Наведіть приклади створення виховуючих ситуацій за допомогою різних типів творчих та гальмуючих прийомів.
Прийоми створення виховних ситуацій поділяються на дві групи:
а) творчі прийоми: доброта, увага, піклування, пробудження гуманних почуттів, прояв засмучення, зміцнення віри в свої сили, довір'я, залучення до цікавої діяльності;
б) гальмуючі прийоми: паралельна педагогічна дія, наказ, ласкавий докір, натяк, показна байдужість, іронія, розвінчання, прояв обурення, попередження, вибух.
Для створення виховних ситуацій необхідно визначити умови, продумати свої дії і вчинки, викликати в учнів нові почуття, думки, позитивні мотиви.
А. С. Макаренко часто застосовував прийом паралельної дії, тобто не прямий вплив на вихованця, а через колектив. У цьому випадку педагог виступає з претензією до колективу, вимагає від нього відповіді за поведінку його членів. Колектив засуджує поведінку одного зі своїх членів, а вони певним чином реагують на дії колективу.
Суть прийому удаваної байдужості полягає в тому, що педагог завдяки своїй витримці робить вигляд, що нічого не помітив, якщо учень, наприклад, пускає літачки до дошки, і продовжує почату роботу. Вихованець здивований, що на його витівку не реагують, його задум провалюється, і усвідомлює недоречність такої поведінки. За таких обставин не залишається нічого, як відмовитися від задуму навмисне порушувати дисципліну.
Одним з дієвих прийомів реагування є осуд негативних учинків, поглядів і переконань. Наприклад кілька осіб в класі під час уроку постійно щось жують або розглядають журнали. Педагоги або члени колективу на зборах або наодинці критикують осіб, які поводяться негідно. Пережите при цьому почуття сорому спонукає їх у майбутньому стримувати себе і не допускати подібних учинків, виховує почуття відповідальності за свою поведінку.
Прийом наказу виражається категоричною вимогою вчителя, який розраховує на безумовне його виконання. Наказуючи, вчитель підкоряє своїй волі волю вихованця, тому наказ має бути чітко сформульованим і безальтернативним. Наказ часто використовують, коли потрібно не тільки організувати, а й скоригувати поведінку учня. Наприклад, дитина замість записувати вправу до зошита, фарбує в альбомі. Наказ звучить чітко: Петре, негайно закрий альбом, выдкривай зошит ы записуй вправу разом з усіма, я двічі повторювати не буду!
За допомогою прийому попередження вихователь розкриває неприємні наслідки певних дій, які обов'язково проявляються, якщо не виправити поведінки. Суть його полягає в тому, що вихователь викликає в учня хвилювання і бажання уникнути таких наслідків. У попередженні, окрім змісту слів, звернених до вихованця, важливу роль відіграє тон вихователя — серйозний, переконливий, інколи погрозливий. Вихователь має добре знати, що може вплинути на учня: виклик батьків до школи, обговорення поведінки на зборах учнів класу тощо: “Семене, якщо ти не припиниш заважати на уроці, йдемо до директора.”
Прийом обурення доцільний, якщо підопічний допустив негативний учинок. Обурюючись, вихователь одночасно розкриває негідність учинку, викликаючи сором і бажання виправитися. Прояв обурення має містити й елементи переконання: аргументи педагога, його схвильованість примушують підопічного критично глянути на свою поведінку: “Сергійку, від кого від кого, але від тебе не чекала таких негарних слів. Люди, які висловлюються нецензурною лексикою ні в кого не викликають поваги, з ними не рахуються, вони рідко досягають успіхів. Шкода, дуже шкода, що ти вирішив піти таким шляхом. Ти мене розчарував.”
Педагогічний прийом ласкавого докору характеризується тим, що розмова з винуватцем ведеться приязно. Такий тон дає змогу вихованцю бути відвертішим, довірливіше ставитися до педагога, викликає бажання виправитися: “Так, я розумію, тебе образили. В моєму житті таке також ставлось. Але знаєш, що я зрозуміла? Коли ти не відповідаєш тим самим, ти виростаєш над собою. Ті, хто ображає, самі здивуються і перепросять за свою поведінку. Не варто ображати у відповідь.”
У певних випадках вихователь не карає вихованця, який вчинив неправильно, і ставиться до нього так, ніби нічого не трапилося. Вдаючись до натяку, він створює умови, за яких підопічний сам усвідомлює свою вину. Застосування цього прийому передбачає розповідь у присутності винуватця про хороший учинок самого вихователя, інших осіб, тобто контрастний за змістом із його власним. Така розповідь і слугує натяком на його провину: “А от є у нашому класі учениця, яка також зустріла на вулиці маленьке кошеня, але вона зовсім не била його ногою, а забрала додому, нагодувала і тепер у неї вдома живе вірний справжній друг.”
Прийом довіри полягає в дорученні учневі, який втратив впевненість в собі, наприклад організацію підготовки до шкільного вечора. Висловлена довіра підніме дитині настрій і вона відповідально з серйозністю поставиться до доручення.
В прийомі пробудження гуманних почуттів важливим є наочний приклад складних життєвих ситуації в інших людей. Це сприяє виникненню співчуття, пом’якшенню характеру, сприяє розвитку емпатії. Так, наприклад, корисним тут стане перегляд фільму “Голодомор”. Реалістичність фільму допоможе краще зрозуміти трагедію народу, діти зрозуміють цінність хліба, цінність людської праці і головне – людського життя.