Розпад СРСР . Проголошення незалежності України. Всеукраїнський референдум 01,12,1991р

Ліквідація СРСР

7 грудня 1991 р. в Біловезькій Пущі під Мінськом зустрілися лідери трьох колишніх союзних республік - Росії (Б. Єльцин), України (Л. Кравчук) і Білорусії (С. Шушкевич). Наступного дня вони підписали спільний документ, який констатував факт розпаду Радянського Союзу і утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). У сферу діяльності нового державного союзу входили консультації в області зовнішньої політики, розвиток спільного економічного простору, участь в загальноєвропейському і євроазіатському ринках, митна політика, екологічна безпека, міграційна політика, боротьба з організованою злочинністю. Діяльність органів колишнього СРСР на території країн СНД припинялася.

20 грудня 1991 р. Верховна Рада України виступила із спеціальною заявою, в якій знову підтверджувала державний суверенітет республіки і категорично заперечувала можливість трансформації СНД в державне утворення. Підкреслювалося, що кордони України залишаються незмінними, створюється власна відкрита економічна система шляхом введення національної валюти, банківської і митної систем.

21 грудня 1991 р. в Алма-Аті зустрілися керівники 11 колишніх союзних республік, а нині незалежних держав: Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану і України. Президент СРСР М. Горбачев на цю зустріч запрошений не був. У протоколі, який був спільно ухвалений, говорилося про те, що всі країни-учасники зустрічі на рівноправній основі є засновниками Союзу Незалежних Держав, а "Союз Радянських Соціалістичних Республік припиняє своє існування". При цьому підкреслювалося, що СНД не є ні державою, ні наддержавним утворенням.

25 грудня 1991 р. М. Горбачов оголосив про свою відставку з поста Президента СРСР. 30 грудня в Мінську було вирішено ліквідувати всі державні структури колишнього СРСР. Спроба створити на їх місці якісь нові спільні органи управління зустріла рішучу відсіч з боку делегації України. Таким чином, комуністична імперія, що проіснувала майже 70 років, зазнала свого історичного краху. Повна незалежність української держави стала фактом.

Референдум

На підтвердження Акта проголошення незалежності Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991 р. республіканський референдум. Він був потрібен, щоб нейт­ралізувати політичні спекуляції противників української незалежності, особливо у східних і південних областях рес­публіки, які заявляли, що народ буцімто не підтримує Акт про незалежність. Союзне керівництво на чолі з президен­том СРСР М. Горбачовим, не втрачаючи надій на укладен­ня нового союзного договору, вело активну роботу в цьому напрямі. Крім того, світове співтовариство не поспішало з визнанням самостійності України, вичікуючи, як розгорта­тимуться події. На всеукраїнському референдумі кожен гро­мадянин мав чітко відповісти «Так, підтверджую», або «Ні, не підтверджую» на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?»

Із 37885,6 тис. громадян України, котрі були внесені до списків для таємного голосування, взяли участь у го­лосуванні 31891,7 тис. (84,18%). Із них позитивно відпо­віли 28804,1 тис. виборців (90,32%). Зокрема, у Криму відповіли на запитання референдуму «Так, підтверджую» 54,19% громадян, у Севастополі — 57,07%; у Донецькій, Луганський, Одеській, Харківській областях підтвердили Акт про незалежність понад 80% виборців; в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях за незалежність прого­лосувало понад 95%, у решті областей — понад 90% громадян.

90,32%	7.58%	2.10%
Так	Ні	Недійсні

За результатами референдуму вже ні в кого не могло бути сумніву, чи український народ хоче мати свою са­мостійну державу. Втретє за 350 років від Визвольної війни середини XVII століття Україна здобула самостійність. Головним завданням стало збереження незалежності й суверенності Української держави, недопущення поми­лок, зроблених на двох попередніх етапах існування дер­жавності, — у середині XVII ст. і в 1917—1920 рр.