Форми прояву шкільної дезадаптації

Форма дезадаптації	Причини	Первинний запит	Корекційні заходи
Несформованість навичок навчальної діяльності.	- педагогічна занедбаність; - недостатній інтелектуальний і психомоторний розвиток дитини; - відсутність допомоги та уваги з боку батьків і вчителів.	низький рівень успішності з усіх предметів.	спеціальні бесіди з дитиною, в ході яких слід встановити причини порушень навчальних навичок і надати рекомендації батькам.
Нездатність до довільної регуляції уваги, поведінки і навчальної діяльності.	- неправильне виховання в сім'ї (відсутність зовнішніх норм, обмежень); - вседозволеність, - домінуюча гіперопіка (повний контроль дій дитини дорослими).	неорганізованість, неуважність, залежність від дорослих.	робота з сім'єю; аналіз поведінки вчителів..
Невміння пристосуватися до темпу навчальної життя (темпова непристосованість).	- неправильне виховання в сім'ї або ігнорування дорослими індивідуальних особливостей дітей; - мінімальна мозкова дисфункція; - загальна соматична ослабленість; - затримка розвитку; - слабкий тип нервової системи.	тривалий час для приготування уроків, стомлення до кінця дня, запізнення в школу і т.д.	робота з сім'єю щодо вироблення оптимального режиму навантаження учня.
Шкільний невроз або "боязнь школи".	дитина не може вийти за межі сімейної спільності (у дітей, батьки яких використовують їх для вирішення своїх проблем).	страхи, тривожність.	залучення психолога – сімейна терапія або групові заняття для дітей у поєднанні з груповими заняттями для їх батьків.
Несформованість шкільної мотивації, спрямованість на позашкільні види діяльності.	- прагнення батьків "інфантилізувати" дитину; - психологічна неготовність до школи; - руйнування мотивації під впливом несприятливих факторів у школі або вдома.	немає інтересу до навчання, "йому б грати", недисциплінованість, безвідповідальність, відставання в навчанні при високому інтелекті.	робота з сім'єю.

11.2. Особливості шкільної адаптації молодших школярів

Якісно нова, порівняно з родиною, дитячим садком, атмосфера шкільного навчання, яка складається із сукупності емоційних, інтелектуальних, вольових, комунікативних, фізичних навантажень, висуває нові складні вимоги не лише до психофізіологічної конституції дитини, її пізнавальних можливостей, але й до адаптивних ресурсів особистості. Зміна умов життя й діяльності здатні викликати у першокласників шкільну та соціальну дезадаптацію. Молодший шкільний вік – дуже важливий етап становлення особистості, період так званої вторинної соціалізації. Перехід дитини до школи – це не лише зміна провідного виду діяльності, яка передбачає досягнення нею певного рівня фізичного й психічного розвитку, але й важливий етап її соціалізації. Однак нині складнощі у адаптації до шкільного середовища мають від 15 до 40 % учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів, до того ж спостерігається тенденція до їх подальшого зростання. Такі реакції дітей на шкільні труднощі як почуття тривожності, невпевненості, страх перед учителем, однокласниками, виконанням завдань, занурення в себе, розгальмована або загальмована поведінка свідчать про явні ознаки такої дезадаптації. Рівень дезадаптації школярів і форми її прояву спостерігаються як у незначних мотиваційних і поведінкових порушеннях, так і у повній відмові відвідувати школу.

До основних показників шкільної дезадаптації молодших школярів (1-2 класи) можна віднести:

- несформованість елементів і навичок навчальної діяльності;

- низький рівень мотивації учіння, спрямованість дітей на інші (переважно ігрові) форми позашкільної діяльності;

- нездатність довільної регуляції поведінки, уваги, навчальної діяльності, що проявляється в неорганізованості, неуважності, залежності від дорослих тощо;

- невміння пристосуватися до темпу шкільного життя, що проявляється в занадто тривалому приготуванні домашніх завдань, у хронічних запізненнях у школу, швидкій втомлюваності.

В учнів третіх класів спілкування з однолітками починає визначати особистісний розвиток дитини. У цьому віці з'являється прагнення зайняти певне місце в системі міжособистісних взаємин класу, формується досить чіткий статус у цій системі. Суттєві зміни відбуваються й в нормах, якими регулюються відносини. Якщо в 1-2 класах ці відносини регламентовані, в основному, нормами «дорослої» моралі, тобто успішністю в навчанні, виконанням вимог старших, то вже в 3 класі на перший план виходять так звані стихійні дитячі норми, пов'язані з якостями «справжнього товариша».

Ознаки соціально дезадаптованих молодших школярів (3-4 класи):

- різке зменшення старанності, ретельності й відповідальності;

- ухиляння від серйозної роботи;

- домінування авторитету дитячого оточення над думкою батьків і вчителів;

- невміння гальмувати свої бажання призводить до негативних моделей соціальної поведінки;

- пасивність на уроках і перервах;

- схильність до брехні;

- дрібні крадіжки;

- паління;

- вирішення проблем з однокласниками силовими засобами (участь у бійках).

Соціальний педагог на основі спостережень, опитувань виокремлює такі основні складові готовності молодших школярів до навчання в базовій середній школі:

- сформованість основних компонентів навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу;

- повна сформованість новоутворень молодшого шкільного віку;

- якісно новий тип взаємовідносин з учителем та однолітками.