| Принципи | Зміст принципу |
| Комунікативної спрямованості | 1. Визначає зміст навчання, які комунікативні уміння необхідно формувати, щоб учень зміг здійснити спілкування в усній і письмовій формах. 2. Визначає відбір і організацію учбового матеріалу; тематичну сферу спілкування, ситуації спілкування. Тема регулює мовленнєву поведінку співрозмовників. Сфера спілкування дозволяє установити, де, коли, між ким може проходити спілкування. 3. Визначає засоби навчання, за допомогою яких можна забезпечити оволодіння комунікативною функцією мови, яка вивчається. 4. Навчальний процес з ІМ має бути організованим так, щоб в результаті навчання учні оволоділи необхідним мінімумом умінь і навичок для користування ІМ як засобом спілкування в рамках тематики, запропонованою програмою. 5. Використання комунікативних завдань і вправ, що призводить до формування практичних навичок і вмінь. 6. Мовний матеріал, який вивчається, не може бути основним об’єктом і головною метою навчання. Оволодіння мовним матеріалом лише етап, який завершується використанням даного матеріалу в іншомовному мовленні. 7. Вимагає урахування його на всіх етапах роботи з мовним матеріалом, формування навичок і вмінь. Поради вчителю: 1. При введені нового матеріалу завжди при можливості запитайте: де вже зустрічалось це явище? 2. Повторюючи матеріал, ускладнюйте, грайте. 3. Дайте можливість проявити кожному учню активність. 4. Створюйте ситуації для спілкування. 5. Будьте терплячі до помилок учнів. 6. Відзначайте успіхи, інтереси кожного – це мотивує їх мовленнєву діяльність. |
| Принципи | Зміст принципу |
| Принцип урахування рідної мови | При виборі змісту навчання – учбового матеріалу і його організації в самому навчальному процесі. При цьому повинні бути враховані і можливі труднощі в процесі навчання вимовній, граматичній та лексичній аспектах мови, яка вивчається Поради вчителю: 1. В процесі навчання необхідно показувати учням, як можна використовувати знання і вміння з рідної мови при вивченні ІМ 2. Необхідно по – різному підходити в роботі над навчальним матеріалом і до формування мовленнєвих умінь: не навчати тому, що знають, що уміють учні, що дозволить матеріалу і формуванню навичок більше уваги і часу приділити новому 3. Більш цілеспрямовано використовувати організаційно – методичні уміння учнів з рідної мови, як-то: робота з підручником, з граматичним довідником, словником |
| Принцип домінуючої ролі вправ їх використання лише проміжна мета а в цілому | Пояснення будь-якого мовного явища має закріплюватися вправами, які демонструють, як явище, що виявляється, функціонує в мовленні, як воно використовується для вирішення комунікативних задач. Використання вправ – це не безкінечне повторення одного і того ж: слів, структури, які вивчаються, це засіб для побудови висловлювання, для розуміння змісту |
| Принцип взаємопов’язаного навчання всіх видів мовленнєвої діяльності | 1. Всі види мовленнєвої діяльності: говоріння, читання, аудіювання і письмо – взаємопов’язані один з одним, вони доповнюють і “підстраховують” один одного. Це положення необхідно врахувати при навчанні. 2. Навчання говорінню не можливо без володіння аудіюванням. Навчання читанню не можливо без володіння письмом. 3. Зв’язок всіх видів мовленнєвої діяльності доведено з позиції функціонування психічних процесів. 4. Прийнятим підходом в чинних підручниках, починаючи з початкового етапу, є комплексний підхід, проте на окремих етапах, відповідно до підручника, домінуючим видом виступає читання та говоріння. |
| Принципи | Зміст принципу |
| Принцип активності | Активність кожного учасника навчального процесу: учня і вчителя. Кожен учень має бути залученим до активної роботи протягом всього періоду навчання. Розрізняють: - Інтелектуальну активність, яка досягається завдяки постановці проблемних питань (чому? кому? коли?). - Емоційна активність, яка виникає від задоволення від роботи, яка виконується, якщо йому подобається мова і організація її вивчення. Емоційна активність може бути внутрішньою і зовнішньою. - Мовленнєва активність виникає при усному спілкування і читанні і в значній мірі визначається емоційною активністю, яка її «підпитує». |
ô Для більш успішної реалізації принципу активності бажано використовувати різні режими роботи:
·  Роботу хором | Ця форма роботи використовується не лише на початковому етапі, але й на всіх інших етапах при роботі з фонетикою, при читанні слів хором, при використанні звукозапису. |
| · Роботу в групі | Це має місце при прослуховуванні тексту, при читанні тексту про себе, при виконанні письмових завдань. |
·  Роботу в малих групах | Парна робота: діада – 2 особи, тріада – 3 особи, круг – 4 особи, зірочка – 5 осіб. В таких мікрогрупах виникають особливі міжособові стосунки, сприятливі для формування мовних і мовленнєвих умінь і навичок. Найбільш поширена форма – діада. |
·  Колективні форми роботи | Колективна форма передбачає наявність єдиної мети, взаємодію і взаємообумовленість учасників в вирішенні комунікативних завдань: читання, прослуховування і обговорення, можливий поділ “ролей” між членами колективу, наприклад, при проведенні уроку прес-конференції. |
· Для підвищення мовленнєвої активності рекомендується:
1. Ставити перед учнями проблемні питання, щоб стимулювати їх інтелектуальну активність
2. Всемірно розвивати інтерес до предмету завдяки організації самого процесу його вивчення, щоб формувати позитивну мотивацію
3. Ширше використовувати колективну роботу і взаємодію учнів, що має сприяти підвищенню активності кожного і згуртуванню колективу в цілому.
Наши рекомендации
