Для студентів заочної форми навчання. щодо організації самостійної роботи

Методичні вказівки

щодо організації самостійної роботи

З

«Методики викладання права»

для студентів заочної форми навчання

Укладач: доц. Лубко І. М.

Черкаси - 2015

У сучасних умовах реформування системи освіти України особливої актуальності набула проблема ефективної підготовки майбутніх фахівців, адже стан і якість вищої освіти визначаються як один із стратегічних напрямів розвитку країни. Вимоги до системи освіти і динаміка ринку праці диктують нові формати їхньої взаємодії та потребують якіснішої підготовки кадрового та наукового потенціалу держави.

Необхідність формування та забезпечення інноваційного розвитку національної економічної системи сьогодні є безальтернативним шляхом. Тому доцільність формування та реалізації системної, послідовної політики інноваційного розвитку, спрямованої на активізацію інноваційних процесів, забезпечення технологічного розвитку та оновлення національної економіки вже ніким не ставиться під сумнів.

Високорозвинені держави світу переконливо демонструють наскільки важливою є система вищої освіти у всіх напрямках трансформаційних змін, у тому числі економічних, соціальних, технічних та інших процесах інноваційного розвитку. Самі ці зміни несуть людині свободу, умови для самореалізації та самовдосконалення, матеріальні блага, задоволення зростаючих потреб, соціальний захист тощо. У цьому процесі особливої актуальності та визначального значення набувають методика, методи, технології та техніки викладання дисциплін у вищих навчальних закладах.

Викладання права інтелектуальної власності (надалі – ІВ) є досить непростим завданням. Як навчальний предмет дана галузь права не має аналогів. Для грунтовного розуміння права ІВ необхідно розумітися в багатьох економічних питаннях і зокрема в передумовах, політичних поглядах і панівних теоріях, що зумовили виникнення цієї галузі права. Крім того, самих по собі теоретичних знань недостатньо для викладання права ІВ - істотне значення мають практичні навички, і їх передача в рамках освітнього процесу являє собою складне завдання.

По-перше, право ІВ охоплює декілька сфер регулювання. Предмет правового регулювання права ІВ включає в себе не тільки патенти, авторське право, товарні знаки і комерційну таємницю, але й недобросовісну конкуренцію, право на публічне використання тощо. Більше того, право ІВ взаємодіє з багатьма іншими галузями права, зокрема, з антимонопольним правом, з цивільним правом загалом і деякими його інститутами, зокрема (майнове, договірне та деліктне право).

По-друге, право ІВ знаходиться в постійному розвитку. Періодично виникають нові види прав ІВ, при цьому права, що стали традиційними, постійно видозмінюються з урахуванням технологічних нововведень. Технології відкривають нові горизонти перед правом ІВ, що, в свою чергу, зобов'язує викладачів йти в ногу з часом і поповнювати свій багаж знань. Мова йде не тільки про придбання теоретичних знань, а й про розробку нових методичних посібників, нових курсів, засвоєнні нових методів навчання тощо.

По-третє, право ІВ XXI-го століття значно відрізняється від права ІВ попередніх століть. Сьогодні внаслідок глобалізаційних тенденцій, масового розповсюдження Інтернету та зростання обсягів міжнародної торгівлі кожному фахівцю ​​необхідно розбиратися в правових режимах ІВ, що діють в різних країнах, не кажучи вже про міжнародні зобов'язання і договори, прийнятих урядом окремої країни. Ці обов'язкові знання охоплюють не тільки міжнародні аспекти аналізованої галузі, але і її місцеві аспекти, які як і раніше варіюються залежно від конкретної країни. Крім того, викладачам права ІВ необхідно знати структуру міждержавних правових режимів і регіональних договорів, прикладом яких є ЄС: його регламенти і директиви надбудовують додатковий рівень складності.

Отже, викладання права ІВ - непросте заняття як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. Воно вимагає поєднання теоретичних концепцій з практичними знаннями й навичками. А методика викладання права ІВ – це системне поєднання загальнодидактичних методів, прийомів і засобів навчання, які застосовуються для організації навчального процесу.

Метою вивчення дисципліни є надання магістрантам магістратури цілісної і логічно-послідовної системи знань про дидактику підготовки кадрів вищої кваліфікації, розкриття концепції, основи теорії, методики і методології викладання дисциплін у системі ВНЗ України.

Завданнями курсу передбачено наступне:

1) формування теоретичних уявлень про методику викладання ІВ у ВНЗ як навчальної дисципліни, її мету, завдання; ознайомлення з поняттями, категоріями, методами, технологіями; з’ясування її місця в системі наук;

2) висвітлення особливостей методів викладання у ВНЗ;

3) ознайомлення зі структурою і змістом навчального процесу у ВНЗ;

4) оволодіння педагогічними формами освітньої взаємодії зі магістрантами, творчим підходом щодо застосовування знань і способів освітньої діяльності під час вивчення навчальної дисципліни;

5) опанування навиками планування, організації та проведення різноманітних видів аудиторних і позааудиторних занять;

6) набуття базового досвіду ведення науково-методичної роботи, дослідно-експериментальних форм викладацької діяльності;

7) ознайомлення з передовим досвідом викладачів ВНЗ України, апробування найбільш ефективних прийомів і методів навчання, що застосовуються в системі викладання навчальної дисципліни.

Навчальною програмою передбачено 108 годин, які передбачають проведення лекційних (4 год.) й семінарських (2 год.) занять, яких розглядаються теоретичні та практичні питання викладання, здійснення інших організаційно-правових форми активізації діяльності учасників навчального процесу (контрольна робота, модульний контроль, самостійна робота), а також виконання конкретних індивідуальних завдань з відповідних тем навчальної дисципліни.

Після засвоєння матеріалу навчальної дисципліни магістранти повинні оволодіти знаннями та вміннями, які безпосередньо пов’язані з ефективним розв’язанням актуальних проблем викладацької діяльності. Попереднє оволодіння науковими фактами, педагогічними концепціями, ідеями дозволить магістрантам не тільки пояснити існуючі в цій сфері проблеми, але й спрогнозувати їхній подальший розвиток, ужити необхідних заходів щодо попередження небажаних наслідків.

Магістри мають володіти знаннями про:

- критерії відбору, принципи структурування змісту навчального курсу у вищій школі;

- між предметні зв’язки методики викладання із іншими дисциплінами;

- сучасні інтерактивні методи навчання студентів;

- форми організації навчання студентів;

- норми, критерії оцінювання знань, умінь студентів, повідомлення їм та отримання від них зворотнього зв’язку;

- специфіку застосування новітніх освітніх технологій у вищій школі;

- особливості організаторської, координаційної та управлінської діяльності у вищого навчального закладу;

- психологічні особистісні якості та характеристики викладача ВНЗ, професійні вимоги до нього.

Магістри повинні вміти:

- аналізувати та впроваджувати у власну діяльність теоретично обґрунтовані положення - найсучаснішого педагогічного досвіду;

- застосування методів, прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності студентів (бесіди, діалогу, дискусії, мозкової атаки, сюжетно-рольової гри, роботи в групах тощо);

- планування структури, змісту, процесу організації лекції, практично-семінарського заняття;

- укладати лекційні тексти за передбачуваною схемою, планом;

- творчо проводити семінарські та практичні зайняття;

- добирати оптимальні форми та методи викладацької діяльності;

- застосовувати сучасні освітні технології;

- забезпечувати виконання розвиваючої, координуючої, управлінської функції викладача у ВНЗ;

- здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію.

Навчальна програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки магістра.

Навчальна дисципліна «Методика викладання курсу «Інтелектуальна власність» вивчається упродовж одного семестру, після чого студенти складають диференційований залік. Робота студентів оцінюється за модульно-рейтинговою системою. Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100 – бальною шкалою.

ПРОГРАМА КУРСУ

Тема 1. Система вищої освіти в України, тенденції та перспективи розвитку

Вища освіта в Україні. Освітньо-професійна програма вузівської підготовки. Освітньо-кваліфікаційна характеристика. Типи вищих навчальних закладів, їх характеристика. Освітньо-кваліфікаційні рівні: бакалавр – магістр. Особливості університетської освіти. Форми навчання у вищих навчальних закладах та їх загальна характеристика.

Система, основні тенденції та перспективи розвитку вищої освіти в розвинених країнах світу у ХХІ столітті. Інтеграція вищої освіти.

Нормативна частина змісту вищої юридичної освіти. Ліцензування, атестація та акредитація вищих навчальних закладів як засіб підвищення якості вищої освіти. Нормативно-правова база організації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Державний стандарт освіти, його складові, функції, роль у стандартизації вищої освіти та розвитку автономізації вищих навчальних закладів.

Структурно-логічна схема та навчальний план підготовки фахівців. Методика розробки навчального плану на основі державного стандарту освіту. Педагогічне навантаження викладача.

Болонська декларація 19 червня 1999 р. Цілі Болонського процесу. Юридична освіта в Україні і Болонський процес.

Тема 2. Лекція як основна форма навчання у вищому навчальному закладі

Дидактична мета лекції. Основні функції лекції: інформаційна, орієнтовна, пояснююча, переконувальна, підсумкова.

Основні етапи лекції: вступна частина, викладення, висновки.

Проблема єдності навчальних і виховних завдань у лекційному курсі. Завдання, переваги і недоліки лекційного викладу навчального матеріалу.

Загальнодидактичні вимоги до побудови лекційного курсу. Вимоги до структури лекційного курсу. Види лекції (вступна, тематична, оглядова, заключна): організація та характеристика.

Лектор та аудиторія. Імідж лектора, його складові. Зворотний зв'язок з аудиторією. Роль опорного конспекту, візуального та комп'ютерного супроводження лекцій в активізації навчального процесу.

Тема 3. Методика проведення семінарських, практичних, лабораторних занять

Практичні, семінарські та лабораторні заняття як форма аудиторної роботи студента. Їх підготовка та методичне забезпечення.

Визначення цілей, методів, засобів проведення занять у контексті майбутньої професії. Формування теоретичних питань та індивідуальних завдань для отримання практичних навичок, розвитку аналітичного мислення, ораторських здібностей, вміння аргументувати свої судження, вести наукову полеміку. Розробка сценарію заняття.

Роль та дії викладача під час проведення практичних, семінарських та лабораторних занять.

Роль роздаткового матеріалу, візуального супроводження та оснащення при проведенні семінарських, практичних, лабораторних занять.

Тема 4. Інноваційні освітні методики та технології активізації навчання та психолого-педагогічні умови їх забезпечення

Історія виникнення, сутність та значення інтерактивного навчання. Поняття і класифікація методів інтерактивного навчання (МІН). Системний і комплексний підхід до використання МІН. Тренінг-методи, робота в малих групах.

Особливість викладання конкретних ситуацій. Олімпіади: поняття і особливості як методи навчання. Оцінювання студентів у роботі за кейс-технологією. Технологія розробки та проведення ділових ігор. Ділові ігри як форма проведення занять, їх мета та призначення, класифікація. Структура та процес ділової гри. Особливості розробки методичного забезпечення для проведення ділової гри.

Дистанційні технології навчання. Історія виникнення та розвитку, мета та завдання, загальна характеристика, інформаційно-технічна база. Переваги та недоліки дистанційного навчання. Вимоги до навчально-методичного забезпечення дистанційного навчання.

Психологічні засоби, методи, прийоми підвищення ефективності професійно-педагогічного спілкування зі студентською аудиторією під час лекції, семінару, практикуму.

Тема 5. Самостійна, індивідуальна робота студентів та діагностика їх знань

Самостійна робота студентів (СРС), її сутність та значення, форми та види, обсяг. Методичні підходи до розробки рекомендації із самостійної роботи студентів (деної/заочної/екстернатної форм навчання), складання професійно орієнтованих завдань/задач.

Планування самостійної та індивідуальної роботи, нормування часу на виконання завдань, складання календарного план-графіка. Контроль самостійної та індивідуальної роботи студентів, його значення та форми.

Форми та методи поточної та підсумкової оцінки діяльності студентів, рівня засвоєння ними змісту програми дисципліни. Форми і методи діагностики знань (опитування, колоквіум, контрольні роботи, заліки та іспити), їх характеристика.

Модульно-рейтингова система оцінки знань.

Особливості проведення заліків та іспитів. Комплексні екзаменаційні білети та методика їх розробки.

Тест як форма перевірки рівня засвоєння магістрантами навчального матеріалу. Види тестів та методика їх розробки. Переваги та недоліки тестування. Методика комп'ютерного контролю знань.

Діагностика та її критерії.

Фахові випробування за ступенями освіти. Підходи до розробки методичного забезпечення для підготовки та проведення фахових випробувань. Критерії діагностики знань.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінарське заняття № 1

Тема: Система вищої освіти в Україні, її організаційні та методичні основи, психологічні аспекти навчання (2 год.)

ЗМІСТ

1. Система вищої освіти в Україні, тенденції та перспективи розвитку.

2. Психологічні основи навчання та педагогічна майстерність викладача.

3. Науково-методичне забезпечення навчального процесу.

4. Лекція як форма навчання у вищому навчальному закладі.

5. Методика проведення семінарських, практичних, лабораторних занять.

6. Самостійна робота студентів.

7. Інтерактивні методи навчання.

8. Діагностика знань студентів.

ТЕМАТИКА ІНДИВІДУАЛЬНИХ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ РОБІТ (за вибором)

1. Методика викладання як шлях до розвитку економічного мислення студентів.

2. Закономірності та принципи процесу навчання у вищому навчальному закладі.

3. Зміст освіти як проблема дидактики вищої школи.

4. Способи досягнення цілей навчання.

5. Інформування як застарілий підхід у навчанні.

6. Співвідношення методів навчання у вищій школі з методами науки.

7. Ідеалізація, абстракція та формалізація наукових знань і процес навчання.

8. Психолого-педагогічні аспекти успішності самостійної роботи студентів.

9. Використання новітніх технічних засобів навчання.

10. Порівняльна характеристика традиційного і модульного навчання

11. Групові технології в навчальному процесі.

12. Ігрові технології навчання.

13. Емоційність мови у викладацькій майстерності

14. Особливості психології ораторської праці.

15. Гуманізація навчання як основа педагогічного спілкування.

16. Монолог і діалог в педагогічному спілкуванні.

ЗАПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

1. Методологічні аспекти організації сучасної вищої освіти.

2. Особливості розвитку магістрантської молоді, врахування їх у навчально-виховному процесі вищої школи.

3. Особливості адаптації студентів до навчально-виховного процесу у вищій школі.

4. Організаційно-педагогічні основи діяльності вищого навчального закладу за Законом України “Про вищу освіту”.

5. Психологічні аспекти навчального процесу у закладах вищої освіти.

6. Формування у студентів внутрішньої мотивації навчання.

7. Підходи до організації навчального процесу у вищій школі, його структура.

8. Принципи навчання у вищій школі.

9. Формування у студентів розумових дій, спеціальних і загальних навчальних умінь.

10. Особливості, моделі, структура змісту вищої освіти.

11. Підходи до відбору змісту навчального курсу у вищій школі.

12. Особливості побудови навчальних планів та програм.

13. Шляхи формування позитивного ставлення студентів до навчальної інформації.

14. Сучасні технології навчання у вищій школі.

15. Педагогіка співробітництва та особистісно-орієнтована педагогіка у вищій школі.

16. Лекція – одна з провідних форм навчання у вищій школі. Види лекцій (класична, інтерактивна), їх структура, вимоги до проведення лекційних занять у порівнянні поглядів відомих учених-педагогів.

17. Семінарське, практичне, лабораторне заняття.

18. Педагогічне консультування, майстер-класи.

19. Проектна форма навчання.

20. Методи навчання.

21. Використання інтерактивних форм і методів навчання, їх різновиди (практикум, тренінги, мистецько-ігрові форми навчання, методи наративу: розповіді, описи, автобіографічні, життєві історій, майстер-класи, педагогічне консультування).

22. Освітні інноваційні технології в системі вищої школи України.

23. Поняття «освітня інновація».

24. Сутність та особливості розвивального навчання студентів.

25. Застосування активних методів навчання у вищій школі.

26. Методи формування мислительних дій студентів у єдності з іншими методами навчання.

27. Розвиток критичного та творчого мислення студентів.

28. Слабкі та сильні сторони лекцій у вищій школі, вимоги та рекомендації щодо її проведення.

29. Структура лекції, її типи, критерії оцінки її ефективності.

30. Семінарські та практичні заняття у вищій школі, умови ефективності їх проведення.

31. Типи семінарських та практичних занять, критерії аналізу їхньої організації.

32. Особливості та умови ефективної організації самостійної роботи студентів.

33. Система контролю в навчальному процесі вищої школи.

34. Педагогічна етика та такт викладача вищої школи.

35. Культура вербального і невербального спілкування викладача вищої школи.

36. Основні функції та принципи організації моніторингу якості знань, умінь, навичок.

37. Види і форми організації перевірки студентів (індивідуальна, групова, фронтальна перевірка, самоконтроль, рейтингова система).

38. Форми контролю якості знань, умінь, навичок студентів (усна співбесіда, письмове, фронтальне опитуквання, стандартизований контроль; письмова перевірка, експрес-контроль, лабораторно-практичний контроль, тестова перевірка, колоквіуми, контрольні роботи, заліки, курсові та дипломні роботи, семесирові та державні іспити).

39. Кредитно-модульна система оцінювання студентів у вищій школі.

40. Навчання студентів у закладах вищої школи.

41. Особливості педагогічних конфліктів у вищому закладі, шляхи їх розв’язання.

42. Умови та шляхи формування магістрантської команди, спільноти.

43. Особливості, методи та прийоми виховного впливу викладача вищої школи на поведінку, діяльність студентів.

44. Застосування методів науково-педагогічного дослідження у вищій школі.

45. Особливості інновацій у розвитку вищої освіти у розвинутих зарубіжних країнах.

46. Досвід діяльності перших вищих навчальних закладів в Україні.

47. Форми організації навчання у вищому навчальному закладі.

48. Впровадження сучасних технологій навчання на заняттях у вищій школі.

49. Сучасні проблеми, шляхи і засоби виховання магістрантської молоді.

50. Психолого-педагогічні особливості студентів як суб’єктів навчання і виховання.

51. Характеристики сучасних педагогічних технологій.

52. Класифікація педагогічних технологій.

53. Професійний розвиток викладача вищої школи України.

54. Роль викладача вищої школи в нормальній якісній підготовці майбутніх фахівців певної спеціальності.

55. Гуманістична спрямованість особистості викладача.

56. Сутність, специфіка, структурні компоненти педагогічної діяльності викладача вищої школи.

57. Структурні компоненти педагогічної діяльності викладача: система взаємоповязаних знань та вмінь: спеціальних, педагогічних, психологічних, методичних; конструктивна, організаційно-мобілізуюча, комунікативно-розвиваюча, інформаційно-орієнтувальна, дослідницька, гностична діяльність.

58. Функції викладача. Права та обов’язки викладача.

59. Принципи, форми організації моніторингу якості освіти.

60. Види і форми перевірки знань студентів вищої школи.