Основні та другорядні театри воєнних дій. Військові кампанії та основні битви 1914 – 1918 рр

Після 28 липня Австро-Угорщина оголосила Сербії війну, Росія оголосила мобілізацію, проігнорувавши вимогу Німеччини скасувати мобілізацію як недружній щодо Берліна акт. Не отримавши ніякої чіткої відповіді, Німеччина 1 серпня 1914 р. оголосила Росії війну. Цей день і є датою початку Першої світової війни. 3 серпня війну було оголошено також Франції; того ж дня німецькі війська вторглися у нейтральну Бельгію. 4 серпня війну Німеччині від власного імені та своїх домініонів по цілому світі (Канада, Ньюфаундленд, Австралія, Нова Зеландія) оголосила Британія.

Після оголошення режимів мобілізації військ різними державами Європи, німецька влада швидко квапилася розпочати план «Шліффена». Щоб знайти привід до війни Німеччина заявила ніби французькі літаки зробили політ над містами Німеччини та бомбардували залізничну дорогу. 3 серпня військові сили, готові до війни, окупували Люксембург, а наступного дня вторглися у основні бельгійські фортеці, а 21- 25 серпня боєм відкинула французьку армію далі на захід. На початку війни основні сили у наступі Німеччина направила проти Франції. Назріла загроза Парижеві.

Велика Британія уклала договір з Російською імперією та Францією, про те що вона у разі війни при потребі буде воювати на їх стороні. Військова криза лише збільшувалась. Уряд Англії покладав надії, що коли Німеччина дізнається про вступ їх сторони у війну, то цим злякає німців і можливо відверне війну.

Війна набрала європейського, а згодом і світового характеру. До союзу Антанти продовж 1914 року приєднуються такі країни як Сербія, Бельгія, Люксембург, Японія, 1915 р. - Італія, 1916 р. - Румунія та Португалія, 1917 р. - Греція й США. Війна спричинила величезний розмах націоналізму у воюючих країнах. Пацифістів, що виступали проти війни, як наприклад французький соціаліст Жан Жорес, націоналісти-фанатики просто вбивали.

Бойові дії у 1914 р.

Головною сценою бойових дій були: Західний фронт (на західному кордоні Німеччини), Східний фронт (на східному кордоні Німеччини), північ Італії, Балкани, Османська імперія та німецькі колонії. Західний фронт було відкрито 4 серпня німецьким вторгненням у Бельгію та Люксембург. Німці ж, відповідно до розробленого у 1905 р. начальником німецького генерального штабу Альфредом фон Шліффеном плану (саме його плану ведення війни і намагалися дотримувався німці), обійшли французьку оборону, яка технічно була набагато відсталішою у порівнянні з новітніми для того часу розробками Німеччини.

Окупація німецькими військами Франції не повинна була зайняти більше одного місяця, далі, армію залізницями повинні були перевезти на Східний фронт для боротьби там з російською армією. Проте події розгорталися по-іншому.

Німці зустріли незапланований потужний опір Бельгії, і разом з тим французи вступили в області Ельзас-Лотарингію і почали наступ на Берлін. Французьку армію було зупинено, а німецькі війська захопили Бельгію і Північну Францію. На початку вересня вони були вже у Шантільї, що за 25 км від Парижа. На щастя столиці Франції темпи наступу почали згасати. Об’єднані армії Антанти, під керівництвом французького генерала Жоффра зробили вдалий контрнаступ і відкинули німців до р. Ени.

Східний фронт.

Невдача проведення блискавичного плану «Шліффена» була зумовлена недооцінюванням сил супротивника і його здатностей.

Усвідомлюючи, що швидкого захоплення в Європі, у 1915 р. не буде, головнокомандуючі військ Німеччини перейшли на Західному фронті до стратегічної оборони, а основні зусилля зосередили на Східному фронті, щоб перемогти Росію, чим ослабити її та поступово вивести з війни. Після зими німці все таки завдали поразки російським військам і остаточно витіснили їх зі Східної Пруссії. До травня німецько-австрійські війська прорвали оборону на п’ятдесят кілометрів, і до осені зайняли території Польщі, Галичини й частину Білорусії та Прибалтики.

Роль Росії на Східному фронті полягала в тому, що вона змусила Німеччину й Австро-Угорщину боротися на два фронти, чим відволікла на себе значні сили центральних держав і зупинила наступ на Європу. Вдало для Росії складалася ситуація на Балканах, де війська Сербії зупинили значні австрійські сили під Белградом. Вирішальною подією став вступ 1 листопада у війну на боці сил Антанти Туреччини. Вона стала корисною для центральних держав, які отримали опору на стратегічно важливому Сході. Також, це відкрило для німецького флоту протоку Боспор, що дало змогу німецьким кораблям воювати з російськими портами і флотом на Чорному морі. З кінця літа 1914 р. настала «окопна» війна - солдати копали траншеї та укриття, без проведення активних боїв. У вологих траншеях та шанцях більше солдатів гинули від хвороб, ніж від куль противника.

Вступ у війну Італії в1915 р.

Боротьба Антанти й Центральних держав за залучення нових союзників до війни поширилася до Італії. Країна входила до Троїстого союзу разом з Німеччиною та Австро-Угорщиною, але з початком війни оголосила про свій нейтралітет. Позиція Італії залежала від того, який блок запропонує їй більші територіальні надбання після війни, тому вона одночасно вела переговори і з Антантою і з центральними державами. На початку травня вона офіційно вийшла з Троїстого союзу, а 23 травня 1915 р. оголосила війну Австрії, відносно Німеччини Італія формально залишалася у мирних відносинах. Вступ у війну Італії, не призвів до негайного краху Німеччини та її союзників, як і приєднання у жовтні 1915 р. до союзу центральних держав Болгарії.

Верденська битва. 1915 р.

Впродовж року війни ворогуючими сторонами було побудовано масштабну систему ходів та підземних тунелів, укриттів, прокладено телефонні лінії, дороги через гірські області і залізничні дороги. Союзні армії пробували вести наступальні бої, але через декілька кілометрів змушені були відступати під артилерійським нищівним вогнем противника, втрачаючи тисячі і тисячі солдатів. Жодного серйозного просування не відбулося, битви лише повторювалися, без суттєвих змін у положенні двох армій.

Першу вагому спробу атакувати здійснили німці у травні 1915 року в районі р. Іпру, де вони вперше застосували в боях отруйні гази. У результаті газової атаки понад 5 тис. британських і французьких вояків загинули, а ще 10 тис. отримали тяжкі отруєння.

Наприкінці лютого 1916 року зібравши на вузькій ділянці фронту 1400 гармат і маючи вагому чисельну перевагу в три рази, німецьке командування розпочало штурм французького міста Вердена, важливого оборонного пункту Франції. Битва, що розпочалась, увійшла в історію як «верденська м'ясорубка». Вибухи артилерії зарядами, які трощили старовинні палаци Вердена, започаткували початок бомбардування оборонних споруд міста. Допомога до захисників могла надходити до Вердена лише однією дорогою під назвою «таємний шлях». Пробираючись потайки до міста під облогою, солдати страждали від голоду і нестачі води.

Командувач обороною міста Ф. Петен виконав наказ за будь-яку ціну утримати Верден, але ціною стала повна загибель французької армії.

Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі.

Протистояння захисників старовинного Вердена надавало впевненості командувачу британських сил генерала Хейґа. Він вважав, що наступ на р. Соммі увійде до історії як битва, що приведе Німеччину до капітуляції. На німців за лише один наступ було скинуто 52 тис. тонн боєприпасів, а 1 липня 1916 р. англійці й французи пішли у атаку. Солдати вели боротьбу, у хвилях Сомми. Коли ж безрезультативні атаки затягнулися до листопада, з його непогодою, і війська тонули в болотах, настало гірке розчарування. Німці відійшли назад на декілька кілометрів, але це не була втеча - генерал Гінденбурґ організовано відвів уцілілих солдат в підготовлені укріплення.

Не було перемог на морі. Спроба флоту Німеччини пройти крізь щільну блокаду морем Британії, біля півострова Ютланд, не вдалася. У битві брали участь більш як 250 кораблів, та результату не було для жодної із сторін, лише зруйновано міф, що лише одна «вирішальна» битва здатна повернути хід війни.

Брусиловський прорив.

У час, коли на Західному фронті точилися запеклі бої під Верденом, у червні 1916 р. російська армія на чолі з О. Брусиловим прорвала на Східному фронті лінію оборони Троїстого союзу на території близько 350 км. Маючи втрати більше як 1,5 млн. чол., німці й австрійці залишили Львів і Чернівці. За декілька днів наступаюча армія Росії просунулася на більш як 70 км, проте для успіху О. Брусилову невистачило сил і він змушений був перейти до оборони. Ще одна спроба прорвати австро-угорську оборону була безуспішною, але зусилля російських військ посприяли французам, які з останніх сил утримували Верден. Німеччина, перекинула з-під Вердена шість дивізій.

Наступу Росії сприяв вступ у серпні до воєнних дій Румунії. Румунська армія зазнала швидкої і повної поразки від болгарських і турецьких військ, у результаті якої впав Бухарест. На Балканах війська німецького блоку, здолавши Сербію, у жовтні 1915 р. взяли Белград.

Османська імперія виявилася більш сильною у військовому плані. Незважаючи на важкі втрати, війська з Австралії, Нової Зеландії та Британії зазнали поразки в боях з турками на території Галіполі.

Бойові дії у 1917 році

Навесні 1917 року, блок Антанти планував наступ всіх країн-союзниць на всіх фронтах одночасно. Англо-французьке військо вчинило спробу атакувати ворога в районі Реймса. Бої тривали сім тижнів, та результату не принесли.

Франція втратила більше ста тисяч своїх солдатів. Тим часом на сході російські війська атакували у напрямку Львову. На всіх фронтах воювали неохоче, війна набридла і не виправдовувала покладених надій.
Німецькі війська наступали на півночі. Була захоплена Рига та Ризька протока.

Жахливим ударом для Італії стала поразка біля села Капоретто в жовтні 1917 р. Італійську оборону було зруйновано австрійською артилерією. Італійські солдати готові були рятувались панічною втечею, більше 300 тис. потрапили в полон і 130 тис. померли.

Було прийняте рішення перекинути з Ніцци на автомобілях англійські й французькі дивізії для підтримки становища і тим самим не допустити, щоб Італія вийшла з війни. Керівники урядів воюючих держав Англії, Франції, Італії та США для координації всіх воєнних дій, в листопаді 1917 року утворили Вищу воєнну раду.

До 1917 року жодному з воюючих блоків, ні Антанті, до якої входили Франція, Англія, Росія, Італія, ні Четвертинному союзу, у складі якого були Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина, не вдалося отримати таку бажану вирішальну перемогу. Переломним був вступ до союзу Антанти США, що покращило ситуацію на її користь. Натомість стала реальною загроза виходу з війни Росії, що автоматично б означало зникнення Східного фронту та збільшення чисельності німецьких сил на Західному фронті. Отже союзники Антанти всіма силами намагалися утримали Росію у війні.

Вплив на хід війни Лютневої революції

Стан в середині воюючих країн був складним: давалась в знаки відсутність палива, одягу, їжі. Люди, доведені до межі жахливої бідності, почали страйки та антивоєнні рухи. В Росії, до всенародної бідності додалася економічна та політична криза, недовіра до уряду.

Використовуючи голод і розруху в державі більшовики настроювали населення проти влади, звинувачуючи в нездатності закінчити війну. Соціальні повстання в Росії загострювалися і переростали в революцію. У лютому 1917 року правління монархії було підірвано, а в березні влада повністю перейшла до Тимчасового уряду. Ставши республікою, Росія продовжувала вести війну, незважаючи на хвилі протесту населення.
Наприкінці 1917 року всі країни-учасники будували потаємні плани. Німеччина зайняла оборонну позицію, а Антанта перейшла у наступ.
Ще в грудні 1916 р. Німеччина виступила з пропозицією розпочати переговори про мир. Вона разом з союзниками прагнула укласти мир, залишивши собі всі завойовані території. Країни Антанти відхилили невигідну пропозицію миру.

Вихід Російської імперії з війни

Тимчасовий уряд дотримувався політики, монархії і продовжував вести воєнні дії і цим прирік себе на смерть. В Петрограді 25 жовтня 1917 року відбувся Жовтневий переворот, Тимчасовий уряд позбавили повноважень і влада перейшла до Рад робочих і солдатських депутатів.
У Смольному, 25 жовтня, скликали II Всеросійський з'їзд Рад робочих. Країна перетворилась на республіку на чолі з В. І. Леніним.
Наступного був прийнятий «Декрет про мир». У цьому документі російський уряд радив всім воюючим країнам подумати про демократичний мир, без приєднання загарбаних територій, та виплачування контрибуцій.
Антанта ж прагнула підтримувати контрреволюцію в Росії, щоб утримати країну у війні. Щоб цьому запобігти Росія починає вести самостійно переговори з Німеччиною, для швидкого виведення військ і підписання повного миру. Була створена і направлена за кордон мирна делегація на чолі Л.Д.Троцьким, яким «провалив» переговори, а Німеччина почала виступати з ультиматумами, на що Троцький відповів, що Росія припиняє воєнні дії, але миру на такій основі підписувати не буде і відразу покинув Брест, де зустрічалися делегації.

Підступна Німеччина давно мріяла про захоплення Росії і тепер отримала привід для розриву відносин. 18 лютого німецька армія розпочала наступ від Ризької затоки до річки Дунаю. Німці планували блискавично захопити Москву, Петроград, знищити Ради, та підписати мир на своїх умовах з «новим» урядом. Війська Росії втратили свою боєздатність і відступали вглибину країни, що дало змогу німецькій армії безперешкодно йти в напрямку Петрограду. Сили були не рівними, тому 19 лютого В.І. Ленін надіслав телеграму німецькому уряду зі згодою на підписання миру на продиктованих умовах В той же час В.І. Ленін написав акт «Соціалістична Батьківщина в небезпеці!» і розпочав кампанії запису до Червоної армії у великих містах. На території Пскова і Ревеля, у Латвії. Білорусії, Україні продовжувалися бої з німецькими військами. У напрямку Петрограду війська Червоної армії зуміли призупинили наступ ворога.

Німецький уряд не очікував на такий опір. Для нього була ще одна загроза атак англо-американських і французьких військ із Заходу. Тому Німеччина погоджується укласти мир на Сході, хоча умови мирної угоди були ще важчими, ніж першого разу. Росія, в хиткому положенні погоджується на все. Радянська республіка повинна була повністю демобілізувати армію, укласти невигідні угоди з Німеччиною і т. д.

1 березня 1918 року у Бресті дві сторони підписали мирний договір, під назвою Брестського миру. Російського фронту, на Сході більше не існувало, що дало змогу Німеччині повністю зосередити свої сили на Заході.

Періодизація російської революції:

23 лютого - 3 березня 1917р.- повалення монархії;

березень - липень 1917 р.- двовладдя;

липень - жовтень 1917 р.- революційна криза;

жовтень 1917 р.- червень 1918 р.- встановлення диктатури більшовиків;

червень 1918 р. - березень 1921 р. - громадянська війна.

Приєднання до блоку Антанти США

На протязі війни в Америці не було підвищеного інтересу до бойових дії у Європі. Американці не вникали в причини далекої і чужої для них війни. Підприємці, дуже збагачувалися за рахунок поставок зброї країнам Антанти та Троїстому союзу. Президент В. Вільсон також виступав за нейтралітет країни і неодноразово засуджував тих, хто закликав стати на бік Антанти.
Такі настрої зберігалися до травня 1915 року, коли німецький підводний човен атакував американський танкер «Галфлайт», а пізніше сталася трагедія з мирним кораблем «Лузитанією». Загибель величезної кількості мирних жителів, американських жінок та дітей, поміняла думку населення. Поки політики вирішували які заходи повинна вжити Америка, у серпні німецькі підводні човни торпедами погубили англійський пароплав «Арабик», а у березні 1916 р. - французький пароплав «Сассекс»; серед загиблих знову були мирні американські жителі. Започаткована Німеччиною «необмежена» підводна війна, схилила американців до думки, що на кінцевій стадії війни США варто увійти в війну з Троїстим союзом.

Президент В.Вільсон в лютому 1917 році розірвав дипломатичні відносини з Німеччиною, але на початок воєнних дій шукали формальний привід, яким стало затоплення п’яти торгових кораблів США. Крім того, розвідка Британії передала перехоплену депешу, надіслану Мексиці, про створення військового союзу проти США. В квітні 1917 року Вільсон отримав згоду парламенту офіційно оголосити війну Німеччині, як позаблокова країна.
Західний фронт

Американська допомога обіцяла вселити оптимізм союзникам, та відразу помітного ефекту від вступу США не було, оскільки, солдати не мали належної військової підготовки і мали пройти навчання.

Тому для Німеччини основним шансом перемогти стало розбити війська Англії, чим вивести її з війни і зробити це до того як американська армія почне наступ.

Щоб послабити Німеччину, британський командувач Хейґ розпочав нову атаку біля Іпру. Це була одна з найбільш жорстоких битв у лоб оборони противника за всю війну. Бомбардування, проведене раніше, зруйнувало дренажну систему, що осушувала низину. Сильні дощі, зробили з поля битви море багнюки, крізь яку, по пояс у воді, кидалися вперед британські вояки. «Це взагалі не було життям», - писав Людендорф, - «це було просто бридке страждання». В бою загинуло 265 тис. чоловік, британці зайняли близько шести миль заболочених сільськогосподарських угідь. Переломною подією для союзників, за весь 1917 рік, стало прибуття на допомогу перших американських підрозділів. На Сході у 1917 році скориставшись Арабським повстанням, яке охопило більшу частину Аравійського півострова, британські війська наступали на Баґдад. Тоді вже не існувало німецької імперії.

У липні 1915 року німецька колонія Південно-Західна Африка (тепер Намібія) капітулювала перед південноафриканськими військами, у той час як у лютому 1916 року припинив опір Камерун.

У грудні 1917 року союзні війська зайняли Єрусалим, чим поклали край господарювання тут турків. Усі колонії, за винятком Німецької Східної Африки (Танґаньїка), зупинили опір і оголосили про вихід з війни на третій день після підписання Німеччиною перемир'я. У 1917 році, Німеччина мала на своєму озброєнні понад 300 підводних кораблів. Вона заявила, що безжально топитиме судна союзників Антанти та нейтральні судна.
У квітні 1917 року Німеччина потопила флот із британських. Кожен четвертий корабель, що відпливав від берегів Британії, уже ніколи додому не повертався.
Проти дій німецьких Підводних човнів, які безрозбірно атакували всі кораблі, була одна ефективна зброя - це конвой, коли кораблі зосереджувалися у групу і пливли в супроводі потужних військових крейсерів, а також британських та французьких підводних човнів.
Америка та Британія спільно почала будувати та виводити у моря більшу кількість субмарин, які були кращі німецьким за технічними характеристиками, і тепер вже Велика Британія повільно вводила Німеччину у блокаду. Крім того на Німеччину насувався голод. Споживання м'яса населенням у країні зменшилося в чотири рази порівняно з рівнем споживання в 1914 році, а темпи смертності серед новонароджених і маленьких дітей зросли на 50 %.1918 рік, славився важливою політичною подією: В.Вільсон оприлюднив у Конгресі США «14 пунктів», які закладали основи післявоєнного миру. Ця подія суттєво вплинула на події на фронтах і на післявоєнне облаштування світу.

Тим часом Е. Людендорф, командувач німецького Західного фронту і фактичний диктатор країни, вирішили завдати найсильнішого удару по Антанті. Потужній наступ розпочався у березні 1918 року. привів німців. Готуючись до захисту союзники обрали єдиного командувача всіх їхніх сил - французького маршала Ф. Фоша. Лінія оборони прогнулася, але не прорвалася. Німеччина боролася з останніх сил. Блокада з моря, змушувала страждати не лише німецьких солдатів, що не мали харчів і набоїв, а також їхні сім'ї на батьківщині. Дух німців помітно спав, а головнокомандуючий Е. Людендорф не міг змусити своїх вояків, з допомогою військової поліції, з останніх сил прорватися до Парижа. Німецький наступ захлинувся в крові. 8 серпня названо «чорним днем» для німецької армії, коли союзники завдали могутнього контрудару. У бій було кинуто 450 танків, німці відступали до Ам'єна. Американська армія висаджувалася на узбережжях Франції цілодобово. У жовтні 1918 р. у Франції вже було розгорнуто американську армію чисельністю понад 1 млн. 750 тис. чоловік. Німці вже розуміли про свою поразку, але ще сподівалися укласти мир на прийнятних для Німеччини умовах.

Найкращим для них варіантом було здатись на умовах, викладених у «14 пунктах», тому ще влітку німецький уряд звернувся з пропозицією про переговори на засадах, запропонованих американським президентом.

Кінець Першої світової війни

Солдати Австро-Угорської армії також не захотіли більше вести війну. Австро-Угорська імперія розвалилася, на її території утворилося кілька незалежних національних держав. І вже 3 листопада 1918 року австро-угорське командування підписало перемир'я, яке було повністю продиктоване Антантою.

Також 3 листопада 1918 року у Кілі (Німеччина) відбулися масові демонстрації матросів, солдатів і робітників, що переросли в революцію. Імператор Німеччини втік, а новий уряд очолили соціал-демократи, Німеччина була проголошена республікою.

Німеччина змушена була підписати Комп'єнське перемир'я.
11 листопада 1918 року у Комп'єнському лісі, у вагончику для командуючого військами Антанти маршала Фоша, німецька делегація на чолі зі секретарем закордонних справ Ерцбергером, підписала перемир'я, яке було запропоноване союзним командуванням. Підписаним документом Німеччина визнала себе повністю переможеною. Перша світова війна закінчилася. У 34-х статтях цього документа було окреслено умови й термін перемир'я: союз Антанти вимагав звільнення захоплених Німеччиною територій, передачі рейхсвером повного військового спорядження, вагонів, паровозів, вантажних автомобілів, повернення військовополонених, утворення нейтральної зони на правому березі Рейну. А також переможена країна зобов'язувалася віддати союзникам усі підводні човни, роззброїти усі надводні кораблі, а також у визначений термін виконати інші вимоги. Того ж дня, об 11 годині ранку сурмач, який знаходився біля штабного вагона верховного головнокомандуючого, протрубив сигнал "Припинити вогонь". Сигнал передали на весь фронт. Одночасно були припинені бойові дії. Перша світова війна закінчилася.

Результати першої світової війни

Підготовка Німеччини перед війною була набагато кращою ніж у її ворогів. Не дивлячись на це Антанта перемогла, перевершуючи в матеріальних та людських ресурсах і враховуючи підтримку США. У результаті державний лад, країн, що починали війну, таких як Німеччина, Австро-Угорщина й Османська імперія, зазнав повного краху. Усі три імперії зникли з лиця землі, залишивши по собі тільки записи в історії.

Країни союзниці Антанти, Франція, Англія та США домоглися, чого прагнули, і тепер вирішили почати перерозподіл світу на свій лад. У Росії також помінявся лад - монархія поборена, країною почали правити Ради.

Підписання мирного договору

Війна імперій 1914 -1918 років була найбільш жорстокою з усіх війн, яких тільки бачив світ до 19 століття. Ще ніколи протиборчі сторони не виставляли таких колосальних армій для взаємного винищування. За історичними даними, чисельність армій з обох сторін досягала більше 70 млн. чоловік. І все можливе робилось для знищення ворога: і досягнення техніки, і досягнення хімії. Різна смерть чекала людей всюди: і на землі і у повітрі, на воді й під водою. Появилися отруйні гази, розривні кулі, кулемети-автомати, снаряди важких гармат, вогнемети. І все це тільки для одного, щоб знищувати ворога.

Війна забрала таку кількість людей, яка дорівнює воєнним втратам у Європі упродовж попередніх двох століть.

Сумний підсумок війни - 10 млн. убитих, 21 млн. поранених:

- Німеччина - загинули 1,8 млн.

- Росія - 1,7 млн.

- Франція -1,4 млн.

- Австро-Угорщина - 1,2 млн.

- Британія - 950 тис.

- Італія - 460 тис.

- США - 115 тис.

- Канада - 60 тис.

- Австралія - 60 тис.

- Нова Зеландія - 16,781 тис.

Кожної хвилини помирали 4 солдата, а ще 9 отримували поранення. Деякі з поранених, з часом поверталися до нормального життя, але більшість із них мучились і зустрічали смерть у лікарнях. Великі втрати були мирного населення. У війні брали участь 34 держави, з мирним населенням близько 1 млрд. чол. (67 % населення планети).

- 5 млн. мирних мешканців померло.

- 6 млн. людей, померли вже після війни, внаслідок епідемії грипу у 1918-1919 роках

Розвиток техніки

В технічному плані Перша світова війна засвідчила високу ефективність та дієвість підводних човнів, та морських комунікацій. За війну німецькі підводні човни потопили 192 бойових кораблі і близько 5800 мирних суден. Для протистояння з ними воюючі держави були змушені вивести більше 5 тис. надводних кораблів різного виду і понад 2,5 тис. літаків і аеростатів.

Розвідка початку війни

Основні воєнні дії на морі були блокада, крейсерська, підводна і мінна боротьба, десантні операції.

Над розв’язанням багатьох проблем, що виникали у ході війни, працювали військові теоретики найбільших країн, придумуючи нові методи вбивства.

Під час війни авіація перетворилася на самостійний рід військ. Різні завдання, які виконували ВПС, обумовило створення спеціальних видів авіації: наприклад розвідки, винищувальної та бомбардувальної. Атаки та напади проводила з повітря винищувальна та бомбардувальна авіація. Також збільшилась дальність польоту літаків і їх можливого тоннажу, що відкривало можливість атак по цілях у тилу противника. Німецька авіація бомбардувала Париж і Лондон, а французька — вдарила по промислових районах Саар та Люксембургу. Авіація стала вагомою частиною і сухопутних, і морських воєнних дій.

Зміни у після воєнний час.

Перша світова війна привела до важливих політичних, економічних та територіальних змін у багатьох регіонах світу, насамперед у Європі.

Війна була значущою подією за своїми наслідками, за розмахом, за кількістю воюючих держав, котрі взяли у ній участь, воєнних дій, кількістю фронтів, за чисельністю складу армій, протяжністю фронтів й напругою воєнних дій. В останній рік війни Центральні держави воювали проти держав, що мали фінансові та військові переваги. Також союз Антанти повністю контролював моря і мав перевагу в повітрі. Німеччина допустила дві помилки під час ведення війни: це введення військ в нейтральну Бельгію та необдумана всеосяжна підводна війна. Ці факти були викликом для моралі країн світу і не могли залишитись непокараними.

Суттєвими недоліками стали неорганізованість союзних держав, вони тривалий час не могли згуртувати свої зусилля, і їхнє змагання за лідерство в анти німецькій коаліції мало не коштувало їм перемоги. Руйнування економіки.

Неймовірних матеріальних збитків зазнали майже всі європейські держави. На плечі населення країн було покладено тягар від економічних збитків під час війни. Було затримано господарський і культурний розвиток воюючого покоління.

Найбільших економічних збитків від війни зазнали:

- Британія - 30 %

- Німеччина - 20 %

- Франція - 15 %

- США-14%

Території, на яких проходили фронти, особливо у Франції, Бельгії, Росії, України були повністю зруйновані. Під час окупації захоплені землі та населення нещадно грабувалися. Були знищені або переведені на виробництво зброї фабрики й заводи. Зруйновані дороги, залізниці, мости, тунелі, спалені міста й села справляли гнітюче враження, не піддавалися поясненню здорового глузду. Надзвичайного поширення набули всілякі психічні захворювання, які безпосередньо були пов'язані з воєнними діями. Покоління молодих людей, які пройшли «чистилище» Першої світової війни,у після воєнний час в європейській літературі дістало назву «втраченого покоління». Непрацездатна промисловість, сільське господарство та фінанси країн вимагали велетенських зусиль та праці нових поколінь.

Політичні зміни у післявоєнний період.

Війна змінила Європу, яка вже не була колоніальним центром світу. Зникли Австро-Угорська, Німецька, Російська, Турецька імперії.

На карті появилися нові держави: Польща, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, Чехословаччина, Угорщина, Австрія, Сербо-хорватсько-словенське королівство. Такі держави як Україна, Грузія, Азербайджан та середньо азійські емірати не спромоглися відстояти свою незалежність. Світ ділився на демократичний і тоталітарний. Війна змінила довоєнний правовий порядок держав, породивши нову міжнародну правову систему.

З'явилися дві нові течії, які визначатимуть події післявоєнної доби, це поширення ідеї комунізму й лідерство США. Важливим наслідком війни стало нове співвідношення сил на міжнародній арені. Сполучені Штати Америки починали все більше відігравати роль кредитора європейських держав-переможниць, а згодом - і переможених держав, відповідно зросла їхня роль у світовій політиці.

Війна і революції в країнах спричинили крах монархій. 41 правлячих династії у Європі було напередодні війни, а після її завершення залишилося лише 17.

Перша світова війна стала переломною точкою у графіку розвитку людства в цілому. Вона підтвердила єдність та взаємозалежність світової цивілізації й започаткувала суттєві зміни в економіці, внутрішньо політичному житті, міжнародних відносинах, культурі, а також - і насамперед - у свідомості й поведінці людей.

Перша світова війна закінчилась. Вона ввійшла в історію як одна з найкровопролитніших і найжорстокіших воєн1.

Війна принесла українським землям руйнацію господарства, гальмування поступального розвитку, деформацію структури виробництва, посилення залежності від іноземного капіталу. У Галичині за роки воєнного лихоліття було зруйновано понад 40% господарських та житлових будинків, понад 1,5 тис. промислових споруд. Навіть стратегічно важлива нафтова промисловість зменшила виробництво на 1/3. ненабагато кращою була ситуація і в Наддніпрянській Україні. Якщо в 1913 р. тут функціонувало 3381 підприємства, то в 1915 р. – лише 2849. на 1917 р. з 4 млн. Селянських господарств 1,8 млн. дворів були без поля. Водночас з деградацією господарства у роки війни зросла його залежність від іноземного капіталу. Тільки в 1916-1917 рр. 74% - іноземних вкладів у розвиток кам’яновугільної промисловості Російської імперії було зроблено у підприємства Донбасу1.

Суть трагедії українського народу, пов’язана з Першою світовою війною, полягає в тім, що війна перетворила українські землі на об’єкт експансії, арену воєнних дій, а їхніх жителів – на учасників братовбивчого протистояння, зумовила руйнацію народного господарства, посилення залежності від іноземного капіталу.