Види співучасників, їх визначення у КК.

Співучасники при вчиненні злочину можуть виконувати ям однорідні, так і різнорідні функції (ролі). Діяльність співучасі ників відрізняється за характером та ступенем їх участі у вчи| ненні умисного злочину. Необхідність встановлення ступеню і характеру участі кожного окремого співучасника у вчиненні конкретного злочину обумовлюється вимогами кримінального] законодавства щодо кваліфікації та призначення покарання. Від їх вірного визначення залежить законність та обґрунтованістн притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності.]

Законодавче закріплені наступні види співучасників (ч. її ст. 27 КК України):

а) виконавець (співвиконавці);

б) організатор;

в) підбурювач;

г) пособник.

Згідно з ч. 2 ст. 27 КК України виконавцем ( співвиконав-цем) визнається особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відпові­дальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений Особливою частиною КК України.

о_йШенаведене означає, що виконавцем (співвиконавцем) ністю або частково виконується об'єктивна сторона конк-' ного злочину. Наприклад, виконавцем буде визнана особа, Р _за завданням іншої особи безпосередньо позбавляє життя терпілого шляхом нанесення удару ножем. У свою чергу, піввиконавцями будуть особи, які, скажемо, під час вчинен-розбійного нападу діяли наступним чином: один тримає ніж йіля горла потерпілого, а інший обшукує кишені потерпілого. Виконавцем також визнається особа, яка сама безпосередньо _не виконує об'єктивну сторону конкретного злочину, а вико­ристовує для цього особу, яка не є суб'єктом злочину. Наприк­лад, виконавець за завданням іншого співучасника залучає до безпосереднього вчинення умисного заподіяння тяжких тілес­них ушкоджень 13-ти річну особу. У цьому випадку, зазначена особа не визнається суб'єктом злочину, тому вона не підлягає кримінальній відповідальності. Відповідальність несе як безпо­середній виконавець той, хто умовив неповнолітнього здійсни­ти об'єктивну сторону конкретного злочину.

Виконавець — це один з найбільш небезпечних видів співу­часників, оскільки саме він безпосередньо вчиняє злочин. Саме від його дій залежить відповідальність всіх інших співучасників. Частиною 3 ст. 27 КК України передбачено, що організа­тором виступає особа, яка організувала вчинення злочину (зло­чинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також визнається особа, яка утворила органі­зовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, а також особа, яка забезпечувала фінансування чи організову­вала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Діяльність, яка зумовлює визнання співучасника організа­тором, характеризується наступними ознаками:

- організація вчинення злочину (злочинів);

- керівництво підготовкою чи вчиненням злочину (зло­чинів);

- створення організованої групи чи злочинної організації;

- керівництво організованою групою чи злочинною органіцією;

~ забезпечення фінансування організованої групи чи злочинної організації;

- організація приховування злочинної діяльності органі-°ваної групи чи злочинної організації.

Організатором визнається особа, яка здійснює хоча б одні з видів зазначеної діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 КК України, підбурювачем виз­нається особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, приму­сом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинен­ня конкретного злочину.

Підбурювач викликає бажання, рішучість у інших співу­часників вчинити певний злочин. Способи схиляння виконав­ця до вчинення злочину можуть бути різноманітні і на квалі­фікацію дій підбурювача не впливають.

Способи підбурювання поділяють на насильницькі та нена­сильницькі. Зокрема, умовляння, підкуп — це ненасильницькі способи підбурювання, а погроза або примус відносяться до на­сильницьких способів підбурювання.

Згідно з ч. 5 ст. 27 КК України, пособником визнається осо­ба, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла пере­ховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти прихову­ванню злочину.

Виходячи з вищенаведеного, треба зазначити, що пособник допомагає, полегшує вчинення злочину виконавцем. Виділя­ють наступні види пособництва:

— фізичне (матеріальне);

— інтелектуальне.

Фізичне пособництво полягає у фізичному сприянні вико­навцю під час вчинення злочину. До фізичного пособництва

відноситься:

— надання засобів чи знарядь для вчинення злочину;

— усунення перешкод для вчинення злочину;

— заздалегідь обіцяне приховування:

а) злочинця;

б) знарядь чи засобів вчинення злочину;

в) слідів злочину;

г) предметів, здобутих злочинним шляхом;

— придбання чи збут таких предметів.

У свою чергу до інтелектуального пособництва відноситься:

— надання порад;

— надання вказівок щодо вчинення злочину.

До інтелектуального пособництва можна віднести також обі­цянку приховати злочин, злочинця, знаряддя чи засоби вчи­нення злочину, сліди злочину, придбати або збути предмети, здобуті злочинним шляхом у випадку, якщо її не реалізовано

з об'єктивних причин.

Треба зазначити, що на практиці іноді може мати місце ситуація, коли ролі співучасників співпадають або перехре­щуються. В такому разі, закон потребує встановлення та вра­хування, під час кваліфікації, характеру та ступеню участі кожного співучасника у вчиненні умисного злочину для по­дальшого призначення справедливого покарання.