Методи організації учнів на уроці

ТМФВ

Фізичне виховання як соціальна система.

Фізичне виховання являє собою соціально обумовлений, педагогічно організований процес оволодіння цінностями фізичної культури.

Соціальна обумовленість фізичного виховання заключа6ется в тому, що в ході його досягається соціально значима мета, тобто мета, яка є істотно важливою як для розвитку самої людини, так і для прогресу суспільства в цілому. Крім того , це означає, що фізичне виховання протікає в рамках певної соціальної організації, яка має в своєму розпорядженні необхідні можливості для забезпечення інтересів суспільства в цьому напрямку.

Така соціальна організація носить назву системи.

Система фізичного виховання являє собою упорядковану щодо мети діяльності сукупність елементів фізичної культури.

Як і в будь-якій іншій соціальній системі, у фізичному вихованні можна виділити:

1) певний склад і структурну організацію утворюють його елементів;

2) функції;

3) характер взаємозв'язку з іншими системами суспільства.

До складу системи фізичного виховання можуть увійти самі різні елементи фізичної культури, тобто будь-які чинники матеріальної і духовної культури, пов'язані з"виробництвом" фізично досконалих людей. Однак, невід'ємними її елементами стають тільки ті, які мають безпосереднє відношення до фізичного виховання. Без них система не може існувати як єдиний соціальний організм ( управління , кадри, наукове забезпечення і т.д.).

У процесі діяльності між елементами системи встановлюються певні зв'язки. Утворюють основу структури системи.

Головним чинником існування будь-якої системи є її функціонування.

Функції виражають об'єктивно притаманні системі можливості в перетворенні людини, природи і суспільства. У функції системи фізичного виховання входить діяльність щодо забезпечення фізичного вдосконалення людей.

Розрізняють зовнішні та внутрішні функції.

Зовнішні функції системи фізичного виховання спрямовані на людей. Їх об'єкт - людина ; предмет - здоров'я, фізичні сили і здібності людей. Внутрішні функції - це взаємодія елементів системи, що забезпечують зовнішнє функціонування (забезпечення фізкультурними кадрами, приміщеннями, фінансування і т.д.). Здорова людина несе більше користі суспільству.

Система фізичного виховання тісно пов'язана з іншими системами суспільства: економікою , культурою , наукою, політикою .

Будучи однією зі сфер прояву суспільних відносин вона розвивається під впливом змін, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя (сучасний період). Їй притаманний конкретно історичний характер. Саме тому вона виступає і як вид і як тип суспільної практики.

Як вид відображає специфіку даного виду виховної діяльності, як тип - несе в собі всі основні властивості соціальної системи суспільства.

Основні задачі фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Система дошкільних установ має широкі й різноманітні можливості для забезпечення реалізації таких завдань фізичного виховання дошкільників:

— зміцнення здоров'я;

— забезпечення гармонійного розвитку організму;

— розвиток рухових умінь, навичок і фізичних якостей (сили, спритності, витривалості, гнучкості тощо);

— підвищення фізичної та розумової працездатності;

— загартування організму;

— прищеплення культурно-гігієнічних навичок, формування уявлень про здоровий спосіб життя;

— виховання потреби у заняттях фізичною культурою і спортом.

Методи організації учнів на уроці

До методів організації учнів на уроці належать:

1. Фронтальний – полягає в тому, що всі учні одночасно виконують вправу або інші завдання вчителя. Перевага – охоплення всіх дітей роботою. Забезпечення високої щільності уроку. Недоліки методу – обмежує можливість вчителя спостерігати та виправляти помилки учнів і дозувати навантаження.

2. Поточний – полягає в тому, що учні один за одним виконують однакові вправи. Застосування цього методу можливо при тій умові, що учні добре ознайомлені з вправою, яку вони виконують.

3. Змінний або позмінний – полягає в тому, що учнів поділяють на зміни які виконують однакові вправи, але по черзі.

4. Груповий метод полягає в тому, що учнів поділяють на групи за рівнем фізичної підготовленості. Кожна група, як і при змінному методі виконують відповідну вправу і потім вони міняють місце занять.

5. Індивідуальний метод – учні виконують вправу окремо (або учень). Дуже широко застосовується на контрольних уроках або при виправленні помилок.

6. Метод колового тренування полягає в тому, що учнів ділять на групи, потім за сигналом кожна група переходить на наступну станцію. Він дає змогу виконувати вправу з посильним навантаженням.