Тексти) діалоги і полілоги наукові, публіцистичні

тексти) діалоги і полілоги наукові, публіцистичні - student2.ru

Літературне мовлення

тексти) діалоги і полілоги наукові, публіцистичні - student2.ru усне писемне

діалогічне монологічне монологічне

тексти) діалоги і полілоги наукові, публіцистичні - student2.ru (полілогічне)

рукописне друковане

Усне	Писемне
1. Первинне.	1. Вторинне.
2. Діалогічне (полілогічне) і монологіч- не.	2. Монологічне.
3. Розраховане на певних слухачів, що виступають співрозмовниками.	3. Графічно оформлене.
4. Непідготовлене заздалегідь.	4. Пов’язане з попереднім обдумуван- ням.
5. Живе спілкування.	5. Старанний відбір фактів та їх мовне оформлення.
6. Інтонація, міміка, жести.	6. Відбір мовних засобів, чітке підпо- рядкування стилю і типу мовлення.
7. Імпровізоване мовлення.	7. Повний і ґрунтовний виклад думок.
8. Чітко індивідуалізоване мовлення.	8. Поглиблена робота над словом і тек- стом.
9. Емоційне й експресивне мовлення.	9. Редаґування думки і форми її вира- ження.
10. Повтори, зіставлення, різні тропи, фразеологізми.	10. Самоаналіз написаного.

Розрізняють такі варіанти норм:

Назва норм	Що регулюють норми
Орфоепічні норми	Правильну вимову звуків, звукосполучень.
Акцентуаційні норми	Регулюють вибір варіантів розташування і пере-міщення наголошеного складу серед ненаголо-шених.
Графічні норми	Нормативна передача звуків на письмі.
Орфографічні норми	Правильний запис слів.
Лексичні та фразеологіч-ні норми	Вживання слів та фразем у властивому їм зна-ченні та правильне поєднання слів та фразем за змістом у реченні і словосполученні.
Норми словотворення	Регулюють відбір морфем, їх розташування і сполучення у складі нового слова.
Морфологічні норми	Правильне вживання морфем, морфологічних форм та їхніх варіантів.
Синтаксичні норми	Усталені зразки побудови словосполучень і речень.
Стилістичні норми	Вживання мовних засобів відповідно до їх сти-лістичного забарвлення та стилю мовлення.
Пунктуаційні норми	Правильну розстановку розділових знаків.

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ НЕНАГОЛОШЕНИХ ГОЛОСНИХ Е, И
Правила	Приклади
1. У складах із буквами на позначення ненаголошених е, ипишеться та сама буква, що й під наголосом. 2. У кількох дієслівних коренях е чергується з и (перед суфіксом -а-). 3. Ненаголошені голосні [е] чи [и] у префіксах пре-, пред-, пере-, при- вживаються залежно від значення слова (смислові написання): а) префікс пре- вживається переважно в якісних прик-метниках і прислівниках для вираження найвищої міри ознаки: б) префікс пред- старослов’янського походження, вжи-вається лише в окремих словах: в) префікс пере-властивий дієсловам, що означають повторно, заново виконану дію: багаторазову дію: надто інтенсивну щодо результативності дію: завершену, короткочасну дію: префікс пере- вживається переважно у дієслів-них формах та утворених від них інших час-тинах мови: г) префікс при- виступає у дієсловах зі значенням результату дії: приєднання: частковості дії: 4. Літера епишеться: а) у сполученнях -ере-, -еле-: б) коли е при зміні слова випадає: в) при чергуванні з і 5. Ненаголошені [е], [и]звучать невиразно і в деяких суфіксах іменників та прикметників: 6. Літера ипишеться: а) у сполученнях -ри-, -ли-: б) у тих випадках, коли в російських словах пишеться иабо ы: Правила	зачесати – чéше, злегенька – лéгше, дерева – дéрево, вишневий – вúшня, примирити – мúрний, помилятися – помилка. В окремих словах перевірити наголосом ненаголоше-ні голосні [е], [и], неможливо: орден, інтелект, кишеня, дисципліна, сполучення, Колумбія, тому їх написання за потреби уточнюється за словником чи правописом. беру – збирати, змертвіти – вмирати, видерти – ви-дирати, перу – обпирати, витерти – витирати, сте-лити – застилати, клену (кляну) – проклинати, але: бреду – забрідаю, плету – заплітаю, чекаю – очікую (ене випадний). предобрий, прездоровий, прегарно. Префікс пре- пишеться в словах презирливий, презир-ство і у старослов'янізмах преосвященний, преподоб-ний, престол; представити, представлення, представлятися, пред-ставник, представниця, представництво, предтеча, пред’явити, пред’явлення, пред’явник, пред’явниця, пред’явницький; перекроїти, перевиховати,переміщувати, перелетіти, перекинути, пересипати; перебачити, перепробувати; перегріти, переплатити, перетанцювати; перехворіти, перепочити; перекроїти (перекроєний), перевиховати (перевихо-ваний, перевиховання), перелітати (переліт), перепо-чити (перепочинок); приїхати, прикрити, приборкати; прибудувати, пришити; притримати, пригвинтити, а також у похідних від них іменниках, прикметниках, дієприкметниках, дієприслів-никах: приїзд, прикріплення, приборкання, прибудова, пришивання, прикріплений, приборканий, прикріпивши, приборкавши тощо. Префікс при- вживається також у прикметниках, утворених від іменників з прийменника-ми: приміський, прикордонний, принагідний; черевик, пелена; шевця (швець), праведний (правда); летіти – літати, променя – промінь, каменя – камінь. городина, стежечка, Галин. тітчин. тривожитися, глитати, але: дрімати, пролітати; писати (рос. писать), рибина (рос. рыбина), але: діра (рос. дыра); Приклади
в) у суфіксі -иво (-ив-), який надає слову значення збір-ності, результату праці: г) у суфіксі -ичк(а), який походить від -иц(я): ґ) у суфіксах -ичок, -ик: д) у суфіксі -ин(а): е) у суфіксі присвійних прикметників -ин: 7. Написання ненаголошених голосних у суфіксах від-носних прикметників -ов-, -ев- (-єв-) залежить від кін-цевого приголосного основи іменника, від якого утво-рений прикметник, та від місця наголосу. Якщо наголос падає на закінчення, пишеться суфікс -ов-: Після м’яких та шиплячих приголосних осно- ви іменника вживається прикметниковий суфікс -ев- (-єв-), а після твердих ов-, якщо наголос падає на основу: 8. В іменниках І та II відмін твердої групи в орудному відмінку однини виступає закінчення -ою, -ом, а м’якої і мішаної — -ею, -ем, -єю, -єм незалежно від наголосу: 9. В особових закінченнях дієслів ненаголошені [е], [и] у вимові наближаються одне до одного. При написанні треба зважати на те, до якої дієвідміни належить діє-слово. У закінченнях дієслів І дієвідміни у 2-й і 3-й осо-бах однини та в 1-й і 2-й особах множини теперішнього і майбутнього часу пишеться -е (-є), а в дієсловах II діє-відміни -и (-ї):	меливо, печиво, жниво, але марево; вуличка, теличка; столичок, котик; хатина, березина; Тетянин, доччин. В інших випадках у суфіксах зберігається [е]: словечко, синенький, книжечка. маршовúй, польовúй, правовúй. яблунéвий, грýшевий, берéзовий, але грошéвий і грошо-вúй, грошéво-кредúтний. школою, директором, кручею, плащем, мрією, чаєм. печеш, співаєш, пече, співає; печемо, співаємо, печете, співаєте і сидиш, стоїш, сидить, стоїть; сидимо, стоїмо, сидите, стоїте.

Ненаголошений звук [о]

Літерою о передається кілька різних звуків — наголошений звук [о] (гόрдий, вόгнище, кόмір) та ненаголошені [о] (головá, косá, добудувáти), [о^у] (розýмний, достýпний).

Наближення у вимові голосного [о] до [у] найчастіше бував перед складом з [у] наголошеним (кожýх, зозýля). Щоб правильно передати звук [о] в такій позиції на письмі, треба змінити форму слова чи дібрати однокореневе, в яких ненаголошений [о] став би під наголосом: розýмний — рόзум, голýбити — гόлуб. Але не в усіх випадках така перевірка можлива. Тому варто запам’ятати, що лише у пре-фіксі су-, що мав супроводжуюче значення, пишеться у (сусід, суміш, суглинок, супісок, сусідній, супіщаний) та в префіксі уз- на означення простору (узлісся уз- гір’я, узбіччя). У префіксах до-, недо-, о-, об-, по-, про-, роз-, полу- завжди пи-шеться о(допущений, недоступно окутати, подумати, промучився, розучування, полумисок).

Завжди [о] виступає у звукосполученнях -оро-, -оло-(орошу, обмолочу) та в суфіксах -очк-, -оньк-, -от-, -ощ-, -ов-, -ону- (хустиночку, калиноньку, прямоту, братову, газові, різонути).

Звук [а] на місці давнього [о]

У сучасній українській мові є слова, в основі яких відбулася зміна давнього (етимологічного) [о] на [а]. Давній ненаголошений звук [о] змінюється на [а] переважно перед складом, в якому [а] наголошений: багáто, багáч, гарáзд, гарячий, хазяїн, халява, кажáн. Пояснити таку зміну ненаголошеного [о] у багатьох словах можна впливом наголошеного голосного [а] в наступному складі (регресивна дистантна асиміляція). Але в багатьох словах давній звук [о] у цій позиції не змінився на [а]: гончáр, козáк, лопáта, солдáт, товáр, собáка, погáний. Зберігається він також у словах богатир (у значенні велетень) і монастир.

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ М’ЯКОГО ЗНАКА
Правила	Приклади
1. М’який знак (ь) пишеться в українських словах: а) після букв на позначення м’яких [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н], що закінчують склад; б) після букв на позначення м’яких приголос- них перед о у середині складу; в) у суфіксах -зьк-, -цьк-, -ськ-; г) у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-; ґ) після л перед буквами на позначення приголосних; д) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи I відміни та іменників середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни; е) у 3 особі однини і множини дійсного та у 2 особі однини і множини наказового спо- собів дієслів, а також у стягнених формах інфінітива та зворотної частки. 2. Ь пишеться в іншомовних словах: а) після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, якими позначаються два звуки; б) після л, н перед йо; в) відповідно до вимови після л перед буква- ми на позначення приголосних, а також у кінці слова. 3. Ь не пишеться: а) після б, п, в, м, ф; б) після ж, ч, ш, щ; в) після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами -ств-, -ськ-; г) після р у кінці складу;	заздалегідь, нежить, мазь, просьба, ґедзь, місяць, сіль, промінь третьокласниця, учотирьох, льох запорізький, козацький, по-українському, але: баский, боязкий, різкий, в’язкий, дерзкий, ковзкий, плоский (зк, ск не суфікси) синенький, дівчинонька, малесенький, білісінький, малюсінький більший, пральня, учительство, але: балка – балці, галка – галченя (лц, лч походять від лк) перукарень, житниць, творінь, креслень, кілець, сердець дúвиться, дивляться, дивись, дивіться, дивúться мільярд, Ньютон, гондольєр, в ескадрильї, але: малярія, ревю, резюме, нюанс (я, ю позначають звуки[а], [у]іпом’якшення попередніх приголосних) медальйон, сеньйорита альтернатива, катапульта, але: алгоритм, катафалк; акварель, Булонь, але: ритуал, еталон дріб, степ, кров, сім, верф ріжте, піч, робиш, дощ інжир, конче (потрібно), інший, панщина, громадянство, просвітянський, але: доньчин (донька), няньчити (нянька), бриньчати (бренькіт) перевірте, Харків, гіркий, але: М. Горький

Правила

Приклади

ґ) після букв, що позначають м’які приголос- ні, крім л, якщо за ними ідуть інші букви на позначення м’яких приголосних; д) між буквами, що позначають подвоєні (подовжені) м’які приголосні; е) після д, н, т перед суфіксами -ченк(о)-, -чук, -чишин; є) у деяких вигуках та скорочених словах після ц; ж) в іменниках чоловічого роду іншомовного походження після ц; з) у неслов’янських прізвищах та географіч- них назвах після ц; и) у буквосполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, що походять із -лк-, -нк-; і) після л у сполученнях -алн(о), -илн(о); ї) у буквосполученнях -зк-, -ск-, які не є суфіксами; й) на межі складних числівників

пізнє, танцювати, гордість, але: різьбяр, тьмяний і похідні від них віддячити, осінній, заміжжя, свавілля Федченко, Радчук, Федчишин, Степанчук, Безбатченко бац! буц! гоц! клац!; спец кварц, палац, паяц, шпіц, шприц Гурвіц, Клаузевіц, Лівшиц, Моріц, Суец, хоча суецький (але: Єлець) рибалці, балці, голці, монголці, Наталці,спілці, рибалчин, галченя, Наталчин,спілчанський, матінці, матінчин держално, ціпилно, пужално (але: держальце, ціпильце) боязкий, різко, ковзко, дерзкий, порско, жаский, баский, Дамаск шістнадцять, п’ятдесят, дев’ятсот

М’який знак не пишеться у таких словах: мадяр, нюанс, кювет, гюйс, дяк, Касян, Дяченко, Наталя, Омелян, Севастян, Тетяна, Уляна, Дячук, Касяненко, Касянчук, Уляненко, Улянчук.

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ АПОСТРОФА
Правила	Приклади
Апостроф уживається для позначення роз- дільної вимови перед я, ю, є, ї: 1) в українських словах а) після б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає інших букв на позначення приголосних (крім р), які належали б до кореня; б) після р у кінці складу; в) після б, п, в, м, ф, р, к у власних назвах; г) після префіксів та першої частини склад- них слів, які закінчуються буквами на по- значення приголосних;	голуб’я, п’ють, на верхів’ї, сім’єю, мере- ф’янський, але: різдвяний, духмяний (перед в, м стоять літери д, х, що належать до кореня) довір’я, сузір’я, бур’ян Аляб’єв, Куп’янськ, В’яземський, В’ячеслав, Пом’яловський, Прокоф’єв, Захар’їн, Лук’ян під’їхати, роз’яснення, з’юрмитися, дит’ясла, пів’яблука, але: пів-Європи (власна назва)

Правила

Приклади

ґ) для позначення скороченої форми з про- пуском голосного чи цілого складу; 2) в іншомовних словах а) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р у кінці складу, а також після префіксів, які закінчуються буквами на позначення при- голосних; б) власних назвах після часток д- (від де-) та о- Апостроф не вживається 1) перед я, ю, є в українських і іншомовних словах: а) після б, п, в, м, ф, коли перед ними стоять інші букви на позначення приголосних (крім р), які належать до кореня; б) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р на початку складу, якщо я, ю, є позначають м’якість попередніх приголосних; 2) перед йо.

Мо’(може), зупинимося тут?; одна до’дної (одної), все’дно (одно) об’єкт, комп’ютер, інтерв’ю, прем’єра, верф’ю, к’янті, Х’юстон, Руж’є, миш’як, екстер’єр, ад’юнктура, ін’єкція, кон’юнкти-віт, кон’юнктура Д’Арсанваль, Жанна д’Арк, О’Генрі, О’Кейсі, О’Нейл мавпячий, морквяний, духмяний, але: торф’яний, верб’я, черв’як, стерв’ятник бязь, дебют, пюре, гравюра, Мюнхен, фюзе- ляж, Гюго, кюре, манікюр, кювет, брязкіт, рюмсати, Рєпін Соловйов, серйозний, курйозний

КЛАСИФІКАЦІЯ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Підне- сення	Ряд передній середній задній негубні негубні губні
високе	і и у
середнє	е^и о
низьке	а

СПВВІДНОШЕННЯ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ МОВИ І МОВЛЕННЯ
Звуки мови	Звуки мовлення
[і], [а], [у]	[в’ікнó], [в’ід:áти], [гуртóм]	[і], [а], [у]
[е]	У наголошеній позиції: [тéпло], [лéжачи]	[е]
[е]	У ненаголошеній позиції: [козе^ин’á], [бе^ире^иговúĭ]	[е^и]
[и]	У ненаголошеній позиції: [гри^ебнúĭ], [зи^емóвиĭ]	[и^е]
[о]	У ненаголошеній позиції перед складом із наголошеним [у], [і]: [ко^ужýх], [зо^узýл’а], [по^ур’íг]	[о^у]

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗА МІСЦЕМ ТВОРЕННЯ
Губні	Язикові	Глотковий
Губно-губні	Губно-зубні	Передньоязикові	Середньоязикові	Задньоязикові
Зубні	Піднебінно-зубні
[б]	[ф]	[д]	[д´]	[й]	[ґ]	[г]
[п]		[т]	[т´]		[к]
[в]		[з]	[ж]		[х]
[м]		[с]	[ш]
		[дз]	[дж]
		[ц]	[ч]
		[н]	[н']
		[з']	[л]
		[с']	[л']
		[дз']	[р]
		[ц´]	[р']

АКУСТИЧНІ ПАРИ ЗА ТВЕРДІСТЮ /М’ЯКІСТЮ

М’які

[й]

[д´]

[т´]

[н´]

[л']

Тверді

[д]

[т]

[н]

[л]

Пом’якшені

[з']

[с']

[ц]

[дз']

[р']

Тверді

[з]

[с]

[ц]

[дз]

[р]

Напівпом’якшені

[б’]

[п’]

[в’]

[ф’1

[м’]

[к’]

[х’]

[г’]

[ж’]

[ш’]

[дж’1

[ч’]

Тверді

[ґ]

[б]

[п]

[в]

[ф]

[м]

[к]

[х]

[г]

[ж]

[ш]

[дж]

[ч]

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗА УЧАСТЮ ШУМУ І ГОЛОСУ
Сонорні	Шумні (акустичні пари)
Дзвінкі	Глухі
[л]	[б]	[п]
[л']	[г]	[х]
[р]	[ґ]	[к]
[р']	[д]	[т]
[н]	[ж]	[ш]
[н´]	[дж]	[ч]
[м]	[з]	[с]
[м’]	[дз]	[ц]
[в]	[д']	[т´]
[в’]	[з'І	[с´]
[й]	[дз']	[ц']
	Немає пари	[ф]
Шумні (акустичні пари)
Свистячі	Шиплячі
[с]	[ш]
[с']
[з]	[ж]
[з´]
[ц]	[ч]
[ц´]
[дз]	[дж]
[дз']

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗА СПОСОБОМ ТВОРЕННЯ
Зімкнені	Щілинні	Зімкнено-прохідні	Африкати (зімкнено-щілинні)
[б]	[в]	[м]	[дж] (наближається до злитої вимови [д] і [ж])
[п]	[ф]	[н]	[ч] (наближається до злитої вимови [т] і [ш])
[д]	[г]	[л]	[дз] (наближається до злитої вимови [д] і [з])
[т]	[х]	[р]	[ц] (наближається до злитої вимови [т] і [с])
[ґ]	[ж]	[н']	[дз']
[к]	[з]	[л']	[ц´]
	[с]	[р']
	[й]
	[з']
	[с']
	[ш]

ЗВУКОВЕ ЗНАЧЕННЯ ОКРЕМИХ БУКВОСПОЛУК
Буквосполука	Звук	Приклади слів
Дж	[дж]	джміль, джерело
Дж	[дж]	віджати
Дз	[дз]	дзеркало, дзижчати
Дз	[дз]	надзвичайно
Жц	[зц’]	у книжці
Жс	[зс]	не поріжся
Стс	[с:]	шістсот
Тс	[ц]	багатство
Тч	[ч:]	заквітчати
Тьс	[ц:]	сміється
Шс	[с:]	смієшся
Чс	[ц:]	морочся
Чц	[ц:]	дочці

Розрізняють відкриті і закриті склади за кінцевим звуком.

Відкриті склади закінчуються на голосний звук: при-ро-да, сто-ли-ця, сестра, лю-ди, ми-на-є, зо-ло-то-но-ша.

Закриті склади закінчуються на приголосний звук: швид-кість, край-ній, мож-на, прийдеш-ній, прав-да, ал-тай-ський, гар-буз.

За початковим звуком розрізняють склади п р и к р и т і (починаються приголосним (на-ші ді-ти)і н е п р и к р и т і (починаються голосним (у-спіхи у-чня)).

Звук	Загальна характеристика приголосних звуків
[б]	Шумний, губний, губно-губний, проривний, дзвінкий, твердий
[б']	Шумний, губний, губно-губний, проривний, дзвінкий, напівпом’якшений
[в]	Сонорний, щілинний, дзвінкий, твердий
[в’]	Сонорний, щілинний, дзвінкий, напівпом’якшений
[г]	Шумний, глотковий, щілинний, дзвінкий, твердий
[г’]	Шумний, глотковий, щілинний, дзвінкий, напівпом’якшений
[ґ]	Шумний, задньоязиковий, проривний, дзвінкий, твердий
[д]	Шумний, передньоязиковий, зубний, проривний, дзвінкий, твердий
Звук	Загальна характеристика приголосних звуків
[д´]	Шумний, середньоязиковий, проривний, дзвінкий, м’який
[ж]	Шумний, передньоязиковий, щілинний, дзвінкий, шиплячий, твердий
[ж’]	Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, щілинний, дзвінкий, шиплячий, напівпом'якшений
[дж]	Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, африкат, дзвінкий, твердий
[дж’]	Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, африкат, дзвінкий, напівпом’якшений
[з]	Шумний, передньоязиковий, зубний, щілинний, дзвінкий, свистячий, твердий
[з']	Шумний, передньоязиковий, зубний, щілинний, дзвінкий, свистячий, пом’якшений
[дз]	Шумний, передньоязиковий, зубний, африкат, дзвінкий, свистячий, твердий
[дз']	Шумний, передньоязиковий, зубний, африкат, дзвінкий, свистячий, пом’якшений
[й]	Сонорний, середньоязиковий, щілинний, м’який
[к]	Шумний, задньоязиковий, проривний, глухий, твердий
[к’]	Шумний, задньоязиковий, проривний, глухий, напівпом’якшений
[л]	Сонорний, передньоязиковий, зімкнено-прохідний, плавний, твердий
[л´]	Сонорний, середньоязиковий, зімкнено-прохідний, плавний, м’який
[м]	Сонорний, губний, губно-губний, зімкнено-прохідний, носовий, твердий
[м’]	Сонорний, губний, губно-губний, зімкнено-прохідний, носовий, напівпом’якшений
[н]	Сонорний, передньоязиковий, зубний, зімкнено-прохідний, носовий, твердий
[н']	Сонорний, середньоязиковий, зубний, зімкнено-прохідний, носовий, м’який
[п]	Шумний, губний, губно-губний, проривний, глухий, твердий
[п’]	Шумний, губний, губно-губний, проривний, глухий, напівпом’якшений
[р]	Сонорний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, зімкнено-прохідний, твердий
[р'1	Сонорний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, зімкнено-прохідний, пом’якшений
[с]	Шумний, передньоязиковий, зубний, щілинний, свистячий, твердий
[с']	Шумний, передньоязиковий, зубний, щілинний, глухий, свистячий, пом’якшений
[т]	Шумний, передньоязиковий, зубний, проривний, глухий, твердий
[т´]	Шумний, середньоязиковий, зубний, проривний, глухий, м’який
[ф]	Шумний, губний, губно-зубний, щілинний, глухий, твердий
[ф’]	Шумний, губний, губно-зубний, щілинний, глухий, напівпом’якшений
[х]	Шумний, задньоязиковий, щілинний, глухий, твердий
[х’]	Шумний, задньоязиковий, щілинний, глухий, напівпом’якшений
[ц]	Шумний, передньоязиковий, зубний, африкат, глухий, свистячий, твердий
[ц´]	Шумний, передньоязиковий, зубний, африкат, глухий, свистячий, пом’якшений
[ч]	Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, африкат, шиплячий, твердий
[ч’]	Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, африкат, шиплячий, напівпом’якшений
[ш]	Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, щілинний, шиплячий, твердий
[ш’]	Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, щілинний, шиплячий, напівпом’якшений

ОСНОВНІ НОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВИМОВИ
Види звуків	Основні правила вимови голосних і приголосних звуків	Приклади
Вимова голосних	Усі голосні звуки в наголошеній пози- ції вимовляються чітко. Звуки [а], [у], [і] та в більшості випад- ків [о] вимовляються чітко і в ненаголо-шених складах. Ненаголошений [е] у вимові наближа-ється до [и], а ненаголошений [и] – до [е]. Звук [о] вимовляється з незначним наближенням до [у] лише перед скла- дом з наголошеним [у] в основі слова.	[рак], [ром], [рул´], [меч], [рис], [н’іс] [шапка], [соло] [ін’ій], [улус] [те^иче], [не^ису], [жи^еве], [пи^ели] [го^улубка], [зо^узул´а]
Вимова приголосних	Перед голосним приголосні звуки ви-мовляються завжди чітко. Дзвінкі приголосні звичайно вимовля-ються дзвінко в будь-якій позиції. Лише в деяких випадках вони уподібнюються	[л´ід], [бере^иг], [могти] [гр´адка], [в’іжки]
Види звуків	Основні правила вимови голосних і приголосних звуків	Приклади
	до глухих. Глухі приголосні перед дзвінкими звичайно уподібнюються дзвінким і ви-мовляються як парні дзвінкі. Звуки [дз], [дз], [дж] вимовляються неподільно. Тверді приголосні звуки, що не мають парних м’яких, [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [ч], [ш], [дж], [г], [к], [х], [ґ] перед і на-півпом’якшуються, а перед іншими го-лосними вимовляються завжди твердо. Звуки [з], [ц], [с], [д], [н], [т] перед наступними м’якими або напівпом’як- шеними приголосними також пом’якшу-ються.	просьба [проз´ба], рюкзак [р´уґзак] [кукурудза], [дз´уркотати], [джм’іл´] [в’ік], [г’ід], [х’ід], [к’ір], [ш’іст´] [в’іст´і], [св’іт], [лазн´а], [цв’іл´]
Вимова голосних і приголосних в деяких формах слів	Буквосполучення -ться, -шся у дієсло-вах вимовляються як [ц´:а], [с´:а]. Буквосполучення -жся, -чся у дієсло- вах вимовляються як [з´с´а], [ц´:а]. Буквосполучення -жці, -шці, -чці в іменниках у М. відмінку вимовляються як [з´ц´і], [с´ц´і], [ц´:і]. Сполучення букв здц, стц у деяких формах іменників вимовляються як [з´с´], [с´ц´].	котиться – [коти^ец´:а], б’єшся – [б’йес´:а] не морочся – [не^имороц´:а] на доріжці – [на доріз´ц´і], мишці – [мис´ц´і], ручці – [руц´:і] у поїздці – [у пойіз´ц´і], на невістці – [на не^ив’іс´ц´і]