Примітка для студентів: ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ – ГОЛОВНИЙ ТРЕНД В УПРАВЛІННІ ОСВІТОЮ, ВІДМОВА ВІД АВТОРИТАРНОГО СТИЛЮ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОСВІТИ!!!!!!!!!

Менеджмент навчально-виховної діяльності як

Предмет філософії освіти

Менеджмент освіти є відносно новою галуззю знань для вітчизняного керівника – практика і дослідника педагогічної науки, оскільки криза сучасної освіти є наслідком кризи соціального управління, під тиском якої самозруйнувався соціальний організм СРСР, розбудовується Україна як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (ст. 1 Конституції України).

Значущість поставленої проблеми стає особливо зрозумілою у зв’язку з суперечливими поглядами на стан національної і світової системи освіти у контексті Болонського процесу. Суть полеміки достатньо проста і очевидна: є криза або її немає. Якщо залишити осторонь різні проміжні вислови і думки, то, по суті, формулюються дві взаємовиключні точки зору.

Перша: вся вітчизняна освіта (деякі заявляють, що й світова), всі її структури, включно з управлінням, переживають багаторічну глибоку і затяжну кризу. Причина цього полягає у переході світової спільноти від індустріальної до інформаційної фази розвитку.

Друга: ніякої кризи освіти в нашому суспільстві немає, відбувається природний процес її реформування, пов’язаний з об’єктивними, частково суб’єктивними і неминучими труднощами та суперечностями.

Примітка для студентів: ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ – ГОЛОВНИЙ ТРЕНД В УПРАВЛІННІ ОСВІТОЮ, ВІДМОВА ВІД АВТОРИТАРНОГО СТИЛЮ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОСВІТИ!!!!!!!!!

Актуальності проблемі демократизації управління галуззю освіти надає практика управління, що склалася за роки становлення незалежної України. Ця практика управління, на жаль, поступово бюрократизується, вступаючи у протиріччя з ліберальною моделлю розбудови українського суспільства.

Майже усі ключові рішення приймаються на рівні Міністерства освіти і науки України. В країні діє достатньо жорстка система ліцензування спеціальностей і спеціалізацій, у якій участь громадянського суспільства зведена нанівець. Акредитація вищих навчальних закладів має формалізований характер і є обтяжливою для учасників освітнього процесу. Застарілі стандарти підготовки фахівців обмежують динамічність вищих навчальних закладів на сучасному ринку освітянських послуг, а наявність ступенів молодшого спеціаліста і спеціаліста у структурі національної системи освіти є анахронізмом. У той же час своєчасно невизначене положення бакалавра і магістра у структурі вітчизняного ринку робочої сили суттєво гальмує розвиток галузі у напрямку формування єдиного європейського простору вищої освіти.

Широка демократизація у сфері освіти передбачає формування якісно нової управлінської культури молоді і професорсько-викладацького складу навчальних закладів, – це є неодмінною умовою формування розгалуженого і здатного до самовідтворення громадянського суспільства, в якому функція управління має бути “розлита по головах” усіх його суб’єктів, як це робиться у інших країнах світу.

Поняття “менеджмент” характеризується як досить складне за своєю семантикою соціальне явище. Це слово є специфічно американським за походженням і навряд чи може бути точно перекладене будь якими іншими мовами.

Спрощене визначення менеджменту виглядає наступним чином: менеджмент – це вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей.

Взагалі поняття “менеджмент” можна розглядати з різних точок зору, кожна з яких відкриває нові грані цього предмета. Мається на увазі, що його можна розглядати: як процес (діяльність) і продукт; як суб’єкт і об’єкт; як структуру і технологію; як формальну або задекларовану владу і неформальне лідерство; як природний дар і фахову освіту; як науку і мистецтво.

Питання сутності менеджменту освіти, як і менеджменту взагалі, є малодослідженим. Якщо ж узагальнити наявний науковий матеріал, то виявляється, що під сутністю цього явища слід визнати ціннісно-смисловий вплив на особистість освітянина з метою організувати чи скорегувати його мислення і поведінку за принципом “суб’єкт – суб’єктних відносин” (діалогу).

Таким чином, менеджмент освіти – це діяльність менеджера у сфері організації та координації навчально-виховної роботи з метою розвиваючої підготовки особистості.

Рівні менеджменту освіти

Прояв форм управління освітою у вертикальній площі варто відносити до рівня менеджменту.

Рівні менеджменту освіти:

– глобальний/світовий;

– транснаціональний/міжнаціональний;

– державний;

– галузевий;

– територіальний/регіональний;

– локальний;

– корпоративний;

– класний;

– особистісний (самоменеджмент, лайф-менеджмент, тайм-

менеджмент, стрес-менеджмент).

Примітка для студентів: ІСНУЄ ІЄРАРХІЯ ІЗ ТРЬОМА РІВНЯМИ –

1) ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ (ВИЯВЛЯЄ ТЕНДЕНЦІЇ, ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЗМІН, ФОРМУЛЮЄ ЇХ)

2) МЕНЕДЖМЕНТ ОСВІТИ (УПРАВЛІНЬСЬКІ РІШЕННЯ ЗГІДНО НАМІЧЕНИХ ФІЛОСОФІЄЮ НАПРЯМКІВ – ДІЯЛЬНІСТЬ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ, КЕРІВНИЦТВА НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ)

3) ПЕДАГОГІКА (БЕЗПОСЕРЕДНЯ РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ ВИКЛАДАЧАМИ)

УСІ ТРИ РІВНІ ПОВИННІ ПРАЦЮВАТИ ЗЛАГОДЖЕНО, ПРОБЛЕМИ У КОЖНОМУ ІЗ НИХ РУЙНУЮТЬ ПРОДУКТИВНІСТЬ ВСІЄЇ СИСТЕМИ (ЯКЩО НЕ ПРАЦЮЄ ФІЛОСОФІЯ, НЕ ЗМОЖЕМО ПРОГНОЗУВАТИ; ЯКЩО НЕ БУДЕ ВМІЛОГО КЕРІВНИЦТВА – ПРОГНОЗИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЗАЛИШАТЬСЯ НА ПАПЕРІ; ЯКЩО НЕ БУДЕ ВЧИТЕЛЯ (ВИКЛАДАЧА) НОВОГО ТИПУ, ТО ІДЕЇ НЕ ЗНАЙДУТЬ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ВТІЛЕННЯ, ЇХ НЕ ВІДЧУЮТЬ НА СОБІ СТУДЕНТИ (УЧНІ).