Сутність та значення апеляційного провадження

Однією з гарантій забезпечення законності й обґрунтованості судових рішень, забезпечення однакового застосування судами законів при вирішенні цивільних справ виступає апеляційне провад­ження, тобто оскарження та перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім ви­падків, встановлених законом, віднесено ст. 129 Конституції Ук­раїни до основних засад судочинства.

Значення даної стадії полягає у тому, що розгляд справ за апе­ляційними скаргами дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямовувати їх роботу, забезпечуючи правильний та однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуаль­ного права, а також має превентивний характер - попереджає по­рушення норм права фізичними й юридичними особами .

Апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Проаналізувавши норми, що регламентують апеляційне провад­ження, можна визначити такі характерні ознаки цієї стадії:

1) апеляційна скарга подається на рішення, ухвалу суду першої інстанції, що не набрали законної сили;

2) у зв'язку із поданням апеляційної скарги справа направляється на розгляд суду вищої інстанції (апеляційного суду);

3) суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, вирішує не тільки питання відповідності судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, а й торкається суті спірних правовідносин;

4) апеляційний суд здійснює розгляд справи у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції¹.

Об'єктом апеляційного оскарження є рішення та ухвали суду першої інстанції. Однак ухвали суду можуть оскаржуватися окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 293 ЦПК Ук­раїни.

Отже, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеля­ційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;

2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення

позову;

3) повернення заяви позивачеві (заявникові);

4) відмови у відкритті провадження у справі;

5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил під­судності;

6) передачі справи на розгляд іншому суду;

7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуаль­ний строк;

8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;

9) визначення розміру судових витрат;

10) внесення виправлень у рішення;

11) відмови ухвалити додаткове рішення;

12) роз'яснення рішення;

13) зупинення провадження у справі;

14) закриття провадження у справі;

15) залишення заяви без розгляду;

16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;

17) відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами;

18) видачі дубліката виконавчого листа;

19) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконав­чого документа до виконання;

20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу ¹ порядку виконання рішення;

21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікуваль­ного закладу;

22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

23) примусового проникнення до житла;

24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;

25) заміни сторони виконавчого провадження;

26) визначення частки майна боржника у майні, яким він воло­діє спільно з іншими особами;

27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи ін­шої посадової особи державної виконавчої служби;

28) повороту виконання рішення суду;

29) відмови в поновленні втраченого судового провадження. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від

рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.