Ексудативно-катаральний діатез

Діатез ексудативно-катаральний- це стан організму, що виражається запаленням шкіри. Обумовлено порушенням обміну речовин при нестерпності деяких харчових продуктів, частіше яєць, полуниці, цитрусових, молока, меду, шоколаду. Зміни шкірного покриву бувають уже в перші тижні життя, але особливо сильно із другого півріччя, коли харчування дитини стає різноманітніше. Ослаблення захворювання або повне зникнення його проявів відбувається після 3-5 років, однак більшість дітей, перенесших экссудативно-катаральный діатез, тяжіють до алергійних реакцій різного характеру й ваги.

Симптоми:

Спочатку в області колінних суглобів і над бровами з'являються плями, що лупляться, жовтуватого кольору. З 1,5-2 мес. виникає почервоніння шкіри щік з отрубевидным шелушением, потім жовтуваті скоринки на волосистій частині голови й над бровами. У важких випадках ці скоринки нашаровуються один на одного й утворять товсті шари.

Легко виникають гострі респіраторні захворювання внаслідок зниженої опірності організму - нежить, ангіна, бронхіти, запалення слизуватої оболонки ока (конъюнктивіти), середнього вуха (отити), часто відзначається нестійкий стул (чергування засікши з поносами), після пересінних захворювань довго зберігається незначне підвищення температури до 37,0-37,2°С. Відзначається тенденція до затримки води в організмі - діти "пухкі", але швидко гублять рідину через різкі коливання ваги: його підйоми переміняються швидкими падіннями. Можуть виникати різні поразки шкіри, ложний круп, бронхіальна астма, інші ускладнення

Лікування:

Проводиться лікарем. У першу чергу - дієта з виключенням продуктів, що провокують даний стан. При попрілостях необхідні ретельний догляд, ванни із содою й перманганатом калію (чергувати), застосування дитячого крему. При запальних явищах шкіри призначаються ванни із протизапальними засобами за вказівкою лікуючого педіатра.

Профілактика:

Вагітні жінки й матері, що годують, повинні не вживати або скорочувати кількість продуктів, що сприяють виникненню экссудативно-катарального діатезу. Не рекомендується давати їх і дітям до 3 років. Токсикози й інші захворювання періоду вагітності необхідно лікувати вчасно.

Хронічний ентерит

Хронічний ентерит- це запальне захворювання тонкого кишечнику, при якому відбувається поступова дистрофічна зміна слизуватої оболонки цього органа й наступає порушення усмоктування живильних речовин. Хронічний энтерит досить широко розповсюджений як у дітей, так і дорослих і найчастіше сполучається із хронічним запаленням товстого кишечнику - з колітом. Нагадаємо, що основна роль тонкого кишечнику полягає в переварюванні харчових продуктів і усмоктуванні білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінералів у кров'яне русло.

Причини

Хронічний энтерит може бути результатом гострого запалення тонкого кишечнику, кишкових інфекцій, харчових отруєнь, паразитарних захворювань. Нерідко дане захворювання викликають погрішності в харчуванні, зловживання деякими лікарськими засобами, що приводять до порушення рівноваги мікрофлори в кишечнику. Клінічні ознаки энтерита спостерігаються при недостатній активності підшлункової залози, при вродженій зниженій функції кишечнику.

Механізм розвитку

В основі формування захворювання лежить запалення слизуватої оболонки із прискореною перистальтикою (скороченням) і підвищеним тонусом тонкої кишки. При цьому відбувається підвищення подразливості нервових закінчень у тонкому кишечнику, підвищена вироблення води й слизу, зниження кількості ферментів у секреті кишки й порушення переварювання й усмоктування харчових компонентів.

Через те, що порушується усмоктування білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів відбувається вторинне порушення функції багатьох органів: залоз внутрішньої секреції, нервової системи, імунітету й ін.

Клініка

Основними симптомами хронічного энтерита є неприємні відчуття в середині живота (біля пупка), здуття живота, гурчання. Дуже характерні поноси - частий (4-6 разів у добу) і рясний стул, при цьому він більше рідкої, чим у нормі, консистенції, іноді з неприємним заходом. Через домішку великої кількості жиру калові маси здобувають сірий колір, стають глинистими, блискучими, мазевидными. При перевазі гнильних процесів вони мають смердючий захід і лужну реакцію. При переважно бродильних процесах фекалії пінисті, з пухирцями газу й кислою реакцією.

Внаслідок порушення усмоктування живильних речовин відбувається зниження маси тіла (іноді значне аж до виснаження), розвивається слабість, знижується працездатність. Хворі звичайно погано переносять молоко, гострі продукти, жирну їжу, часто після їжі виникає позив до спорожнювання кишечнику. У калових масах батьки виявляють часточки неперетравленої їжі - шматочки овочів, фруктів. Іноді при бурхливих позивах до дефекації й отхождення стулу з'являється різка слабість, запаморочення, нудота, холодний піт, зниження артеріального тиску

При тривалому плині хронічного энтерита діти скаржаться на підвищену стомлюваність, дратівливість, головні болі, запаморочення. Нерідко після їжі в них виникає слабість, почуття жару, серцебиття, болю в області серця, що може бути пов'язане з коливанням рівня цукру в крові на тлі энтерита.

Через порушення усмоктування живильних речовин з'являються ознаки гіповітамінозу: підвищена ламкість нігтів і волосся, истончение й шелушение шкіри, підвищена кровоточивость ясен.

При об'єктивному огляді й пальпації живота виявляють гурчання в зоні проекції сліпої кишки й хворобливість у правій нижній частині живота, в околопупочной області. Змінюється колір і структура язика: він стає обкладеним, отечным, з відбитками зубів по краях, іноді з поперечної ісчерченностью й глибокими тріщинами.

Часто в гастроэнтерологии користуються терміном "синдром малабсорбции", під яким розуміють процес порушення травлення й усмоктування зі зниженням харчування дітей і ознаками обмінних розладів. Термін "малабсорбция" у буквальному перекладі означає "погане усмоктування". Якщо в дитини основне захворювання - хронічний энтерит, то синдром малабсорбции розцінюють як вторинний. Первинним даний синдром є при вроджених і спадкоємних порушеннях переварювання їжі через недолік певних ферментів - ферментопатиях.

Бронхіальна астма

Бронхіальна астма- характеризується хронічним запаленням дихальних шляхів, що протікає на тлі зміни реактивності бронхів. У дітей астма є досить розповсюдженим захворюванням. У розвитку бронхіальної астми в дітей важливу роль грають алергійні механізми. Саме тому в дітей бронхіальна астма часто асоціюється з іншими алергійними захворюваннями. Астма є небезпечною хворобою, що вимагає ретельної діагностики й лікування.