Поняття та значення складу злочину.

Склад злочину — це юридична модель, сукупність об'єктив­них та суб'єктивних ознак, які визначають суспільно небез­печне діяння як злочинне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою криміналь­ної відповідальності виступає вчинення особою суспільно не­безпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачено­го цим Кодексом.

Склад злочину як система передбачає певну його структу­ру, яка складається з 4-х елементів: об'єкт, об'єктивна сторо­на, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Склад злочину як і реальне явище (злочин) характеризує зовнішню та внутрішню сторони суспільно небезпечного діян­ня. З врахуванням цього до об'єктивних (зовнішніх) ознак

складу злочину відносять — об'єкт та об'єктивну сторону, до суб'єктивних (внутрішніх) — суб'єкт та суб'єктивну сторону. Саме за допомогою складу злочину законодавець описує у диспозиції кримінально-правової норми в Особливій частині КК України злочинне діяння. Так, відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України вбивство — це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Кожний з елементів складу злочину ха­рактеризується своїми ознаками, за допомогою яких законо­давець описує злочинне діяння.

Ознаки складу злочину поділяють на обов'язкові та факуль­тативні. До обов'язкових ознак відносять ознаки, які викори­стовуються законодавцем при описуванні будь-якого злочин­ного діяння. Факультативні — ті, які застосовуються при опи­суванні тільки окремих злочинних діянь.

Об'єкт — це суспільні відносини, соціальні блага, цінності, які охороняються кримінальним законом від злочинних пося­гань.

Об'єктивна сторона — зовнішнє вираження злочину, що

характеризується наступними ознаками:

обов'язковими — суспільно небезпечне діяння; факультативними — суспільно небезпечні наслідки, при­чинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та сус­пільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину.

Суб'єкт — це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Суб'єктивна сторона — психічне відношення особи до сус­пільно небезпечного діяння та його наслідків, що характери­зується виною, мотивом та метою вчинення злочину.

Види складів злочинів.

Види складів злочину

Класифікація складів злочинів має велике значення для пізнання окремих складів злочину та правильної кваліфікацц злочинів. Склади злочину класифікують: за ступенем су­спільної небезпечності, за способом описання ознак складу в законі та за особливостями законодавчого конструювання.

За ступенем суспільної небезпеки виділяють чотири види складу злочину:

— основний (простий);

— кваліфікований (з обтяжуючими, кваліфікуючими ознаками)

— склад з особиво обтжуючими (особливо кваліфікуючими) ознаками

— склад із пом'якшуючими ознаками (так званий привілей­ований склад).

Основним (простим) визнається склад злочину, що містить сукупність конститутивних (обов'язкових) об'єктивних та суб'­єктивних ознак суспільно небезпечного діяння, за допомогою яких останнє визнається злочином. Так у ч. 1 ст. 186 КК Ук­раїни дається визначення грабежу, як відкритого викраден­ня чужого майна.

Кваліфікованим визнається склад злочину, котрий крім конститутивних містить обтяжуючі вину обставини (кваліфі­куючі ознаки), наявність яких тягне підвищене покарання у порівнянні зі злочином, що утворює основний склад.

Іноді законодавець, враховуючи особливу ступінь тяжкості вчиненого злочину виділяє різновиди кваліфікованого складу у вигляді складів злочину із особливо обтяжуючими (кваліфі­куючими) обставинами, тобто такими, які надають злочину особливої суспільної небезпечності (наприклад, ч. З, 4 та 5 ст. 186 КК України).

Привілейованим (із пом'якшуючими обставинами) вважаєть­ся склад злочину, котрий крім ознак основного складу, містить ще й ознаки, які виступають підставою для значного зменшення розміру покарання у порівнянні із покаранням, встановленим за злочин, що утворює основний склад. Так, склад умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони (ст.118 КК України) буде привілейованим по відно­шенню до складу умисного вбивства (ст. 115 КК України).

За способом описання в законі ознак виділяють: прості та складні склади злочинів.

Простий склад злочину характеризується однією формою вини, містить описання одного діяння, що посягає на один об'єкт. Наприклад: крадіжка (ст. 185 КК України), умисне вбивство (ст. 115 КК України), давання хабара (ст. 369 КК Ук­р.).

Складним вважають склад злочину із кількома об'єктами або яким передбачено дві чи більше дії, або змішану (склад­ну) форму вини. Наприклад, умисне тяжке тілесне ушкоджен­ня, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК Ук­раїни) — склад із змішаною формою вини; розбій (ч. 1 с. }87 КК України) — склад з двома об'єктами; хуліганство, пов'я­зане з опором представникові влади або представникові громадсь­кості (ч. З ст. 296 КК України) — склад з двома діями і т. д.

До складних також належать склади злочину з альтерна­тивними діями, об'єктивна сторона яких описує не одну зло­чинну дію чи спосіб дії, або не один злочинний наслідок, а кілька варіантів, наявність хоча б одного з яких є підставою для вирішення питання про кримінальну відповідальність. Наприклад, обман покупців та замовників (ст. 225 КК Украї­ни), торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 КК України).

За особливостями конструкції ознак об'єктивної сторони склади злочинів підрозділяються на: матеріальні, формальні й усічені.

У матеріальних складах момент закінчення злочину зако­нодавець пов'язує з настанням злочинних наслідків (злочин­ного результату). Тому обов'язковою ознакою об'єктивної сто­рони у таких складах злочину виступають суспільно небез­печні наслідки.

Формальними визнаються склади, у яких для наявності за­кінченого злочину необхідне вчинення суспільно небезпечного діяння, зазначеного в законі. Настання тих чи інших наслідків, що можуть бути викликані цим діянням, на кваліфікацію не впливає. Наприклад, отримання хабара (ст. 368 КК України) вважається закінченим з моменту отримання службовою осо­бою хоча б частини обумовленої винагороди.

Усіченими визнають такі склади, в яких момент закінчен­ня злочину законодавець переносить на стадію готування або замаху. Для визнання такого злочину закінченим не потрібно не тільки настання злочинних наслідків, але і доведення до кінця тих дій, що здатні викликати дані наслідки. Наприк­лад, погроза вбивством (ст. 129 КК України), розбій (ст. 187 КК України) та ін.