Форми ділового спілкування
Ділове спілкування реалізується в різних формах:
· ділова бесіда; (коли розглядаються спеціальні проблеми без впливу на почуття, У ділових бесідах обговорюються конкретні справи. Розрізняють такі ділові бесіди: інформаційні; виклад своєї позиції. За кількістю учасників бесіди поділяються на індивідуальні та групові. В індивідуальній бесіді беруть участь два учасники. Кожен із них прагне досягти певної мети: установити контакти, "посіяти" довіру і взаєморозуміння, визначити позицію співрозмовника, знайти пояснення його дій. Індив використовують начальники при роботі з підлеглими. структуру; початок, обмін інформацією, аргументація, спростування чи сприйняття доказів партнера; прийняття рішення)
ділові переговори (Переговори можна номінувати як організаційну форму встановлення та юридичної фіксації виробничо-економічних зв'язків між зацікавленими в спільній діяльності економічно незалежними організаціями. Виділяють три основні стратегії переговорів: перша стратегія — зводиться до протистояння крайніх позицій партнерів; друга — це золота середина між м'якістю та жорсткістю, тобто досягається поставлена мета і водночас не псуються стосунки з людьми; третя стратегія передбачає розв'язання проблем, виходячи із їхнього змісту, не допускаються дебати з приводу позицій, яких кожна із сторін жорстко дотримується. Прийоми – ухилення від боротьби, затягування, вичікування, завищення вимог, пакетування (обговорення одночасно кількох проблем), розміщення хибних акцентів ( відволікання уваги).
ділові наради(Ділова нарада (збори) - усна комунікативна взаємодія групи людей (колективу). У цьому виді спілкування сполучаються різні жанри: ораторський монолог (вступне і заключне слово ведучого, виступи учасників, доповідь), бесіда (обмін інформацією, висування й обговорення ідей при «мозковій атаці»), дискусія.
· публічні виступи й ін. (торкаються певної події). Розрізняють вітальні промови, подяки, вступні слова, лекції, мітинги. Можна використовувати жарти, оповідки, наочні матеріали та технічні засоби.)
Кожна з цих форм ділового спілкування характеризується не лише певною технологією та етичними принципами реалізації, але й психологічними особливостями безпосередніх учасників ділового спілкування, їхнім умінням і можливістю впливати на партнера, здатністю досягати ефективних результатів.
«Психологія діяльності та навчальний менеджмент»
1. Управління навчанням і навчальний менеджмент: специфіка дисципліни, предмет, цілі, завдання.
Розгляд навч. з позицій теорії уп-ння ґрунтується насамперед на тому, що воно являє собою спільну діяльність. Спільна д-сть – це організована система активності індивідів, які цілеспрямовано взаємодіють для створення обєктів матеріальної й духовної культури. Ознаками сп ді-сті є: наявність єдиної цілі для всіх учасників, необх. загальної мотивації, обєднання індивідів, що сприймаються як ціле, розподіл єдиного процесу на окремі операції та закріплення цих операцій за окремими учасниками сп д-сті, узгодженість дій учасників у просторі і часі., єдиний простір, наявність упр-ння спільною діял.
Процес навчання являє собою спільну д-сть багатьох учасників. Управління навчанням являє собою координацію роботи учасників спільної навчальної діяльності для реалізації поставлених цілей. Навч. діял. – це специфічний вид людської діяльності, спрямований безпосередньо на зміну її суб’єкта. Навч. менеджмент – це процес реалізації основних ф-ій управління з відповідними комунікаціями, що забезпечує ефективне, результативне та якісно-предметне навчання а певній освітньо-віковій групі конкретного закладу освіти.
Спільними ознаками між менеджментом і навчальним менеджментом є наявність організації, урахування в процесі управління зовнішніх та внутрішніх умов діяльності, реалізація основних ф-ій управління, наявність конкретних осіб, які здійснюють керівництво (у навчальному менеджменті це вчителі, викладачі, тренери). Навчальний менеджмент відрізняється тим, що група і керівник не є постійними, а також поєднанням функцій керівників і фахівців однією особою.
Навчальний (педагогічний) менеджмент – особлива галузь педагогіки, яка займається дослідженням управлінського аспекту та функцій управлінської праці вчителя.
Вимоги до вчителя як менеджера освіти: педагогічне керівництво (керувати взаємодією з учнями); громадське виховання учня; управління навчально-виховним процесом; адміністративні і фінансово-господарські функції; вчительські функції.