Види, форми учнівського самоврядування

У дитячих колективах та об’єднаннях самоврядування можна розглядати й класифікувати за різними ознаками: сферою предметної діяльності, рівнями суб’єкта самоорганізації, формами та видами самоврядної діяльності, цільовою спрямованістю (суспільною значущістю) самоорганізації учнів.

За предметним змістом діяльності учнівського колективу самоврядування поділяється на самоврядування в сфері навчання, трудової практики та суспільної праці, організації порядку та дисциплінарних відносин, улюбленої діяльності, учнівського побуту та дозвілля, фізкультури й спорту, художньо-естетичної діяльності.

Самоврядування може розвиватися на різних рівнях: рівні класу (групи), школи, мікрорайону, району, міста. За способом (формою) вияву, функціонування воно може бути безпосереднім (загальні збори або саморегуляція неформальних, відкритих, мобільних груп та об’єднань) і представницьким (діяльність виборних органів та осіб), колегіальним та єдиноначальним.

Однією з відмінних рис самоврядування є його поліморфність – багатоманітність і самобутність форм вияву та структурних утворень. Разом з тим організаційна структура учнівського самоврядування характеризується певними тенденціями до уніфікованості та стандартності, що зумовлено особливостями внутрішніх зв’язків у системі та процесу навчально-виховної діяльності. До структури учнівського самоврядування входять: організації, органи, одноосібне управління (лідерство), тимчасові (ситуативні) управлінські органи.

Організації. Самоврядні шкільні організації є масовими об’єднаннями (клубними, кооперативними тощо), управлінські функції в яких здійснюються в безпосередній (збори, конференції, зльоти) або в представницькій формі.

Органи. Представницьке самоврядування – це керівні органи, що обираються демократичним шляхом. Виняток становлять загальношкільні збори (конференція), які є вищим органом шкільного самоврядування. Вони реалізують вищі «законодавчі» функції школи. Представницькі ж органи мають головним чином «виконавчі» функції, а також керують різнобічним процесом життєдіяльності всього учнівського колективу, окремими її видами в різних сферах і на різних рівнях. Органи самоврядування є органами, які делегують функції учнівських колективів своїм представникам (комітети, штаби, комісії), так і самоврядними органами (ради шкіл, «змішані комісії»). За статусом вони можуть бути тимчасовими або постійними.

Одноосібне управління (лідерство). До структури учнівського самоврядування можуть входити й такі його елементи, які делегують організаційні функції одній особі. Одноосібне управління має формуватися на демократичній основі. В учнівському колективі воно може бути формальним або неформальним. Формальне лідерство, як правило, обмежене вузькими частковими функціями та сферами діяльності або носить тимчасовий характер: це старости, командири, які обираються або призначаються колегіальними органами, старші тимчасових груп, помічники класного керівника тощо. На відміну від формального, неформальне лідерство складається поступово та спонтанно й може існувати поряд з формальним. На окремій фазі свого розвитку воно може перетворитись на реальну альтернативу формальному керівництву.

Тимчасові (ситуативні) управлінські структури. У повсякденній роботі учнівського самоврядування виникають ситуації, коли той чи інший захід вимагає окремої організації та управління. У цих умовах стихійно чи з ініціативи будь-якого органу створюються тимчасові формування учнівського самоврядування, необхідні для організації та проведення такого заходу (КВК, одноразова шефська допомога, тематичний вечір тощо).

Органи учнівського колективу – органи з виборних або уповноважених осіб, яким члени колективу доручають спільно планувати громадські справи, розподіляти доручення між членами колективу, перевіряти їх виконання, координувати та об’єднувати роботу всіх первинних осередків.

Характерною особливістю учнівського самоврядування є різноманітність його структур, форм, змісту, напрямів діяльності. Про цьому єдиними є організаційно-правові засади, цілі та завдання, принципи та методи педагогічної підтримки учнівських ініціатив. Постійним органом учнівського колективу в багатьох школах є учнівський комітет, під керівництвом якого в системі самоврядування діють комісії з представників класів. Орієнтовний перелік комісій:

– навчальна (облік відвідування; керівництво роботою навчальних кабінетів, гуртків, наукових товариств, підготовка та проведення олімпіад, конкурсів, предметних вечорів тощо);

– трудова (обладнання майстерень та кабінетів, організація таборів праці та відпочинку, створення кабінетів профорієнтації, організація трудових справ та ін.);

– господарська (організація самообслуговування, дрібний і поточний ремонт, упорядкування території);

– дисципліни та порядку (організація та контроль за чергуванням, випуск газет, контроль за дотриманням учнями правил поведінки);

– санітарна (виставлення оцінок за чистоту, піклування про зовнішній вигляд учнів, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог тощо).

У школі можуть бути й інші органи самоврядування, що працюють під керівництвом відповідних комісій: рада з туризму, рада навчального кабінету, рада фізкультури. Серед таких форм і проявів учнівського самоврядування найпоширенішими є:

- шкільні республіки, учнівські парламенти, сенати, міністерства, комітети – форми та структури, які моделюють політичний устрій країни, відтворюють відомі учням форми діяльності державних установ і громадських організацій та є водночас формою управління життєдіяльністю закладу й засобом виховання, підготовки учнів до майбутнього життя в реальному суспільстві;

- ради старшокласників, ради лідерів, які об’єднують найбільш активну частину учнівства. Вони формуються за принципом як представництва від первинних осередків чи колективів, так і команди, куди обраний лідер на певний термін підбирає «співробітників», які відповідають за реалізацію окремих напрямів роботи й, крім завдань суто організаційних, мають, як правило, й завдання виховання лідерів, формування в них лідерських якостей;

- ради справ, ініціативні групи – це, як правило, добровільні тимчасові колективи, які створюються для виконання конкретного завдання й після його реалізації припиняють свою роботу, можуть існувати в кожному учнівському колективі поряд з іншими формами організації. Саме вони здатні надати можливість учневі виявити себе у різних видах діяльності;

- клуби, об’єднання за інтересами, провідними принципами яких є добровільність і відповідальність діяльності запитам та інтересам їх членів. Саме в дитячих об’єднаннях і клубах – мистецьких, театральних, спортивних, туристських тощо – здійснюється активна соціалізація учнівської молоді, дитяча ініціатива набуває особистісного забарвлення;

- школи лідерів– заняття у школі лідерів є засобом не тільки навчання й здобуття певних знань про основи управління, психологію, методику організації різних справ, але й практичної реалізації цих знань у повсякденній роботі лідера;

- дитячі громадські організації – найвищий прояв дитячої самостійності, комплексна реалізація соціальних, виховних, організаційних, комунікативних, психологічних, творчих завдань;

- конференції, форуми – це форми активного формування громадської думки учнівської молоді з проблем, що їх хвилюють, засіб комплексної організації діяльності;

- навчально-організаційні збори – комплексна форма підготовки активістів до роботи у структурах учнівського самоврядування, моделювання та ігрове опрацювання управлінських ситуацій, актуалізація досвіду, планування справ учнівського самоврядування у школі, районі, місті, просто спілкування з однолітками й дорослими;

- цільові проекти – організація діяльності учнівського самоврядування на принципах цільового проектування.

Аналіз сучасної шкільної практики свідчить про те, що до учнівського самоврядування належать не лише учнівські структури, які уповноважені спільно з колективом дорослих приймати рішення щодо управління шкільним життям, а й інші форми дитячої самоорганізації на засадах спільних інтересів і потреб, а саме:

– учнівські організації в структурі навчального закладу, які здійснюють співуправління шкільним життям;

– дитячі та молодіжні громадські організації, створені при навчальному закладі;

– різноманітні учнівські об'єднання за інтересами;

– представники педколективу та керівництва навчального закладу;

– окремі особистості.

Проаналізуємо детальніше кожну із цих форм самоврядування.

Різноманітні учнівські організації в структурі навчального закладу, які здійснюють співуправління на рівні делегування інтересів і запитів дітей для розгляду їх керівництвом школи та самостійної або спільної з педагогами організації позанавчальної діяльності школи. Серед них можна виокремити:

– організаційні утворення, які дублюють законодавчий сектор управлінської структури навчального закладу, виконують представницьку функцію (шкільний парламент, рада старшокласників, рада співуправління, шкільний сенат, рада самоврядування, структура комітетів і т.ін.). В основі їх діяльності – розгляд й обговорення проблем, інтересів, пропозицій різних класів чи інших об'єднань, представлених у їхній структурі, участь у плануванні позанавчальної складової шкільного життя;

– організаційні утворення виконавчого характеру, до основних функцій яких належить перерозподіл відповідальності та безпосередньо організаційна діяльність у різних напрямках учнівської активності (учнівський комітет, шкільний кабінет міністрів, старостат, учнівський секретаріат, рада мерів, президент школи та підпорядкована йому структура відділів, відомств, управлінь тощо).

Дитячі та молодіжні громадські організації, створені при навчальному закладі, або ж осередки регіональних чи всеукраїнських організацій, що діють на базі навчального закладу. Зазвичай, це організації екологічного, культурологічного, науково-дослідницького, фізкультурно-спортивного спрямування, рідше – політичного чи релігійного. Двосторонній зв'язок між школою та подібними дитячими громадськими об'єднаннями є реальною підставою для зарахування їх до числа суб'єктів шкільного самоврядування: з одного боку, членами цих об'єднань є учні школи, з іншого – громадські організації, що функціонують при школі, сприяють їй у реалізації провідних завдань молодіжної участі: формування активної життєвої позиції у дітей та підлітків, створення умов для самореалізації у тому напрямі соціальної активності, який насправді відповідає інтересам і потребам учня.

Різноманітні учнівські об'єднання за інтересами в структурі школи.Одне з провідних місць у структурі шкільного самоврядування займають різноманітні творчі, спортивні та дослідницькі учнівські об'єднання. До таких об'єднань можуть належати офіційно існуючі в структурі навчального закладу творчі колективи, ансамблі, групи, предметні гуртки, студії, спортивні секції та команди, туристичні клуби, команди КВК, медіа-центри та дитячі редакції, бригади юних пожежників, секції Малої академії наук тощо.

Такі форми молодіжної участі в житті школи можуть виникати й як результат виконання керівництвом навчального закладу необхідного мінімуму позакласної навчально-виховної роботи, й як частина відповідної політики закладу, спрямованої на створення умов для всебічної активності учнів у позанавчальний час, і, нарешті, як реакція школи на самостійну учнівську ініціативу та прагнення реалізувати свої амбіції в певному напрямі.

Другу групу учнівських об'єднань за інтересами складають самодіяльні самокеровані об'єднання – неформальні учнівські утворення, що виникають як результат ситуативного або довготривалого збігу прагнень, інтересів і думок, діяльнісних пріоритетів, уподобань певної групи учнів. Окрім природного прагнення молоді до самостійності на всіх етапах організації власної діяльності, однією з причин виникнення подібних об'єднань є наявність певних психолого-педагогічних суперечностей, що спонукають школярів до діяльності без участі дорослих.

Зазвичай, подібні об'єднання не мають формального статусу, закріплених за ними тих чи інших обов'язків, але їх висока внутрішня активність (індивідуальні прагнення діяти, спрямовані на спільну мету) автоматично залучає їх у громадські справи школи, нерідко навіть робить їх епіцентром учнівської ініціативи, а відповідно – суб'єктами шкільного самоврядування у найповнішому обсязі та з найвищим ступенем участі. Домінування саме таких об'єднань у структурі шкільного самоврядування сьогодні очевидне. Це пояснюється тим, що, з одного боку, зросла активність, потреба у самореалізації школярів, з іншого – поглибився педагогічний формалізм в організації виховної роботи. Діяльність школярів жорстко регламентується, використовуються форми, в яких усе наперед продумано, підготовлено, заплановано. Таке виконання не дає учням можливості виходу творчої енергії, активної діяльності. Таким чином, утворюється організаційний вакуум, у якому неодмінно виникає стихійна самодіяльність самокерованих учнівських об'єднань.

Представники педколективу та керівництва навчального закладу. В умовах сучасної школи було б неправомірно розглядати шкільне самоврядування, не передбачаючи в його структурі участі педагогів і управлінців. Визначити обмежене коло педагогів, які мають безпосереднє відношення до організації та участі дітей у шкільному самоврядуванні, неможливо. Адже рівень учительської чи адміністративної участі тут вимірюється, передусім, індивідуальною зацікавленістю у співпраці з учнівською громадою, характером мотивації. Утім, можемо виокремити педагогічних працівників, до провідних функцій яких неодмінно належить створення умов для розвитку учнівських ініціатив, організація повноцінного дозвілля молоді в умовах школи та забезпечення можливості реалізації учнів у навчанні й позанавчальній діяльності. Серед них: соціальний педагог, завучі з виховної роботи, педагоги-організатори, класні керівники, вчителі-вихователі, куратори, керівники учнівських об'єднань у структурі навчального закладу та ін.

Окремі особистості. Специфіка учнівської діяльності полягає в тому, що вона може набувати вигляду не організованої діяльності, а соціального феномену, коли, наприклад, об'єктивно існуючі обставини спонукають людину спонтанно висловлюватися або діяти певним чином. Саме тому часто має місце персоніфікований характер участі, коли діють не колективні суб'єкти, а окремі особистості. Індивідуальна активність виникає у зв'язку з переживанням учнем актуалізованої потреби проявити себе певним чином в обставинах, що склалися.