Карибська криза, її причини і політичні уроки для світу

Категорія: Політична історія 2 (КНЕУ)

Опубліковано: Середа, 15 вересня 2010, 19:01

Автор: maks

Карибська криза 1962р. стала кульмінацією збройного протистояння двох воєнно-політичних блоків. Між лідерами СРСР і Куби було досягнуто таємної домовленості про будівництво на Кубі рад. ракетної бази. Ракети для неї завозили у трюмах торгівельного флоту СРСР і Куби.

Радянські військові починання не залишилися непоміченими. У жовтні 1962р. американський розвідувальний літак сфотографував будівництво ракетних шахт на Кубі. Фотографії було опубліковано. Американські дипломати на засіданні Ради Безпеки 00Н представили їх як докази розміщення радянської ядерної зброї у безпосередній близькості від кордонів США. Радянські представники всупереч очевидним фактам заперечували присутність на острові грізної зброї. Президент США Дж. Кеннеді оголосив про встановлення морської блокади Куби, а 24 жовтня, у день впровадження блокади, рад. уряд виступив із заявою, розцінивши наміри американців затримувати кораблі як «безпрецедентні та агресивні дії». У США та СРСР серед населення виникла паніка.

У Москві розуміли, що блокада призведе до економічної смерті Куби. Тому СРСР попередив, що у разі агресії проти Куби він завдасть «наймогутнішого контрудару». Будь-якої хвилини могла статися трагічна розв'язка інциденту.

Генеральний секретар 00Н передав урядам США та СРСР декілька послань із закликом утриматися від дій, що могли б загострити становище. Зокрема, у телеграмі на ім'я М. Хрущова він просив наказати рад. кораблям, які прямували на Кубу, змінити курс. Уранці 27 жовтня радянською ракетою класу «земля-повітря» над Кубою було збито американський літак-розвідник. Військові радники Дж. Кеннеді запропонували негайно завдати Кубі повітряного удару. Президент ледве стримував натиск військових. Зі свого боку, радянські маршали підбурювали М. Хрущова до війни. В один із цих днів радянський лідер одержав листа від Ф. Кастро, у якому зазначалося, що настав слушний момент під приводом самооборони назавжди покінчити з імперіалізмом.

Розв'язка Карибської кризи залежала від двох осіб — Дж. Кеннеді та М. Хрущова. Вони активно спілкувалися через офіційні й неофіційні канали. Московське радіо вранці 28 жовтня відкритим текстом передало послання М. Хрущова до Дж. Кеннеді. СРСР погодився забрати з Куби ракетно-ядерну зброю в обмін на гарантії США про невтручання у внутрішні справи Куби. Рішення передати послання відкритим текстом по радіо було прийнято у зв'язку з тим, що не вистачало часу його зашифрувати і передати каналами зв'язку. Годинник, який відраховував секунди до війни, почав відлік перших секунд миру.

Супротивники виявили здатність до компромісу. Радянський Союз забрав з острова ракети й стратегічні бомбардувальники. У свою чергу США з 20 листопада зняли блокаду Куби, гарантувавши невтручання у її внутрішні справи, і погодилися відшкодувати СРСР втрату її бази ліквідацією своєї ракетної бази у Туреччині. Уроки Карибської кризи були взяті до уваги обома блоками. СРСР більше не загрожував застосуванням ядерної зброї у локальних конфліктах. Наприкінці .грудня 1962 р. він висловився за мирне співіснування західної та комуністичної систем.

З'явилися нові підходи до проблем світової політики. І хоча Мао Цзедун заявив, що, з огляду на величезне населення, Китай виживе в атомній війні і побудує на планеті комунізм, дані світової науки спростовували таку можливість. Учені не бачили шансів для подготовленное наступление с целью окружения и уничтожения ставных сил НОАЮ. Главные силы НОАЮ с боями пробрались в долину реки Неретвы. Здесь произошла одна из решающих бита народно-освободительной войны в Югославии. Одержанная патриотами победа позволила спасти около 4 тыс. раненых. В боях получил ранение и Верховный главнокомандующий НОАЮ И. Броз Тито. Освободительное движение народов Югославии завоевало прочные позиции.

http://djerelo.com/politology/207-polituchna-istoria-2-kneu/13696-79-karybska-kryza-yiyi-prychyny-%D1%96-pol%D1%96tychn%D1%96-yroky-dlya-sv%D1%96ty

Глава 1. Причини Карибської кризи
1.1 Політичні причини кризи

РОСІЙСЬКО-кубинського відносини мають глибокі історичні корені. Досить нагадати, що перший почесний консул Росії був акредитований на Кубі ще в 1826 році.

Справедливості заради треба сказати, що в цілому до початку 60-х років XX століття двосторонні відносини з Кубою розвивалися швидше формально. До перемоги революції 1959 року Куба стійко перебувала в орбіті геополітичних інтересів США. Це зумовлювалося насамперед її вигідним положенням в центрі Карибського басейну і значним ресурсним потенціалом острова. Маючи формальний статус незалежної держави, ... Куба з початку століття фактично виявилася жорстоко зорієнтованої на Сполучений Штати. У цих умовах США вдалося закріпити свій вплив за допомогою так званої "поправки Плата", включеної під тиском у кубинську Конституцію. Згідно з поправкою США отримали безпрецедентне право прямого військового втручання у внутрішні справи кубинської держави у разі, коли Вашингтон вважатиме, що стабільність країни перебуває під загрозою. [1]

Відразу після революції на Кубі в 1959 році ні у Фіделя Кастро, ні у його сподвижників не було не тільки ніяких контактів ні з Радянським Союзом, ні з іншими соціалістичними державами, але навіть і елементарних пізнань про марксизм-ленінізм, про комуністичний вченні. [2]

Під час своєї боротьби з режимом Фульхенсіо Батісти в 1950-х Кастро кілька разів звертався до Москви за військовою допомогою, але отримував відмову. Москва скептично ставилася до лідера кубинських революціонерів і до самих перспективам революції на Кубі, вважаючи, що там надто великим є вплив США. p> Влада США відкрито вороже зустріли кубинську революцію:

В· У квітні 1961 на території республіки Куба в районі Плая-Хірон були висаджені загони контрреволюційних найманців (рішучими діями Революційних збройних сил Куби вони були розгромлені)

В· У лютому 1962 під натиском США Куба було виключено з Організації американських держав (ОАД)

В· США постійно порушували кордону Куби, втручаючись в її повітряний і морський простору, бомбардували кубинські міста; був здійснений піратський наліт на приморські райони Гавани.

Перший закордонний візит після перемоги революції Фідель здійснив в США, проте президент Ейзенхауер відмовився зустрічатися з ним, по славшись на зайнятість. Після цієї демонстрації зарозумілого ставлення до Куби Ф. Кастро проводив заходи, спрямовані проти засилля американців. Так, були націоналізовані телефонна і електрична компанії, нафтопереробні заводи, 36 найбільших цукрових заводів, належали громадянам США; колишнім власникам були запропоновані відповідні пакети цінних паперів. Всі філії північноамериканських банків, які належали громадянам США, були також націоналізовані. У відповідь на це США припинили поставляти на Кубу нафту і купувати її цукор, хоча діяло довготривале угоду про покупку. Такі кроки поставили Кубу в дуже важке становище. До того часу кубинським урядом вже були встановлені дипломатичні відносини з СРСР, і воно звернулося до Москви за допомогою. Відповідаючи на запит, СРСР направив танкери з нафтою і організував закупівлі кубинського цукру. [3]

Можна вважати, що Куба стала першою країною, яка обрала комуністичний шлях без значного військового або політичного втручання з боку СРСР. У цій якості вона була глибоко символічна для радянських лідерів, особливо для Микити Сергійовича Хрущова, - він вважав захист острова критичною для міжнародної репутації СРСР та комуністичної ідеології.

1.2 Військові причини кризи

Кризі передувало розміщення в 1961 році Сполученими Штатами в Туреччині ракет середньої дальності "Юпітер", безпосередньо загрожували містах в західній частині Радянського Союзу. Цей тип ракет "діставав" до Москви і основних промислових центрів. Більше того, США планували розміщення стратегічних ракет в Японії та Італії, що було покликане змінити як пропорційність ядерних зарядів і їх носіїв відносно 17: 1 на користь США, так і скоротити "підльоту", що є важливою стратегічною характеристикою ядерного стримування. Відзначимо і наступне важливе, але практично невідоме сучасникам обставина. Спираючись на своє уявне науково-технічну перевагу, США вважали, що відтепер космічні та інші технічні засоби розвідки надійно гарантують безпеку країни і тому вирішили перенести тяжкість розвідувальної діяльності з агентурної розвідки на технічну. З цієї - що опинилася згодом несправжньої - посилки, між іншим, був зроблений і досить сумнівний висновок про те, що в розвідувальному протиборстві центр ваги також треба перенести з агентурною захисту державних секретів на технічну, акцентувавши основну увагу на протидії технічним розвідкам противника.

Радянські стратеги усвідомили, що можна ефективно досягти деякого ядерного паритету, розмістивши ракети на Кубі. Радянські ракети середньої дальності на кубинській території, маючи дальність стрільби до 4 000 км (Р-14), могли тримати під прицілом Вашингтон і близько половини авіабаз стратегічних ядерних бомбардувальників Стратегічних ВПС США, з Підлітний часом менше 20 хвилин.

Глава Радянського Союзу Хрущов публічно висловив свою обурення фактом розміщення ракет у Туреччині. Він вважав ці ракети особистою образою. Розміщення ракет на Кубі - перший випадок, коли радянські ракети залишили територію СРСР, - Вважається безпосереднім відповіддю Хрущова на американські ракети в Туреччині. У своїх мемуарах Хрущов пише, що перший раз ідея розмістити ракети на Кубі прийшла до нього в 1962 році, коли він очолював делегацію Радянського Союзу, відвідували Болгарію на запрошення болгарських ЦК Компартії та уряду. "Там один з його соратників, показуючи в бік Чорного моря, сказав, що на протилежному березі, в Туреччині, знаходяться ракети, здатні протягом 15 хвилин нанести удар по основних промисловим центрам СРСР "[4].

Таким чином, при такому розкладі сил дії СРСР на той період часу були дійсно вимушеними. Радянському уряду необхідно було привести в стан балансу свій військовий потенціал, хай не шляхом збільшення числа ракет, але стратегічно важливим їх розміщенням. СРСР став розглядати Кубу як плацдарм для "симетричної відповіді" на загрозу з боку американських ракет в Європі.

США, ведучи агресивну політику проти Куби, не тільки не домоглися позитивних результатів, а й показали всьому людству, що власні національні інтереси для них важливіші, ніж загальновизнані норми міжнародного права, захисником якого вони завжди себе позиціонували.

Глава 2. Розміщення Ракет
2.1 Ухвалення рішення

"Думка про встановлення ракет з атомними боєголовками на Кубі виникла у Хрущова єдино з метою захисту Куби. Він був у Болгарії в 1962р., Здається в середині травня. Приїхав і розповів мені, що весь час думав, як би врятувати Кубу від вторгнення, яке, як він вважав, неминуче повинно повторитися, але вже іншими силами, з розрахунком на повну перемогу американців. "І прийшла мені - каже - думка: що якщо послати туди наші ракети, швидко і непомітно їх там встановити, потім оголосити американцям, спочатку по дипломатичних каналах, а потім і публічно. Це відразу поставить їх на місце. Будь-який напад на Кубу означатиме удар безпосередньо по їх терито рії. А це приведе їх до того, що їм доведеться відмовитися від будь-яких планів нападу на Кубу ". [5]

20 травня 1962 Микита Хрущов провів у Кремлі бесіду з міністром закордонних справ Андрієм Громико, Анастасом Мікояном і міністром оборони Родіоном Малиновським, в ході якої виклав їм свою ідею: у відповідь на постійні запити Фіделя Кастро про збільшення радянської військової присутності на Кубі розмістити на острові ядерне зброю.

21 травня на засіданні Ради оборони підтримав пропозицію Н.С. Хрущова. Міністерствам оборони та закордонних справ було доручено організувати потайне переміщення військ і військової техніки по морю на Кубу.

28 травня через Москви до Гавани вилетіла радянська делегація у складі посла СРСР Алексєєва, головнокомандувача РВСП маршала Сергія Бірюзова, генерал-полковника Семена Павловича Іванова, а також Шарафа Рашідова.29 травня вони зустрілися з Раулем і Фіделем Кастро і виклали їм пропозицію ЦК КПРС. Фідель попросив добу на переговори зі своїми найближчими соратниками. У той же день Кастро дав позитивну відповідь радянським делегатам. Було вирішено, що Рауль Кастро в липні відвідає Москву для уточнення всіх деталей. br/> 2.2 Склад контингенту

10 червня на засіданні Президії ЦК обговорювалися результати поїздки радянської делегації на Кубу. Після доповіді Рашидова Малиновський представив попередній проект операції з перекидання ракет, підготовлений у Генеральному штабі. Передбачалося розгортання на Кубі сорок третього ракетної дивізії, на озброєнні якої були ядерні ракети Р-12 і Р-14 з дальністю дії до 2,5 тис. та 5 тис. км відповідно, що дозволяло вражати будь-які цілі на континентальній частині США аж до канадського кордону. Крім того, передбачалося розміщення крилатих ракет, здатних нести ядерний боєголовки, з дальністю до 60 км. Планувалося ... також ... розгорнути в якості допоміжних сил військово-морську (2 крейсера, 4 есмінця, 12 ракетних катерів "Комар", 11 підводних човнів) і авіаційну угруповання (1 вертолітний полк Мі-4, 4 мотострілкових полку, два танкові батальйони, ескадрилья МіГ-21, 42 легких бомбардувальника Іл-28, 2 підрозділи крилатих ракет з ядерними боєголовками 12 Кт з радіусом дії 160 км, кілька батарей зенітних знарядь, а також 12 установок С-75). Всього на острів планувалося відправити 50 874 військовослужбовців. Пізніше, 7 липня Хрущов прийняв рішення призначити командувачем угрупованням Іссу Плієва. Прослухавши доповідь Малиновського, Президія ЦК проголосував за проведення операції одноголосно. b>
2.3 Анадир

До червня 1962 Генеральний штаб уже розробив операцію прикриття під кодовою назвою "Анадир". Планував і керував операцією маршал СРСР Ованес Хачатурович Баграмян. На думку укладачів плану це повинно було ввести американців в оману щодо місця призначення вантажів. Всім радянським військовослужбовцям, технічного персоналу та іншим супроводжували "вантаж" також говорили, що вони направляються на Чукотку. Але, незважаючи на таке масштабне прикриття, у операції був один суттєвий вада: неможливо було приховати ракети від регулярно облітають Кубу американських літаків-розвідників U-2. Таким чином, план заздалегідь розроблявся з урахуванням того, що американці виявлять радянські ракети до того, як всі вони будуть змонтовані. Єдиний вихід, який зуміли знайти військові - розмістити кілька зенітних батарей вже на Кубі в місцях розвантаження.

Для перекидання військ виділили 85 кораблів. Жоден капітан перед відплиттям НЕ знав про вміст трюмів, а також про пункт призначення. Кожному капітану вручили запечатаний пакет, який слід було розкрити в море в присутності замполіта. У конвертах був припис слідувати на Кубу і уникати контакту з кораблями НАТО.

На початку серпня на Кубу прийшли перші кораблі. Вночі 8 вересня в Гавані була розвантажена перша партія балістичних ракет середньої дальності, друга партія прибула 16 вересня. Штаб Угруповання радянських військ на Кубі (ГСВК) розташувався в Гавані. Основні війська були сконцентровані навколо ракет в західній частині острова, однак кілька крилатих ракет і механізований полк було перекинуто на схід Куби - У сотні кілометрів від Гуантанамо і військово-морської бази США в затоці Гуантанамо. До 14 жовтня 1962 на Кубу доставили всі 40 ракет і більшу частину обладнання. p> Варто відзначити, що хоча американці практично з самого початку мали інформацію про надання Радянським Союзом військової допомоги Кубі і вели інтенсивну аерофотозйомку острів, вони не мали конкретних доказів розміщення тут радянських наступальних озброєнь. Радянська сторона пояснювала обладнання майданчиків та під'їзних шляхів на острові розгортанням систем ППО оборонного характеру. У вересні-жовтня 1962 щільна хмарність та слідували один за іншим урагани в басейні Карибського моря перешкодили веденню американцями регулярної фоторозвідки з повітря. Таким чином в безпосередній близькості від території США була сформована військове угруповання, від можливого удару з якою у разі конфлікту США вкрай складно було ухилитися. [6]

Глава 3. Ескалація і вирішення конфлікту
3.1 Операція "Мангуст"

США також здійснювали широкомасштабні заходи військового характеру: Вашингтоном був розроблений спеціальний план з ліквідації уряду Фіделя Кастро під кодовою назвою "Мангуст". Цей план передбачав два етапи:

В· серпень-вересень 1962 р. - підготовка та початок антикастровських "Повстанського" руху на Кубі

В· жовтень - організація "народного повстання" за підтримки американських спецслужб і військ з можливою висадкою американського десанту на острів

У рамках підготовки до реалізації цього плану в серпнi 1962 р. поблизу берегів Куби були проведені великомасштабні військово-морські маневри, в яких брало участь 45 військових і більше 100 000 морських піхотинців. p> 23 серпня 1962 Джон Кеннеді наказав активізувати заходи з "навмисному розпалюванню повномасштабного повстання проти Кастро "[7]. Цей вчинок наочно свідчить про повне фіаско американської розвідки з отримання об'єктивної інформації про що відбуваються на острові події.

3.2 Польоти U-2

Літак U-2 під час вильоту в кінці серпня сфотографував ряд споруджуваних позицій для зенітних ракет, але 4 вересня 1962 Кеннеді заявив перед Конгресом, що на Кубі немає "наступальних" ракет. Насправді ж радянські фахівці в цей час вже будували дев'ять позицій - шість для Р-12 і три для Р-14 з дальністю 4000 км. До вересня 1962 літаки ВПС США облітали Кубу двічі на місяць. З 5 вересня по 14 жовтня польоти були припинені. З одного боку через погану погоду, з іншого - Кеннеді заборонив їх з побоювання ескалації конфлікту у випадку, якщо американський літак буде збитий радянською зенітною ракетою.

Варто відзначити, що до 5 вересня польоти виконувалися з відома ЦРУ. Тепер же такі польоти перейшли під контроль ВВС. Перший політ змагання проводилися 14 Жовтень 1962 році. Літак-розвідник Lockheed U-лютому 4080-го майором Річардом Хейзер, злетів близько 3 години ночі з авіабази Едвардс у Каліфорнії. Політ до Мексиканської затоки зайняв у нього 5 годин. Хейзер облетів Кубу із заходу. і перетнув берегову лінію з півдня в 7: 31 ранку. Літак перетнув всю Кубу майже точно з півдня на північ, пролітаючи над містами Тако-Тако, Сан-Крістобаль, Бахіа-Хонда. Ці 52 кілометри Хейзер подолав за 12 хвилин [8]. p> Приземлившись на авіабазі в південній Флориді, Хейзер вручив плівку ЦРУ.15 жовтня аналітики ЦРУ встановлено, що на фотографіях - радянські балістичні ракети середньої дальності Р-12 ("SS-4" за класифікацією НАТО). Увечері. того ж дня ця інформація була доведена до відома вищого. військового. керівництва США. Утром.16. жовтня о 8: 45 фотографії показали президенту. Після цього за наказом Кеннеді польоти над Кубою почастішали в 90 разів: з двох разів на місяць до шести разів на день.

3.3 Вироблення заходів у

"До 22 жовтня, коли президент США Джон Кеннеді виступив по американському радіо і телебаченню з повідомленням про виявлення на кубі радянських ракет, всі 42 ракети і боєголовки до них, а так само військовий персонал були вже на місці. Деякі ракети були приведені в готовність. Частина наших кораблів ще перебувала у дорозі, але на них було допоміжне спорядження і продовольство для військового контингенту, без чого принагідно можна було і обійтися "[9].

Отримавши фотографії, що свідчать про радянські ракетних базах на Кубі, президент Кеннеді зібрав особливу групу радників на секретну нараду в Білому Домі. Ця група, яка включила 14 осіб, пізніше стала відома як "Виконавчий комітет". Вона складалася з членів Ради національної безпеки США і декількох спеціально запрошених радників.

Незабаром комітет запропонував президенту три можливі варіанти розв'язання ситуації:

знищення ракет точковими ударами

проведення повномасштабної військової операції на Кубі

введення морської блокади острова

Негайний бомбовий удар був відкинутий відразу ж. На пряме запитання президента міністр оборони Р. Макнамара відповів, що. він не може гарантувати стовідсоткове знищення батарей ППО при повітряному ударі.

Дипломатичні методи, ледь порушені в перший день роботи, були тут же і відкинуті - ще до того, як почалося основне обговорення. У підсумку вибір звели до військово-морській блокаді і ультиматуму, або до повномасштабного вторгнення.

3.4 Карантин і загострення кризи

Президент Кеннеді звернувся до американської публіці (і радянському уряду) в телевізійному виступі 22 жовтня. До цього часу всі 42 ракети і боєголовки до них, а так само військовий персонал були вже на місці. Деякі ракети були приведені в готовність. Частина радянських кораблів ще перебувала в дорозі, але на них було допоміжне спорядження і продовольство для військового конт ингенту, без чого принагідно можна було і обійтися.

У своєму зверненні Джон Кеннеді підтвердив присутність ракет на Кубі і оголосив військово-морську блокаду в вигляді карантинної зони в 500 морських миль (926 км) навколо берегів Куби, попередивши, що збройні сили були "готові до будь-якого розвитку подій" і засудив Радянський Союз за "секретність і введення в оману".

Микита Хрущов заявив, що блокада незаконна і що будь-який корабель під радянським прапором буде її ігнорувати. Він пригрозив, що якщо радянські кораблі будуть атаковані американськими, удар у послідує негайно.

Проте, блокада набула чинності 24 жовтня о 10: 00.180 кораблів ВМС США оточили Кубу з чітким наказом ні в якому разі не відкривати вогонь по радянських судам без особистого наказу президента.

Одночасно з цим Президія ЦК КПРС вирішив привести збройні сили СРСР і країн Варшавського договору в стан підвищеної боєготовності. Скасували всі звільнення. Срочникам, які готуються до демобілізації наказано залишатися на місцях несення служби до подальших розпоряджень. Хрущов відправив Кастро підбадьорююче лист, запевнивши в непохитності позиції СРСР за будь-яких обставин. Тим більше, він знав, що істотна частина радянської зброї вже дісталася до Куби.

Увечері 23 жовтня Роберт Кеннеді відправився в радянське посольство у Вашингтоні. На зустрічі з послом Добриніним Кеннеді з'ясував, що той поняття не має про військові приготуваннях СРСР на Кубі. Однак, Добринін повідомив йому, що знає про інструкції, отриманих капітанами радянських кораблів - не виконувати незаконні вимоги у відкритому морі. Перед відходом Кеннеді сказав: "Не знаю, чим усе це скінчиться, але ми маємо намір зупинити ваші суду "[10].

24 жовтня Хрущову прийшла коротка телеграма від Кеннеді, в якій той закликав радянського керівника проявити розсудливість і дотримувати умови блокади. Президія ЦК КПРС зібрався на засідання, щоб обговорити офіційну відповідь на введення блокади. У той же день Хрущов направив президенту США листа, в якому звинуватив його в тому, що той ставить важкоздійснювані умови. Хрущов назвав блокаду "актом агресії, штовхаючим людство до безодні світової ракетно-ядерної війни "[11]. У листі Перший секретар попередив Кеннеді, що капітани радянських кораблів не стануть дотримуватися розпорядження американських ВМС, а також що в разі продовження США своїх піратських дій, уряд СРСР прийме будь-які заходи для забезпечення безпеки судів.

У відповідь на послання Хрущова, в Кремль прийшов лист Кеннеді, в якому він вказав, що "радянська сторона порушила свої обіцянки щодо Куби і ввела його в оману "[12]. На цей раз, Хрущов вирішив не іти на конфронтацію і почав шукати можливі виходи з ситуації, що склалася. Він оголосив членам Президії, що практично неможливо зберігати на Кубі ракети, що не вступаючи у війну з США. На засіданні було вирішено запропонувати американцям демонтувати ракети в обмін на гарантії США залишити спроби змінити державний режим на Кубі. Брежнєв, Косигін, Козлов, Мікоян, Пономарьов і Суслов підтримали Хрущова. Громико і Малиновський при голосуванні утрималися.

26 жовтня вранці Микита Хрущов взявся за складання нового, менш войовничого послання Кеннеді. У листі він запропонував американцям варіант демонтажу встановлених ракет і повернення їх в Радянський Союз. В обмін він вимагав гарантій того, що Сполучені Штати не вторгнуться на Кубу і не підтримуватимуть ніякі інші сили, які мали намір б зробити вторгнення на Кубу. Ще одна умова було передано у відкритому зверненні по радіо вранці 27 жовтня, в якому визнавалося вивести американські ракети з Туреччини на додаток до вимог, зазначених в листі.

3.5 Чорна субота

Тим часом у Гавані політична обстановка загострилася до краю. Кастро стало відомо про нову позиції Радянського Союзу, і він відразу ж попрямував за радянських посольство. Фідель вирішив написати Хрущову лист, щоб підштовхнути його до більш рішучих дій. Ще до того як Кастро закінчив лист і відправив його в Кремль, глава резидентури КДБ у Гавані сповістив Першого секретаря про те, що на думку Ф. Кастро, інтервенція. майже. неминуча і відбудеться в найближчі 24-72 години. Одночасно, Малиновський отримав донесення від командувача радянськими військами на Кубі генерала І.А. Плієва про посилилася активності американської стратегічної авіації в районі Карибського басейну. Обидва повідомлення доставили в кабінет Хрущова в Кремль в 12 дня, в суботу, 27 жовтня.

Цього ж дня зенітною ракетою під час розвідувального польоту був збитий американський літак розвідник У-2. Його пілот Андерсон загинув. Обстановка. в. США. загострилася. до межі: той день американці називають "чорною ... суботою". Президент, ... подвергавшийся найсильнішому ... натиску "яструбів", які вимагали негайного відплати, розцінив це подію як резолюція СРСР не відступати перед погрозами, навіть з ризиком початку ядерної війни. Якщо до цього він дотрим увався арсеналу традиційних військово-дипломатичних коштів, то тепер зрозумів, що тільки дипломатія, тільки рівноправні переговори і компроміси можуть стати ефективними засобами розв'язання кризи [13].

3.6 Дозвіл

У ніч з 27 на 28 жовтня за завданням президента Роберт Кеннеді знову зустрівся з радянським послом в будівлі Міністерства юстиції. Кеннеді поділився з Добриніним побоюваннями президента про те, що ситуація може ось-ось вийти з під контролю. Роберт Кеннеді заявив, що його брат готовий дати гарантії ненападу і якнайшвидшого зняття блокади з Куби. Добринін запитав Кеннеді про ракети в Туреччині. "Якщо в цьому єдине перешкода до досягнення згаданого вище врегулювання, то президент не бачить нездоланних труднощів у вирішенні питання "- відповів Кеннеді [14].

На наступний ранок у Кремль прийшло повідомлення від Кеннеді, де було зазначено: "1) Ви погодитеся вивести свої системи озброєння з Куби під відповідним спостереженням представників ООН, а також вжити, з дотриманням відповідних заходів безпеки, кроки щодо зупинки поставок таких же систем озброєння на Кубу.2) Ми ж, зі свого боку, погодимося - за умови створення за допомогою ООН системи адекватних заходів, що забезпечують виконання даних зобов'язань, - а) швидко скасувати введені в даний момент блокадні заходи та б) дати гарантії ненападу на Кубу. Я впевнений, що і решта держави Західної півкулі будуть готові вчинити подібним чином "[15].

Радянське керівництво прийняло ці умови. У цей же день Малиновський послав Плиеву наказ почати демонтаж стартових майданчиків Р-12. Демонтаж радянських ракетних установок, завантаження їх на кораблі і виведення з території Куби зайняли 3 тижні. Переконавшись, що Радянський Союз вивів ракети, президент Кеннеді 20 листопада віддав наказ припинити блокаду Куби. Через кілька місяців з Туреччини були виведені і американські ракети, як "застарілі".

Глава 4. Наслідки та уроки Карибської кризи

Криза мав багатопланові і далекосяжні ... наслідки як позитивного, так і негативного характеру. Серед перших слід виділити наступні:

В· усвідомлення наддержавами власної уразливості і залежності один від одного. Стало очевидним, що ядерна конфронтація між США та СРСР створює загрозу існування всього світу; були вироблені свого роду "правила поведінки", які дозволили надалі не допускати у відносинах між Москвою і Вашингтоном виникнення настільки гострих кризових ситуацій.

В· безпосередньо після завершення кризи з обох сторін були зроблені умови, спрямовані на закріплення досягнутих домовленостей і вдосконалення механізму безпеки. Між Вашингтоном і Москвою була встановлена вЂ‹вЂ‹пряма лінія "Гарячої" зв'язку; в 1963р. було підписано Договір про припинення ядерних випробувань в трьох середовищах (у атмосфері, космосі і під водою).

Однак поряд з позитивними, Карибська криза мав і негативні наслідки:

В· не вдалося поставити надійний заслін процесу розповзання ядерного зброї, так як технологіями виробництва атомних бомб у другій половині 70-х років оволоділи Південно-африканська Республіка та Ізраїль.

В· в умовах холодної війни боротьба за домінування у світі між СРСР і США тривала опосередковано - як би перейшовши з глобального на інші поверхи світопорядку (конфлікти і війни між "васалами" двох наддержав).

Карибська криза, незважаючи на весь його внутрішній сяють і драматизм, дозволяє витягти і ряд корисних уроків, які можуть бути використані в майбутньому:

Урок № 1. Парадоксально, але саме наявність ядерної зброї допомагало зберігати крихкий мир на Землі понад півстоліття. Звідси можна зробити висновок про те, що потреба самозбереженні у людини досить велика, щоб втриматися від спокуси ядерної авантюри.

Урок № 2. Конфлікти існували в минулому, будуть вони тривати і в новому тисячолітті, так як міжнародні відносини перенасичені протиріччями. Тому раціональніше не заперечую їх наявності і не прагнути позбутися від них одним махом, а навчитися уживатися з конфліктами, контролювати і регулювати їх.

Урок № 3. " Спеціально для нас: не можна бути слабкими, бо слабких шкодують або зневажають, але не поважають. Тим більше з ними не вважаються " ; [16]. Щоб надійно захищати свої національні інтереси і зробити нерентабельним будь-яке посягання на нашу країну, Росія повинна бути здатна завдати неприйнятний збиток будь-якому потенційному агресору.

Висновок

Таким чином, в середині XX в.людство, пройшовши по краю ядерної безодні, благополучно минуло третю світову війну.

Для Радянського Союзу, мабуть, закінчення Карибської кризи було більш вигідним, ніж для американців. СРСР домігся виведення ракет з Туреччини і підтвердив стратегічний паритет між двома великими державами. Правда, особисто для Хрущова ця криза не пішов на користь. Він показав його помилки, необдуманість стратегічно важливих рішень, політичну недалекоглядність. Він піддавався критиці, як з боку братніх партій, так і з боку товаришів по партії за рішення вивести війська з Куби, але з позиції сьогоднішнього дня чітко ясно, що він був правий. Тоді світ врятувало обоюдостороннее небажання війни, і деяка прогресивність стоять тоді у влади "нових" політиків. Страх перед ядерною війною виявився сильніше власних бажань як однієї, так їм іншого боку.

На мою думку, Карибська криза була для людства таким ж гірким, але корисним уроком, як Хіросіма і Нагасакі. Тоді загинули десятки тисяч, але увесь світ усвідомив жах ядерної катастрофи, і їх загибель врятувала в майбутньому мільйони.

Список використаної літератури

1. Ю.В. Аксютін "Микита Сергійович Хрущов. Матеріали до біографії ", Политиздат, 1989. p> 2. Мікоян С.А. "Анатомія Карибської кризи", Academia, 2006. p> 3. "Держбезпека від Олександра I до Путіна", М., 2005.

4. Мікоян С.А. "Стрибок за океан. Чому ракети? "//Латинська Америка, 2003 № 1. p> 5. Востіков С.В. "Еквілібристика на вістрі війни"// Латинська Америка, 2003 № 1. p> 6. Морозов В., Корчагін Ю. "Сторіччя російсько-кубинських дипвідносин"// Міжнародна життя, 2002 № 7. p> 7. Тимофєєв М.А., Фурсенко А.А. "Божевільний ризик", РОССПЕН, 2006. p> 8. Лавренов С. Я., Попов І.М. "Радянський Союз у локальних війнах і конфліктах. Карибський криза: світ на межі катастрофи ". p> 9. Інтернет ресурс: сайт wikipedia.ru

10. Інтернет ресурс: сайт coldwar.ru

11. Інтернет ресурс: сайт hrono.ru

[1] В. Морозов, Ю. Корчагіна. Сторіччя російсько-кубинських відносин. /Span>

[2] В. Кобиш. Уроки Карибської кризи. /Span>

[3] А.Алексеев. Карибська криза. Як це було. /Span>

[4] wikipedia.ru

[5] С.Мікоян. Стрибок за океан. Чому ракети? /Span>

[6] С. В.Востріков. Еквілібристика на вістрі війни. /Span>

[7] Хлобустов О. Державна безпека від Олександра I до Путіна: 200 років таємної війни.

[8] А. Фурсенко. Божевільний ризик

[9] А.Алексеев. Карибська криза. Як це було. /Span>

[10] coldwar.ru