Серцево-судинна система (П 4)
Куріння є одним з основних факторів ризику серцево-судинних захворювань як у чоловіків, так і в жінок. Хвороби серцево-судинної системи посідають перше місце у світі серед інших захворювань, пов'язаних з курінням. Вони - головна причина смертності та інвалідності населення.
Найбільш згубний вплив на серцево-судинну систему здійснюють нікотин та оксид вуглецю. Нікотин збільшує виділення наднирковими залозами адреналіну - гормону, який дуже звужує дрібні кровоносні судини (капіляри), що у свою чергу приводить до стійкої гіпертензії (підвищення артеріального тиску) та ішемії (знекровлюванню) міокарда. Концентрація оксиду вуглецю в тютюновому димі становить близько 40%. Оксид вуглецю, витискуючи кисень, сполучається з гемоглобіном, утворюючи шкідливу сполуку карбоксигемоглобін. Внаслідок цього клітини організму замість кисню отримують чадний газ, що призводить до серйозних порушень їхніх функцій. Крім того, оксид вуглецю вражає міокард (серцевий м'яз), сприяє обвапнуванню (склерозу) судин, утворенню тромбів.
Під час куріння найсильніший удар беруть на себе серце та судини. Уражене тютюном серце не може повноцінно виконувати свою функцію. Під впливом нікотину виникають різноманітні зміни в його діяльності.
У кожного курця спостерігається прискорене скорочення серцевого м'яза - тахікардія, внаслідок чого серце працює більш напружено. У здорових людей у віці від 17 до 80 років частота пульсу коливається в межах від 60 до 80 ударів на хвилину. У курців же при викурюванні однієї сигарети частота пульсу збільшується на 18-20 ударів на хвилину.
Одночасно підвищується й артеріальний тиск приблизно на 5%. Якщо ж людина викурює пачку сигарет за день, то її серце постійно працює з підвищеним навантаженням. У здорової людини, яка не курить, серце за добу перекачує близько 7000 літрів крові, а в курців - на 1500 літрів крові більше. Ці зайві навантаження на серце призводять до передчасного зношування серцевого м'яза.
Особливо чутливі до нікотину серцеві (коронарні) судини. Збуджуючи судиноруховий центр і впливаючи на периферійний судиноруховий апарат, нікотин підвищує тонус і викликає спазм (звуження) судин. Це також збільшує навантаження на серце, оскільки проходження крові через звужені судини ускладнюється. Пристосовуючись до підвищеного навантаження, серце збільшується в розмірах за рахунок збільшення в об'ємі м'язових волокон. У подальшому діяльність серця обтяжується ще й тим, що судини втрачають еластичність через атеросклеротичні зміни. У результаті цього сила кровотоку падає, і живлення серцевого м'яза погіршується. До м'язових волокон серця надходить недостатня кількість кисню, якого і так не вистачає через порушення газообміну в легенях. Окисні процеси утруднюються, і в серці зменшується утворення АТФ - аденозинтрифосфорної кислоти, хімічна енергія якої необхідна для нормальної роботи серця. Це призводить до збільшення серцевих скорочень. З таким навантаженням серце, звичайно, довго працювати не може, настає серцева недостатність.
Численні епідеміологічні, біохімічні й морфологічні дослідження вказують на зв'язок куріння з ішемічною хворобою серця. Ризик розвитку ішемічної хвороби серця в курців приблизно на 70% вищий, ніж у тих, хто не курить; частота її виникнення серед молодих курців набагато вища, ніж серед однолітків, які не курять.
Куріння сприяє виникненню так званої грудної жаби, або стенокардії, яка характеризується стисненнями і сильним болем у ділянці серця та за грудиною, що супроводжуються різкою слабкістю і сильним страхом смерті. У результаті систематичного куріння діяльність серця порушується, з'являються набряки й різка задишка.
Частим супутником багаторічного куріння є інфаркт міокарда, який виникає внаслідок закриття однієї із судин серця кров'яним згустком (тромбом) і наступним омертвінням певної ділянки серцевого м'яза. Саме куріння призводить до більш раннього й більш тяжкого перебігу інфаркту міокарда. Відомі випадки виникнення інфаркту міокарда лише після декількох затяжок.
Кількість викурених за день сигарет тісно пов'язана з розвитком повторного інфаркту міокарда. Якщо щодня викурювати 20 і більше сигарет, то ризик інфаркту міокарда із смертельним наслідком збільшується в 5 разів.
Нікотин, що потрапляє до організму курця, має здатність викликати звуження кровоносних судин не лише серця, а й усього організму. Встановлено, що після викуреної сигарети кровоносні судини залишаються звуженими протягом 25 - 30 хвилин. Отже, у людини, яка за день викурює одну пачку сигарет, судини протягом усього дня перебувають у звуженому стані. Через такі судини кількість крові, що надходить до тканин, а разом з нею поживних речовин і кисню, зменшується. Саме тому куріння особливо шкодить здоров'ю тих людей, котрі займаються фізичною працею, під час якої потреба організму в кисні та поживних речовинах значно зростає.
Кров'яний тиск — тиск, який кров робить на стінки кровоносних судин, або, по-іншому кажучи, перевищення тиску рідини в кровоносній системі над атмосферним. Найчастіше вимірюють артеріальний тиск; окрім нього, виділяють наступні види кров'яного тиску: внутрішньосерцевий, капілярний, венозний.
Верхня цифра —систолічний артеріальний тиск, показує тиск в артеріях в мить, коли серце стискується і виштовхує кров в артерії, він залежить від сили скорочення серця.
Нижня цифра — діастолічний артеріальний тиск, показує тиск в артеріях у момент розслаблення сердечного м'яза. Це мінімальний тиск в артеріях, він відбиває опір периферичних посудин. У міру просування крові по судинному руслу амплітуда коливань тиску крові спадає, венозний і капілярний тиск мало залежать від фази серцевого циклу.
Типове значення артеріального кров'яного тиску здорової людини (систолічне/ діастолічне) = 120/80 мм рт. ст., тиск у великих венах на декілька мм. рт. ст. нижчий за нуль (нижче за атмосферний). Різниця між систолічним артеріальним тиском і діастолічним (пульсовим тиском) в нормі складає 30-40 мм рт. ст.
Звужуючи кровоносні судини організму, нікотин може викликати різке підвищення артеріального тиску. При цьому систолічний артеріальний тиск піднімається на 50 мм. рт. ст., а діастолічний - на 20 мм. рт. ст.
Ця реакція супроводжується сильним головним болем, серцебиттям, пітливістю. Підвищене навантаження на серце потребує додаткової кількості кисню. Спочатку ця потреба компенсується розширенням кровоносних судин серця за рахунок звуження судин на периферії. Це призводить до довготривалого підвищення кров'яного тиску, зниження температури шкіри, збільшення вмісту цукру в крові, підвищеного тромбоутворення і створює передумови розвитку гіпертонічної хвороби. Для людей, які страждають гіпертонічною хворобою, куріння особливо небезпечне, оскільки в таких людей у момент емоційного та фізичного напруження, коли на серце лягає підвищене навантаження, може відбутися розрив стінки судини з подальшим крововиливом у серцевий м'яз, мозок чи інший орган. Це приводить до смерті або до стійкої втрати працездатності.
Куріння збільшує ризик розвитку атеросклеротичної хвороби периферійних судин. Атеросклероз - це захворювання організму, яке характеризується затвердінням та потовщенням стінок артерій з утворенням у них численних бляшок. Більш значне і раннє атеросклеротичне ураження судин у курців залежить від підвищеного вмісту в їхньому організмі холестерину та інших жироподібних речовин.
Куріння тютюну - одна з причин, що сприяє розвиткові склерозу з переважним ураженням судин головного мозку. При цьому надходження крові до останнього зменшується. Погіршення живлення мозку супроводжується ослабленням пам'яті, частим головним болем, запамороченням, відчуттям важкості в голові, змінами в психічній діяльності. Наслідком атеросклерозу, особливо в поєднанні з підвищеним артеріальним тиском, може бути тяжке ускладнення - крововилив у мозкову тканину (інсульт), який виникає несподівано. Хворий одразу ж непритомніє, виникають паралічі кінцівок та інших частин тіла. Розриви мозкових судин можуть повторюватися і часто мають фатальні наслідки. Доречно відзначити, що особи, котрі тривалий час отруюють свій організм тютюном, завжди перебувають під загрозою цього тяжкого захворювання.
Куріння є однією з основних причин розвитку такого тяжкого захворювання, як облітеруючий ендартериїт, що вражає переважно чоловіків. Облітеруючий ендартериїт - ураження кровоносних судин нижніх кінцівок. У народі таку патологію називають «ноги курця». Хвороба виявляється в тому, що під час ходьби раптово починається різкий біль у ногах, який проходить через декілька хвилин, але незабаром знову відновлюється. Суть захворювання полягає у звуженні й зарощуванні просвіту артерії (облітерація), порушенні живлення тканин і їхньому змертвінні (гангрена).
На початковій стадії хвороба виявляється такими непевними симптомами, як мерзлякуватість ніг, збліднення шкіри, відчуття заніміння в пальцях. Потім настає так звана переміжна кульгавість, зумовлена недостатнім кровопостачанням ніг. Саме тоді не відчувається пульс на артерії, яка проходить тильною поверхнею стопи від передньої частини гомілковостопного суглоба до великого пальця. При піднятій нозі через погане кровопостачання шкіра на стопі різко блідне, а при опущеній - стає синюшною, що свідчить про недостатність венозного відтоку. Отже, головною причиною цього захворювання є нікотин. Без припинення куріння лікування не дає ніякого ефекту, а якщо кинути курити на ранній стадії захворювання, то можна сподіватися на одужання.
Таким чином, куріння негативно впливає на серцево-судинну систему людини, викликаючи підвищення артеріального тиску, збільшення частоти пульсу, аритмію серця, гостру серцеву недостатність, кисневе голодування різних органів і систем організму, тромбоз, підсилює процеси атеросклерозу тощо.
Дихальна система (П 5)
Куріння, насамперед, негативно позначається на органах дихання. Фізико-хімічний механізм куріння полягає у тому, що крізь підпалений тютюн, який повільно тліє, всмоктується повітря. Кисень, що міститься у вдихуваному повітрі, проходячи крізь шар тютюну, що тліє, посилює його горіння, і продукти возгонки разом з частиною повітря надходять до легень. Щоб викурити сигарету, потрібно зробити 12-18 затяжок. Тютюновий дим являє собою своєрідну фізико-хімічну систему, яка складається з повітря і завислих у ньому продуктів горіння тютюну. Ці продукти перебувають у вигляді твердих частинок і краплин рідини, розміри яких становлять частки мікрона, а кількість частинок вимірюється десятками й сотнями тисяч мільярдів від однієї сигарети! І всі ці частинки спрямовуються в легені! Курець жадібно затягується ароматним димом, не замислюючись, звичайно, над тим, що спричиняє в організмі кожна така затяжка.
Першими удар тютюнового диму беруть на себе рот і носоглотка. Тютюновий дим, як правило, має температуру 50- 60°С, що набагато вище за температуру тіла людини й навколишнього повітря. Проходячи крізь шар тютюнової набивки, дим хоча й устигає охолонути, але не настільки, щоб його температура зрівнялася з температурою ротової порожнини. Щоб дим потрапив з ротової порожнини й носоглотки в легені, курець автоматично й непомітно, відкриваючи трохи рота, вдихає порцію повітря. При цьому температура повітря, що надходить до рота, майже на 40°С нижча за температуру диму. Така значна різниця в температурах, а також хімічні речовини, які надходять з димом, не можуть не руйнувати зубну емаль. З часом на ній з'являються мікроскопічні тріщинки - «вхідні ворота» для мікроорганізмів. Тому зуби в курців починають руйнуватися раніше, ніж у людей, які не курять (П 6).
У тютюновому димі завжди має місце дьоготь. Порушення зубної емалі сприяє відкладенню на поверхні зубів тютюнового дьогтю, внаслідок чого вона набуває жовтуватого кольору. Одночасно з ротової порожнини починає виділятися стійкий специфічний запах, який легко може почути співрозмовник, який не курить.
Неабияке значення має й інша складова частина тютюнового диму - аміак. Цей газ добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин, відомий нам під назвою нашатирний спирт. Маючи лужні властивості, нашатирний спирт викликає різке подразнення слизових оболонок порожнини рота, носа, гортані, трахеї, бронхів та легень. Аміак сприяє зниженню в курців смакових відчуттів, доволі швидкому притупленню нюху; ясна розпушуються, і це призводить до їхньої підвищеної кровоточивості. Подразнення слизової оболонки носа може привести до хронічного катару, що, поширюючись на хід, який з'єднує ніс і вухо, може призвести до зниження слуху.
Тютюновий дим негативно діє на голосові зв'язки. У результаті тривалого куріння розростається фіброзна тканина, звужується голосова щілина. Хронічне подразнення слизової оболонки голосових зв'язок позначається на тембрі голосу. Він утрачає дзвінкість і чистоту, стає більш грубим, хриплим. Дуже добре це помітно в дівчат і жінок, які зловживають курінням. Ще більш наочно запеклого курця характеризує колір його обличчя.
Шкідливі компоненти тютюнового диму, осідаючи на слизових оболонках трахеї та бронхів, призводять до їхнього хронічного запалення - розвиваються трахеїт та бронхіт, характерним симптомом яких є постійний кашель. Приступи його особливо сильні вранці. Вони супроводжуються відхаркуванням мокротиння сіруватого, брудно-коричневого кольору.
Під впливом тютюнового диму насамперед порушується прохідність бронхів дрібного та середнього калібрів. Подразнююча дія тютюну викликає запалення та набряк слизової бронхів, збільшує секрецію залоз, погіршує очисну функцію мерехтливого епітелію, сприяє накопиченню слизу й викликає бронхоспазм. Так виникають прогресуючі зміни слизової оболонки всього дихального тракту, які ведуть до втрати еластичності альвеолярних стінок у легенях і розвитку хронічного бронхіту та емфіземи. До розтягнення альвеол, зниження еластичності легеневої тканини призводить і постійний «кашель курця». Під час кашлю повітря посилено тисне на легеневу тканину, від чого вона поступово розтягується, і її еластичність знижується, розвивається більш стійке розширення легенів (емфізема), що виявляється як задишка, утруднене дихання.
Вивчаючи взаємозв'язки між віком, курінням та емфізематозними змінами в легенях у померлих чоловіків і жінок, чехословацький патофізіолог О.Ауербах прийшов до висновку, що емфізема була виявлена найменшою мірою у тих людей, які не курять, значно більше - у тих, хто курить трубки чи сигари, максимальна - у тих, хто систематично курить сигарети. Емфізема легень зустрічається в 75% курців.
Наші легені пронизані найдрібнішими кровоносними судинами - капілярами. Через їхні стінки в кров надходить кисень, а з крові в легені - вуглекислий газ. Під впливом тютюнового диму процес газообміну утруднюється: йому заважають запалена слизова дихальних шляхів і змінені капіляри. Так, у відповідь на проникнення тютюнового диму в дихальні шляхи курця виникає захисний рефлекс: відбувається ніби гальмування дихання, яке обмежує проникнення диму в більш глибокі зони легень. Дихання при цьому затримується на видиху, голосова щілина замикається, і виникає спазм мускулатури бронхів. Унаслідок цього прохідність бронхів порушується, і починається здуття легенів.
Куріння також супроводжується порушенням ритму дихання; переважає фаза видиху, змінюється частота й глибина дихання, зменшується життєва ємкість легень, збільшується остаточний об'єм, кров значно менше насичується киснем.
Куріння, змінюючи нормальну структуру легеневої тканини й сприяючи збільшенню сполучної тканини в стінках малих повітроносних шляхів, порушує систему «самоочищення» легень. Усе це разом узяте підвищує чутливість організму до інфекцій. Ось чому люди, які курять, частіше за інших страждають застудними хворобами, пневмонією, туберкульозом легень, причому куріння сприяє не лише виникненню туберкульозу легень, але і його загостренню та несприятливому перебігу. А грип і пневмонія у злісних курців можуть спровокувати появу ракових пухлин.
Статистика свідчить, що смертність від туберкульозу легень серед курців у 20 разів вища, ніж серед тих, хто не курить. Тому дуже важливо, щоб хворий на туберкульоз вчасно кинув курити. Своєчасна відмова від куріння є одним з профілактичних засобів у боротьбі з туберкульозом. Отже, куріння є важливим фактором ризику для хронічних захворювань дихальних шляхів.
Система травлення
Для людини, яка приохотилася до тютюну, викурити сигарету - все одно, що угамувати спрагу чи пообідати. Запеклому курцеві обід здається неповним, якщо після їжі він не закурить. Куріння спричиняє розлад діяльності вегетативної нервової системи й викликає функціональні та органічні зміни органів травної системи. Воно не лише сприяє виникненню гастриту, виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки, запалення кишечника, але й погіршує перебіг цих захворювань. Під час куріння нагрітий тютюновий дим, який містить шкідливі хімічні речовини, подразнює слинні залози, що сприяє сильному виділенню слини. Рясну слину курець спльовує, але не всю. Слину, що залишається, він ковтає і тим самим приймає усередину отруйні речовини. Нікотин, розчиняючись у слині, потрапляє у шлунок, подразнює слизову оболонку. У більшості випадків у курців спостерігається посилене виділення шлункового соку й підвищення його кислотності. Однак буває і зворотна реакція. Наприклад, щоразу після викуреної сигарети різко збільшується рухова активність шлунка, гальмується продукування шлункового соку, змінюється його кислотність, зникає апетит. Курці вважають, що тютюновий дим заспокоює відчуття голоду, але ж насправді в них виявляються симптоми гастриту, які з часом все більше загострюються. Усі ці гастритичні явища викликають спазматичне скорочення м'язових шарів стінки шлунка, у результаті чого їжа в ньому затримується. З'являються болі в животі, нудота, а іноді й блювання, закрепи чергуються з проносом.
Куріння призводить до звуження кровоносних судин, внаслідок чого порушується кровопостачання внутрішніх органів і тим самим створюються сприятливі умови для утворення виразок на слизових оболонках шлунка й дванадцятипалої кишки. Так, наприклад, у курця нагромадження у шлунку великої кількості шлункового соку з підвищеною кислотністю викликає значне подразнення його слизової оболонки й виникнення в ній частих спазмів судин. Це призводить до розладу кровопостачання тканин у відповідних ділянках слизової оболонки. Саме на ділянках із зниженим живленням тканин створюються сприятливі умови для процесу самоперетравлювання слизової оболонки - виникає виразка. Крім того, важливий фактор утворення виразки - поштовхоподібні коливання цукру в крові, які виникають у курців після кожної викуреної сигарети. Ці коливання зумовлені збуджуючою дією тютюнового диму на центральну нервову систему, в результаті чого починається посилене вироблення адреналіну, який, у свою чергу, викликає розпад глікогену в печінці й призводить до підвищення вмісту цукру в крові. Серцебиття, відчуття жару, слиновиділення, пітливість, нудота й загальна слабкість викликані саме підвищенням вмісту цукру в крові. Зменшення ж кількості цукру супроводжується печією, головним болем, дратівливістю, болем у ділянці серця, відчуттям голоду, тремтінням. У цей час шлунок починає виділяти сік з підвищеним вмістом соляної кислоти. Настає його скорочення, що супроводжується болем, відрижкою кислим. Згодом утворюється виразка. З розвитком виразкового процесу куріння призводить до затримки рубцювання виразки.
Наслідком куріння можуть бути розлади діяльності кишечника. Ці розлади виявляються головним чином у порушенні його рухової здатності, завдяки якій їжа в кишечнику поступово пересувається, переходячи з тонких кишок у товсті, а невикористані рештки її виводяться назовні. У курців здебільшого спостерігається підсилена перистальтика кишок, що призводить до послаблення кишечника. Звужуючи судини, нікотин викликає порушення нормального кровообігу в самій стінці кишки, що несприятливо впливає на функцію усього кишечника. Крім того, посилене куріння, утруднюючи зворотну циркуляцію крові з нижніх відділів кишечника, може привести до розширення вен прямої кишки - геморою.
Страждає від отруйної дії тютюнового диму й печінка - орган, який виконує багато важливих функцій. Роль печінки в процесах травлення дуже велика. Вона полягає у виробленні жовчі, яка необхідна для перетравлювання і всмоктування жирів. Жовч має також протигнильну властивість, посилює перистальтику кишечника, сприяє роботі підшлункової залози. Але найбільш важливою функцією печінки є здатність її до знешкодження різних отруйних речовин, які утворюються в організмі в процесі розпаду жирів, білків, вуглеводів, а також отрути, що надходить до нього ззовні.
Отруйні речовини, які містить у собі тютюн, потрапляючи до організму курця, відіграють чималу роль у виникненні хронічних запальних змін у самій печінковій тканині. Ці зміни в подальшому можуть призводити до розростання сполучної тканини та переродження печінкових клітин. У результаті цього часто розвивається цироз печінки - тяжке захворювання, при якому печінкова тканина ущільнюється, і печінка значно зменшується в об’ємі. Захворювання печінки в курців спостерігається в 4 - 5 разів частіше, ніж у тих, хто не курить. Нерідко в курців (30-40% випадків) під впливом нікотину розладнується моторна (рухова) функція жовчного міхура, тобто порушуються процеси скорочення і розслаблення мускулатури стінок цього органа. Розслаблення стінок жовчного міхура й спазми вивідних шляхів є причиною того, що відтік жовчі уповільнюється. Внаслідок систематичного застою жовчі в міхурі вона загусає і цим самим створюються передумови для виникнення жовчних каменів. Запобігання захворюванням печінки полягає головним чином в усуненні причин, що їх викликають, основна з яких - куріння.
Під час куріння до шлунка разом з нікотином надходять і канцерогенні речовини, які нерідко викликають утворення злоякісних пухлин. Активне куріння збільшує імовірність розвитку раку підшлункової залози - більш небезпечної пухлини, ніж «традиційний» для курців рак легень. Рак легень порівняно добре піддається як медикаментозному, так і хірургічному лікуванню, а усунути пухлину підшлункової залози практично неможливо.
Статева система (П 7)
Як відомо, куріння завдає вагому шкоду здоров'ю людини. Вважається, що насамперед від нього страждають серцево-судинна та дихальна системи, потім - усі інші тканини й органи. Але, виявляється, не меншу шкоду завдає нікотин і репродуктивній системі, призводячи до безпліддя та імпотенції.
Куріння тютюну згубно позначається на діяльності статевих залоз. Продукти горіння тютюну, зокрема оксид вуглецю, порушують нормальний кровообіг у статевих органах і статевих залозах. Нерідко курці скаржаться на зниження «статевої сили», ослаблення ерекції, швидке сім'явиверження. Ці порушення пов'язані з дією нікотину на центральну нервову систему, центри ерекції та еякуляції, статеві залози й на весь організм у цілому. Внаслідок переродження тканини статевих залоз у чоловіків, які зловживають курінням, послаблюється статевий потяг, знижується статева активність, виробляється менше статевих клітин, вони втрачають рухливість, а це може призвести до безпліддя. Припинення нікотинової інтоксикації веде до відновлення статевої функції.
Куріння призводить до розладу статевої функції і в жінок, здійснюючи токсичний вплив на центри статевої діяльності. У курців-жінок під впливом тютюнового диму швидко й різко знижується статевий потяг. Нікотин викликає порушення менструації, а іноді й повне її припинення. Таким чином, куріння прискорює настання клімактеричного періоду й приводить до передчасного старіння. Вплив нікотину на статеві залози (яєчники) викликає у курців-жінок суттєві зміни в організмі: змінюється колір обличчя на попелясто-сірий, стає грубим, сиплим голос, утрачаючи індивідуальну виразність. У зовнішньому вигляді та поведінці з'являються чоловікоподібні риси.
Куріння - одна з найбільш поширених шкідливих звичок серед вагітних жінок (П8). Незважаючи на поінформованість стосовно небезпеки куріння для здоров'я, кількість дорослих жінок, котрі курять самі чи живуть з людьми, що курять, знизилася за останні 20 років незначно, а кількість жінок, які курять багато, збільшилася.
Хоча куріння шкодить і матері, і плоду, але лише близько 20% курців-жінок припиняють курити під час вагітності. Ступінь негативної дії куріння матері на плід підвищується із збільшенням кількості викурених сигарет. Ураження плоду нікотином на початку вагітності найбільш небезпечно, оскільки може зумовити виникнення різноманітних природжених потворностей (розщеплення губи, піднебіння, дефекти кінцівок та ін.). Вплив нікотину й вуглекислого газу на плід після 4 місяців вагітності і в більш пізні строки, коли плід в основному вже сформувався, може привести до передчасних пологів фізіологічно незрілої, ослабленої дитини, яка схильна до різних захворювань. Приблизно 40% дітей, народжених матерями, які курять, мають схильність до судом; серед дітей, народжених від обох батьків, які курять, частіше трапляється таке тяжке захворювання, як епілепсія.
Вплив нікотину на плід легко помітити, якщо простежити за його серцебиттям після куріння матері. У нього одразу частішає пульс. Така реакція може бути і в разі присутності вагітної жінки в накуреному приміщенні. Шкідлива дія нікотину на плід зумовлена й тим, що ця отрута зменшує плацентарне надходження крові, а отже, й кисню до тканин організму, що росте. Оскільки нікотин проникає через плаценту й переходить з крові матері в кров плоду, то мати, яка курить, ще до народження дитини отруює її нікотином.
Найбільш частий наслідок куріння матері під час вагітності для плоду - це його мала вага при народженні. Середня вага немовлят, народжених жінками, які курили під час вагітності, на 170 г менша, ніж вага дітей, які народилися від жінок, котрі не курили. Чим більше курить жінка під час вагітності, тим меншою буде вага дитинки. Цей ефект сильніше виражається серед курців-жінок старшого віку, у яких більш очевидне народження дітей з меншою вагою і зростом. Також у жінок, які курять, більш імовірні плацентарні ускладнення, передчасний розрив плідних оболонок, викидні й мертвонародження, передчасні пологи й післяпологові інфекційні ураження.
Протипоказане куріння і в післяпологовий період. У матерів, які курять, скорочується період лактації, нерідко молоко зникає повністю. Ще в утробі матері, яка курить, плід «прилучається» до нікотину, а після народження немовля часто плаче, «вимагаючи» з черговою порцією грудного молока й чергову порцію нікотину. Буває і навпаки, малюк відвертається від грудей матері, оскільки її молоко через нікотин набуває неприємного смаку й запаху. Дитина, викормлена матір'ю, яка курить, погано розвивається, оскільки при систематичному курінні в материнському молоці накопичується до 0,5 мг нікотину. І це притому, що смертельна доза для дитини 1 мг на 1 кг ваги, а вага її може перебувати в межах 2,5 - 3,5 кг. Маленькі діти, які тривалий час перебувають у прокуреній кімнаті, погано сплять, стають неспокійними, вередливими, втрачають апетит, у них порушується функція кишечника. Крім того, тютюновий дим, що розсіюється по кімнаті, затримує значну кількість ультрафіолетових променів, які так необхідні дитині.