Історичні концепції (теорії) освіти.

- Формальна (в кінці ХVІІ на початку ХІХ ст.): джерело знань – це розум людини, знання – витвір розуму. Провідне завдання освіти – розвиток розуму, у змісті освіти – навчальні предмети, які виконували функцію «гімнастики розуму».

- Матеріальна (ХІХ ст. – розвиток машинного виробництва дав поштовх для розвитку реальної освіти). У змісті освіти переважали предмети, спрямовані на озброєння практичними вміннями і навичками.

- Педоцентрична (в кінці ХІХ на початку ХХ ст.): зміст освіти визначається інтересами та здібностями дітей, а не соціально-педагогічними умовами й потребами суспільства (бесіди, ігри, занняття за інтересами).

- Комплексності (на сучасному етапі): зміст освіти має бути фундаментом для «формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного, морального здоров'я, забезпечення пріоритетності розвитку людини, відтворення й трансляції культури і духовності в усій різноманітності вітчизняних та світових зразків» (Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»).

7. Характеристика наочних, словесних, практичних методів навчання.

Метод навчання – це спосіб упорядкованої, взаємопов’язаної діяльності вчителя та учнів спрямований на вирішення завдань освіти, виховання та розвитку у процесі навчання.

Прийом навчання – це деталь, складова частина методу, яка сприяє досягненню проміжної мети конкретного методу.

Словесні методи навчання.

Бесіда – це діалогічний метод навчання, що передбачає спонукання вчителем учнів відтворювати набуті знання, робити самостійні висновки на основі вдало поставлених запитань.

За призначенням в навчальному процесі поділяються на:вступні, повідомлення, повторення, контрольна. Різновидом бесіди є диспут і дискусія.

Диспут – це усна наукова суперечка, публічне обговорення якогось питання.

Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання, проблеми.

Вимоги до питань: чіткі, лаконічні, дотримуватися послідовності, спонукати дітей до відповіді, врахування вікових та індивідуальних особливостей, не містити відповіді на запитання.

Вимоги до відповідей: повні, усвідомлені, аргументовані, правильно сформульовані, чіткі і лаконічні, складні запитання розбиваються на смислові частини.

Розповідь – послідовне розкриття змісту навчального матеріалу.

Буває: художня (образний переказ фактів, вчинків дійових осіб); опис (виклад ознак, особливостей предметів, явищ); науково-популярна (аналіз фактичного матеріалу, ґрунтується на теорії і абстракції).

Вимоги до розповіді: послідовність, насичення розповіді змістом, слідкування за оформленням думки, емоційність розповіді, доступність, достовірність, містить висновки, узагальнення.

Пояснення – словесне тлумачення явищ, подій, процесів, законів і т.д.

Використовується під час розкриття нової теми, складної за змістом, структурою, а також у процесі закріплення, коли учні чогось не зрозуміли.

Вимоги до пояснення:доказовість, врівноваженість, логіка викладу, переконливість, проведення додаткової словникової роботи, образність мови, темп.

Лекція – виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу.

Інструктаж – короткі чіткі, лаконічні вказівки, рекомендації, щодо виконання дій.

Види: вступний (перед початком самостійної роботи, екскурсії, щоб довести мету), поточний (допомогти окремим учням у процесі самостійної роботи), заключний (демонстрація кращих робіт, перспективи подальшої роботи).

Наочні методи навчання:

Демонстрування – це показ рухомих засобів наочності, приладів, дослідів, технічних установок.

Ілюстрування – оснащення ілюстраціями нерухомої наочності. У навчальному процесі ілюструють предмети в натурі і схематичні зображення предметів.

Самостійне спостереження – це безпосереднє сприйняття явищ дійсності. Під час самостійного спостереження учень здобуває знання із життя, власних спостережень, дослідів, він ніби стає експериментатором, аналізує цей процес, втручається в нього, щоб краще пізнати.