька поколінь урединіоспор і цим пояснюється швидке поширення захворювання на злаках. Гриб P.graminis має 11 спеціалізованих форм. Хвороба сильніше виявляється на ранніх посівах озимих і пізніх посівах ярих хлібів. Збудник уражує стебла, піхви листків, остюки і колоскові лусочки. На них з’я-вляються іржасто-бурі, довгасті, лінійні, злиті урединопустули. Урединопусту-ли розтріскуються, із них вилітають урединіоспори, які заражають злаки. Для зараження 1 га пшениці достатньо 1,2 г спор. Втрати урожаю від хвороби мо-жуть досягати 80-90 %.

Бура іржа уражує пшеницю (збудник P. riticinia Er) і жито (збудник P. dis-persа Er), що призводить до великих втрат урожаю. Урединіоспори, якщо є кра-плинна волога, проростають при температурі від 2,5 до 31°. Оптимальною тем-пературою вважають 15-25°. Інкубаційний період залежить від температури по-вітря і при 4-25° триває від 5 до 18 діб. За характером ураження рослин бура іржа пшениці й жита схожі. На сходах, а також листках і піхвах дорослих рос-лин утворюються численні безладно розміщені округлі або трохи довгасті іржа-сто-бурі або цегляно-червоні урединопустули. Пізніше з’являються темно-бурі пустули (теліопустули), переважно на нижньому боці листка під епідермісом. У збудників є агресивні раси, які можуть використовуватись як біологічна зброя.

Жовта іржа злаків у роки з прохолодним літом особливо поширюється на Поліссі й у західних областях. Вона уражує пшеницю, жито, ячмінь та ін. зла-кові культури, але найбільшої шкоди завдає пшениці. Захворювання виявляєть-ся на стеблах, остюках, колоскових лусочках і навіть на зерні. Характерний прояв ураження у вигляді лимонно-жовтого кольору довгастих смуг (пунктир-них ліній), що складаються з урединопустул. Пізніше в місцях ураження утво-рюються темно-бурі або майже чорні, що не проривають епідермісу, теліопус-тули. Збудником захворювання є гриб P. striiformis (syn. P. glumaris). Оптималь-ною температурою для проростання урединіоспор жовтої іржі вважають 11-13°, хоч вони можуть проростати і при температурі трохи вищій за 0°. Заходи боро-тьби з іржистими хворобами полягають у виведенні й впровадженні у виробни-цтво сортів, стійких проти цієї хвороби, знищення проміжних живителів (гос-подарів), високій агротехніці злакових, обробці рослин хімічними препаратами.

Фітофтороз, або картопляна гниль, спричиняється грибом Ph. Infestans. Збудник зимує в бульбах міцелієм. Спочатку хвороба з’являється на паростках. Уражує наземні частини і бульби. Найсильніше розвивається хвороба на почат-ку цвітіння рослин. На нижніх листках і стеблі з’являються невеликі бурі мокрі плями, які швидко збільшуються. При підвищенні температури повітря, на ниж-ньому боці листків з’являється білуватий павутинний наліт — спороноси (зооспорангієносці з зооспорангіями). Мінімальна температура для розвитку гриба в рослині +1-3°, а максимальна +30°. Зооспорангієносці із зооспорангіями утво-рюються при температурі 7-25°. Короткочасна температура 35-49° стимулює проростання зооспорангіїв, а більш тривала впливає згубно. Гриб поширюється під час вегетації рослин зооспорами. Підземні частини рослин в’януть, чорні-ють і засихають, а у вологу погоду загнивають. Бульби заражаються зооспоран-гіями, що проникають у ґрунт з водою або під час збирання урожаю. Під час зберігання на уражених бульбах дуже часто з’являється суха гниль бульб карто-плі. Втрати урожаю можуть досягти 80 %. Заходи боротьби полягають у впровадженні у виробництво стійких до хвороб сортів картоплі, високій агротехніці, хімічному обробітку плантацій картоплі 3-4 рази (0,4 % -ю суспензією 80 % -го цинебу, 1 % -ю бордоською рідиною, або 0,3 % -ю суспензією 90 % -го хлоро-кису міді, або новими ефективними препаратами).

Небезпечними є й інші хвороби: сажкові, що уражають всі зернові куль-тури, втрати урожаю від яких можуть досягати 20-60 %; бактеріози злакових — збудники різні види бактерій, за сприятливих умов і сильному ураженні зниження урожаю може становити 80-85 %; вірусні — уражають зернові, зер-нобобові, буряки, тютюн та інші культури, в результаті чого урожайність зни-жується до 50 %; рак картоплі — карантинна хвороба, призводить до загибе-лі уражених органів, втрати до 40-60 % урожаю.

Кліматичні та фізико-географічні умови України є сприятливими для ма-сового розмноження шкідників і хвороб лісу. Сукупність сприятливих для роз-повсюдження шкідників і хвороб лісу природних факторів у 2011-2012 роках зумовила значне поширення їх осередків на площу більше 600 тис. га (на 34% більше ніж у 2010 році). Найбільш поширеними в лісах Держлісагентства є зви-чайний та рудий соснові пильщики, сосновий шовкопряд, непарний шовкопряд, зелена дубова та інші листовійки, п’ядуни. Хвороби у лісових насадженнях, що потребують лісогосподарського втручання, розповсюджені на площі ~290 тис. га, з них найбільш поширена коренева губка сосни та ялини — ~150 тис. га.

Запитання для самоконтролю

1. Назвіть та охарактеризуйте тектонічні небезпечні природні явища.

2. Проаналізуйте причини виникнення та наслідки поширення зсувів.

3. Дайте визначення поняття "сель" та перелічите його характерні ознаки.

4. З’ясуйте умови небезпеки виникнення снігових лавин.

5. Дайте визначення поняття "обвал", "карст", "абразія".

6. Назвіть та охарактеризуйте гідрологічні небезпечні природні явища.

7. Назвіть види та дайте характеристику сильним вітрам.

8. Охарактеризуйте такі небезпечні природні явища, як снігопади і заметілі.

9. З’ясуйте причини виникнення сильних ожеледей та туманів

10. Дайте визначення поняття "сильна спека", "посуха", "суховії".

11. Охарактеризуйте таке небезпечне природне явище, як сильні дощі.