Предмет, завдання, функції порівняльної педагогіки. Місце порівняльної педагогіки в структурі педагогічної науки, її зв'язок з іншими науками.
У сучасній порівняльній педагогіці не існує універсального визначення її предмета та завдань. Більш докладним є визначення французького компаративіста Х.В. Даела: «Порівняльна педагогіка - це: а) міждисциплінарна складова педагогічної науки; б) яка вивчає педагогічні явища і факти; в) у взаємозв'язку з соціальним, політичним, економічним і культурним контекстом; г) у їх порівнянні за принципами подібності і відмінності у двох чи більше регіонах, континентах або ж загалом у світовому вимірі; д) з метою усвідомлення унікальних особливостей власної освітньої системи та встановлення загальних чи універсальних законів (фактів) як цінних і корисних для цієї системи; є) з метою її вдосконалення».
Завданнями порівняльної педагогіки є:
- розробка науково обґрунтованих критеріїв для адекватної оцінки якості та ефективності освіти в країні, регіоні, у глобальному масштабі;
- уніфікація та впорядкування термінів, що використовуються в освітянській документації різних країн;
- виявлення глобальних закономірностей і тенденцій розвитку освіти та врахування їх специфічних проявів у різних країнах та культурах;
- здійснення прогностичних функцій
Отже, порівняльна педагогіка - це така ж складова педагогічної науки, як і теорія, історія педагогіки, економіка, соціологія освіти, соціальна педагогіка тощо. Вона є міждисциплінарною, оскільки часто використовує дані та методологію таких наук, як історія, статистика, демографія, соціологія, психологія. Дослідницьке поле як педагогіки взагалі, так і порівняльної педагогіки зокрема значно розширюється: воно охоплює як формальну, так і неформальну та інформаційну освіту. Порівняльна педагогіка вивчає політичні відмінності як чинники формування легітимної бази освіти, а також адміністративні та фінансові основи здійснення освітньо-професійної підготовки: структуру освітніх систем (рівні, напрями, профілі в їх взаємовідношенні, дипломи, вчені ступені та звання); педагогічні цілі, результати, перспективи, методи, технології, підручники, дидактичні матеріали; учасників навчального процесу (учні, вчителі, професори, директори шкіл, інспектори, інструктори, батьки); шкільні режими, розклад занять, канікулярні періоди;
– порівняльна педагогіка вивчає педагогічні явища за принципом їх обумовленості. Наприклад, проблеми жіночої освіти обов'язково розглядаються у взаємозв'язку з релігійними, соціальними та економічними особливостями;
– порівняльна педагогіка вивчає педагогічні явища в кількох провінціях, країнах, великих і малих регіонах як у географічному, так і геополітичному розумінні, наприклад, європейські, арабські країни, Латинська Америка, країни Далекого Сходу, розвинені країни і навіть у світовому масштабі. Таке порівняння здійснюється з метою виявлення подібного і відмінного, усвідомлення переваг і недоліків, досконалості і недосконалості в освітніх системах, а також причин їх виникнення;
– порівняльно-педагогічне дослідження може мати найрізноманітніші цілі. До найбільш актуальних питань належать: проблеми глобалізації освіти, вплив освіти на прогрес людської цивілізації, використання нових інформаційних технологій у сфері освіти, формування нових (європейських, глобальних) цінностей у молоді, проблеми стандартизації освіти, надання рівних прав на отримання освіти, педагогічна освіта. Результати більшості порівняльно-педагогічних досліджень використовуються з метою удосконалення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів.
Функції: аналіз тенденцій розвитку освіти і виховання у різних країнах світу; розкриття співвідношення загальних тенденцій і національної специфіки; прогнозування напрямів розвитку освіти; виявлення позитивних і негативних аспектів міжнар. педдосвіду