Поняття та значення об’єктивної сторони злочину.

Об'єктивна сторона — зовнішній прояв злочину, що ха­рактеризується наступними ознаками: суспільне небезпечне діяння, суспільне небезпечні наслідки, причинний зв'язок між суспільне небезпечним діянням та суспільне небезпечни­ми наслідками, місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчи­нення злочину.

До обов'язкових ознак об'єктивної сторони відносять су-спільно небезпечне діяння. До факультативних — суспільне небезпечні наслідки, причинний зв'язок між суспільне небез­печним діянням та суспільне небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину.

Об'єктивна сторона, як і об'єкт виступають обов'язковими елементами складу злочину. Відсутність об'єктивної сторони підтверджує відсутність в діях особи складу злочину, а тому виключає його кримінальну відповідальність.

Будь-яке злочинне діяння у законі описується, перш за все, за зовнішніми ознаками.

Об'єктивна сторона відмежовує один злочин від іншого, зло­чинне діяння від іншого правопорушення. Так, викрадення майна на суму, яка не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визнається законом адміністратив­ним правопорушенням.

В залежності від описання ознак об'єктивної сторони у складі злочину встановлюється юридичний момент закінчен­ня злочину. Так, розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, незалежно від того, чи заволоділа винна осо­ба чужим майном (ч. 1 ст. 187 КК України), а умисне вбив­ство — з моменту настання суспільне небезпечного наслідку у вигляді смерті людини(ст. 115 КК Укр.)

Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність). Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність. Вплив непереборної сили, непереборного фізичного або психічного примусу на притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Суспільне небезпечне діяння — це конкретний, свідомий та вольовий акт поведінки особи (дія або бездіяльність).

Суспільне небезпечне діяння має конкретний характер. Осо­ба не несе відповідальність за думки, переконання, висловлю­вання.

Усвідомлення особою суспільне небезпечного діяння поля­гає в усвідомленні фактичної сторони вчинюваного та його сус­пільної небезпечності.

Вольовий характер діяння полягає у самостійному, за своєю волею, прийнятті рішення про вчинення злочину. Вчинення суспільне небезпечного діяння поза волею особи, наприклад, ненадання допомоги у зв'язку з неможливістю вчинення та­ких дій, не є злочинним.

Суспільне небезпечне діяння може вчинюватися у наступ­них формах: дії або бездіяльності.

Дія — це активна поведінка людини, при якій особа вико­ристовує свої здібності для вчинення злочину. Бездіяльність являє собою пасивну поведінку людини. У цьо­му випадку особа утримується від вчинення обов'язкових дій, спричинюючи таким чином, суспільне небезпечну шкоду.

Особа підлягає кримінальній відповідальності за без­діяльність тільки у випадку невчинення дій, які вона повин­на була і могла вчинити.

Обов'язок діяти певним чином виникає із професійних, сімейних, майнових та інших зобов'язань, які, як правило, за­фіксовані у відповідних законах та підзаконних актах, угодах. Так, обов'язок піклуватися про неповнолітніх дітей передба­чений Сімейним кодексом України, дотримуватися правил до­рожнього руху — Законом України «Про дорожній рух».

Крім того, у суспільстві існують нормативне невреґульовані обов'язки діяти певним чином. Найчастіше питання про вста­новлення обов'язку діяти певним чином виникає у так званих побутових злочинах, наприклад, обов'язок безпечного викорис­тання певних речовин, виконання окремих домашніх робіт.

Можливість вчинити певні дії зумовлена фактичним станом особи та обстановкою, в якій вона знаходиться: чи могла осо­ба внаслідок хворобливого стану адекватно оцінити небезпеч­ну ситуацію, чи не знаходилася особа у стані непереборної сили, чи достатня кваліфікація та навички особи для вчинен­ня саме тих дій, які повинні були запобігти настанню сус-пільно небезпечним наслідкам.

Притягнення особи до кримінальної відповідальності за сус­пільне небезпечне діяння можливе тільки тоді, коли встанов­лено, що вказане діяння являє собою вольовий акт поведінки людини.

Непереборна сила являє собою надзвичайні обставини (об'єк­тивного чи суб'єктивного характеру), які виключають вольо­ву поведінку особи. До таких обставин можна віднести сили природи (стихійні лиха — повінь, землетрус), соціальні яви­ща, стан здоров'я особи тощо. Непереборна сила виключає кри­мінальну відповідальність особи у зв'язку з тим, що людина не діяла певним чином у конкретній обстановці не за своєю волею. Обставини непереборної сили не давали можливості особі вибору варіанта своєї поведінки. Так, особа не буде при­тягатися до відповідальності за недотримання правил техні­ки безпеки у зв'язку із тяжким захворюванням, що виклю­чало контроль над своєю поведінкою.

Фізичний примус — це незаконний вплив на особу, шля­хом застосування насильства з метою спонукання потерпіло­го до вчинення злочину. Розрізняють два види такого приму­су: непереборний примус та примус, що не є непереборним. В першому випадку до особи застосується насильство, яке повністю виключає можливість останньої діяти на свій розсуд. Відсутність вольової поведінки виключає можливість притяг­нення особи до кримінальної відповідальності.

Фізичний примус, що не є непереборним не може виклю­чати кримінальну відповідальність у зв'язку з тим, що таке насильство обмежує вибір своєї поведінки особою, однак не виключає можливості діяти за своєю волею.

Психічний примус означає незаконний вплив на психіку особи шляхом залякування, погроз з метою спонукати її до вчинення злочину.

Психічний примус не виключає вольову поведінку особи, а тільки значно обмежує її вибір у зв'язку з погрозами певно­го характеру (застосування насильства, знищення майна, роз­голошення відомостей). У зв'язку з цим психічний примус не виключає кримінальну відповідальність особи. Він може бути обставиною, що пом'якшує покарання. Так, особа під тиском розголошення відомостей виготовляє зразки ключів для вчи­нення крадіжки іншою особою. У даному випадку особа яв­ляється пособником у вчиненні злочину.

Психічний примус може виключати кримінальну відпові­дальність особи тільки у випадку наявності стану крайньої не­обхідності.

Таким чином, обставини, що виключають вольову поведін­ку особи (непереборна сила, непереборний фізичний примус), усувають кримінальну відповідальність особи.

Інші випадки, які суттєво обмежують вибір своєї поведін­ки винним (фізичний або психічний примус), вважаються

лише обставинами, які пом'якшують покарання. У разі вчи­нення злочину під час такого фізичного або психічного при­мусу у стані крайньої необхідності особа звільняється від кри­мінальної відповідальності на підставі ст. 39 КК України.