Поняття підсудності цивільних справ

Підсудність - це властивість цивільних справ, за допомогою якої їх розгляд і вирішення віднесено законом до компетенції від­повідного суду.

2. Види підсудності цивільних справ

Підсудність цивільних справ може бути функціональною, родо­вою і територіальною. В юридичній літературі також виділяють одноособову та колегіальну підсудність¹.

Функціональна підсудністьвизначає компетенцію окремих ланок судової системи України на підставі виконуваних ними функцій.

Територіальна підсудністьрозподіляє компетенцію по розгля­ду і вирішенню цивільних справ між судами однієї ланки залежно від території, на яку поширюються їх повноваження. Значення те­риторіальної підсудності полягає у тому, що вона допомагає ви­значити, який суд даної ланки судової системи компетентний роз­глядати і вирішувати конкретну цивільну справу.

Цивільно-процесуальне законодавство і юридична наука виді­ляють кілька видів територіальної підсудності: загальна, альтерна­тивна, виключна, договірна, за зв'язком вимог і за ухвалою суду.

Загальна підсудність визначається за місцезнаходженням від­повідача. Відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання, а до юридич­них осіб - за їх місцезнаходженням.

Процесуальне законодавство прямо не застосовує такого термі­на як «загальна підсудність». Проте його використовують у судо­вій практиці та теорії цивільного процесу, оскільки більшість ци­вільних справ розглядається за правилами ст. 109 ЦПК України.

Загальна підсудність стоїть на захисті інтересів відповідача. Пред'явлення позову ще не свідчить про те, що він є винним у по­рушенні прав та інтересів позивача. Отже, правила загальної під­судності допомагають також попередити пред'явлення необґрунтованих позовів.

Якщо відповідач змінить своє місце проживання або місцезна­ходження після пред'явлення позову до суду, це не змінить підсуд­ності справи - вона буде розглядатися в тому суді до якого була подана позовна заява.

Альтернативна підсудність (підсудність за вибором позива­ча, заявника) визначається правом позивача (заявника) по деяких категоріях цивільних справ обирати між кількома передбаченими у законі судами, яким підсудна справа, один суд, до якого він буде звертатися.

При застосуванні позивачем (заявником) правил альтернатив­ної підсудності суддя не має права відмовляти йому в прийнятті позовної заяви (заяви), посилаючись на можливість розгляду справи і в іншому суді.

У ст. 110 ЦПК України передбачено, до яких судів, крім суду за місцезнаходженням відповідача, може звертатися позивач по ви­значених категоріях цивільних справ.

Виключна підсудність визначається вказівкою закону про роз­гляд і вирішення окремих цивільних справ лише конкретними, прямо передбаченими у законі судами, тобто з деякими вимогами потрібно звертатися до чітко встановленого законом суду.

Виключною така підсудність називається тому, що законода­вець виключає можливість застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені ним для цієї категорії справ.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України за місцезнаходженням майна або основної його частини пред'являються:

1) позови, що виникають з приводу нерухомого майна;

2) позови про виключення майна з опису;

3) позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями.

4) крім того, позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаходженням перевізника.

Для більшості справ окремого провадження законодавець також встановив виключну підсудність.

Так, заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за міс­цем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаход­женням закладу (ст. 236 ІЩК України).

Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їх піклування, подається до суду за місцем їх проживання (ст. 251 ЦПК України).

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридич­не значення, подається до суду за місцем її проживання (ст. 257 ЦПК України).

Заява про визнання цінного паперу на пред'явника або векселя недійсними і про відновлення прав на втрачений цінний папір по­дається до суду за місцезнаходженням емітента цінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем (ч. 2 ст. 260 ЦПК України).

Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність те­риторіальної громади за умов, визначених ЦК України, подається до суду за місцезнаходженням цієї речі (ст. 269 ЦПК України).

Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встано­влених ЦК України, подається до суду органом місцевого само­врядування за місцем відкриття спадщини (ст. 274 ЦПК Ук­раїни).

За умов, визначених Законом України «Про психіатричну до­помогу», заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбула­торної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про про­довження такої госпіталізації подається до суду за місцезнахо­дженням зазначеного закладу (ч. 1 ст. 279 ЦПК України).

Заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги подається до суду за місце проживанням особи, а про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку - до суду за міс­цезнаходженням психіатричного закладу (ч. 2 ст. 279 ЦПКУкраїни

Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, вста­новлених законом, подається до суду за місцезнаходженням бан­ку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу (ст. 287 ЦПК України).

Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою, визнача­ється необхідністю сумісного розгляду кількох вимог з метою встановлення дійсних обставин справи.

Процесуальні правила підсудності за зв'язком вимог полягають у такому (ст. 113 ЦПК України):

1) позови до кількох відповідачів, які проживають або знахо­дяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача;

2) зустрічний позов, незалежно від його підсудності, пред'явля­ється в суді за місцем розгляду первісного позову.

Крім того, хоча це прямо в законі не закріплено, до правил про підсудність за зв'язком вимог належить положення про те, що тре­ті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, пред'являють позов до суду, який розглядає такий спір.

Підсудність за ухвалою суду допомагає розмежувати компетен­цію між судами по розгляду і вирішенню цивільних справ по пер­шій інстанції залежно від суб'єктного складу справи.

Цивільно-процесуальним законодавством (статтями 108, 111 ЦПК України) встановлено такі правила підсудності за ухвалою суду:

1) підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої ін­станції без виклику сторін. Проте підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд України або суддя цього суду, особ­ливостей немає і визначається за загальними правилами підсуд­ності;

2) підсудність справи про спір між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, за клопотанням позивача визначається ухвалою судді Верховного Суду України;

3) підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які прожива­ють за межами України, також визначається ухвалою судді Вер­ховного Суду України.