Право на звернення до Суду. Оформлення звернення до Суду. Листування з Судом

Стаття 27

Компетенція суддів, які засідають одноособово

1. Суддя, який засідає одноособово, може визнати неприйнятною або вилучити з реєстру справ заяву,

подану згідно зі статтею 34, якщо таку ухвалу може бути винесено без додаткового вивчення.

2. Ця ухвала є остаточною.

3. Якщо суддя, який засідає одноособово, не оголошує заяву неприйнятною або не вилучає її з реєстру справ, то цей суддя передає її до комітету або Палати для подальшого розгляду.

Стаття 28

Компетенція комітетів

1. Стосовно заяви, поданої відповідно до статті 34, комітет може одностайним голосуванням:

a) оголосити її неприйнятною або вилучити її з реєстру справ, якщо таке рішення може бути прийняте без

додаткового вивчення; або b) оголосити її прийнятною і одночасно постановити рішення по суті, якщо

покладене в основу справи питання стосовно тлумачення або застосування Конвенції чи Протоколів до неї є предметом усталеної практики Суду.

2. Ухвали та рішення, передбачені пунктом 1, є остаточними.

3. Якщо суддя, обраний від Високої Договірної Сторони, яка є стороною у справі, не є членом комітету, комітет може на будь-якій стадії провадження запросити цього суддю зайняти місце одного з членів комітету, беручи до уваги всі відповідні чинники, у тому числі те, чи заперечувала ця Сторона проти застосування процедури, передбаченої підпунктом "b" пункту 1.

Стаття 29

Рішення Палат щодо прийнятності та суті заяв

1. Якщо згідно зі статтею 27 чи статтею 28 не винесено жодної ухвали, або згідно зі статтею 28 не постановлено жодного рішення, Палата приймає рішення щодо прийнятності і суті індивідуальних заяв, поданих згідно зі статтею 34. Ухвалу щодо прийнятності може бути винесено окремо.

2. Палата приймає рішення щодо прийнятності та суті міждержавних заяв, поданих згідно зі статтею 33.

Ухвала щодо прийнятності виноситься окремо, якщо Суд за виняткових обставин не вирішить інакше.

Стаття 30

Відмова від розгляду справи на користь Великої Палати

Якщо справа, яку розглядає Палата, порушує істотні питання щодо тлумачення Конвенції чи Протоколів до неї, або якщо вирішення питання, яке вона розглядає, може мати наслідком несумісність із рішенням, постановлю ним Судом раніше, Палата може в будь-який час до постановлення свого рішення відмовитися від розгляду справи на користь Великої Палати, якщо жодна зі сторін у справі не заперечує проти цього.

Стаття 31

Повноваження Великої Палати

Велика Палата:

a) приймає рішення щодо заяв, поданих згідно зі статтею 33 чи статтею 34, якщо Палата відмовилася

від розгляду справи згідно зі статтею 30 або якщо справу було передано їй на розгляд згідно зі статтею 43;

b) приймає рішення з питань, поданих Суду Комітетом Міністрів згідно з пунктом 4 статті 46; та c) розглядає запити про надання консультативних висновків, подані згідно зі статтею 47.

11. Компетенція Суду.

Голова судузд управлінську, представницьку та судову функції. Головує на пленарних засіданнях суду. Обирається на пленарних засіданнях строком на 3р. Йому на допомогу обираються заступники та створюється бюро суду. Пленарне засідання суду – вищий розпорядчий орган Суду до складу якого вход всі судді. До повнов належить обр голови, його заступників, створення палат суду, прийняття регламенту. Велика палата Судусклад з 17 суддів та 3 підмінних суддів і Голови Суду і його заступників. Секція суду створюються на підставі положень регламенту строком на 3р. Палата утвор в межах секції, що склад з 7 суддів. До повновнал розгляд питань про прийнятність індивід заяв. Комітет склад з 3 суддів та створ в межах секції. До компетенції належить прийн рішень про прийнятність чи неприйнятність індивід заяви одностайним голосуванням, а також розгляд по суті справ, що є предметом усталеної практики. Одноособовий склад Суду розглядає питання про прийнятність індивід заяв за винятком справ щодо держави учасниці Конв від якої цього суддю було обрано. Секретаріат суду виконує судову функцію. Представники секретаріату готують проекти рішень суду, беруть участь у засіданнях та з поміж них призначаються секретарі секцій.

Юрисдикція СудуВідповідно до ст. 34 конвенції суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової о-ції або групи осіб, що вважають себе потерпілими від порушення прав передбконв та протоколами до неї з боку держави учасниці конв. До Юрисдикції Суду належать такі різновиди як: 1 предметна юрисдикція відповідно до якої суд може розглядати питання щодо порушення тільки тих прав і свобод які викладені в конв. 2. Територіальна пошир на території держуч конвенції, на об’єкти, які прирівнюються до територій, дії посадових осіб поза межами її території. 3. юрисдикція в часі визначається моментом набрання чинності конв для д-ви. Датою набрання чинності конв та протоколів з У 19 вересня 1997р. 4. за колом суб’єктів: - Фіз особи незалежно від громад чи статусу, ступеня право чи дієзд. – неурядові о-ції(підприємства, профспілки, політ партії). – група осіб (2 і більше особи, які потерпіли від порушення прав на підставі однакових фактів.

12. Пілотні рішення Суду: поняття, значення, процедура винесення.

За останні декілька років Суд розробив нову процедуру роботи з заявами, пов’язану з величезним напливом заяв щодо подібних питань, так званих «системних проблем» - тобто, тих, що випливають із невідповідності національного законодавства положенням Конвенції.Згідно нової процедури, Суд розглядає одну чи декілька аналогічних заяв відкладаючи розгляд інших одібних справ. Виносячи рішення щодо «пілотної справи», Суд закликає державу-відповідача привести національне законодавство у відповідність із Конвенцією і з цією метою визначає загальні заходи, яких слід вжити. Після цього Суд перейде до розгляду інших подібних справ.Європейський суд з прав людини реагуючи на велику кількість справ (як відомо, до Суду звертаються тоді, коли всі судові можливості всередині країни вже вичерпано), які надходять йому на розгляд, з 2004 року застосовує процедуру винесення пілотних рішень. Результат зазначеної процедури — виявлення в рамках конкретної справи системних проблем, що спричинили порушення Європейської конвенції з прав людини, і настанова вжити необхідних заходів для виправлення ситуації. Крім того, рішення Суду спонукає державу-відповідача самотужки вирішувати такі справи. У травні 2004 року Комітет міністрів Ради Європи, що наглядає за виконанням постанов Європейського суду, ухвалив резолюцію, яка закликала Суд зазначати у своїх рішеннях (наскільки це можливо) наявність структурної проблеми та її джерело. Викликано це тим, що в Суді катастрофічно зростала кількість нерозглянутих скарг, більшість яких — аналогічні за змістом. Понад половина таких скарг на той час припадала на чотири країни: Росію, Туреччину, Румунію, Польщу. Тому Комітет міністрів надав Суду повноваження вимагати від держав-порушників застосування заходів загального характеру. Тобто пілотні рішення хаактеизуються винесенням не лише заходів індивідуального характеру щодо особи, а й загальної щодо держави. Тим більше що вирішення конкретних справ та усунення порушень, які констатував Суд, часто входили в суперечність із застарілими проблемами правових систем ряду держав. Відкритий для підписання та ратифікації Протокол №14 до Конвенції з прав людини передбачає спрощений порядок розгляду скарг, з приводу яких Суд виніс пілотні рішення. Більш показовою для нас є справа Бурдова проти Росії. Анатолій Бурдов — учасник ліквідації аварії на ЧАЕС. Іще наприкінці 90-х років російські суди не раз задовольняли його позови про виплату різних грошових компенсацій, але їхні рішення протягом тривалого часу не виконувалися. Ще в березні 2000 року Анатолій Бурдов звернувся зі скаргою до Суду. Згідно з першим рішенням його вимоги визнано правомірними і зобов’язано державу Росію виплатити йому три тисячі євро за моральні збитки. В липні 2004 року Анатолій Бурдов повторно поскаржився в Суд — на невиконання винесених на його користь судових рішень. І знову Суд констатував порушення низки статей, а компенсацію за моральні збитки збільшив до шести тисяч євро. Але найголовніше, що в січні 2009 року в справі Бурдова було ухвалено пілотне рішення. Це зроблено з урахуванням того, що проблеми, які лежать в основі справи, повторюються, тривають у часі і стосуються широкого кола осіб, які потребують швидкого і невідкладного відновлення їхніх прав, включаючи компенсацію завданої їм моральної шкоди. Ці проблеми зачіпають не лише права жертв Чорнобиля, а й інших широких і уразливих верств російського населення: постанови судів найчастіше не виконувались у справах, які стосуються виплат пенсій, державних допомог на дітей, компенсацій матеріальної та моральної шкоди, якої людина зазнала під час проходження військової служби або внаслідок необґрунтованого кримінального переслідування. Європейський суд висловив серйозне занепокоєння з приводу того, що констатовані порушення не були усунуті і повторювалися після його першої постанови на користь заявника всупереч зобов’язанням Росії вжити заходів для вирішення проблеми.

13. Справа «Юрій Миколайович Іванов проти України»: характеристика застосованої Судом процедури винесення пілотних рішень.

15 жовтня 2009 року Європейський суд з прав людини (далі – Європейський суд) виніс «пілотне» рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», яке набуло статусу остаточного 15 січня 2010 року. У рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський суд визнав порушення Україною її зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) (п. 1 статті 6 «Право на справедливий суд» та стаття 1 «Захист права власності» Першого протоколу до Конвенції) в зв’язку з систематичним невиконанням державою рішень національних судів. Крім того, було визнано порушення статті 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту» Конвенції в зв’язку з відсутністю у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту від такого невиконання. З огляду на суть порушення Європейський суд зобов’язав державу, зокрема, невідкладно — не пізніше ніж упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного (тобто до 15 січня 2011 року), — запровадити ефективний засіб юридичного захисту (або комплекс таких засобів), який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішення національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду. Суд визнав про право на компенсацію за військову форму, а не - як вважає Уряд - про право власності на військову форму; що на час подій у тих справах заявники вже звільнилися з державної служби і мали можливість звернутися до суду згідно з національним законодавством. Суд зазначає, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених Судом у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України. Суд зауважує, що одне з перших таких рішень, яке було винесено в 2004 році, ґрунтувалося на фактах, подібних до фактів у цій справі (див. згадане вище рішення у справі Войтенка). Зокрема, у справі Войтенка заявник не міг одержати суми грошової компенсації, призначеної йому у зв'язку з його звільненням з військової служби, протягом чотирьох років. У справі Войтенка, окрім висновку про наявність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу у зв'язку із затримкою у виплаті присудженої національним судом компенсації, Суд дійшов також висновку, що правова система України не надає ефективного засобу юридичного захисту, як цього вимагає стаття 13 Конвенції, спроможного запобігти затримкам у виконанні судових рішень або забезпечити відшкодування шкоди, завданої такими затримками. Отже, з огляду на повторюваний характер проблем, на існування яких Суд вказує в цій справі, саме в компетенції Суду застосувати процедуру "пілотного" рішення, щоб спонукати державу-відповідача до вирішення великої кількості індивідуальних справ, породжуваних однією і тією самою структурною проблемою, що існує на національному рівні.

Право на звернення до Суду. Оформлення звернення до Суду. Листування з Судом.

Особа має право на звернення до суду коли вона є жертвою порушення однією з держав одного або кількох основних прав. Суд зазначає що заяву може будь-яка фізична особа, яка знаходиться під юрисдикцією держави учасника конвенції. Суд може розглядати лише ті заяви, в яких йдеться про порушення одного або кількох прав, гарантованих Конвенцією та Протоколами до неї. При цьому ви повинні використати усі національні засоби захисту і лише в такому випадку звертатися до суду. Суд не приймає заяви за телефоном або електронною поштою, якщо вони не дублюються звичайною поштою (це потрібно зробити впродовж 5 днів). Після отримання Вашого першого листа або формуляру заяви Секретаріат Суду надішле Вам відповідь з повідомленням про те, що на Ваше ім.я було відкрито справу, номер якої потрібно зазначати в усіх наступних листах до Суду. У подальшому до Вас можуть звернутися за додатковою інформацією, документами чи роз.ясненнями, пов.язаними з заявою. У той же час Секретаріат не може надати Вам інформацію щодо законодавства держави, проти якої спрямована заява, або давати юридичні консультації стосовно застосування або тлумачення національного права. Заява повинна містити: а) стислий виклад фактів, які Ви бажаєте оскаржити, та сутність Ваших скарг; б) які права, гарантовані Конвенцією, були, на Вашу думку, порушені; в) відомості про засоби правового захисту, якими Ви скористалися; г) перелік офіційних рішеньу Вашій справі, із зазначенням дати кожного рішення та інстанції, яка його винесла (суд або інший орган влади), а також коротку інформацію про зміст цього рішення. До листа додайте копії самих рішень. (Документи не будуть вам повернені. А тому у Ваших інтересах надсилити виключно ксерокопії, а не оригінали). Заява повинна були підписанаВами як заявником або Вашим представником (потрібна довіреність на представника).

15. Умови прийнятності заяви до розгляду в Суді та умови сумісності заяви з Конвенцією.

Критерії прийнятності (ст.35):

1.суд може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права і впродовж 6 місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні.

2. Суд не розг. Жодної справи якщо вона подана анонімно, є ідентичною за сутністю до заяви яка розглядалася судом вже, якщо не містить нових фактів у справі. Неприйнятною буде теж заява якщо суд визнає її несумісною з положеннями конвенції або протоколів до неї. Суд може відхилити заяву, яку він вважає неприйнятною на будь-якій стадії.

16. Процедура виконання рішень Суду в Україні. Роль Комітету Міністрів Ради Європи у контролі за виконанням рішень Суду.

Як зазначено у ст. 46 Конвенції, Договірні Держави зобов’язуються виконувати остаточне рішення ЄСПЛ в будь-якій справі, в якій вони є сторонами. Порядок виконанням рішень в Україні регламентується Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року та іншими нормативно-правовими актами.

Виконання рішення ЄСПЛ включає в себе:

· сплата визначеної остаточним рішенням ЄСПЛ або за процедурою дружнього врегулювання суми грошової компенсації;

· вжиття додаткових заходів індивідуального характеру;

· вжиття заходів загального характеру.

Виплата грошової компенсації

З метою виконання рішення ЄСПЛ в частині виплати грошової компенсації орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень (далі – Орган представництва)[33], протягом трьох днів від дня отримання повідомлення ЄСПЛ про набуття його рішенням статусу остаточного:

· надсилає особі (фізичній особі, неурядовій організації, групі осіб), на користь котрої ухвалено рішення Європейського суду з прав людини, повідомлення з роз’ясненням її права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунку для перерахування коштів;

· надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини рішення ЄСПЛ. Державна виконавча служба упродовж трьох днів з дня надходження відповідних документів відкриває виконавче провадження. При цьому неподання особою, на користь якої ухвалено рішення Суду, заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання рішення ЄСПЛ.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за рішенням Страсбурзького суду державна виконавча служба надсилає до Державного казначейства України постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, оригінальний текст рішення ЄСПЛ й переклад його резолютивної частини. Протягом десяти днів від дня надходження цих документів Державне казначейство України здійснює списання коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України на банківський рахунок, вказаний особою, на користь котрої ухвалено відповідне рішення ЄСПЛ. У разі відсутності інформації про банківський рахунок названої особи або у тому випадку, коли встановити місцеперебування (місцезнаходження) фізичної особи – стягувача у виконавчому провадженні неможливо, а також у разі смерті цієї фізичної особи чи реорганізації або ліквідації юридичної особи – стягувача у виконавчому провадженні сума відшкодування списується на депозитний рахунок державної виконавчої служби[34]. Підтвердження списання, отримане від Державного казначейства України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження. Після цього протягом трьох днів Державна виконавча служба надсилає постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів Органу представництва.

Загальний термін виплати відшкодування не може перевищувати трьох місяців з моменту набуття рішенням ЄСПЛ статусу остаточного. У разі порушення цього строку на суму відшкодування нараховується пеня, як це зазначено в самому рішенні Суду (зазвичай, ЄСПЛ указує, що по закінченні вищезазначеного трьохмісячного терміну, на визначену в рішенні суму компенсації буде нараховуватися простий відсоток у розмірі граничної кредитної ставки Європейського Центрального Банку протягом всього періоду прострочення плюс три відсоткових пункти).

Нагляд Комітету міністрів Ради Європи

Нагляд за виконанням Україною, а так само й іншими державами-учасницями Конвенції рішень Європейського суду з прав людини здійснює Комітет міністрів Ради. Після того, як рішення ЄСПЛ було передано до Комітету міністрів справа має бути внесена до порядку денного Комітету міністрів без затримки. При цьому нагляд Комітету міністрів за виконанням рішень ЄСПЛ проходить на спеціальних засіданнях з прав людини, порядок денний яких є відкритим. Якщо посаду голови Комітету міністрів посідає представник держави, яка є стороною в справі, переданій на розгляд до Комітету міністрів, цей представник повинен залишити посаду голови на час розгляду цієї справи.

Якщо в рішенні, переданому до Комітету міністрів для здійснення нагляду за його виконанням, Страсбурзький суд ухвалив, що мало місце порушення Конвенції або її протоколів, та/або призначив справедливу компенсацію потерпілому, Комітет міністрів повинен запросити державу-відповідача для інформування про заходи, які вона здійснила для виконання рішення ЄСПЛ. Комітет міністрів, крім того, має право розглядати будь-яку інформацію від потерпілої сторони щодо виплати справедливої компенсації або вживання індивідуальних заходів.

Під час нагляду за виконанням рішень ЄСПЛ Комітет міністрів розглядає:

· чи була виплачена справедлива компенсація, призначена ЄСПЛ, у тому числі пеня, якщо вона була нарахована;

· чи були вжиті індивідуальні заходи з метою припинення порушення й повернення потерпілого настільки, наскільки це можливо, до стану, що існував до порушенням Конвенції;

· чи були вжиті загальні заходи для запобігання новим порушенням, подібним тим, які були виявлені, або для припинення продовження порушень.

До того часу, поки держава-відповідач не надала інформацію про виплату справедливої компенсації, призначеної Страсбурзьким судом, або щодо можливих індивідуальних заходів, справа вноситься до порядку денного кожного засідання Комітету міністрів з прав людини, якщо тільки Комітет міністрів не ухвалить іншого рішення. У разі ж, якщо держава-відповідач не може повідомити Комітет міністрів про вжиття загальних заходів, справа повинна бути знову внесена до порядку денного засідання Комітету міністрів, яке має відбутися не пізніше, ніж через шість місяців, крім випадків, коли Комітет приймає інше рішення.

17. Заходи з виконання рішень Суду в Україні: загальна характеристика

З метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

2. Додатковими заходами індивідуального характеру є:

а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попе-реднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum);

б) заходи, передбачені в рішенні Суду про дружнє врегулювання.

3. Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом:

а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі;

б) повторного розгляду справи адміністративним органом.