Проаналізуйте систему управління вищим навчальним закладом. Визначте потенційні можливості її вдосконалення.

Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального за­кладу здійснює його керівник — ректор (президент), начальник, директор тощо.

Керівник вищого навчального закладу відповідає за прова­дження освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збережен­ня будівель та іншого майна.

Для вирішення основних питань діяльності відповідно до ста­туту керівник вищого навчального закладу створює робочі та до­радчі органи, а також визначає їх повноваження.

Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самовря­дування вищого навчального закладу.

Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів.

При виході на пенсію з посади керівника вищого навчального закладу керівник, який пропрацював на цій посаді не менше двох термінів підряд, може бути призначений на посаду почесного рек­тора (президента), начальника, директора тощо вищого навчаль­ного закладу із виплатою грошового утримання за рахунок на­вчального закладу в розмірі заробітної плати, яку він отримував перед виходом на пенсію.

Призначення почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу здійснюється у по­рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Умови при­значення та виплати грошового утримання визначаються у ста­туті вищого навчального закладу.

Керівництво факультетом здійснює декан. Декан факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам.

Декан видає розпорядження, що стосуються діяльності фа­культету. Розпорядження декана є обов´язковими для виконан­ня всіма працівниками факультету і можуть бути скасовані ке­рівником вищого навчального закладу. Керівник вищого навчаль­ного закладу відміняє розпорядження декана, які суперечать за­кону, статутові вищого навчального закладу чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.

Керівництво відділенням здійснює завідувач. Завідувач від­ділення призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають повну вищу освіту і досвід навчально-методичної роботи.

Завідувач відділення забезпечує організацію навчально-ви­ховного процесу, виконання навчальних планів і програм, здій­снює контроль за якістю викладання навчальних предметів, нав­чально-методичною діяльністю викладачів.

Колегіальним органом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації є вчена рада, що утворюється строком до п´яти років (для національного вищого навчального закладу — строком до семи років).

Вчену раду факультету очолює її голова — декан факультету. До складу вченої ради факультету входять за посадами заступ­ники декана, завідувачі кафедр, керівники органів самоврядуван­ня факультету, а також виборні представники, які представля­ють науково-педагогічних працівників і обираються з числа про­фесорів, докторів наук, виборні представники, які представля­ють інших працівників факультету і які працюють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вищо­го навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків за­гальної чисельності її складу мають становити науково-педа­гогічні працівники факультету.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчаль­ного закладу третього або четвертого рівнів акредитації створю­ються робочі органи:

—ректорат;

—деканати;

Положення про робочі органи затверджуються наказом керів­ника вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчаль­ного закладу першого або другого рівнів акредитації створюють­ся робочі органи:

—адміністративна рада;

—приймальна комісія.

Кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу першого або другого рівнів акредитації повинен бути громадяни­ном України, вільно володіти українською мовою, мати вищу освіту, відповідну підготовку та стаж педагогічної роботи у ви­щих навчальних закладах відповідного профілю не менше ніж п´ять років.

Конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального закладу першого або другого рівнів акредитації оголошується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) кожні п´ять років. Власник (власники) або уповноваже­ний ним (ними) орган (особа) приймає пропозиції щодо претен­дентів на посаду керівника, які відповідають вимогам цього За­кону, і виносить кандидатури претендентів на розгляд вищого органу громадського самоврядування для голосування.

Вищий орган громадського самоврядування вищого навчаль­ного закладу першого або другого рівнів акредитації за результа­тами голосування може рекомендувати власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) на посаду керівника вищого навчального закладу першого або другого рівнів акреди­тації кандидатури претендентів, які набрали більше однієї тре­тини голосів під час голосування, або двох претендентів, які на­брали найбільшу кількість голосів під час голосування. Кожен член виборного органу може голосувати лише за одну кандидату­ру. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (осо­ба) зобов´язаний (зобов´язана) призначити на умовах контракту одну з рекомендованих кандидатур.

Керівник вищого навчального закладу першого або другого рівнів акредитації може бути звільнений з посади власником (влас­никами) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на підставах, визначених трудовим законодавством, а також за пору­шення статуту вищого навчального закладу та умов контракту.

Власник (власники) новоутвореного вищого навчального за­кладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає на умовах контракту виконуючого обов´язки керівника вищого на­вчального закладу на термін до проведення виборів керівника вищого навчального закладу, але не більше ніж на два роки.

Для усунення цих недоліків у кадровій роботі МОН пропонується: вдосконалити форми контракту з керівником вищого навчального закладу, зазначити в контракті конкретні показники, яких керівник повинен досягти; розробити програму "Керівник вищого навчального закладу", в якій визначити узагальнені критерії вимог, засоби діагностики рівня готовності керівника до ефективної управлінської діяльності; систему моніторингу діяльності керівника на університетському, регіональному, національному та європейському рівнях; систему нових підходів до формування резерву на посаду керівника ВНЗ; удосконалити практику стажування у провідних вищих навчальних закладах керівників ВНЗ, призначених на посаду вперше, а також практику робочих поїздок керівників до інших ВНЗ з метою обміну досвідом.