У підході до визначення цілей навчання ІМ майже не існує розбіжностей
Як правило, у всіх зазначених вище державних документах виділяється 4 види цілей: s комунікативна,
s освітня,
s виховна,
s розвиваюча.
Певні розбіжності мають місце у змісті складових кожної із цілей, бо саме завдяки цих змін, уточнень відбувається реакція на актуальні тенденції мовної політики в країні, на розвиток методики навчання іноземних мов.
У запропонованій класифікації цілей навчання іноземних мов і змістовних кожної із цілей використано підхід авторів Панової Л.С. і інших (Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах, К.2010), в якому інтегровані сучасні тенденції.
ô Практична мета:
(комунікативна мета) зміст цієї мети зосереджена у терміні з більш широким сучасно обумовленим
змістом «комунікативна компетенція» (складові якої представлені в таблицях).
Практичне володіння ІМ означає формування певного рівня комунікативної компетенції, достатнього для
здійснення міжкультурного спілкування у чотирьох видах мовленнєвої
діяльності: Ÿ аудіюванні;
Ÿ говорінні;
Ÿ читанні;
Ÿ письмі;
Реалізація практичної мети конкретизується: s тематикою спілкування (сфери спілкування);
s мовним матеріалом – знання і мовні вміння;
s ступенем навчання;
s типом загальноосвітнього середнього закладу.
ô Освітня мета: реалізується за трьома напрямками
| · Філологічний напрямок який передбачає здійснення наступних процесів: |     | s отримання та засвоєння знань про побудову (систему) іноземної мови, її особливості, відмінності від рідної мови; s створення відповідної системи нових лінгвістичних понять, за допомогою яких сприймають дійсність; s формування вмінь спостереження за іншомовними явищами, вмінь аналізу та порівняння іншомовних явищ із аналогічними явищами рідної мови; s усвідомлення ролі і функцій іноземної мови у навчальному процесі та суспільстві. |
| · Соціокультурний напрямок формує такі процеси: |        | s засвоєння учнями країнознавчих знань про культуру країни, мову якої вивчають (історія, географія, мистецтво, економіка, державна символіка); s засвоєння учнями лінгвокраїнознавчих знань про особливості мовленнєвої та не мовленнєвої поведінки носіїв мови (сучасні кліше, вирази, які є найуживанішими у типових ситуаціях, та норм поведінки); s ознайомлення учнів із дитячою та молодіжною субкультурами країни, мову якої вивчають (життєві ідеали іншомовних ровесників, їхні інтереси, улюблені заняття та ігри, теми спілкування, уподобання в музиці, одязі, літературі, і інші; s усвідомлення національної культури власного народу, її ролі та вкладу у світову культуру; s зіставлення та порівняння національних культур і залучення учнів до діалогу культур; s формування вміння представляти культуру своєї країни засобами іноземної мови, поводити себе адекватно до соціокультурних особливостей чужої країни; s задоволення особистісних інтересів учнів у різних сферах діяльності. |
| · Загальнонавчальний напрямок, який дає можливість формувати і розвивати у учнів: |    | s вміння самостійно працювати з різноманітними засобами навчання (підручником, робочим зошитом, книжкою для читання, мультимедійними засобами, словниками і довідковою літературою); s працювати з текстом; s вести записи у словнику; s працювати в різних режимах роботи та контролю. |
Формування вмінь самостійної роботи над мовою відбувається спочатку під керівництвом вчителя на уроці, згодом цей процес здійснюється у домашніх умовах. Так зростає автономія учня – здатність суб'єкта самостійно здійснювати діяльність учня – свідомо і активно керувати нею.
ô Розвиваюча мета передбачає розвиток та удосконалення наступних психічних процесів і здібностей учнів:
Ø мовленнєвих здібностей учнів: гнучкість артикуляційного апарату, фонематичний слух, здатність до імітації, мовний здогад, логічне викладення думок, відчуття мови та стилю;
Ø психічних процесів, пов'язаних із мовленнєвою діяльністю: обсяг довготривалої та оперативної пам'яті, увага, уява, операції мислення;
Ø інтелектуальних здібностей учня: уміння здійснювати проблемно-пошукову діяльність, переносити знання, навички, уміння перекладати з рідної мови на іноземну мову з одних видів мовленнєвої діяльності на інші;
Ø соціальних здібностей учнів: тобто здатності й готовності учнів до спілкування на міжкультурному рівні;
Ø навчальної мотивації школярів через усвідомлення актуальності й престижу вивчення іноземної мови,важливості навчальної діяльності, через різноманітні активні методи і прийоми навчання, комунікативних ситуацій, цікавий навчальний матеріал та його новизну, можливість застосування знань, набутих раніше.
Із набуттям позитивного досвіду у вивченні іноземної мови у школі в учнів виникає або розвивається інтерес і бажання до самоосвіти в галузі іноземних мов та культури.
ô Виховна мета навчання іноземної мови спрямована на
· формування учнів позитивних особистісних рис характеру змісту навчання. На уроках і при проведенні позакласних заходів з ІМ вчитель може і має :виховувати в учнів:
· толерантність,
· відкритість,
· готовність до спілкування,
· повагу до народу, мову якого вивчають, та до його культури,
· позитивне ставлення до іноземної мови як елементу культури народу і засобу передавання її іншим,
· почуття патріотизму-любові до своєї Батьківщини,
· доброзичливість, привітність, ввічливість, увагу та повагу до співрозмовника як складові культури спілкування, естетичні та художні смаки,
· загальнолюдські моральні цінності як-то:добробуту, гуманність, чуйність, порядність, старанність, волю, дисциплінованість у праці.
Успішність формування зазначених цілей – практичної, освітньої, розвиваючої і виховної мети обумовлюється і забезпечується наступним:
 |
| змістом навчання (підручник, додатковий матеріал) | рівнем методичної, мовної підготовки вчителя, його особистісними рисами характеру. |
| Методичною організацією уроку | атмосферою уроку |
| поєднанням урочної і позакласної роботи | методикою і прийомами навчання |
2. Зміст предмету «Іноземна мова у загальноосвітніх навчальних закладах»
2.1. Загальні питання проблеми «змісту навчання іноземних мов»
ô Зміст навчання іноземних мов.
Зміст навчання іноземної мови у середній школі залежить від соціального замовлення суспільства і визначається певним станом його історичного розвитку.
Програмою для середньої школи визначено той мінімум, яким мають оволодіти учні на кожному етапі навчання: у початковій , основній школі, та старшій школі.
Етапи навчання характеризуються:
Ø різною тематикою для спілкування,
Ø різним обсягом навчального матеріалу, (мовного, мовленнєвого),
Ø різними методами,формами і видами роботи навчальної діяльності вчителя і учня.
ô Проблема відбору змісту – одна із важливих проблем, яка знаходить свою реалізацію:
Ø у змісті навчально-методичних комплексів,
Ø у змісті додаткового матеріалу до НМКД (вербального і аудіовізуального),
Ø у відповідності до мети навчання,
Ø у критерії урахуванням етапності у навчанні ІМ.
ô Принципи відбору змісту матеріалу наступні:
Ø принципи необхідності і достатності змісту для досягнення мети навчання;
Ø принцип доступності змісту для його засвоєння, що означає: врахування можливостей учнів для засвоєння відібраного матеріалу; оскільки неможливість засвоєння програмового матеріалу негативно відбивається на його засвоєнні і знижує рівень мотивації учнів до вивчення ІМ.