Естетичне в освітньо-виховному процесі
Основою, на якій здійснюється естетичне виховання, епевний рівень художньо-естетичної культури особистості, їїздатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівеньвиявляється як у розвитку всіх компонентів естетичноїсвідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активноїперетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людськихвзаєминах.
Наявність творчих здібностей, естетичної потреби –найсуттєвіші риси людини. Потяг до краси, до творчостізакладений у ній природою. Нерозвинені творчі здібності,незадоволена естетична потреба мають властивістьдеградувати, розчиняючись в інстинктах. У своїй повсякденній поведінці вона вже керується не прагненням творити, апевними фізіологічними чинниками. Коли дичавіє окремалюдина – це трагедія, коли дичавіє людство – це вжекатастрофа.
Естетичне виховання, по-друге, – це й педагогічнадіяльність, яка спрямована на формування здатностісприймати і перетворювати дійсність за законами краси. Метоюестетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.Серед духовно-емоційних чинників, з яких складаєтьсяестетична культура і на які спирається естетичне виховання,особлива роль відводиться естетичним смакам. Естетичнийсмак – це здатність до відчуття і оцінювання прекрасного уприроді, мистецтві, суспільстві і діяльності людини, він єскладовою частиною естетичної культури особистості –результатом її загальнокультурного розвитку та вихованості.Смак спонукає особистість до власної творчості. Доситьрозвинений естетичний смак є не тільки необхіднимкомпонентом гармонійно розвиненої особистості, а йефективним засобом творчого підходу до дійсності.У науці утвердилася думка, що естетичний смак – цездатність людини розуміти й оцінювати естетичні особливостіпредметів і явищ природи та суспільного життя. Першісудження про смак як потяг до прекрасного в природі чимистецтві відомі ще з античних часів проте, через бракнаукових узагальнень вони мали інтуїтивний характер, аспроби формувати естетичні смаки були спонтанними, оскільки залежали від рівня розвитку матеріальної культури, науки,зокрема філософії та естетики, релігійних вірувань, духовногожиття й соціально-економічного стану тогочасного суспільства.Естетичний смак визначається як духовна якістьособистості, завдяки якій здійснюється духовно-творче,емоційно-образне сприйняття та естетична оцінка світу. Смакне тільки віддзеркалює сучасні норми естетичного, але йзакладає основи цивілізованого ставлення людини до світу.У межах філософії смаки безпосередньо вивчаються естетикою, яка досліджує світоглядні та теоретико-методологічні засади естетичних смаків, їхню природу, загальнізакономірності їхнього функціонування та розвитку. Особливовелику увагу загальнофілософським проблемам смаківприділяє екзистенціалізм – “філософія існування” людини, оскільки відношенню людини до навколишнього світу та іншихлюдей (зокрема, естетичному відношенню) екзистенціалізмнадає першорядного значення.Дослідження естетичних компонентів особистості повинні мати практичну спрямованістьщо, перш за все, втілюється унавчально-виховний процес на різних ланках та етапахосвітньої діяльності.Однією з провідних підсистем естетичного виховання єнавчально-виховний процес у школі. Предмети природничо-математичного, гуманітарного та естетичного циклів, а такожтрудове виховання вносять у цю підсистему свій вклад і одночасно тісно пов'язані між собою як її елементи. Керівнуроль у забезпеченні педагогічної цілеспрямованості цьогопроцесу відіграє вчитель.
Необхідність естетичного виховання в процесі навчанняпідкреслювали видатні педагоги. Так, К. Д. Ушинськийзазначав, що “кожен навчальний предмет так чи інакшемістить естетичний елемент, передачу якого учням повиненмати на увазі вчитель”. Естетизація навчально-виховногопроцесу в слов’янських країнах здійснювалася з давніх часів,проте в різні історичні періоди з неоднаковим ступенемактивності. Зразком естетичного виховання в Україні булаКиєво-Могилянська академія, яка спиралася на досвідєвропейських вищих шкіл (Віленської, Кембріджської,Познанської та ін.), недільних шкіл, братських шкіл, а з другоїполовини ХІХ ст. – Ніжинського, Глухівського педагогічнихінститутів. На початку ХХ ст. ці ідеї підхопили Полтавськийпедінститут, Харківська Академія теоретичних знань та іншінавчальні заклади.Іншій аспект виховання естетичного – безпосередньоестетична освіта у школі, вищому навчальному закладі, позанавчальних структурах. У художньо-естетичній освітісконцентровані значні можливості виховання творчоїособистості, тобто усього того, що має значення для сучасногосвітосприймання і світовідчуття. Усвідомлення процесухудожнього навчання можливе лише за умови, що педагог конструюватиме викладання мистецьких дисциплін запринципами педагогіки мистецтв (цілісності, образності,асоціативності, варіативності, імпровізаційності,інтонаційності). З опорою на вищевказані принципи сучаснамистецька освіта синтезує методи прогресивних методик, які максимально орієнтують на пріоритетність пізнавальної,виховної і перетворюючої функцій мистецтва, на інтегральнуприроду людини, забезпечуючи цілісність її особистісногохудожньо-естетичного розвитку.
Завданням естетичного виховання є не тільки розширенняхудожнього сприймання списку прочитаних книг, почутихмузичних творів, а й організація людських почуттів, духовногоросту особистості, регуляція і корекція поведінки.До критеріїв естетичної вихованості студентів відносять: широту естетичних інтересів, у тому числі – у сфері мистецтва;здатність визначати роль твору мистецтва за ситуації діалогукультур; наявність відповідної системи естетичних цінніснихорієнтацій (у тому числі й у мистецтві); уміння адекватнооцінювати художній твір; здатність розуміти естетичніособливості слова в різних його контекстах (проявах); навички використовувати естетичне знання в самостійній художньо-творчій діяльності; уміння репрезентувати смислові й художніособливості твору мистецтва відповідно до кращих зразків.Дотримуючись ідеалів художньої культури у процесі їїсприймання, людина змінює світоглядні позиції, підвищуєінтелектуальний рівень і формує свій власний характер. При цьому культура стає внутрішнім світом особистості, її власнимзмістом; збагачується індивідуальний досвід художньо-образного бачення, набувають культурно-естетичної формипочуття, смаки, потреби.Наразі одним із перспективних напрямків вихованняестетичної культури старшокласників є створення інтегрованогокурсу, який характеризується не механічним об’єднаннямзмісту предметів гуманітарно-естетичного циклу, а орієнтацією на загальні закони розвитку видів мистецтва та функціонуючіміж ними зв’язки в межах певного культурно-історичногорегіону і всього світового культурного простору. Викладанняцього курсу має відбуватися на основі нових підходів донавчання й виховання, спрямованих на розвиток особистості зурахуванням її індивідуальних особливостей. Для покращення становища необхідно, перш за все, збільшити кількість годин навивчення естетично значущих предметів у школі, поставившиголовною метою формування естетичних смаків, методичнозабезпечити цей процес.
Перш за все, естетичне виховання студентської молоді врізних вищих навчальних закладах має як загальні, так іспецифічні тенденції. Останнім часом естетичне вихованнястудентів у вищих навчальних закладах України стаєсамостійною галуззю наукових знань. Інтерес учених у ційсфері пов'язаний з різноманітними питаннями, серед яких: сприйняття естетичних цінностей, формування естетичногодосвіду майбутнього фахівця, формування художньої культуризасобами мистецтва слова, формування естетичної культуримайбутніх фахівців окремими видами мистецтва і комплексоммистецтв, формування естетичних потреб, мовної, вокально-мовної, естетико-екологічної культури в системіуніверситетської педагогічної та фахової освіти, тобто увзаємодії науки і мистецтва.
Враховуючи, що естетичний зв'язок людини знавколишнім світом проходить як триєдиний духовний процес –естетичне сприймання предмета, естетичне оцінювання його іестетичне перетворення дійсності, – важливим є сприяти формуванню в особистості внутрішніх умов для цього. Отже,завданням естетичного виховання є формування здібностей доестетичного сприймання, естетичного оцінювання та естетичноїдіяльності, оскільки формує естетичну культуру особистості.Розгляд проблеми естетичного виховання студентів дає змогу зробити наступні висновки: естетична культура людиниорганічно пов'язана із соціумом, із станом культури країни вцей період; вона в усі історичні періоди пов'язана з мистецтвом:теорія гармонійного виховання заснована на відповідностіхудожньої творчості й суспільного розвитку; естетичневиховання реалізується в сучасній освітньо-виховній парадигмі вищої школи й характеризується субкультурністю, плюралізмом і діалогічністю.
У педагогічній літературі існують різні думки про засобидосягнення естетичного розвитку особистості в освітньо-виховному процесі ВНЗ. Предметами, що цілеспрямованоформують естетичну культуру особистості студента, традиційновважаються предмети естетичного циклу. Деякі дослідникистверджують, що естетичний потенціал містять у собі лише предмети гуманітарного циклу. І зовсім далекими від естетикипредметами в сучасному освітньо-виховному процесі є предметипсихолого-педагогічного та природничо - наукового циклу.Що стосується шкільної освіти, то треба визнати той факт,що загальноосвітня школа не проявляє особливої зацікавленості у повноцінній образотворчій діяльності учніввона відбулась як установа передачі досвіду та трансляціїкультури і у своїй основі не вчить дітей продуктивно та глибокоїї освоювати. Образотворча ж діяльність школярів сприймаєтьсябільшістю батьків і навіть деякими вчителями як другорядна.