Микитченко Е. А., Кравченко Т.В., руководитель проф. Салей А.А.

ГВУЗ «Украинский государственный химико-технологический университет»

После добычи полезных ископаемых шахтным способом, в земной коре остаются пустоты, которые создают угрозу жизнедеятельности человека. В результате происходят смещения пластов грунта, оползни, обвалы, нарушаются водоносные слоев и, как следствие, осушение или заболачивание территорий.

Для предотвращения этого выработки заполняются уплотненной пустой породой или специальными закладочными растворами на основе гидравлических вяжущих. Важными показателями получаемого монолита является не только высокая прочность, но и скорость ее роста.

В качестве заполнителей используются пустые породы, поэтому необходимо корректировать состав бетонной смеси с учетом природы и свойств используемых материалов.

Проведены исследования по проектированию составов закладочных растворов с использованием, в качестве заполнителя, аргиллита, являющегося преобладающей породой на шахтах Павлограда. Негативными свойствами данного заполнителя являются: невысокая прочность, твердость, высокая влагоемкость и слоистое строение. Это приводит к нежелательному образованию большого количества песочной фракции при дроблении материала.

Изучены влияние гранулометрического состава и кинетика набора прочности. Применение различных ускорителей позволило существенно повысить прочность в ранние сроки твердения.

РОЗРОБКА СКЛАДІВ СИЛІКАТНОЇ ЦЕГЛИ З НІЗДРЮВАТИМИ ЗАПОВНЮВАЧАМИ

Логвин І.М., керівник доц. Білий О.Я.

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»

На даний час випуск силікатної цегли характеризується досить великим асортиментам виробів. Різниться дана продукція широкою колірною гамою, формою, міцністю й іншими показниками. З огляду на великий попит на ринку до теплоізоляційних виробів, становлять інтерес будівельні матеріали на основі вапняно-кремнеземистого в'яжучих. До таких матеріалів відносяться силікатна цегла, яка містить золу, або шлак. Їх істотним недоліком є невисока міцність. Тому дослідження по вибору інших заповнювачів є актуальними.

У роботі проведені дослідження з розробки складів силікатних мас, що містять пористі заповнювачі природного й штучного походження, а саме перліту й керамзитового піску.

Особливістю використання указаних заповнювачів є необхідність вибору оптимального тиску пресування, пов'язаного з руйнуванням зерен на даному технологічному етапі. Оцінка досліджуваного параметра проводилася по тенденції зміни середнього діаметра зерен заповнювача під дією різних навантажень.

Для досліджень було взяте вапняно-кремнеземисте в'язке ТОВ «Силікатчик» (м. Дніпропетровськ).

У роботі встановлений оптимальний склад силікатної маси й отримані математичні моделі, що описують щільність і межу міцності при стиску досліджуваних матеріалів. Дані рівняння передбачається використовувати при коректуванні складів.

ВИКОРИСТАННЯ ЗОЛ ТА ШЛАКІВ У ВИРОБНИЦТВІ СИЛІКАТНОЇ ЦЕГЛИ

Держевицька К.С., керівник доц. Білий О.Я.

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»

Поряд із традиційною вапняно-піщаною силікатною цеглою виробляються і його різновиди – вапняно-шлакові й вапняно-зольні цеглини.

Відмінними рисами зазначених виробів є менша, у порівнянні з вапняно-піщаною цеглою, щільність і кращі теплоізоляційні характеристики.

Незважаючи на відзначене, не втрачає актуальності питання подальших досліджень по заміні традиційних сировинних матеріалів відходами різних виробництв, метою якого є підвищення експлуатаційних характеристик, зниження собівартості продукції й поліпшення екології навколишнього середовища.

Проведено аналіз і систематизація літературних даних по дослідженнях у даному напрямку.

У роботі здійснювався симплекс-ґратчасте планування експерименту з одночасним варіюванням заповнювачів – кварцового піску, золи Кураховської ТЕС та шлаку. Для дослідів були узяті кислий шлак ТОВ «Запорізький завод феросплавів» та доменний гранульований шлак ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Встановлено залежності властивостей від кількості й виду заповнювача в складах силікатних мас.

ЗАСТОСУВАННЯ ДРІБНОДИСПЕРСНИХ ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ У ВИРОБНИЦТВІ СИЛІКАТНОЇ ЦЕГЛИ

Осокіна В.Ю., керівник доц. Білий О.Я.

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»

Одним із самих міцних будівельних матеріалів є граніт. При його обробці утворюється досить велика кількість відходів. Якщо ще великі фракції граніту використовуються при облаштованості доріг, у виробництві залізобетонних виробів, то дрібні залишаються не затребуваними й накопичуються в шлам-басейнах або у відвалах, для облаштування яких відводяться значні території.

Гранітний відсів характеризується поліфракційним складом та має добре розвинуту кутасту поверхню. Середній діаметр зерен становить 0,51 мм. По вказаним показникам він має значні переваги перед річковим кварцовим піском, який традиційно використовується у виробництві силікатної цегли. Тому використання відсіву, в якості заповнювача у силікатній масі, є перспективним і з точки зору покращення властивостей цегли, зниження її собівартості, а також декоративного оздоблення.

Додавання цього матеріалу до складу силікатної цегли замість піску-заповнювачу приводить до підвищення щільності до 1900 т/м³ та зростанню міцності на 4,3%.

Позитивні результати отримані і при введенні твердої фракції гранітного шламу, яка має питому поверхню 5265 см²/г.

З метою утилізації та зниженню маси силікатної цегли до розроблених сумішей було введено золу Кураховської ТЕС.

ДОСЛІДЖЕННЯ МОЖЛИВОСТІ ОДЕРЖАННЯ БАРІЄВМІСНИХ СУЛЬФОФЕРИТНИХ КЛІНКЕРІВ І ЦЕМЕНТІВ З ЇХ ВИКОРИСТАННЯМ

Козирь І.В., Пєскова Н.П., Кравченко Т.В., керівник Салєй А.А.

ДВНЗ “Український державний хіміко-технологічний університет”

Одним із шляхів підвищення захисної здатності цементу проти дії радіоактивного випромінювання є повна або часткова заміна оксиду кальцію у складі портландцементного клінкеру оксидом барію. Використання залізовмісних відходів гірничо-металургійного комплексу в якості сировинних компонентів для одержання клінкеру також сприятиме підвищенню захисної здатності цементу за рахунок збільшення кількості феритної складової клінкеру, а додаткове сульфатування створює умови для формування у складі клінкеру сульфоферитів кальцію, які при твердінні сприяють усуненню усадочних деформацій і розширенню. У зв’язку цим актуальною науково-технічною задачею є розробка складів клінкерів, на базі яких можливе отримання цементів з високою захисною здатністю та відсутністю усадки і розширенням при твердінні, що стає можливим завдяки використанню в якості сировинних компонентів баріє-, сульфато- та залізовмісних природних і техногенних матеріалів.

Результати проведених досліджень показали можливість синтезу барієвмісних сульфоферитних клінкерів різного мінералогічного складу з використанням в якості сировинних матеріалів таких відходів виробництв як колошниковий пил і відходи збагачення залізних руд. В залежності від складу барієвмісного клінкеру можна одержувати безусадочні або розширливі цементи з показниками радіаційно-захисних властивостей, що відповідають цементам радіаційного захисту.

РОЗРОБКА ПОВІТРЯНИХ В’ЯЖУЧИХ З ПОКРАЩЕНИМИ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИМИ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ

Харченко А.В., керівник доц. Кондратьєва Н.В.

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»

Повітряні гіпсові в’яжучі та вироби з них є ефективними будівельними матеріалами завдяки їх простоті, економічності, низької енергоемкості, їм притаманні відсутність усадочних деформацій, швидкий набір міцності, добрі звуко- і теплоізолюючі властивості, вогнестійкість.

Але широке використання гіпсових в’яжучих обмежується їх недостатньою міцністю та водостійкістю: міцність гіпсових виробів при насичені водою зменшується, внаслідок чого не рекомендується використовувати гіпсові матеріали в конструкціях, що піддаються впливу вологи.

Наразі актуальною є задача створення гіпсових в’яжучих різного призначення, модифікованих раціонально підібраним комплексом хімічних добавок, конкурентоспроможних по якості.

В магістерській науково-дослідній роботі розглянута можливість покращення властивостей гіпсових в’яжучих за допомогою низки добавок, оскільки застосування добавок є одним із найбільш універсальних, доступних і гнучких способів регулювання властивостей.

Для модифікації властивостей гіпсових в’яжучих використовувалися добавки, які зазвичай застосовують для цементних в’яжучих: релаксол-супер ПЛ, суперпластифікатор С-3, кріопласт СП 15. В ході досліджень було визначено вплив добавок на водогіпсове відношення, терміни тужавлення, межу міцності на стиск та згин, встановлено оптимальну концентрацію добавки.

ПОВІТРЯНІ В’ЯЖУЧІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ МОДЕЛЮВАННЯ ПОВЕРХОНЬ ТА СТВОРЕННЯ ДЕКОРУ

Тригуб Р.А., керівник доц. Кондратьєва Н.В.

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»

Гіпсові матеріали відповідають всім сучасним вимогам по екологічності, основним фізико-механічним характеристикам, вартості, мають широкий номенклатурний ряд та різноманітні функціональні призначення. На основі гіпсових в’яжучих виготовляють штукатурні розчини, сухі будівельні суміші, архітектурні деталі, гіпсокартонні листи, тощо.

Гіпсові матеріали дозволяють не тільки створювати прекрасний інтер’єр (гладкі або рельєфні поверхні стін та стель), але й надають покращені акустичні та теплофізичні якості конструкціям, що впливає на мікроклімат всього приміщення в цілому, тобто створюються комфортні умови для людини. Основні властивості гіпсових розчинів та виробів насамперед залежать від виду та властивостей гіпсового в’яжучого. Значно розширити області застосування гіпсових матеріалів в будівельній галузі можливо при вирішенні задач підвищення якості гіпсових в’яжучих, їх міцності, водостійкості.

При виконанні магістерської науково-дослідної роботи було розглянуто можливості покращення характеристик гіпсових в’яжучих шляхом введення модифікуючих добавок, досліджено вплив дисперсних волокон на властивості штукатурних розчинів. Встановлено, що рухливість розчину та властивості гіпсового в’яжучого залежать від параметрів армуючих компонентів: довжини, діаметру, кількісного вмісту волокон, їх виду. Введення волокон дозволяє підвищити міцність гіпсових виробів.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ДОБАВОК ТЕХНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ НА БУДІВЕЛЬНО-ТЕХНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГІПСОВИХ В’ЯЖУЧИХ МАТЕРІАЛІВ

Кольвенко О.М., керівник ст. викл. Сиволоб Н.Б.

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»

Виробництво ефективних будівельних матеріалів і виробів – важлива задача промисловості будівельних матеріалів. Обмеженість запасів якісної природної сировини стримує зростання виробництва будівельних матеріалів. При цьому актуальним є виготовлення будівельних матеріалів на основі вторинної сировини – побічних продуктів хімічних, теплоенергетичних, гірничодобувних та інших виробництв. Розвиток промисловості приводить до зростання об’єму відходів. Їх накопичення порушує екологічну рівновагу та забруднює навколишнє середовище. Широке застосування дисперсних техногенних продуктів в якості наповнювача також є одним з шляхів зниження собівартості будівельних матеріалів. До таких техногенних продуктів можна віднести золи ТЕС. Позитивна особливість золи – вона не потребує спеціальної підготовки. Переваги використання відходів полягають в їх високій дисперсності, агрегатному стані, наявності хімічно активних фаз.

В роботі в якості наповнювача для гіпсового в’яжучого використовували золу Курахівської ТЕС. Отримані гіпсово-зольні в¢яжучі матеріали характеризуються достатньою міцністю як на згин, так і на стискання. Нормальна густина гіпсово-зольного тіста незначно збільшилась з введенням золи, а терміни тужавлення сповільнились. Таким чином, експериментальні дослідження показали можливість використання золи Курахівської ТЕС в якості наповнювача гіпсових в’яжучих матеріалів. Додавання гідрофобізатора ГКЖ-94 дозволяє покращити якісні показники гіпсово-зольних сумішей.

РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЇ ОТРИМАННЯ ГАЗОГІПСА

Щербинін ВО., Л.В. Захарова, керівник Т.В. Кравченко

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет »

Виробництво неавтоклавних ніздрюватих бетонів найбільш динамічно розвинена галузь стінових матеріалів. Класична технологія таких бетонів базується головним чином на цементі і піску. Застосування будівельного гіпсу в якості в'яжучого в таких бетонах є актуальним, тому що гіпсові в'яжучі речовини відносяться до числа ефективних і перспективних видів будівельних матеріалів. Їх виробництво на сьогоднішній день вимагає розширення і оновлення з урахуванням останніх наукових досягнень. Розширення діапазону використання гіпсових в'яжучих і виробів на їх основі можливе за рахунок підвищення їх експлуатаційних властивостей.

В УДХТУ на кафедрі ХТВМ розроблена технологія отримання теплоізоляційного матеріалу (газогіпса), що забезпечує отримання матеріалу зі стабільно високими будівельно-технічними властивостями за технологією, яка не потребує пропарювання, помелу та інших складних і енергоємних заходів.

У виробництві газогіпса застосовуються різні газоутворювачі: тонкодисперсні порошки деяких металів, суміші кислот з карбонатами, окислювачі. Найбільш поширеним газоутворювачем є алюмінієва пудра, використання якої обмежується відсутністю в Україні заводів по її виготовляють, а також її високою вартістю. У зв'язку з цим виникла необхідність у пошуку газоутворювача, який здатний замінити алюмінієву пудру.

Проведено дослідження хімічних речовин, здатних виділяти газ, а також вивчено вплив температури суміші, складу газоуворювача на пороутворюючу здатність останнього, та фізико-механічні показники газогіпса. Розроблено технологію приготування газогіпсової суміші з використанням в якості основного компонента газоутворювача – металевого кремнію.

Комірчаста структура синтезованого газогіпса однорідна, пори рівномірно розподілені в об'ємі, відсутні контактні дірки і тріщини в перетинках, поверхня виробів гладка і щільна.

ВПЛИВ КОМПЛЕКСНИХ ХІМІЧНИХ ДОБАВОК НА ВЛАСТИВОСТІ ЛЕГКИХ БЕТОНІВ

Лісаченко О.В., Салєй А.А., Маховська І.А., керівник доц. Сігунов О.О.

Державний вищий навчальний заклад ”Український державний хіміко-технологічний університет”

Підвищення та покращення якості легких бетонів залишається актуальною проблемою, для вирішення якої застосовують різні способи, зокрема введення хімічних добавок.

Найбільш ефективним є використання комплексних добавок, так як вони забезпечують покращення декількох властивостей бетонів та розчинів одночасно, на відміну від використання окремих добавок. В якості заповнювача при формуванні легких бетонів використовували керамзіт з дисперсністю гранул менше 2,5 мм.

При дослідженні використовувались комплексні добавки, а саме триетаноламін (ТЕА)-дофен та триеталоламін–КNO₃ в різних співвідношеннях.

Дослідження композицій проводилися на зразках 3´3´3 см, водоцементне співвідношення знаходилося в межах 0,35-0,39.

Аналіз результатів дослідження дозволив зробити наступні висновки:

- для зразків, активованих подвійною хімічною добавкою ТЕА-дофен, збільшення міцності в порівнянні з бездобавочними складами спостерігалось на 11-20 %, в залежності від співвідношення добавки;

- для зразків, активованих подвійною хімічною добавкою, що містить ТЕА-КNO₃, в марочному віці підвищення міцності спостерігалося на 4-22 %.

Отримані результати дають можливість зробити висновок, що використання комплексних добавок в якості активаторів фізико-механічних властивостей легких бетонів є високоефективним та раціональним.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПОТРІЙНИХ КОМПЛЕКСНИХ ДОБАВОК В ТЕХНОЛОГІЇ БЕТОНУ

Алімбекова К.Е., Салєй А.А., Кравченко Т.В., керівник доц. Сігунов О.О.

Державний вищий навчальний заклад ”Український державний хіміко-технологічний університет”

Підвищення якості бетону є надзвичайно актуальною проблемою і повною мірою не може бути успішно вирішена без використання в технології бетону хімічних добавок, серед яких у даний час на перше місце виходять комплексні добавки, що володіють специфічним впливом на структуру і властивості бетонів. Вони не тільки забезпечують поліпшення багатьох властивостей бетонів і розчинів, але і знімають супутні негативні явища, неминучі при використанні багатьох окремо застосовуваних добавок.

Проведені дослідження були спрямовані на активацію бетонних композицій, що містять в якості заповнювача щебінь фракції - 2,5 мм, комплексними потрійними добавками, що складаються з триетаноламіна (ТЕА), дофена (Д) і неонола-12 (Н).

Аналіз результатів експериментів дозволив установити, що в марочному віці найбільш ефективно себе зарекомендували наступні композиції і комплексні добавки: а) для складу, який містить 15 мас.% цементу активований хімічною добавкою ТЕА:Д:Н в співвідношенні 1:1:3 спостерігалося збільшення міцності на 25 % у порівнянні з бездобавочною композицією, а з добавкою 1:3:1 - на 12 %; б) для складу, що містить 25 мас.% цементу з цією потрійною добавкою в співвідношенні 2:1:1 межа міцності на стиск збільшилася на 30%. При цьому показники водонепроникності для більшості композицій активованих потрійною добавкою, були вищі, ніж у складів з подвійною добавкою.

Таким чином, використання потрійних добавок при проектуванні важких бетонів дозволить у значній мірі поліпшити одночасно декілька будівельно-технічних показників бетону, а також зменшити вміст високовартісної цементної складової.

ПОДВІЙНІ КОМПЛЕКСНІ ДОБАВКИ – МОДИФІКАТОРИ ВЛАСТИВОСТЕЙ БЕТОНУ

Прохоренко Х.О., Салєй А.А., Пєскова Н.П., керівник доц. Сігунов О.О.

Державний вищий навчальний заклад ”Український державний хіміко-технологічний університет”

У сучасному будівництві бетон є основним конструкційним матеріалом, тому проблема дослідження процесів твердіння, міцностних властивостей і довговічності цементних матеріалів зберігає свою актуальність. Підвищити якість розчинів і бетонів дозволяють хімічні модифікатори різних класів, що поліпшують технологічні властивості бетонних сумішей, фізико-технічні показники і довговічність бетону. Як показали численні дослідження найбільш раціональним є комплексне використання хімічних добавок, що дозволяє одночасно поліпшити кілька технологічних властивостей бетонних виробів.

Метою проведеної дослідницької роботи був підбір комплексної подвійної добавки, дія якої в першу чергу спрямована на підвищення показників міцності бетонної композиції. Дослідження проводили з використанням симплекс-градчатого методу аналізу на зразках-кубиках з ребром 3 та 7 см, що містили цемент, пісок та щебінь фракцій -2,5 мм та (+5..-10) мм. В якості хімічних добавок використовувався широкий спектр мінеральних та органічних речовин, в тому числі поверхнево-активних.

Обробка результатів досліджень встановила, що в композиціях з вмістом 15 мас.% цементу і 80 мас.% щебеню найбільш раціональним для підвищення межі міцності на стиск є використання подвійної хімічної добавки, що складається з триетаноламіну (ТЕА) та неонолу-12 (Н-12). Міцність на стиск зразків через 28 діб твердіння з використанням добавки ТЕА+Н-12 у співвідношенні 1:3 збільшилась на 10% в порівнянні з бездобавочними складами. Дослідження композицій з 35 мас.% цементу і 60 мас.% щебеню показали, що раціональним є використання цієї добавки у співвідношеннях 1:3 та 3:1, що дозволило збільшити показники марочної міцності на 18 та 23 %, відповідно.

З отриманих результатів можна зробити висновок, що використання запропонованих комплексних добавок як активаторів фізико-механічних властивостей важких бетонів є ефективним і перспективним.

ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ

ПІДСЕКЦІЯ ВИЩА МАТЕМАТИКА

ІТЕРАЦІЙНИЙ ЧИСЕЛЬНИЙ МЕТОД НЬЮТОНА

Лелека Д.І., керівник доц. Моня А.Г.

Національна металургійна академія України

Метою даної роботи є рішення двох рівнянь методом Ньютона, а також аналіз переваг і недоліків цього методу. За допомогою чисельних методів вирішуються завдання з деякою заданою на перед точністю. Метод Ньютона - це ітераційний чисельний метод знаходження нуля заданої функції. Основна ідея цього методу полягає в наступному: задається початкове наближення поблизу передбачуваного кореня, після чого будується дотична до досліджуваної функції в точці наближення, для якої знаходиться перетин з віссю абсцис. Ця точка береться в якості наступного наближення. Обчислення тривають до тих пір, поки не буде досягнута задана точність. Існує модифікація методу Ньютона, яка називається метод січних для нелінійного рівняння. Перевага цієї модифікації полягає в тому, що для обчислення наступного кореня не потрібно знаходження похідної, оскільки це не завжди зручно, а іноді практично неможливо. Умова закінчення ітерації в методу січних залишається тим же, що і в класичному методі Ньютона, тобто до тих пір, поки не буде досягнута задана точність. Після рішення двох рівнянь можна виділити переваги і недоліки. До переваг методу Ньютона відноситься висока збіжність, до недоліків відноситься великий об'єм обчислень.

НАБЛИЖЕНЕ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЛІНІЙНОЇ КРАЙОВОЇ ЗАДАЧІ

ДЛЯ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО РІВНЯННЯ ДРУГОГО ПОРЯДКУ

ЗА МЕТОДАМИ ГАЛЬОРКІНА, РІТЦА ТА КОЛОКАЦІЙ

Глазкова А.Ю., керівник Шинковська І.Л.

Національна металургійна академія України

Нехай дано диференціальне рівняння другого порядку та граничні умови:

,

. (1)

Розв’язок крайової задачі (1) будемо шукати у вигляді

, (2)

де 0,1,2 - обрана система базисних функцій, а саме 2, ,

, яка є ортогональною на відрізку .

В роботі розглядається розв’язання задачі трьома методами, окремо для двох та трьох базисних функцій. Порівняння результатів наведено у вигляді графіків.

ЗАСТОСУВАННЯ РЯДІВ ФУР’Є ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗГИНУ

ТОНКОЇ ЖОРСТКОЇ ПРЯМОКУТНОЇ ПЛАСТИНИ

Полякова О.Г., Дунаєв О.А., керівники доц. Чуднов К.У., ст. викл. Кочеткова І.Б.

Національна металургійна академія України

Дослідження згину пластин та оболонок має велике значення для розрахунку на міцність сучасних інженерних конструкцій (корпусів літаків, кораблів, ракет тощо). Використання гіпотез Кірхгофа-Лява зводить задачу розрахунку жорсткої пластини до розв’язання рівняння Софі Жермен-Лагранжа. Розв’язок цього рівняння отримано з використанням метода М.Леві у вигляді рядів Фур’є. Досліджено вплив на напружено-деформівний стан пластини її геометричних розмірів та умов закріплення країв.

МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ПОТОЧНОГО СТАНУ МАТЕРІАЛУ

ПРИ ТЕРМІЧНІЙ ОБРОБЦІ

Кадильников С.В. керівники доц. Кагадій Л.П., ст. преп. Кочеткова І.Б.

Національна металургійна академія України

Кількісні значення показників якості виробів визначаються функціями стану, які залежать від властивостей матеріалу, а також показників, що характеризують метрологію вимірів математично багатофункціональну систему оцінки стану матеріалу при термічній обробці можна описати нелінійним диференціальним рівнянням першого порядку:

,

де -вихідні параметри матеріалу як об’єкта досліджень, -часова стала, що характеризує глибину дослідження, -вхідні збурю вальні параметри, які залежать від умов термічної обробки.

Для розрахунку перехідних процесів термообробки застосовуються операційні методи, а частинні періодичні рішення обираються у вигляді функції при впливових діях , де та - амплітуди відповідних параметрів, частота, час, мнима одиниця.

МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ ПОТОЧНИМ СТАНОМ

МАТЕРІАЛІВ

Мокрицька М.В., керівники проф. Кадильникова Т.М., ас. Сушко Л.Ф.

Національна металургійна академія України

Задача управління системою стану матеріалу формується у вигляді розкладу:

, (1)

где набір випадкових коефіцієнтів; неперервні детерміновані функції, що характеризують змінення структурних параметрів матеріалу у часі; помилка моделі, яка визначається як функція похибки вимірів структурних параметрів; часовий інтервал.

Модель (1) утворює на інтервалі систему функцій Чебишева, розв’язком якої є поліноми Карліна та , що утворюють простір поточного стану, у якому гарантовано знаходяться дійсні реалізації процесів (1).

Управління системою здійснюється у моменти контролю шляхом повернення у нульове положення в границях допуску та зупинки під час виходження параметру за границю простору поточного стану.

ПІДСЕКЦІЯ ЗАГАЛЬНОЇ ТА ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

ХІМІЯ У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ

Бикова А.С. керівник ст. викл. Фоміна І.А.

Національна металургійна академія України

Світ потребує все більше і більше енергії. Розвиток хімічного виробництва тісно пов’язаний з прогресом в галузі енергетик. актуальні проблеми перетворення світлової і теплової енергії в електричну можуть бути розв’язані лише на базі хімічних процесів. Сучасні установки для виробництва енергії немислимі без високоякісних термостійких матеріалів і теплоносіїв. Отже, хіміки є такою самою мірою відповідальними за прогрес в галузі енергогосподарства, як і самі енергетики. Одним з методів розв’язання проблеми може стати використання паливних елементів. Вони не забруднюють навколишнє середовище, їх устрій доволі простий, а коефіцієнт корисної дії складає 45-60 %. В паливних елементах відбувається реакція кисню з воднем, продуктом якої є вода, а в високотемпературних елементах – ще й теплова енергія. Замість рідкого електроліту використовуються й інші «посередники», наприклад, кераміка. Паливний елемент генерує постійний струм. Елементи об’єднують в батареї, які розміщують в звичайних автомобілях, використовують в енергетиці. Таким чином, одержання в достатній кількості дешевої енергії – це не тільки основа для подальшого розвитку хімії, але одночасно і поле її діяльності. Тому з повним правом можна стверджувати, що без хімії не може бути енергії.