Методика формування сенсорної функції розрізнення за формою

ЛЕКЦІЯ

ФОРМУВАННЯ СЕНСОРНИХ ФУНКЦІЙ РОЗРІЗНЕННЯ

ЗА ФОРМОЮ ТА ВЕЛИЧИНОЮ У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ

ПЛАН

1.Методика формування сенсорної функції розрізнення за формою.

2.Методика формування сенсорної функції розрізнення за величиною.

Методика формування сенсорної функції розрізнення за формою

Основною ознакою предмета, його сенсорним змістом є форма. Більшість вчених, що займаються питаннями сприймання, виділяють форму предмета як найбільш інформативну ознаку.

Фізіологічні дослідження щодо сприймання предметів дітьми свідчать про те, що предмет, який сприймається, складається з ознак неоднакової фізіологічної сили. Секрет фізіологічного механізму сприймання полягає в індукційному гальмуванні слабкого компонента сильним. Форма належить до фізіологічно сильних компонентів предметного подразника, вона тісно пов'язана зі змістом. У формі діти шукають якості та властивості, що характеризують предмет. Форма предмета розчленовується на геометричні фігури: круг, квадрат, трикутник, прямокутник тощо. Геометричними параметрами форми є: розміри, кути між лінійними і площинними елементами, прямолінійність та кривизна границь форми. Все це характеризує динамічність, статичність і розмір форми.

Труднощі візуального сприймання дітьми елементів і геометричних параметрів форми ускладнюють розуміння засобів наочності, формування відповідного образу про предмет. За своїм змістом вивчення форми предметів пов'язане з орієнтувальними, пошуковими, перцептивно-пізнавальними і логічними операціями різного характеру. Можливості виявлення елементів форми у слабозорих дітей залежать від чутливості, кольоросприймання, стереоскопічної пластичності та інших властивостей зорового аналізатора.

Зорова система повинна не лише виділяти границю між об'єктом і фоном, але й вміти прослідковувати по ній. Це здійснюється за допомогою руху очей, які ніби повторно виділяють контур, що є необхідною умовою створення образу форми предмета. На зорове сприймання форми предмета впливають: величина предмета, відстань до очей, освітленість, контраст між яскравістю об’єкта і фону тощо. Пізнання форми передбачає активізацію смислового сприймання, формування уявлень і розвиток мислення.

Однією з ознак предмета, його сенсорним змістом є форма. У формі відображаються ознаки і властивості, які характеризують предмети. Розрізнення за формою включає декілька сенсорних дій:

· впізнавання та називання еталонів форми;

· формування способів зіставлення форм предметів з геометричними зразками;

· розвиток дій аналізу складної форми шляхом використання полісенсорних взаємозв’язків: дотиково-зорових і зорово-рухових сенсорних функцій;

· розвиток аналітичного сприймання складної форми і відтворення її з елементів.

Еталонами форми виступають геометричні фігури. Засвоєння еталонів форми включає ознайомлення з квадратом, прямокутником, колом, овалом, трикутником, багатокутником.

Щоб дитині навчитись розрізняти геометричні фігури за формою, їй слід засвоїти ряд практичних дій, які допоможуть сприймати форму незалежно від положення фігури в просторі, її кольору та величини. Це такі практичні дії, як накладання фігур, прикладання, перевертання, зіставлення елементів фігур, обведення пальцем контуру, малювання, обмацування тощо. Після засвоєння практичних дій дитина може впізнавати будь-яку фігуру, виконуючи їх подумки.

Ознайомлення дітей, які мають порушення зору, з формою слід розпочинати з плоских геометричних фігур. Наприклад, тифлопедагог пропонує дитині модель геометричної фігури (круг, овал, квадрат тощо), називає її і керує обстеженням: ось фігурка, обведемо її пальчиком за контуром; спробуємо покотити тощо. Для закріплення уявлень про форму слід запропонувати дитині знайти певну фігуру серед контурів оточуючих предметів та їх частин. Наприклад, кришка стола має прямокутну форму, дно горщика – круглу тощо. Від плоских геометричних форм можна переходити до об’ємних: куб, циліндр, кулька, конус. Спочатку діти повинні навчитися впізнавати ці форми, відрізняти одну від одної, вказувати на характерні ознаки і співвідносити з ними прості предмети. Наприклад, м’яч, помідор, яблуко мають форму кулі, книжка, коробка схожі на брусок; морква, шапка клоуна мають форму конуса тощо.

Приклади ігор та вправ для формування у дітей з порушеннями зору сенсорної функції розрізнення за формою.

1. Групування геометричних фігурок (розпочинаємо з 2 різних фігур).

2. Розкладання геометричних фігурок на серветках подібної форми.

3. Робота з геометричною мозаїкою: викладання різних фігур з набору мозаїки.

4. Накривання шаблонами контурних зображень предметів на картинці. Гра “Поштовий ящик”.

5. Знаходження певного предмета або двох однакових предметів серед багатьох інших.

6. Робота з сигнальним кубиком. На сторонах пластмасового кубика розміром 7х7 см наклеюють різні геометричні фігури. Одна дитина кидає кубик, потім називає фігурку, яка опинилася на верхній частині кубика. Знаходить собі таку саму фігурку і кладе біля себе. Якщо на верхній частині випаде чорний круг, діти пропускають хід. Виграє той, хто більше викладе біля себе фігурок.

7. Викладання фігурок на фланелеграфі або магнітній дошці:

· поклади зверху всі круги, знизу – всі квадрати;

· поклади зверху один квадрат, знизу – два круги, посередині – трикутник.

8. Знаходження і порівняння предметів круглої, квадратної або іншої форми. Розкладаємо перед дитиною предмети різної форми і геометричні фігури: кружок, квадрат, прямокутник. Пропонуємо порівняти їх шляхом накладання. Робота продовжується доти, доки дитина не навчиться співвідносити геометричну форму з формою предмета, зіставляти предмети, однакові за формою, але різні за величиною.

9. Знаходження на дотик фігурок у “Чарівному мішечку”.

10. Знаходження предметів заданої форми на предметних малюнках.

11. Знаходження предметів заданої форми серед навколишніх предметів. Знайди в кімнаті предмети або частину предмета, про який можна сказати: “круглий, як куля” (м’яч, голова ляльки тощо); “всі сторони однакові, як у квадрата” (кубик, ящик тощо).

12. Розвиток аналітичного сприймання форми предметів: складання геометричних фігурок з їх половинок, четвертинок та більш дрібних деталей; викладання орнаментів з геометричних фігурок за заданим зразком; складання з геометричних фігурок сніговичка, будиночка, паруса; складання за зразком зображення цілих предметів з частин конструктора.