Мета та завдання корекційної діяльності.

Педагогічна корекція визначається як система спеціальних, і загальних педагогічних заходів, спрямованих на послаблення або подолання недоліків психофізичного розвитку і відхилень у поведінці у дітей та підлітків. Корекція може виступати як самостійне педагогічне явище, як специфічні дії, спрямовані на часткове виправлення відхилення або подолання дефекту (корекція мовлення, вимови окремих звуків, виправлення недоліків зору), в той же час корекція може бути складовою частиною навчально-виховного процесу і виступати як цілісне педагогічне явище, спрямоване на зміну особистості дитини, яка формується. У рамках єдиного педагогічного процесу корекція виступає як сукупність корекційно-виховної та корекційно-розвивальної діяльності.

Корекційно-виховна діяльність охоплює сукупність заходів педагогічного впливу на особистість дитини з вадами у розвитку і відхиленнями в поведінці. Вона спрямована на зміну пізнавальних можливостей, емоційно-вольової сфери, поліпшення індивідуальних особистісних якостей (відповідальності, дисциплінованості, зібраності, організованості), розвиток інтересів і схильностей, трудових, художньо-естетичних та інших здібностей дитини.

Корекційно-розвивальна діяльність являє собою систему заходів диференційованого навчання, що дозволяє вирішувати завдання своєчасної допомоги дітям, які мають труднощі в навчанні та шкільній адаптації.

Вона передбачає систематизацію знань, спрямованих на підвищення загального рівня розвитку дитини, заповнення прогалин її попереднього розвитку і навчання, розвиток недостатньо сформованих умінь і навичок, корекцію відхилень у пізнавальній сфері дитини, підготовку її до сприйняття навчального матеріалу.

Категорії клієнтів та проблеми, при яких необхідна корекція:

¾ Діти та підлітки з девіантною поведінкою;

¾ Безпритульні та бездоглядні діти;

¾ Діти та підлітки з категорії «групи ризику»;

¾ Діти з агресивною поведінкою;

¾ Важковиховувані;

¾ Діти, які повернулися з місць позбавлення волі, або засуджені умовно;

¾ Діти з неадекватною самооцінкою тощо.

Напрями корекційного впливу:

¾ відновлення (відтворення тих якостей соціального об'єкта, які переважали до появи відхилення);

¾ компенсація (посилення тих якостей чи тієї діяльності соціального об'єкта, які можуть замінити втрачене в результаті якихось порушень);

¾ стимулювання (активізація позитивних якостей соціального об'єкта, формування ціннісних орієнтацій, установок на створення позитивного мікроклімату);

¾ виправлення (заміна негативних властивостей, якостей соціального об'єкта на позитивні).

Форми корекційної роботи: індивідуальна та групова.

Форма корекції	Характеристика
Індивідуальна	застосовується при роботі з дітьми з проблемами вербалізації (аутисти, мовні порушення - заїкуватість, малоконтактність), з невимовними переживаннями (посттравматичні розлади); працюючи із дитиною в індивідуальній формі, фахівцю слід пам'ятати, що він не коментує, не робить зауважень, сприяє вираженню емоцій (зокрема, негативних), з'ясовує за допомогою запитань усе, що робить дошкільня, але ніколи не оцінює роботу ні з естетичної, ні з іншої точки зору; у своїй діяльності соціальний педагог використовує переважно недирективний характер роботи, діє гнучко, підлаштовуючись під індивідуальний ритм і стильові особливості, намагаючись діяти за динамікою стану дитини;
Групова	проводиться із групою дітей; вона допомагає розвивати соціальні комунікативні навички, вчить надавати взаємну підтримку членам групи і вирішувати спільні проблеми, спостерігати за результатами своїх дій і їхнім впливом на інших однолітків, засвоювати нові ролі, соціальний педагог спостерігає, як модифікація рольової поведінки дитини впливає на її взаємини з іншими, на підвищення самооцінки, яка веде до зміцнення особистої ідентичності; розвиваються навички прийняття рішень саме для цієї вікової категорії; у груповій формі роботи важлива не тільки взаємодія з іншими учасниками групи, а й індивідуальна творчість, образотворча робота, яка в свою чергу впливає на динаміку загального процесу.

Методи корекційної роботи:спостереження, бесіда, інформування, навіювання, переконання, аналогія, рольові ігри тощо.

Спостереження дозволяє отримати інформацію про реакції, стани і особистісні особливості учасників корекційного процесу. Під час такої роботи важливо спостерігати за мовою, мімікою, жестами, деталями зовнішності, стилем спілкування, особливостями поведінкових і емоційних реакцій.

Бесіда здійснюється шляхом обговорення проблем дитини, дозволяє підвищити рівень її соціальної грамотності, спонукає до самоаналізу і прийняття рішень щодо змін.

Соціально-педагогічне інформування широко застосовується з метою підвищення психолого-педагогічної і соціально-педагогічної грамотності вихованців і вихователів, яке може здійснюватися у формі „міні-лекції", аналізу життєвих ситуацій, творів художньої літератури та ін.

Навіювання представляє собою аргументований словесний вплив на вихованців з метою зміни їх думок, установок і відносин. Метод здійснює прямий і опосередкований (непрямий) вплив на дитину.

Переконання дозволяє логічно й аргументовано довести правильність запропонованих положень. Цей метод впливає на свідомість особистості через стимулювання до вироблення власного критичного судження.

Аналогія призначена для непрямого впливу на особистість і групу, з метою зміни світогляду, стереотипів, думок, поглядів, установок. Метод здійснюється з прийомами аналізу конкретних випадків з життя, прикладів народної творчості, художньої літератури, історії.

Рольові ігри сприяють формуванню конкретних умінь і навичок успішного вирішення проблеми вихованців.