Тема 2. Міжнародні та національні моніторингові дослідження якості освіти
- Міжнародні моніторингові порівняльні дослідження якості освіти
У 1959 році Міжнародною асоціацією з оцінювання шкільної успішності (ІЕА) уперше проведено міжнародне порівняльне моніторингове дослідження успішності з математики учнів початкової і середньої школи (FIMS). Надалі міжнародні дослідження рівня навчальних досягнень з окремих предметів, інформаційно-комунікативної, функціональної грамотності учнів здійснюють Інститут освіти ЮНЕСКО, Міжнародна асоціація з оцінювання якості освіти (IAEA), Міжнародна асоціація з оцінювання шкільної успішності (ІЕА), Міжнародний Інститут планування освіти (МІРО), Інститут освіти ЮНЕСКО, Організація економічної співдружності та розвитку (OECD), Міжнародний дитячий фонд ЮНІСЕФ, Інститут економічного розвитку при Всесвітньому банку та інші організації. Вищеназвані організації діють на правах науково-дослідних незалежних установ, які за допомогою офіційних державних органів управління освітою проводять різноманітні дослідження. Вони не є контролюючими органами, їхня діяльність ґрунтується на принципах гуманістичної спрямованості. Вони не мають права втручатися у навчально-виховний процес і змінювати його, розголошувати інформацію стосовно компетентності викладачів, рівня підготовки окремих учнів. За результатами міжнародних порівняльних досліджень створюються банки даних, визначаються загальні тенденції розвитку освітніх систем і якості загальноосвітньої підготовки учнів.
Охарактеризуємо деякі моніторингові порівняльні міжнародні дослідження. Як вже було зазначено, перше моніторингове порівняльне дослідження FIMS проводилося ІЕА протягом 1959 – 1967 рр. у 13 країнах світу і було присвячено оцінюванню успішності з математики учнів початкової та середньої школи. У дослідженні інформація збиралася і систематизувалася за такими блоками: 1) організація навчання та диференціація учнів; 2) зміст і методи навчання; в) соціальні, економічні та матеріально-технічні характеристики суспільства, школи, родини. Друге міжнародне дослідження – SIMS – проводилося у декілька етапів протягом 1976 – 1989 рр. у 24 країнах. Воно передбачало вивчення досягнень школярів з математики, природничих наук, англійської та французької мов як іноземних, а також дослідження навчального середовища в межах одного класу.
Велике значення мали результати третього міжнародного моніторингового дослідження стану вивчення математики й природничих наук TIMSS (Trends in International Mathematics and Science Studies), яке розпочалося у 1991 році (з 1995 року регулярно проводиться через кожні 4 роки). У ньому взяли участь понад 50 країн світу і воно дало можливість визначати своєрідний рейтинг держави у галузі освіти за цими напрямками. TIMSS найбільш масштабний проект у галузі освіти, спрямований на вивчення досвіду країн світу з метою вдосконалення національних систем навчання математики та природничих дисциплін. Україна взяла участь у даному міжнародному вимірюванні рівня якості освіти школярів у 2007 і 2011 рр. Дослідження має на меті:
• оцінити якість математичної та природничої освіти учнів 4-х та 8-х класів;
• виявити динаміку результатів (1995, 1999, 2003, 2007, 2011 рр.);
• виявити фактори, що дозволяють пояснити відмінність у результатах.
Завдання дослідження реалізовуються поетапно:
1) збір, аналіз та узагальнення інформації стосовно систем освіти в країнах;
2) аналіз та порівняння систем природничо-математичної освіти на рівні визначення цілей, планування змісту освіти та вимог щодо підготовки учнів (аналіз навчальних планів, програм та підручників природничо-математичних предметів);
3) аналіз навчального процесу з математики та природничонаукових предметів (організація навчального процесу; методи викладання; можливості, які надаються учням під час навчання забезпечення навчального процесу літературою та іншими засобами навчання тощо);
4) оцінка результатів навчання, яка включає оцінку навчальних досягнень учнів та виявлення її залежності від попередніх факторів;
5) аналіз взаємозв’язку між запланованими та реалізованими рівнями освіти і результатами навчання.
Під час дослідження аналізується зміст шкільної математичної та природничонаукової освіти, оцінюється математична та природничонаукова підготовка учнів початкової школи (3–4 класи), основної школи (7–8 класи), а також випускників середньої школи. Участь у тестуванні обов’язкова для всіх країн, що беруть участь в проекті. Водночас оцінюються навчальні досягнення під час виконання учнями практичних робіт. Результати досліджень TIMSS для початкової, основної та старшої школи з аналізом результатів практичного тесту відображаються у міжнародних звітах.
Також, наприкінці ХХ ст. були здійснені наступні моніторингові порівняльні дослідження:
ü LES– проводилося протягом 1995-1997 рр. і було присвячено вивченню стану викладання іноземних мов.
ü CIVICS – розпочалося у 1996 р. і проводилося у декілька етапів з фіксацією результатів у 1999, 2000 роках. Досліджувалася громадянська суспільствознавча освіта. Взяло участь 28 країн.
ü MONEE «Освіта для всіх?» (1998 р.) – проводилося Міжнародним дитячим фондом ЮНІСЕФ; охопило 27 країн Східної, Центральної Європи та Балтії. Основна мета проекту полягала в аналізі соціальних умов життя дітей, їх родин та державної політики постсоціалістичних країн.
ü IEAP– дослідження порівняльної оцінки математичної підготовки учнів;
ü SITES – порівняльне дослідження інформаційних та комунікаційних технологій в освіті.
Організація з економічного співробітництва та розвитку (ОEСD – Organisation for Economic Cooperation and Development) впроваджує Міжнародну програму оцінки знань та умінь учнів PISA (Programme for International Student Assessment), основною метою якої є отримання надійних відомостей про результати навчання у різних країнах світу, які можна порівняти на міжнародному рівні. Передбачається, що отримана інформація надасть можливість країнам-учасницям приймати обґрунтовані рішення для визначення перспектив розвитку галузі освіти.
Вимірювання знань проводиться серед учнів 15-річного віку. Такий вибір визначено тим, що в багатьох країнах до цього віку закінчується обов’язкове навчання в школах і навчальні програми мають багато спільного. Особливим інтересом дослідження є визначення стану знань та вмінь, які можуть бути корисними для учнів у майбутньому, а також уміння самостійно здобувати знання, потрібні для успішної адаптації в сучасному світі. Оцінка підготовки 15-річних підлітків стандартизована. Матеріали розробляються країнами–учасницями міжнародної програми спільно
Щодо змісту дослідження, то воно проводиться за трьома напрямками: “грамотність читання”, “математична грамотність” та “природничонаукова грамотність”. Розглянемо визначення та стислі характеристики кожного з трьох напрямків даного дослідження. “Грамотність читання” – здатність людини розуміти письмові тексти та розмірковувати над ними, використовувати їх зміст для досягнення власних цілей, розвитку знань і можливостей, для активної участі в житті суспільства. Таким чином, термін “грамотність читання” має широкий смисл. Він не передбачає просто перевіряти техніку читання. Мета дослідження висвітлює сучасне уявлення стосовно вміння “грамотно читати”. Згідно з таким підходом, випускник основної школи повинен розуміти тексти, розмірковувати над змістом, оцінювати їх смисл та значення, викладати свої думки стосовно того, що він прочитав. Основна увага приділяється перевірці вміння “грамотно читати” в різних ситуаціях. Учням пропонуються тексти різних жанрів: уривки з художніх творів, біографії, розважальні тексти, особисті листи, документи, статті з газет і журналів, інструкції, рекламні оголошення, географічні карти тощо.
“Математична грамотність” – здатність людини визначати й розуміти роль математики у світі, висловлювати добре обґрунтовані математичні судження та використовувати математику таким чином, щоб задовольняти сьогоденні й майбутні потреби, властиві творчому, зацікавленому та мислячому громадянину. Термін “грамотність“ використовується для того, щоб показати, що вивчення стану математичних знань та вмінь, які зазвичай визначені в шкільній програмі, не є першочерговим завданням цього дослідження. Основна ситуаціях через використання різних підходів, які потребують міркування та інтуїції. Очевидно, що для цього треба мати значний обсяг математичних знань та вмінь, які вивчаються в школі. Учням в основному пропонуються не навчальні, а практичні ситуації із повсякденного життя (медицина, житло, спорт тощо).
“Природничонаукова грамотність” – здатність використовувати природничонаукові знання для визначення у реальних ситуація проблем, які досліджуються та вирішуються за допомогою наукових методів, а також для отримання висновків, заснованих на спостереженнях та експериментах. Ці висновки потрібні для розуміння навколишнього світу, змін, які відбуваються завдяки діям людей, та прийняття відповідних рішень. При цьому остаточне рішення в багатьох випадках приймається з урахуванням суспільно-політичних або економічних умов. Ці знання та вміння формуються у школах під час вивчення предметів природничонаукового циклу: фізики, біології, хімії та географії. Метою дослідження є комплексна перевірка вмінь та понять. Головна увага приділяється перевірці вмінь визначати серед запропонованих питань ті, на які природничі науки можуть дати відповідь, робити науково обґрунтовані висновки на основі запропонованої інформації тощо. Реальні ситуації, запропоновані учням, пов’язані з актуальними проблемами, які виникають в особистому житті кожної людини (наприклад, використання продуктів харчування під час дотримання дієти), у житті людини як члена якогось колективу або суспільства (наприклад, визначення місця розташування електростанції відносно міста), як «громадянина світу» в кращому розумінні цього слова (наприклад, усвідомлення наслідків глобального потепління).
Особлива увага приділяється виявленню рівня вищезазначених напрямків та вміння використовувати свої знання в різних ситуаціях. Тобто вимірюється не рівень опанування конкретним змістом навчальних дисциплін, а рівень більш широких знань та умінь, які накопичені під час вивчення шкільних предметів і потрібні для дорослого життя. Велика увага також приділяється оцінці міжпредметних компетентностей учнів. Дослідження проводять трирічними циклами, останній був у 2004–2006 роках. У кожному циклі головна увага приділяється одному з напрямків дослідження, за двома іншими отримують інформацію лише стосовно окремих умінь. Так, у 2000 році основним напрямком була “грамотність читання”, у 2003-му – “математична грамотність”, у 2006-му – “природничонаукова грамотність”. На 2012 рік заплановано участь України у дослідженні оцінки навчальних досягнень учнів 15-річного віку за напрямками “природничо-математична грамотність” і “грамотність читання”.
Програма здійснюється консорціумом, який складається з провідних міжнародних дослідницьких організацій за участю національних центрів та організації ОЕСР. Керує роботою консорціуму Австралійська рада педагогічних досліджень (The Australian Council for Educational Research – ACER). До складу консорціуму входять Нідерландський національний інститут педагогічних вимірювань (Netherlands National Institute for Educational Measurement – Cito), Служба педагогічного тестування (Educational Testing Service, ETS, США), Національний інститут досліджень у галузі освіти (NIER, Японія), Вестат США (Westat, USA).
У світлі широкомасштабного реформування освіти розвинуті суспільства сьогодні змінюють свій погляд на те, якою повинна бути підготовка випускника основної школи. Поруч із формуванням предметних знань та вмінь школа повинна розвивати в учнів уміння використовувати свої знання в різноманітних ситуаціях, наближених до реальності, сприяти набуттю необхідних життєвих компетентностей. У подальшому житті вони будуть сприяти активній участі випускника школи в житті суспільства, допоможуть йому навчатись протягом усього життя.
Міжнародний проект PIRLS(Progress in International Reading Literacy Study) –це моніторингове дослідження, організоване IEA, що передбачає вивчення якості читання та розуміння тексту учнів 4-х класів.За результатами дослідження можна отримати відповіді на запитання:
– наскільки добре читають випускники початкової школи порівняно зі своїми однолітками з інших країн;
– якими рівнями читацької грамотності володіють учні й чи люблять четвертокласники читати;
– як сім’я сприяє розвитку грамотності дітей;
– як на сьогодні організовано навчання читанню в школах;
– чи має навчання читанню національні особливості порівняно з іншими країнами і якщо так, то в чому вони полягають;
– чи відрізняються методи навчання, які використовують учителі в початковій школі у різних країнах.
Разом із дослідженням TIMSS це оцінювання охоплює три основні предмети у початковій школі – читання, математику та природничі науки. В Україні дослідження проводилося в лютому-березні 2011 року за підтримки проекту “Рівний доступ до якісної освіти в Україні”, а пілотне тестування (у лютому–березні 2010 року) і було спрямоване на вміння дітей точно відтворювати прочитану інформацію, робити висновки, оцінювати зміст й елементи тексту, пояснювати інформацію. Дані з оцінювання досягнень дітей у читанні, математиці та природничих науках разом з інформацією, отриманою від учителів, директорів шкіл та батьків, допоможуть країнам-учасницям визначити прогрес у даних предметах, важливих для подальшого навчання, та вплив на цей прогрес оточення у школі, класі та вдома.
Узагальнюючи інформацію, яка характеризує основні напрямки розвитку міжнародної системи моніторингу якості освіти, зазначимо, що участь країн у міжнародних дослідженнях дозволяє: не тільки одержати об’єктивні та порівнювані дані про рівень підготовки учнів за визначеним напрямком, а й отримати актуальну інформацію про сучасний стан розвитку систем освіти інших країн; порівняти зміст освіти та освітніх стандартів різних країн світу, світові тенденції розвитку освіти взагалі. Результати будь-яких моніторингових досліджень дають змогу урядам країн реально оцінити свої досягнення та недоліки, визначити стратегії змін у державній політиці, забезпечити конкурентноздатність національних освітніх систем та підвищити їх міжнародний авторитет. Участь України в таких дослідженнях дозволить отримати об’єктивну інформацію про систему освіти в країні та визначити ефективні способи вирішення проблем.