Україна в російсько-французькій війні 1812 р

Тема: Вплив міжнародних відносин на розвиток українських земель у першій третині XIX ст.

Тип уроку: комбінований

Мета

ü дізнатися про роль України у найбільших війнах початку 19 століття

ü записати та запам’ятати основні дати уроку

ü розвивати навички самостійної роботи з матеріалом.

ü виховати в учнях любов до Батьківщини

Основні дати

Особливості впливу міжнародних відносин на землі України

Ø Україна не мала власної державності, а тому вона була об’єктом у політичних комбінаціях інших держав.

Ø Багато європейських політиків прагнули ослаблення Російської імперії через відокремлення підпорядкованих їй територій.

Ø Українців втягували у війни, що їх вела Російська імперія у першій третині XIX ст.

Ø Європейські політики, виношуючи плани стосовно України, не залучали самих українців до вирішення своєї долі.

Україна в російсько-турецькій війні 1806-1812 pp.

Причини війни:

· Туреччина прагнула повернути під свій контроль Причорномор’я.

· Росія прагнула:

- убезпечити свої південні кордон

- захопити Босфор, Дарданелли;

- приєднати Кавказ і Закавказзя;

- утвердити свій контроль на Балканах.

Роль України у війні

· Українські губернії повинні були забезпечувати російську армію

· У шести губерніях (Чернігівській, Харківській, Полтавській, Київській, Херсонській, Катеринославській) було проведено мобілізацію українців до російського війська.

· Воєнні дії велися на Дунаї у Бессарабії, на землях, заселених українцями, на західному узбережжі Чорного моря.

Мета (мотиви) участі українців у війні

· Допомогти українцям, що перебували під владою Туреччини, звільнитися з-під турецького гноблення.

· Домогтися возз’єднання українців Дунаю з українцями Наддніпрянської України, щоб у майбутньому спільно боротися проти Російської імперії.

Результати війни – Росія виграла війну

Ø Підписано Бухарестський мирний договір

Ø До Росії приєднано українські землі у гирлі Дунаю, які перебували у складі Туреччини.

Ø До Російської імперії було приєднано Бессарабію до р. Прут, з трьома повітами, заселеними переважно українцями — Ізмаїльським, Акерманським та Хотинським.

Наслідки війни

1. Війна підірвала економічний потенціал України.

2. Серед українців, які перебували у складі російської армії, були значні втрати.

3. Один вид національного гноблення (турецький) змінився іншим (російським).

4. Відбулося возз’єднання українців Дунаю з українцями Наддніпрянської України (збирання українських земель) і вони відтоді могли спільно боротися проти Російської імперії.

Україна в російсько-французькій війні 1812 р.

Україна в планах Наполеона

1. Наполеон прагнув передати частину українських земель союзникам у війні з Росією:

• польському королю — Правобережну Україну;

• австрійському імператорові — Волинь та залишити йому всю Галичину;

• турецькому султанові — Крим і Північне Причорномор’я.

2. Решту території України планувалося переділити на “наполеоніди” — військово-адміністративні колоніальні області, очолювані наполеонівськими генералами, які забезпечували б подальші військові походи французів матеріальними та людськими ресурсами.

3. У боротьбі проти Росії Наполеон мав намір використати Задунайську Січ (козакам було надіслано гроші, проводилась агітація, щоб заохотити їх до участі у воєнному поході проти Росії). Задунайці лишились осторонь.

12(24) червня 1812 р. - вторгнення наполеонівських військ у межі Російської імперії.

Усю російську армію було розділено на три частини:

• під командуванням генерала М. Барклая де Толлі захищала шлях на Петербург;

• під керівництвом генерала П. Багратіона захищали шлях на Москву;

• генералом А. Тормасовим, захищали шлях на Київ.

Причини війни

· Прагнення Наполеона “перекроїти” карту Європи, встановити гегемонію Франції у європейській та світовій політиці;

· домогтися європейського і світового панування, а для цього розгромити і позбавити самостійності провідні держави Європи (насамперед Велику Британію та Росію).

Привід до війни — відмова імператора Росії Олександра І підтримувати континентальну блоку Великої Британії.

Ця війна увійшла в історію під назвою Вітчизняна війна 1812 p., оскільки в ній брали участь не тільки армія, а й загони добровольців, мирне населення і не лише в Україні, а й на всіх окупованих територіях Російської імперії.

У ставленні до Наполеона утворилося два табори.

- Консерватори– їх лякала революційна Франція та її імператор. У російському самодержавстві вони вбачали охоронця громадського ладу і спокою.

- На таких позиціях стояли: полтавський, магнат В. Кочубей; поет І. Ковінько, перебуваючи в діючій армії, написав ряд патріотичних творів.

- Автономісти – вбачали в особі Наполеона визволителя від російської тиранії.

- Висловлювали радість і надії, що з приходом французької армії буде введено прогресивне законодавство й Україна стане автономною чи незалежною.

- На таких позиціях стояли: переяславський магнат Василь Лукашевич; волинський дідич Чайковський, який організував козацьке “рушення” на допомогу Наполеону; подільський дідич Марлецький, який створив у своєму маєтку республіку і проголосив права людини; полтавський дворянин Василь Капніст, який виступив проти “московської тиранії”.