Міфологічна основа іліади

Міфи троянського циклу свідчать, що причини троянської війни пов'язані з космічними подіями. Розповідали, що Земля, переобтяжена величезним родом людським звернулася до Зевса з проханням скоротити люд. рід. і Зевс вирішив розпочати війну між греками і троянцями. На весіллі Пелея і Фетіди Зевс кинув яблуко найвродливішій. (Гера, Афіна Паллада, Афродіта). Паріса вибрали за суддю. Афродіта потім допомогла йому викрасти Єлену.

Сумніви в історичності автора Гомерового епосу викликали сумніви в історичності Троянської війни, в існуванні самої Трої. Наприклад, зовсім недавно виступив з запереченням історичності Троянської війни американець Р. Карпентер.
У минулому столітті така думка була панівною, поки не стали відомі наслідки розкопок Генріха Шлімана (1822-1890). Не маючи спеціальної підготовки з археології, комерсант з професії, Генріх Шліман вирішив довести археологічними розкопками, що Троянська війна - не вигадка поетів. Комерсант став археологом. Шліман вів розкопки в Малій Азії, на тому місці, де могла бути Троя, у Мікенах, в Орхомені, в Тірінфі й на островах Ітака і Кріт. Археологічними даними він підтвердив існування Трої і факт Троянської війни. Його роботу продовжували Еванс і Дерпфельд. Артур-Джон Еванс (1851-1941), між іншим, знайшов у Кноссі (на Кріті) глиняні таблички з лінійними написами. Подібні таблички були знайдені також у Пілосі, Мікенах і Фівах.
Довгий час ці лінійні написи були німі. Лише 1952 року англійський вчений Майкл Вентріс знайшов спосіб прочитати частину їх. Його підтримав професор Кембріджського університету Чадуїк. На жаль, 1956 року М. Вентріс загинув при автомобільній катастрофі, не довівши до кінця свою цікаву роботу. Розкопки А. Еванса і дешифрування М. Вентрісом лінійних написів довели, що задовго до виникнення грецького письма вже існувала на землі греків велика культура. Вона ділиться на два періоди: перший - до середини XV ст. до н. е. - крітська культура, створена не грецьким населенням; другий - мікенська культура, створена греками на Пелопоннесі від середини XV до XIII ст. до н. е.
У XII ст. з півночі Балканського півострова прийшли на південь дикі племена дорян, які знищили там багату культуру. Греки змушені були тікати в гірську частину Пелопоннесу - Аркадію, на острів Кіпр і на береги Малої Азії. Від цього утворились основні діалекти грецької мови: північно-східний (ахейсько-еолінський), південний (дорійський), іонійський, що вклинився між ними зі сходу.
Ця подія відбулася після Троянської війни, яка датується приблизно 1194-1184 рр. до н. е.
Ф. Енгельс згадує про ту епоху, яку висвітлюють Гомерові поеми, як про «повний розквіт вищого ступеня варварства». Навівши цілий ряд відкрить і удосконалень у тодішній техніці, в тому числі в галузі обробки заліза та інших металів, у будівництві міст і кораблів, Ф. Енгельс все те називає спадщиною варварства, включаючи сюди й героїчну поезію: «...гомерівський епос і вся міфологія - ось головна спадщина, яку греки перенесли з варварства в цивілізацію» [4, с. 31].
Це був саме перехід від форм родового суспільства до рабовласницького. Ф. Енгельс далі про це каже докладніше: «У поемах Гомера ми знаходимо грецькі племена здебільшого уже об'єднаними в невеликі народності, всередині яких роди, фратрії і племена все ж ще цілком зберігали свою самостійність. Вони жили уже в містах, укріплених стінами; чисельність населення збільшувалась разом з ростом стад, поширенням землеробства і зародків ремесла; разом з тим зростали майнові відмінності, а з ними і аристократичний елемент всередині стародавньої, первісної демократії. Окремі дрібні народності вели безупинні війни за володіння кращими землями, а також, зрозуміло, і заради воєнної здобичі; рабство військовополонених було уяж визнаним інститутом» [4, с. 32].
Троянська війна, очевидно, й була такою міжплемінною війною колонізаційного характеру. Греки з Балканського півострова, яких поет називає то ахеями, то данаями, воювали з тими племенами, які давніше поселилися на узбережжі Малої Азії, де й була Троя. Міфологічна ж причина війни -помста Менелая та його союзників над Троєю за те, що Паріс, син троянського царя Пріама, викрав у Менелая його дружину Єлену. Досить прозаїчні інтереси войовників прикрашені в поемах численними міфами про богів, які по-своєму також беруть участь у війні, поділившись на два табори: прихильників Трої і друзів ахеїв. Про розгром Трої розповідала одна з кіклічних поем «Зруйнування Трої», яка до нас не дійшла.

“Одіссея” описує мандри Одіссея і його повернення на батьківщину – в Ітаку, до вірної дружини Пенелопи і сина Телемаха. Основний сюжет поеми належить до типу сказань про “повернення чоловіка”.