Беззвучне тренування артикуляційного апарату

Лабораторне заняття №4

Тема: Характеристика співпраці сім’ї і дошкільного закладу у мовленнєвому розвитку дітей.

Мета: навчитися планувати роботу з батьками щодо мовленнєвого розвитку дошкільників; проаналізувати свою мовленнєву майстерність у виступах та орзанізації діалогу з батьками дошкільного віку.

Тренувальні вправи, що безпосередньо впливають на вироблення навички фонаційного дихання

Вправа 1 "Не згаси свічечку"

Зробити активний вдих, намагаючись якомога більше набрати в легені повітря. Видихати повільно, ви­пускаючи повітря через рот вузьким струменем.

Методичні рекомендації. На вдих відчути, як роз­ширюються ребра (ніби піднімаються груди). На видих — ребра стискаються (груди опускаються). Повторити вправу 3-4 рази.

Вправа 2 "Перемагаючи спрагу"

Удаючи, ніби дуже хочеться пити, повільно, не поспішаючи, з 2-3зупинками вдихати через ледь розту­лені губи. Видихнути різко, 2-3 ривками, на склад [фу].

Методичні рекомендації. Для полегшення процесу вироблення повільного вдиху через щілину губів можна запропонувати дітям ніби пити повітря, яке ллється ду­же вузьким струменем. Енергійний видих ривками стає можливим при поданні повітря животом.

Вправа 3 "Улюблені мамині парфуми"

Безшумно, ледь помітно коротко вдихнути через ніс. Затримати дихання і "про себе" лічити до трьох. Ще раз вдихнути і затримати дихання. Видихнути, плавно випу­скаючи повітря, широко відкривши рота, на склад [фа].

Методичні рекомендації. Працюючи над вправою, довести кількість вдихань до 3-4. Необхідно, щоб діти відчували під час затримки дихання ніби його продов­ження. При виконанні вправи на завершальному етапі тривалість паузи між добором дихання і видихом визна­чається кожною дитиною окремо.

Вправа 4 "Невдалий подарунок"

Вдихнути як у вправі “Улюблені мамині парфуми”. Видихнути різко, вдаючи, ніби не сподобався запах пар­фумів.

Методичні рекомендації. Як і в попередній вправі, за останнім вдиханням повітря затримка дихання кон­тролюється дитиною особисто. Педагог має наголосити ще раз, що кожен визначає тривалість такої паузи, ви­ходячи із самопочуття, що слід уникати перенапружен­ня, відчуття незручності.

Вправа 5 "Наче застудилися"

Затиснувши ніс пальцями і щільно стуливши губи, вдихнути. Ледь затримати дихання, повільно видихну­ти, трохи розкривши рота.

Методичні рекомендації. В основу цієї вправи по­кладено прийом Л.Работнова. Їївиконання допомагає відчути стан діафрагми в тонусі. Слід звернути увагу дітей на те, що саме таке положення діафрагми є не­обхідним для співу “на опорі”.

Вправа 6 "Узахваті від повітряної кульки"

Прийнявши стійке положення стоячи, зробити лег­кий короткий вдих через ніс із напівприкритим ротом, ніби ахнути. Видихнути після короткої затримки дихан­ня, випускаючи повітря плавно, неперервним струменем зі звуком [с.. .с.. .с...].

Методичні рекомендації. Дана вправа е надзви­чайно корисною. До неї треба постійно звертатися впродовж початкового етапу навчання співу, а згодом виконувати через певний проміжок часу (1-2 рази на місяць). Важливо, щоб діти під час виконання вправи відчували, що і на видих ніби продовжується вдих. Крім загального тренування вдихальних і видихальних м'язів, що дозволяє зробити видих більш тривалим, ця вправа допомагає дітям відчути, а відтак і усвідомити почуття співу "на опорі". Полегшити виконання вправи можна запропонувавши дітям спочатку вдавати захват і здивування від побаченої величезної, напрочуд чудо­вої повітряної кульки, а потім стежити, як вона повільно здувається (ахнути — випустити повітря на [с...с...с...]).

Беззвучне тренування артикуляційного апарату

Беззвучні вправи спрямовані на вироблення чіткої дикції через розвиток рухливості та сили мімічної мускулатури обличчя, м'язів шиї, ротової порожнини, губів, язика, нижньої шелепи, м'якого піднебіння з маленьким язичком. Вправи цього розділу можна виконувати не всі разом, а обравшилише деякі з них. Через декілька за­нять вправу можна замінити іншою.

Вправа 16. "Непереможний"

Розкрити рота вертикально. Кулаком надавити зни­зу на нижню щелепу, намагаючись закрити рота. Разом із цим тримати рот розкритим, опираючись. Відвести ку­лак, закрити рота.

Методичні рекомендації. Опір має відбуватися впродовж 3-4 секунд (рахувати про себе в помірному темпі до 5). З часом такий опір збільшується до 6-7 се­кунд. Вправу слід виконувати 3-4 рази підряд.

Наступні три вправи призначені для зміцнення кру­гових м'язів рота.

Вправа 17. "Тоненька ниточка"

Витягнути стулені губи горизонтально, ніби в"ни­точку".

Вправа 18. "Дражнимо мавпочку"

Підняти верхню губу так, щоб було видно зуби. При цьому верхня губа стає ніби квадратною.

Вправа 19. "Наче хобот"

Стулити губи і намагатися витягнути їх якомога більше вперед.

Методичні рекомендації до вправ 17, 18, 19.Вправи слід повторювати 3-4 рази підряд. Доцільно по­садити дітей в коло, щоб під час виконання вправ вони мали можливість дивитись один на одного. Також мож­на час від часу пропонувати дітям виконувати ці вправи перед люстерком.

Вправа 20. "Веселе цокотіння"

Чітко, активно відривати язика від твердого піднебіння. Дзвінкий звук, що при цьому створюється, схожий на цокотіння копит коней, є свідченням правиль­ного виконання вправи.

Методичні рекомендації. Ця вправа сприяє тренуванню язика і зміцненню дна ротової порожнини. Привертаючи увагу до дзвінкого звука, на початковому етапі не слід виконувати її надто швидко.

Вправа 21. "Жу-жу-жу"

Методичні рекомендації. Розучування цієї впра­ви краще починати як проговорювання скоромовки в помірному темпі приблизно на е¹, f¹. І проговорюван­ня, і проспівування вправи здійснювати на мецо-форте.

Вправа 22. "Рись"

Методичні рекомендації. На початковому етапі виконання вправу доцільно будувати як діалог педа­гога і дітей:

Педагог (співає): Бачиш, Ромцю,

Люта рись...

Діти (всі разом): Р-р-р!

Педагог (співає): М'ясо з’їла, кістку — гризь!

Діти (всі разом): Р-р-р!

Педагог (співає): Ромцю, Ромцю,

Стережись —

Педагог разом із Ти за ґрати

дітьми (співають): Не берись!

Педагог при цьому звертає увагудітей на те, щоб вони "рикали" на тому ж самому звуці, на якому він закінчує спів. Доцільним виявляється і зміна нюансу­вання ричання: від мецо-піано (маленька рись, яка лише хоче трішечки налякати) до форте (розлючена, голодна рись).